СПЕЦИФІЧНА ДІАГНОСТИКА

МЕНІНГОКОКОВОЇ ІНФЕКЦІЇ

Карлова А.А. 5 група

Менінгококова інфекція – це гостре інфекційне
захворювання бактеріальної природи, яке викликає
менінгокок, передається тільки повітряно-крапельним
шляхом, характеризується різними клінічними проявами від
назофарингіту, гнійного менінгіту до сепсису.
Джерелом інфекції є хвора на менінгококову інфекції людина та здорові
бактеріоносії менінгококу. У епідеміологічному сенсі, найнебезпечнішими є хворі на
менінгококовий назофарингіт, це хворі з проявами ГРВІ. Вони виділяють менінгокок
і становлять небезпеку для оточуючих протягом 3-4 тижнів. Хворі з явними
клінічними проявами захворювання (менінгіт, менінгококцемія) заразні лише у період
перебування збудника менінгококу на слизовій носоглотки. Це спостерігається лише
у 18% хворих. Здорове бактеріоносійство менінгококу може тривати 2-6 тижнів, після
чого організм людини самостійно звільняється від збудника без лікування.
Найчастіше таке носійство трапляється у осіб із хронічними захворюваннями
носоглотки.
Механізм передачі інфекції лише повітряно-крапельний при тісному контакті з хворим або
бактеріоносієм менінгококу. Виділенню збудника сприяють кашель, чхання, нежить. Менінгокок
дуже нестійкий в навколишньому середовищі, швидко гине при висиханні, під дією
дезінфікуючих розчинів, пряме сонячне світло вбиває збудник протягом 2-8 годин, у розсіяному
світлі він зберігається 5-6 днів, під дією ультрафіолетового випромінювання гине майже миттєво.
При кімнатній температурі та високій вологості (70-80%) збудник зберігається до 3-5 днів.
Для даного захворювання характерна сезонність, максимум захворювань припадає на лютий –
квітень, коли найбільша скупченість людей у приміщеннях та створюються умови для тривалого
зберігання збудника у повітрі.
Хворіють на менінгококову інфекцію люди різного віку, найчастіше діти до 10 років. Можуть
спостерігатись як спорадичні випадки, так і епідемічні спалахи, що частіше виникають у
дитячих колективах закритого типу, гуртожитках, казармах.
Інкубаційний період від 2 до 10 днів, у середньому він складає 3-4 дні.
Специфічна експрес-діагностика при генералізованих формах менінгококової
інфекції має досить ефективний метод: бактеріоскопія товстої краплі крові,
мазків крові та СМР. Забарвлення за Грамом дозволяє вже за 30 хвилин виявити
грамнегативні бобоподібні диплококи, розташовані внутрішньоклітинно
(фагоцитовані нейтрофілами) та позаклітинно. Цей метод ефективний навіть у
випадках, коли ще не настали типові зміни: у випадку раннього проведення
спинномозкової пункції плеоцитоз може бути незначним (десятки клітин) та
серозним (переважають лімфоцити), лише бактеріоскопія допомагає виявити
велику кількість диплококів. Цей стан навіть отримав свою назву — серозна
фаза гнійного менінгіту. Однак уже через 10–12 годин СМР набуває властивого
менінгококовому менінгіту вигляду.
Специфічна лабораторна діагностика складається з бактеріологічного та серологічного методів.
Бактеріологічний метод є основним методом діагностики менінгококової інфекції. Матеріалом для
бактеріологічного дослідження є носоглотковий слиз, кров, СМР та деякі інші біологічні субстрати. За
наявності генералізованих форм важливим є використання всіх можливих біологічних субстратів для
бактеріологічної діагностики. Так, при менінгококових менінгітах деяким дослідникам вдалося
підвищити ефективність цього методу до 92 % за рахунок одночасного посіву СМР та крові. Однак
унаслідок нестійкості менінгокока у зовнішньому середовищі ефективність цього методу помірна і
вимагає суворого дотримання певних правил. Поза організмом людини менінгококи досить швидко
гинуть, а при низькій температурі швидко втрачають здатність до утворення колоній, тому під час
транспортування матеріалу до лабораторії необхідно уникати його охолодження. Ефективність
бактеріологічного методу багато в чому залежить і від антибактеріальної терапії. Навіть одна ін’єкція
антибіотика значно зменшує ймовірність виділення збудника. Тому все більшого значення в
діагностиці менінгококової інфекції набувають серологічний метод та полімеразна ланцюгова реакція
(ПЛР), останню ставлять із сироваткою крові та СМР
Використовується РНГА, РЗК у парних сироватках, що вважається
позитивною при наростанні титру антитіл у чотири й більше разів. Однак
це метод швидше ретроспективної діагностики, адже інтервал між взяттям
сироваток має становити не менше 7–10 діб. Лише ПЛР дозволяє швидко,
протягом 1–2 діб, верифікувати діагноз. Водночас для діагностики
менінгококової інфекції застосовують реакцію аглютинації латексу.
У загальному аналізі крові можна виявити лейкоцитоз та гіперлейкоцитоз зі
значним паличкоядерним зсувом та нейтрофільозом, збільшеною ШОЕ, у
випадку прогресивного ДВЗ-синдрому додається анемія та
тромбоцитопенія, гіпокоагулопатія.
Обов’язковим є дослідження окулістом очного дна перед проведенням
спинномозкової пункції, огляд невропатологом, за необхідності —
проведення МРТ, КТ та ЕЕГ.