Версифікація

(віршування)
Версифікація, організація поетичної мови – один із засобів словесно-образного
відтворення життя. В залежності від цієї організації художні твори розподілені на
прозові та віршовані.
Поетична мова – мова ритмічно організована, оформлена. В основі організації
віршованої мови лежить ритм (від давньогрец. «мірність, складность,
упорядкованість…»). В основі ритму, як відомо, повторюваність певних елементів,
що можна спостерігати не тільки у мистецтві.
 Системи версифікації

Силабічна (syllable)– ритм створюється Тонічна – ритм створюється

Завдяки повторенню рядків з повторенням рядків з однаковою кількістю
однаковою кількістю складів наголосів
Метрична – антична,
Впорядковане чергування
довгих та коротких складів
(гомерівський спокій))

Силабо-тонічна – ритм
створюється завдяки
впорядкованому
чергуванню наголошених
та ненаголошених складів.
 Розміри силабо-тонічного(класичного) вірша
Двоскладові розміри:
- ямб (2,4,6,8…) -/
- хорей (1,3,5,7…)/-
відхилення від розміру:
Пірихій – пропуск схемного наголосу - -
Спондей – зайвий наголос //
Трискладові:
- дактиль (1,4,7,10) /- -
- амфібрахій (2,5,8,11) - /-
- анапест (3,6,9,12) - -/
відхилення від розміру:
Трибрахій – пропуск схемного
наголосу - - -
Понадсхемний наголос - //
 Щоб визначити розмір вірша:
 1. працюємо з фрагментом вірша, не менше 4 поетичних рядків;
 2. визначаємо наголос у кожному слові; маленькі слова (методи?!);
 3. вказати наголошені склади (/);
 4. зображуємо структурну схему(/-/-/-);
 5. робимо цифрову схему (вказуємо наголошені склади);
 6. рахуємо кількість стоп у кожному поетичному рядку;
 7. остаточно робимо висновок: вказуємо віршований розмір,
зазначаємо кількість стоп та відхилення від розміру.
ТепЕр до кОго притулЮся,
-/ - /- --/- 2, 4, 8
Хто злУю дОлю облегчИть?
- /- /- -- / 2, 4, 8
КудИ в бідІ я притулЮся?
-/ -/ - --/- 2, 4, 8
СлабУ ніхтО не приглядИть
-/ -/ - --/ 2, 4, 8

Висновок: 4-х стопний ямб з пірихієм у 3 стопі.

Тренуємось:

Гей, рубали ворогів

Та по всіх фронтах!
З криком сів на руки ворон,
Чорний ворон-птах.
 Псевдоантичні розміри (вірш, в якому імітується звучання античних розмірів):

 Гекзаметр – 6-тистопний дактиль, цезура в середині поетичного рядка, остання стопа хореїчна.
«НАче женцІ, що з кінцІв протилЕжних назУстріч рядАми
/- - /- -/ - - /- - / - - / - 1,4,7,10,13,16
ЖнУть ячменІі чи пшенИцю на нИві багАтого мУжа
/ - - / - - / - - / - - / - - /- 1,4,7,10, 13,16
Й гУсто лягАє за нИми в снопИ по всій смУзі колОсся,-
/ - - / - -/ - -/ - - / - -/ - 1,4,7,10,13,16
СхОдились тАк однІ з Одними лАви троЯн і ахЕїв
/ - - / - - / - - / - -/ - - / - 1,4, 7,10,13,16

Висновок: 6-тистопний дактиль, гекзаметр.

 Псевдоантичні розміри:
Елегійний дистих – двовірш, складається з гекзаметра та пентаметра (5-
тистопний дактиль)

Любая жінка, ридаючи, міцно мене обіймала,

СльОзи ж по щОках блідИх, наче дві рІчки, теклИ…(І.Франко)
/ - - / - -/ - - - / - - /

1 рядок – гекзаметр
2 рядок –пентаметр, вказані розміри виконують низку художніх функцій, наприклад,
уповільнюють швидкість розгортання художніх подій (ретардація), створюють певну атмосферу
(комізму, античності….)
Некласичні розміри, не силабо-тонічні (набувають актуальності з кінця19ст –
поч. 20 ст.): дольник, акцентний вірш.
Дольник – вірш, ритм якого базується на однаковій кількості наголосів, а
кількість складів між наголошеними складами становить 1-2 склади. Розмір
дольника з'ясовують за кількістю наголосів: найчастіше зустрічаються 3-4
наголосні дольники.

І всІм здавАлося що рАдість бУде

Що в тИхій зАводі всІ кораблІ,
Що на чужинІ втОмлені лЮди,
СвІтле життЯ собІ знайшлИ
(О.Блок)

інтервал становить 1-2 з відхиленням,

4-х наголосний дольник
Акцентний вірш -вірш, ритм якого базується на однаковій кількості
наголосів, а кількість складів між наголошеними складами становить 0(1)-
3(4)і більше склади. Розмір акцентного вірша з'ясовують за кількістю
наголосів: найчастіше зустрічаються 3-4 наголосні акцентні вірші.

МоЄ сЄрце прАгне неіснУючих квІтів.

- / /-/ - - - / - - / - 2,3,5,9,12
Моє серце квітне у болях шукань.
Я не сам, я не сам на світі
Моя буря у фарбах світань
(М.Семенко).
Призначення некласичних віршів: підвищується
ритмоінтонаційна динаміка, варіюються можливості
прочитання та інтерпретації, дискурсивність.
Верлібр – (вільний вірш), вірш, у якому відсутнє впорядковане
чергування наголошених та ненаголошених складів, який немає
однакової кількості складів та наголосів у рядках, немає рими. Ритм
верлібру створюється завдяки повторам однакових синтаксичних
конструкцій, або подібних образів, слів, звуків…

«Той хто упав з Неба

і гадки не мав
що Землею блукають
хмари поглядів
блискавиці слів
громи почуттів
дощова навала позагалактичних створінь
які висаджують квіти
лише для того аби потім зрізати
вирощують хліб
лише для того аби потім з’їсти
кохаються і народжують дітей
лише для того аби потім було кого знищувати» (В.Борисполець)
 Білий вірш – неримований вірш.

«Біліли зорі, мов кульбаба,

і місяць ріс, мов молочай;
як поле ширшало під вітром,
коні прийшли до водопою…»(Патриція Килина).
Рима – співзвучність закінчень поетичних рядків, починаючи з останнього
наголошеного звуку.
За місцем розташування рими бувають:
- чоловічі або окситонні (останній склад наголошений) косá — козá;

- жіночі або парокситонні (передостанній склад наголошений) літáють —

латáють;
- дактилічні (3-й склад з кінця наголошений) зóряна — зморена;
- гіпердактилічні (4-й з кінця наголошений склад і далі…) преподóбницею —
віконницею;

За характером звучання рими поділяють на точні (повне співпадіння всіх звуків:

«зернЯ-тернЯ, прирОдний – нарОдний») та неточні (частково співпадають римовані
звуки: прилітАють-складАю…).
За структурою рими можуть бути прості (співзвучні окремі звуки), складені
(співзвучні 2 і більше слів).
 Види римування:
 Суміжне (аабб)
«Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в грудях ти ховаєш серце люте...»
Перехресне (абаб)
«Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум став довірливий Самсон...»
 Кільцеве (абба)
«Вічний революціонер,
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Він живе, він ще не вмер...»
Канонізовані строфи:
терцини – строфа складається з 3 рядків з таким
римуваням(аба/бвб/вгв/…)

«Я лічуся у безодню, у геєну, б

де небуття, де темний хаос спить. а
Я бачу вічну темряву страшенну, б
і серед тиші чорної небес в
пишучу руку великовогненну б
і троє слів: мене, текел, фарес*» в
(М.Драй-Хмара).

«Пир Валтасара» В.І. Суриков

Октава – 8-ми рядкова строфа з римуванням (абабабвв)

«Звичайно, про Довейка і Домейка

Тепер писать — то був би кепський тон.
Тепер на місце квітки й соловейка
Звитяжно стали криця і бетон.
Я згоджуюсь: і Галя, і Зюлейка —
Давно набридлий і нудний шаблон…
Та чую небезпеку і з бетоном,
Що стане він, а може й став шаблоном»
(«Чумаки» М.Рильський)
 Одична децима – 10-тирядкова строфа з таким римуванням
(абабввгддг)
Гей, Орфею, небораче!
Де ти змандровав від нас?
Як би тільки ти, козаче,
Мні під сей згодився час!
Кажуть про тебе іздавна,
Що у тебе кобза гарна,
Кобза дивная така,
Що лиш забряжчиш руками,
То і гори з байраками
Стануть бити гопака (І. Котляревський)
 Онєгінська строфа – 14-тирядкова строфа, з таким римуванням
абабввггдеедєє. Автор винаходу – О.С.Пушкін, для очевидного
роману.

Ми всі навчались небагато,

Абияк і абичого,
Тож вихованням здивувати
В нас можна легко хоч кого.
Про юнака судці суворі
В загальнім присудили хорі:
Учений хлопець, та педант.
Він зроду любий мав талант
Про будь-що довго не шукати
В розмові гострого слівця,
З ученим виглядом знавця
В поважних справах німувати
І викликати усміх дам
Огнем нежданих епіграм…
 Сонет – канонізована строфа (класичний, французький:
4+4+3+3 та англійський, шекспірівський: 4+4+4+2)

 Благословенні будьте, день і рік,

І мить, і місяць, і місця урочі,
Де постеріг я ті сяйливі очі,
Що зав'язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце пік,

Солодкий біль спечаленої ночі
І лук Амура, що в безоболоччі
Пускав у мене стріл ясний потік!

Благословенні будьте, серця рани

І вимовлене пошепки ім'я
Моєї донни — ніжне і кохане,

І ці сторінки, де про неї я

Писав, творивши славу, що не в'яне, —
Й ти, неподільна радосте моя! (Ф.Петрарка)
 Шекспірівський сонет
 Ні, я не йду тропою віршоробів,
Що оди тчуть з фальшивої краси,*
Їй не шкодують неба для оздоби
Здрібнілі і охриплі голоси.

Своїх я уст брехнею не поганив,

Для порівнянь не брав так, як вони,
Скарбів земних, перлин всіх океанів,
Зірок і квітів ранньої весни.

У вірші правда — над усе для мене,

І я писав, що мила — чарівна,
Хоча від матері лице натхненне,
А не з небес отримала вона.

Мою любов хвалити не годиться, —

Вона не крам, що продають в крамницях.