Наслідки Другої світової війни

Людські втрати • Становили близько 500 тис. убитими і такими, що зникли

безвісти

Матеріальні • На 1945 р. об'єм промислового виробництва складав

збитки 40 % довоєнного, ВВП був на рівні 1909 р.

Соціальні • Безробіття, проблеми інвалідів

наслідки

Територіальні • Втрата всіх колоній (Лівія, Сомалі). Поділ території Трієсту з

зміни Югославією. Передача острова Додеканес Греції

Політичні зміни • Повалення монархії, проголошення республіки. Домінування

у політичному житті ХДП, ІСП, ІКП
 Провідна роль у політичному житті
країни належала:
■Найбільш масовою і впливовою партією
післявоєнної Італії стала Християнсько-
демократична партія (ХДП), створена в
1944 р.
■2 червня 1946 р.→референдум про форму
державного правління. →Більшість
населення висловилася проти монархії.
Християнсько-демократична партія
Програма партії передбачала демократизацію політичного
життя країни, надання автономії окремим регіонам,
проведення аграрної реформи. Християнських демократів
підтримував Вати-кан, що сприяло поширенню їхньої
соціальної бази.
Віруючим казали, що ХДП — справді народна партія,
партія всіх католиків. У листопаді 1945 р. після урядової
кризи було сформовано новий уряд, що його очолив лідер
ХДП де Гаспері, в минулому завідувач бібліотеки
Ватикану. Комуністи й соціалісти також входили до уряду.
Король Віктор-Еммануїл III на початку 20-х рр. передав
владу Муссоліні й підтримував фашистів, тому партії
демократичної орієнтації, що відігравали провідну роль у
русі Опору, відкрито виступали проти монархічного
устрою, за встановлення республіки.
Вирішення долі монархії
Король Віктор-Еммануїл III дискредитував
себе співробітництвом
з фашистами в роки війни, підірвав
авторитет монархії
як державного інституту

2 червня 1946 р. - референдум

з питання збереження монархії

За республіку За монархію

12,7 млн 10,7 млн

18 червня 1946 р.→
Італію проголошено республікою.
1 січня 1948 р.→ Конституція.
 ПРОГОЛОШЕННЯ РЕСПУБЛІКИ
передумови
1 січня 1948 р. – конституція Італії
■ Італія проголошувалась демократичною
парламентською республікою.
■ Запроваджувалося загальне виборче право.
■ Королівській сім'ї заборонялося повертатись в
Італію.
■ Вищим органом влади проголошувався
двопалатний парламент, який обирав
президента.
■ Виконавчу владу очолював голова ради
міністрів, який призначався президентом і
затверджувався парламентом.
 Конституція

Одночасно з референдумом відбулися вибори до Установчих зборів, які

мали розробити нову конституцію.
Під час розроблення і прийняття конституції розгорнулася гостра
боротьба між лівими і правими.
Конституцію було схвалено більшістю Установчих зборів у 1947 р., а з 1
січня 1948 р. вона набрала сили.
Відповідно до конституції найвищим законодавчим органом республіки є
парламент, що обирається на загальних виборах за пропорційною
системою таємним голосуванням терміном на 5 років. Він складається з
двох палат — палати депутатів і сенату. Право формування уряду
одержував один із лідерів партії, яка дістала відносну більшість місць у
палаті депутатів; зазвичай він складається з представників декількох
партій та перебуває при владі доти, доки користується підтримкою
парламенту. Президент республіки обирається на спільному засіданні
обох палат терміном на 7 років. Його повноваження обмежені, фактично
виконавча влада належить Раді міністрів. Запроваджувався суд
присяжних і принцип повної незалежності судової влади.
 Конституція Італійської Республіки
(витяг)
“Стаття 1. Італія – демократична республіка, що засновується на праці.
Стаття 7. Держава і католицька церква незалежні й суверенні в належній
кожній з них сферах.
Стаття 42. Приватна власність визнається і гарантується законом.
Стаття 43. З метою суспільної користі закон може спершу резервувати
або ж за допомогою експропріації та за умови винагороди передати
державі, суспільним утворенням або об’єднанням трудящих або
користувачів визначені підприємства чи категорії підприємств, що
належать до основних громадських служб, або до джерел енергії, або
до природних монополій і є складовим предметом важливих
суспільних інтересів”.
22 грудня 1947 р.
 2 червня італійці згадують важливі
події, що відбулися у 1946 році -
зміну монархічного устрою на
республіканський - і відзначають
День Республіки ( Festa della
Repubblica). Цей день вважається
народженням нової системи
правління у державі. Зазвичай у День
Республіки у великих містах
відбуваються військові паради. У
Римі по проспекту Імператорських
форумів від Колізею до підніжжя
Капітолію проходять святкові колони,
до яких входять представники усіх
родів військ. У небі над центром
Риму пролітають новітні винищувачі
«Єврофайтер», розпорошуючи в
повітрі кольори національного
прапора Італії.
СИМВОЛИ ІТАЛІЇ

Державний прапор

Герб Республіки Італії є

її офіційним символом
з 5 травня 1948 року
Італійське «економічне диво»
У 1950—1960-ті рр. Італія
переживала період бурхливого
розвитку економіки. За темпами Альчідо де
зростання у Європі вона Гаспері
поступалась лише ФРН. Завдяки
економічному зростанню Італії
вдалось розрахуватися з боргами і
стабілізувати грошову одиницю
ліру. Підвищився життєвий рівень
італійців, сформувалась «держава
процвітання». Результатами цього
зростання в основному
скористалась промислово
розвинута Північ країни. Південь
залишався осередком бідності й
соціальної напруги.
Фактори,які сприяли швидкому економічному
розвиткові
🞐 аграрна реформа, яка активізувала попит на машини,
будматеріали тощо для сільських фермерів, що зумовило
розширення внутрішнього ринку;
🞐 рішуче звільнення промисловості від непродуктивних затрат
завдяки ліквідації корпоративної системи та автаркії;
🞐 оновлення основного капіталу та кредити згідно з "планом
Маршалла";
🞐 структурні зміни в економіці, спрямовані на створення
нових прогресивних галузей: електротехніки, нафтохімії,
автомобільної промисловості;
🞐 раціональне використання патентів та ліцензій;
🞐 вступ Італії до "Спільного ринку" сприяв створенню
кон'юнктури для ряду галузей промисловості та сільського
господарства;
🞐 дешевизна робочої сили (у пошуках роботи та заробітків у
1946—1966 pp. країну покинуло 6 млн. чол.);
🞐 низький рівень військових витрат, оскільки армія значною
мірою утримувалася за рахунок коштів, що надходили зі
США.
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ІТАЛІЇ
БУВ НЕОДНОРІДНИМ, ЩО
ВИРАЗИЛОСЯ В ГОЛОВНИХ
РЕГІОНАЛЬНИХ МОДЕЛЯХ, ЩО
ДЕМОНСТРУЮТЬ СВОЄРІДНЕ
ПОЄДНАННЯ ВЕЛИКОГО І
ДРІБНОГО БІЗНЕСУ І ЇХ
ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК.

ПІВДЕННА ІТАЛІЯ – ЦЕ
ВІДСТАЛИЙ РЕГIОН, ПРО ЯКИЙ
ЗАЗВИЧАЙ КАЖУТЬ: «ЦЕ
ПРОБЛЕМА ПІВДНЯ».
ВІДСТАЛІСТЬ ПОЄДНУЄТЬСЯ З
ДИСПРОПОРЦІЯМИ У РОЗВИТКУ
ЕКОНОМІКИ, НЕВИРІШЕНИМИ
ПРОБЛЕМАМИ ЗАЙНЯТОСТІ.
1963-1976 рр. – коаліція ХДП а ІСП
Альдо Моро
■ Посилення втручання держави в
економічне життя суспільства.
■ Прийняття п'ятирічної економічної
програми.
■ Проведення націоналізації
електротехнічної промисловості.
■ Запровадження 40-годинного
робочого тижня.
■ Розширення прав профспілок на
підприємствах.
■ Прийняті закони передбачали захист
орендарів землі та обмеження
спекуляцій у житловому будівництві.

Економічна криза 1974—1975 рр. - загострення проблем Італії

Італійське "економічне диво"

* У 1950—1951 pp. було досягнуто довоєнного рівня у

виробництві.
* Наступні 10 років середній приріст у промисловості
дорівнював 10 %. А в цілому за цей час виробництво
виросло у два рази.
* 3/4 промислового виробництва становила продукція
машинобудування, автомобілебудування, хімії тощо.
* Італія з країни аграрної перетворилася на індустріально-
аграрну передову державу.
 1979 — 1980 р. — діяльність
терористичних «Червоних
бригад»
Мета:створення революційної держави в
результаті збройної боротьби та від'єднання
Італії від альянсу західних держав (у тому Голова партії: Ренато Курчій,
числі від блоку НАТО). Маргарита Кагол

Чисельність Червоних бригад доходила до 25

Дата заснування: 1970
тисяч осіб, зайнятих різною діяльністю, як
терористичною, так і напівлегальною, що
Дата розпуску: 1988
забезпечувала функціонування бойових груп

• Червоні бригади важко пережили Союзники і блоки: Фракція Червоної

Армії
закінчення холодної війни після ,Пряма дія
розколу в 1984 р. і арештів або втечі
більшості членів угрупування.
Ідеологія: Марксизм,
Нові ліві,
• У 1980-х роках група була практично Міська герілья
повністю розгромлена зусиллями
італійських правоохоронних органів.
 Вбивство Альдо Моро

В 1978 р. друге
покоління Червоних
бригад на чолі з Маріо
Моретті викрали
колишнього прем'єр-
міністра від
Християнсько-
демократичної партії
Альдо Моро, який був
убитий ними через 54
дні.
 Іван Павло II
( 264-й Папа Римський, перший в
історії Папа-слов'янин.)

замах
Активна діяльність Івана
Павла II не всім була до
вподоби. 13 травня 1981
року член турецького
ультранаціоналістичного
угруповання Мехмет Алі
Аґджа на площі Святого Петра
стріляв у Папу, важко
поранивши його. Проте куля
пройшла в кількох міліметрах
від життєво важливих органів.
Існує багато свідчень того, що
за Аґджею стояли болгарські
та радянські спецслужби.
В миру: Кароль Юзеф Войтила
Народжений:18 травня 1920
Вадовіце, Польща
Початок понтифікату:16 жовтня
1978
Інтронізація:22 жовтня 1978
Ватикан
Кінець понтифікату:2 квітня
2005
Попередник:Іван Павло І
Наступник:Бенедикт XVI
Реформи привели до встановлення
Другої республіки в Італії
Вибори 1994 р.

Уперед, Італіє!
Сільвіо Берлусконі

Ліга Півночі
Умберто Боссі

Національний Альянс
Джанфранко Фіні
 Сільвіо Берлусконі
Прем'єр-міністр Італії
Час на посаді:
5 травня 2008 — 12 листопада 2011
Президент: Джорджо Наполітано
Попередник:Романо Проді
Народився:29 вересня 1936 (76
років)
Мілан, Італія
Громадянство:Італія
Дружина: Карла Далль'Ольо (1965-
85)
Вероніка Ларіо (1985-2009)
Діти сини: П'єрсільвіо, Луїджи
дочки: Марія Ельвіра,
політика
СКАНДАЛИ
*Впродовж своєї кар'єри Берлусконі неодноразово
притягувався до суду за звинуваченням в
приховуванні доходів і дачі хабарів, а також в
зв'язках з мафією і незаконному фінансуванні
передвиборної кампанії.
*Сам Берлусконі називав своє переслідування
політично вмотивованим і наслідком
спрямованих дій "судової мафії". На користь
позиції Берлусконі говорить той факт, що
судові розслідування неодмінно поновлювалися
в момент його повернення до влади, і самі
собою стихали, воли він залишав владні
кабінети.
*Влітку 2009 Берлусконі потрапив у серію
скандалів із сексуальним присмаком. Від нього
пішла жінка, звинувативши його в подружніх
зрадах. Преса винуватила прем'єра у зв'язках з
неповнолітньою моделькою; у включенні в
списки кандидатів до Європарламенту молодих
привабливих жінок; у вечірках на вілі прем'єра із
запрошенням моделей коштом приватних
підприємців.
Служителі Феміди вирішили, що вигідний прем’єрові
закон був ухвалений з порушенням норм. Він пройшов
у парламенті як звичайний закон, хоча мав прийматися
як конституційна реформа, що набагато складніше.
* На виборах 27 березня новий рух набрав найбільшу
кількість голосів;
* Президент Республіки доручив Берлусконі
ПОЛІТИКА
сформувати уряд, який було затверджено
Парламентом в травні 1994.
* На всіх рівнях, від національного до сімейного було
визнано, що Уряд, очолюване Сільвіо Берлусконі,
зумів досягти важливих результатів.
* Від 1999 року сам Берлусконі кілька разів представав
перед італійським судом за звинуваченням в
економічних злочинах (несплаті податків, даванні
хабара), але був повністю виправданий.
* Берлусконі знов очолив уряд після того, як новий
правоцентристський блок "Дім свободи" отримав
перемогу
* На позачергових виборах 14-15 квітня 2008 року нова
партія Берлусконі "Народ свободи" і її союзники по
правоцентристській коаліції здобули перемогу і
отримали більшість в обох палатах італійського
парламенту. Сільвіо Берлусконі став єдиним
державним політиком, якому вдалося за 14 років
тричі очолити італійський уряд. Із 5 травня 2008 року
Сільвіо Берлусконі офіційно прийняв присягу
прем'єра, обійнявши цю посаду вчетверте.
 Президенти Італії 21 ст.

Джованні Леоне Алессандро Франческо Оскар Луїджі

Пертіниі Коссига Скальфаро

Карло Адзеліо Джорджо Серджо

Чампі Наполітано Маттарелла
В ОСТАННІ РОКИ ХХ І НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ. ПОЛІТИЧНА СИТУАЦІЯ В ІТАЛІЇ
ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ НЕСТАБІЛЬНІСТЮ. У КРАЇНІ ІСНУЄ ЗНАЧНИЙ
СЕКТОР «ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ». ЗОВНІШНІЙ БОРГ ПЕРЕВИЩУЄ 2,5
МЛРД ДОЛАРІВ. ВИСОКИМ ЗАЛИШАЄТЬСЯ РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ.
Італія визнала незалежність України 28 грудня 1991 р. і вже у березні 1992 р. було
відкрито її посольство в Києві. Двосторонні стосунки між Києвом і Римом обидвi краiни
оцінюють позитивно: товарообіг між Україною й Італією перевищив 10 млн доларів
США, на українській території зареєстровано 252 підприємства з прямими італійськими
інвестиціями. Підписано Договір про Дружбу і співробітництво між нашими
державами.
ПІДСУМКИ УРОКУ
У другій половині XX ст. Італія пройшла складний
шлях подо­лання фашистського минулого. Завдяки
наполегливості політичної еліти Італія стала однією
з провідних країн Західної Європи, членом «великої
вісімки». У 1950—1960-ті рр. у розвитку економіки
країни спостерігалося стрімке економічне
піднесення. Найбільш складною проблемою для
країни була корупція — вагомий чинник політичного
життя, що сприяла процвітанню організованої
злочинності (мафії). 1990-ті рр. стали періодом
розгортання широкомасштабної боротьби з
корупцією. Відбулися кардинальні зміни і в
політичному житті країни, що дало підстави
вважати, що в Італії встановилася Друга республіка
(початок 1990-х рр.).