Есенціальна тромбоцитемія

(Есенціальний тромбоцитоз;
первинна тромбоцитемія)
Есенціальна тромбоцитемія (ЕТ) — це мієлопроліферативне новоутворення, що
характеризується збільшенням кількості тромбоцитів, мегакаріоцитарною
гіперплазією та тенденцією до геморагічної або мікросудинної вазоспастики.
Симптоми та ознаки можуть включати головний біль (мігрень очей), парестезії,
кровотечі, еритромелалгію або ішемію пальців.

Діагноз ґрунтується на ізольованій кількості тромбоцитів > 450 000/мкл ( > 450 ×
10 9 /л), нормальній масі еритроцитів або нормальному гематокриті за наявності
відповідних запасів заліза та відсутності мієлофіброзу, філадельфійської
хромосоми (або BCR) . -перебудова ABL ), або реактивні розлади, що
викликають тромбоцитоз. У більшості безсимптомних пацієнтів лікування не
потрібне. Наявність сильного тромбоцитозу (кількість тромбоцитів > 1 500 000
мкл [> 1 500 000 × 10 9 /л]) може збільшити ризик кровотечі. Немає кореляції між
кількістю тромбоцитів і ризиком макросудинного тромбозу.
 Етіологія есенціальної тромбоцитемії

• Есенціальна тромбоцитемія - це клональне захворювання

стовбурових гемопоетичних клітин, яке викликає підвищене
утворення тромбоцитів. Е

• Мутація ферменту Янус-кінази 2 (JAK2), JAK2V617F , присутня

приблизно у 50% пацієнтів; JAK2 є членом родини ферментів
тирозинкінази та бере участь у передачі сигналу для еритропоетину ,
тромбопоетину та гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора
(G-CSF). Інші пацієнти мають мутації в екзоні 9 гена кальретикуліну
( CALR ), а у деяких були набуті мутації соматичного рецептора
тромбопоетину ( MPL ).
Симптоми та ознаки есенціальної тромбоцитемії

• Синці та кровотечі
• Очна мігрень
• Парестезії рук і ніг (еритромелалгія)
• Неврологічний дефіцит
• Кровотеча зазвичай слабка, рідко спонтанна і проявляється носовою кровотечею,
легким утворенням синців або шлунково-кишковою кровотечею. Однак серйозна
кровотеча може виникнути в невеликому відсотку випадків із сильним
тромбоцитозом.

• Може виникнути еритромелалгія (пекучий біль у руках і ногах із відчуттям тепла,

еритема та іноді ішемія пальців).

• Транзиторні ішемічні атаки викликають неврологічні розлади в залежності від того,

яка частина мозку уражена.

• Селезінка може бути пальпованою, але значна спленомегалія є незвичайною і

повинна свідчити про інше мієлопроліферативне новоутворення.
Допоміжні дослідження

• Загальний аналіз периферичної крові: підвищення кількості тромбоцитів, зміна їх форми та

розмірів; кількість лейкоцитів і концентрація Hb в межах норми або підвищені.
• Аспіраційна біопсія і трепанобіопсія кісткового мозку
• Молекулярні дослідження: у 90 % хворих спостерігається 1 з 3-х драйвер-мутацій, які
взаємовиключаються: мутація V617F гену JAK2 (у ≈60 %), мутації гену CALR (20–25 %),
мутація гену MPL (у 3–4 %). У 10–15 % хворих не виявляють вищевказаних молекулярних
змін («потрійно-негативні»).
• Інші дослідження: з метою диференціювання з реактивним тромбоцитозом в разі
негативних результатів молекулярних досліджень (напр., концентрація феритину, ШОЕ,
СРБ), дисфункція тромбоцитів (найчастіше порушена агрегація під впливом адреналіну,
АДФ та колагену).
Діагностичні критерії (ВООЗ 2016)
Необхідна наявність всіх великих критеріїв або перших 3 великих і малого
критерію:
• кількість тромбоцитів ≥450 000/мкл;
• в біоптаті кісткового мозку проліферація мегакаріоцитарного паростка
зі збільшеною кількістю великих, зрілих мегакаріоцитів з
гіперчасточковим ядром; не спостерігається суттєвого збільшення або
зсуву вліво нейтрофілопоезу та еритропоезу; дуже рідко незначно
виражений ретикуліновий фіброз (1-го ступеня);
• невідповідність критеріям ВООЗ для ХМЛ, СП, ПМФ, МДС та інших
новоутворень кровотворної системи;
• наявність 1 з вищевказаних драйвер-мутацій.

Малий критерій: наявність клонального маркера або відсутність доказів на

реактивний тромбоцитоз
Лікування
• Циторедукційні ЛЗ: ЛЗ першої лінії є гідроксисечовина, початкова доза 15 мг/кг/добу, у
подальшому її модифікують таким чином, щоб кількість тромбоцитів становила <450 000/мкл і
при цьому не розвинулась анемія або нейтропенія. У хворих, які отримують циторедукційне
лікування, іноді допускається вища кількість тромбоцитів, однак виключно за умови
контролювання лейкоцитозу, який є основним фактором ризику тромбозу.
• ЛЗ другої лінії у хворих, у яких не досягнуто значного зниження кількості тромбоцитів або
спостерігалась непереносимість гідроксисечовини:
• анагрелід, початково 1,5–2 мг/добу, підтримуючу дозу коригують відповідно до кількості
тромбоцитів;
• ІФН-α (або ПегІФН-α2a), початкова доза 3–5 млн ОД/добу п/ш 3 × на тиж. (ЛЗ вибору у вагітних
жінок або в осіб, які планують зачати дитину);
• у пацієнтів з короткою прогнозованою виживаністю розгляньте доцільність застосування
бусульфану.
• Антитромбоцитарні ЛЗ: застосовують у хворих із порушеннями мікроциркуляції, мутацією
JAK2 або факторами серцево-судинного ризику; протипоказані у хворих з набутим синдромом
фон Віллебранда