Романтизм в

українській
культурі
(мистецтво,
література)

Підготувала Федишин Оксана

ФФП-25
Романтизм

Романтики виступали проти

нормативності класичного мистецтва,
проти його канонів та обмежень. У
художній творчості романтизм
виявився в показі ідеального героя,
його духовного світу та його ідеалів,
заради яких він вступає в боротьбу.
• В українському літературному процесі охоплюють кінець 20-х — 40-их рр.
ХІХ ст. Першими творами, що започаткували новий напрям, були поезії П.
Гулака-Артемовського «Рибалка» та Є. Гребінки «Човен».
Але провідна роль належить так званій Харківській
школі романтиків,— гуртку, засновником якого був
професор І. Срєзневський. У різний час у ньому брали
участь такі викладачі тастуденти університету: Л.
Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров, О.
Шпигоцький, П. Гулак-Артемовський, С. Писаревський,
М. Петренко. Гуртківці писали не тільки романтичні
художні твори, а й наукові розвідки з проблем історії та
філології, збирали зразки фольклору, друкували їх
окремими книжками, вид вали журнали й альманахи.
До романтичного напряму належить
творчість і таких письменників, як
О. Афанасьєв-Чужбинський, В.
Забіла, О. Бодянський, П.
Білецький-Носенко та ін.
Найвищого розвитку романтизм
досяг у ранній творчості Т.
Шевченка.
Романтики
оспівували

• історичне минуле України з її

укладом, козацькою вольницею;
звитяжну боротьбу проти зовнішніх
ворогів;
викриття й засудження пороків
суспільного ладу (захист
скривдженого люду, вираження
глибокого співчуття йому);
• відображали світ сильних почуттів
героя, показували його винятковость,
духовне благородство, здатність і до
подвигу і разом з тим викривали
нікчемность, недосконалість
існуючого укладу життя.