ЧИ ЗАВАЖАТИМЕ

НЕВАГОМІСТЬ У
ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ?
Підготувала:
Баран Олександра

2021
Для початку давайте пригадаємо , що таке
невагомість.
Невагомість — стан тіла, при якому відсутня
внутрішня напруга, зумовлена силою тяжіння.
Причина невагомості в тому, що сила тяжіння надає
тілу та його опору однакове прискорення. Цей
висновок істинний для всіх тіл, які рухаються тільки
під дією сили тяжіння, тобто перебувають у
вільному падінні.
До речі, цікавий факт: лише небагатьом людям
випала можливість випробувати на собі
невагомість. Звичайно, це дуже цікавий досвід та
відчуття. Цей стан іноді можна випробувати під час
польоту на сучасному реактивному літаку, не
залишаючи меж земної атмосфери.
ЯК ВПЛИВАЄ СИЛА ЗЕМНОГО ТЯЖІННЯ НА
ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ?
• – атрофія м’язів, зниження м’язової та кісткової маси;
• – перерозподіл рідини в тілі ;
• – уповільнення серцево-судинної системи;
• – зменшення виробництва еритроцитів;
• – порушення рівноваги та ослаблення імунної системи;
• – виявлені деформації очного яблука, зорового нерва і гіпофіза.
• Тривале перебування в стані невагомості за твердженням європейських біологів має серйозні
наслідки також для живих істот. Найбільше відмічено порушення роботи генів, які відповідають
за клітинні процеси – метаболізм, імунну реакцію, захист від грибків, реакцію на тепло.
• Отже, виходячи зі сказаного вище, можна зробити висновок про те, що людський організм
зазнає досить суттєвих змін під час перебування в невагомості.
 ЩО СТАНЕТЬСЯ, ЯКЩО ЗНИКНЕ
ГРАВІТАЦІЯ?

Будь-які предмети, які не прикріплені до земної

поверхні, продовжать рух по прямій і полетять прямо в
космос. Перехожі на вулиці одразу залишать Землю.
Тим, хто перебуває всередині приміщень, пощастить
трохи більше, оскільки будівлі, міцно заглиблені в ґрунт,
при зникненні гравітації залишаться на місці, принаймні
на деякий час. Все, що не прикріплено досить надійно
до поверхні Землі, понесеться у відкритий космос.
Першими полетять від нас атмосфера, океани, річки та
озера. Ну а всі ми, звичайно, помремо.
По всій Землі одночасно почнуть вивергатися всі сплячі вулкани. Справа в тому, що вони
розташовуються на місцях стиків тектонічних плит. Плити наїжджають один на одного, і
одна з них занурюється вниз. Там вона досягає мантії, плавиться, і з неї утворюється магма,
насичена купою елементів і розчиненими газами. Поки є гравітація, є і тиск, через який
гази містяться в магмі в розчиненому вигляді. Але як тільки тиск верхніх шарів зникне,
відбудеться дегазація, як в пляшці мінералки, утворюється просто шквал бульбашок, і різко
збільшується в об’ємі магма почне шукати виходи на поверхню, що призведе до великих
вивержень… Хоча вони будуть виглядати дивно: гравітації ж не буде!
Але і це далеко не найстрашніше. Мабуть,
найжахливіше те, що при зникненні гравітації Земля
вибухне! Справа в тому, що всередині нашої планети
речовина мантії і ядра знаходиться під колосальним
тиском. Воно виникає через тяжкості верхніх шарів, які
гравітаційно притягуються до центру. Якраз-таки під
дією цього тиску речовина дуже сильно стискається.
Уявіть: якщо гравітація зникне, тиску тоді теж не буде.
Нутрощі землі почнуть розширюватися, і це призведе
до одночасного виверження всіх вулканів і розривів
між тектонічними плитами! Правда, мантія досить
в’язка, так що це буде схоже більше не на вибух, а на
плавне розширення з шматками землі, що
розлітаються в усі сторони. Ось це дійсно апокаліпсис!
Відсутність сили тяжіння зрештою зруйнує саму
планету. Швидше за все, Земля розвалиться на
частини, які розлетяться в різні боки. Схожа доля
спіткала б й Сонце, як показано на відео каналу
Discovery News. Без "з'єднувальної" сили тяжіння
колосальний тиск в ядрі Сонця розніс б його на
клаптики матерії.
Зрештою взагалі не залишиться ані зірок, ані планет,
ані жодних шматків матерії. Всесвіт перетвориться
на рідкий суп із розсіяних атомів і молекул, які
просто плаватимуть навколо.

Отже:
За допомогою цієї презентації можна зрозуміти, що сила тяжіння дуже важлива
для людства. Та коли її в один день не стане, наше життя не залишиться таким
самим. Головне - завжди пам'ятати: потрібно цінувати те, що маємо і дорожити
цим.