Тиреотоксичний криз

Підготував :
Студент 4 курсу, 20 групи
Баран Станіслав
Клінічний випадок

 Хвора 24 років, прооперована з приводу

дифузного токсичного зобу ІІ ст.
 Після операції у хворої з'явились
серцебиття, пітливість, почуття страху,
пронос.
 Шкіра волога, гаряча на дотик, to -
40оС. Набряки відсутні.
 Ps - 158/хв., аритмічний, миготлива
аритмія, напружений.
 АТ - 160/50 мм рт.ст.
 Тони серця звучні.
СИМПТОМИ:
 Продромальні симптоми: збудження, безсоння
(нічні галюцинації та інші психотичні розлади),
значна втрата маси тіла, посилення м’язового
тремору, гарячка, нудота і блювання.
 Розгорнутий тиреотоксичний криз: гарячка; сильне
збудження і посилення психотичних розладів, а іноді
— підвищена сонливість і апатія, навіть кома, може
розвиватися епілептичний статус; раптове
загострення симптомів тиреотоксикозу з боку
серцево-судинної системи (виражена тахікардія,
можлива фібриляція передсердь, симптоми
недостатності кровообігу, навіть до шоку включно) і
травної системи (нудота, блювання, діарея, болі в
животі); ознаки зневоднення (їм часто передує період
ФАЗИ ПЕРЕБІГУ:
 Підгостра фаза: період від появи перших
ознак до порушення свідомості і розвитку
коми.
 Гостра (коматозна) фаза: розвивається через
24-48 год при несприятливому перебігу
підгострій фази, а при бурхливому розвитку
тиреотоксичного кризу – вже через 12-24 год.
 Найбільш часті причини летального
результату – гостра серцева, надниркова або
печінкова недостатність
ДІАГНОСТИКА:
 Анамнез: наявність тиреотоксикозу (проте не слід
забувати про можливість наявності початкових,
стертих, легких форм без чіткої клініки; утрудненням
діагностики захворювання в осіб похилого віку і
вагітних);
 Лабораторні дані:
• Анемія;
• Лейкоцитоз;
• Зниження гематокриту;
• Рівні Т3 і Т4 підвищені.
КЛІНІКА:
 початок гострий, хоча в 30 % випадків може розвиватися
протягом доби і більше;
 зміни з боку нервової системи: різке збудження або психоз;
страх смерті, свідомість частіше збережена;
 шкіра і слизові: шкіра гаряча, волога, профузна пітливість
може змінюватися сухістю шкіри (внаслідок зневоднення);
гіперемія обличчя, ціаноз кінцівок, язик і губи сухі;
 зміни м’язової системи: різка м’язова слабість, адинамія,
парези, паралічі;
 зміни серцево-судинної системи: тахікардія, миготлива
аритмія; підвищення, а потім різке зниження артеріального
тиску; можливий розвиток гострої лівошлуночкової
недостатності;
 зміни з боку травної системи: нудота, блювання, пронос,
наявність жовтяниці може свідчити про розвиток гострої
печінкової недостатності;
ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ:
 Подавлення ситезу і звільнення тиреоїдних
гормонів (мерказоліл, р-н Люголя в/в).
 Купування периферичного біологічного ефекту
тіреоїдних гормонів (обзідан, індерал в/в).
 Відновлення недостатності кори наднирників
(гідрокортизон, преднізолон в/в), ДОКСА в/м.
 Седативна терапія (барбітурати, броміди, аміназин,
дроперидол, супрастін).
 Регідратаційна терапія: 5 % р-н глюкози, 0,9 % р-н
хлористого натрію, р-н Рінгера, реополіглюкін,
альбумін.
 Симптоматична терапія: при серцевій
недостатності – серцеві глікозиди.