Комічне у літературі

Комічне – один з модусів художності (архітектоніка: неузгодження «я»

героя з нормами світопорядку). Згідно дослідженням М. Бахтіна, комічне – «внутрішня
свобода від об'єктивності», «весела відносність усього».
 І Ч НЕ
КОМ
САТИРА

ГУМОР
- Жанрова система комічної літератури: анекдот, байка, епіграма, пародія,
комедія, фейлетон, памфлет, сатиричне або гумористичне оповідання, сатирична
або гумористичне повість, сатиричний або гумористичний роман.
- Суттєве значення комічному, сміху… надають самі письменники.
- Проблема сміху та теорії комічного. Сміх характерний виключно людині. Для
сміху має бути певна причина, об'єкт, що його викликав. Сміх - емоція,
інтелектуального плану. Роман У.Еко «Ім'я рози» (Аристотель «Поетика: комедія»).
Оскільки не існує єдиної наукової концепції стосовно комічного, окремо
розглядають такі прояви як гумор та сатиру.

Гумор:
- в центрі художнього
зображення
окремі недоліки людини або
суспільства;
- сюжети правдоподібні;
- прості люди – персонажі;
- автор доброзичливий,
співчуває своїм
персонажам, його інтенція
позитивна.
Реакція на гумор…
Представники гумористичної літератури:
• Бернард Шоу «Пігмаліон», Дуглас Адамс «Ресторан кінець світу», «Загалом
безпечна» «Автостопом по Галактиці» ...
• Пелам Вудхаус «Дживс…»(серія книжок)
• Наринэ Абгарян «Манюня»…
• Терри Пратчетт цикл
«Дискосвіт» (41 роман,
5 оповідань, 3 довідники
й одна куховарська книга) ...
Витоки гумористичної літератури

Чарльх Діккенс «Посмертні записки Піквікського клубу»

Сатира:
- найчастіше автор зображує суттєві недоліки людини або соціуму;
- сюжети зазвичай неправдоподібні (фантастичні або умовні);
- герої гротескні, фантастичні;
- автор жорстоко сміється, ненавидить зображене явище, його
інтенція нищівна.
Представники сатири: Чак Поланік «Бійцівський клуб», Ентоні Бучер «Пошуки святого
Аквіна» та інші твори (без перекладу), Джозеф Геллер (Хеллер) «Пастка №22»…
 Засоби створення комічного ефекту:
• Іронія
• Каламбур
• Сатирична гіпербола
• Гротеск
• Пародія
• Сарказм
Іронія – (від грец. «удавання»), слово або зворот, який набуває прямо
протилежного значення своєму буквальному, одночасно розгортається
контекст доброго гумору (особливе значення для постмодернізму!)
Каламбур – мовна гра, котра виникає в наслідок зіткнення
протилежних значень слів, слів з однаковим звучанням.
• «…вдень Пенелопа ткала, вночі порола, зіткане, а разом і сина свого Телемака…»
(Теффі)
• «Кипить мов чан. Павло Мовчан»
Сатирична гіпербола – різке перебільшення з метою створення
комічного ефекту. Використовують як сатирики так і гумористи.

• Чичиков та Манілов «у обох цілий день боліли зуби» після привітального

поцілунку…
«…був і Сократ: на вулиці оцінюючи його зовнішність,
ви не дали б за нього щербатого мідяка, такий він був
із себе препоганий і манерами неоковирний: ніс
кирпою, погляд сторч, вираз на обличчі якийсь
пришелепкуватий, поведенція простацька, убрання
убоге, жив він біду прикупивши, з жінками сварився,
служити ніде не міг, охочий був жартувати, не
проливав, любив підшкильнути, а все, щоб приховати
божисту свою мудрість. Але як ви шкатулу цю
відкриєте, то всередині знайдете небесний,
многоцінний надіб: дотепність просто-таки
надлюдську, чесноту дивовижну, звагу нездоланну,
тверезість неподобну, життєлюбство незнищенне,
гарт непохитний, а крім того, цілковиту зневагу до
всього, ради чого рід людський стільки дбає, бігає,
гарує, мандрує і воює…» «Ґарґантюа та
Пантаґрюель» (Ф.Рабле)
Гротеск – (від іт. «грот»)- з 15 ст. у підземних гротах були знайдені малюнки на стінах, фантастичні події…, це
максимально можливе сатиричне перебільшення, котре призводить до деформації
образу, надає рис фантастичності(Дж.Орвелл «Хутір тварин», Цинобер…)
Пародія – наслідування оригіналу з метою його висміювання.
Постмодерністська пародія (Джуліан Барнс «Папуга Флобера»)
Дональд Бартелмі
«Білосніжка»

Брати Грімм
Сарказм – зла, уїдлива насмішка, в якій криється гострий
дошкульний глум, презирство(Вольтер - католицтво)