Хімічне забруднення

ПІДГОТУВАВ УЧЕНЬ 11-А

РАП СТЕПАН
 Хімічне забруднення довкілля
Хімічне забруднення навколишнього середовища є однією з суттєвих екологічних проблем сучасного
суспільства. Воно вражає всю біосферу, потрапляючи в організми з водою, їжею, повітрям.
 Забруднення - внесення в навколишнє середовище або виникнення в ньому нових, зазвичай не
характерних фізичних чинників, хімічних і біологічних речовин, які шкодять природним
екосистемам та людині.
 Забруднювач - будь-який фізичний чинник, хімічна речовина або біологічний вид (головним чином
мікроорганізми), який потрапляє в навколишнє середовище або виникає в ньому в кількості, більшій
за звичайну, і викликає забруднення середовища.
 За просторовим поширенням (розміру охоплюючих територій) забруднення поділяють на:
 Локальні забруднення характерні для міст, значних промислових підприємств, районів видобутку
тих або інших корисних копалин, значних тваринницьких комплексів.
 Регіональні забруднення охоплюють значні території й акваторії, що підлягають впливу значних
промислових районів.
 Глобальні забруднення частіше всього викликаються атмосферними викидами, поширюються на
великі відстані від місця свого виникнення і створюють несприятливий вплив на крупні регіони, а
іноді і на всю планету.
 Хімічне забруднення атмосфери
 Воно вражає повітря промислових зон і міст. Викликає зміни кліматичних норм. Основні джерела –
промисловість, транспорт, побутові котельні, теплоелектростанції, металургійні підприємства,
цементні і хімічні заводи. Серед найнебезпечніших хімічних речовин, які потрапляють в атмосферу:
оксид азоту та вуглецю, сірководень і сірковуглець, сірчаний і сірчистий ангідрид, хлорні і фторові
з’єднання.
 Найбільш масштабним і значним є хімічне забруднення середовища невластивими їй речовинами
хімічної природи. Серед них - газоподібні й аерозольні забруднювачі промислово-побутового
походження. Людина забруднює атмосферу вже тисячоліттями, однак, наслідки застосування вогню,
яким вона користувалась весь цей період, були незначні. Доводилося миритися з тим, що дим заважав
диханню і що сажа лягала чорним покривом на стелі і стіни житла. Одержуване тепло було для
людини важливіше, ніж чисте повітря і не закопчені стіни печери. Це початкове забруднення повітря
не представляло проблеми, тому що люди жили тоді невеликими групами, займаючи незмірно велике
недоторкане природне середовище. І навіть значне зосередження людей на порівняно невеликій
території, як це було в класичній стародавності, не супроводжувалося ще серйозними наслідками.
 Так було аж до початку дев'ятнадцятого століття. Лише за останні сто років розвиток промисловості
"обдарував" нас такими виробничими процесами, наслідки яких людина спочатку ще не могла собі
уявити.
 В основному існують три основних джерела забруднення атмосфери: промисловість, побутові
котельні, транспорт. Частка кожного з цих джерел у загальному забрудненні повітря сильно
розрізняється в залежності від місця. Зараз загальновизнано, що найбільш сильно забруднює повітря
промислове виробництво. Джерела забруднень - теплоелектростанції, що разом з димом викидають у
повітря сірчистий і вуглекислий гази; металургійні підприємства, особливо кольорової металургії, що
викидають у повітря оксиди азоту, сірководень, хлор, фтор, аміак, з'єднання фосфору, частки і
з'єднання ртуті і миш'яку; хімічні і цементні заводи. Шкідливі гази потрапляють у повітря в результаті
спалювання палива для потреб промисловості, опалення житла, роботи транспорту, спалювання і
переробки побутових і промислових відходів. Атмосферні забруднення розділяють на первинні, що
надходять безпосередньо в атмосферу, і вторинні, що є результатом перетворення останніх. Так,
сірчистий газ, що надходить в атмосферу, окислюється до сірчаного ангідриду, який взаємодіє з
парами води й утворює крапельки сірчаної кислоти. При взаємодії сірчаного ангідриду з аміаком
утворюються кристали сульфату амонію. Подібним чином, у результаті хімічних, фотохімічних,
фізико-хімічних реакцій між забруднюючими речовинами і компонентами атмосфери утворюються
інші побічні ознаки. Основним джерелом пірогенного забруднення на планеті є теплові
електростанції, металургійні і хімічні підприємства, котельні установки, що споживають більше 70%
твердого і рідкого палива, яке добувається щорічно. Основними шкідливими домішками пірогенного
походження є наступні.
1) Оксид вуглецю:
Виникає при неповному згорянні вуглеводистих речовин. У повітря він потрапляє в результаті спалювання твердих
відходів, з вихлопними газами автомобілів і викидами промислових підприємств. Щорічно цього газу надходить в
атмосферу не менш 1250 млн. т. Оксид вуглецю, є з'єднанням, що активно реагує зі складовими частинами атмосфери
і сприяє підвищенню температури на планеті, і створенню парникового ефекту.
2) Сірчистий ангідрид:
Виділяється в процесі згоряння палива, яке містить сірку, чи переробки сірчистих руд (до 170 млн. т. на рік). Частина
з'єднань сірки виділяється при горінні органічних залишків у гірничорудних відвалах. Тільки в США загальна
кількість викинутого в атмосферу сірчистого ангідриду складає 65 % від загальносвітового викиду.
3) Сірчаний ангідрид:
Утворюється при окислюванні сірчистого ангідриду. Кінцевим продуктом реакції є аерозоль чи розчин сірчаної
кислоти в дощовій воді, що підкислює ґрунт, загострює захворювання дихальних шляхів людини. Випадання
аерозолю сірчаної кислоти з димових смолоскипів хімічних підприємств відзначається за наявністю низької
хмарності і високої вологості повітря. Листові пластинки рослин, що виростають на відстані менше 11км. від таких
підприємств, звичайно бувають густо засіяні дрібними некротичними плямами, що утворилися в місцях осідання
краплі сірчаної кислоти. Металургійні підприємства кольорової і чорної металургії, а також ТЕС щорічно викидають
в атмосферу десятки мільйонів тонн сірчаного ангідриду.
4) Сірководень і сірковуглець:
Надходять в атмосферу окремо чи разом з іншими з'єднаннями сірки. Основними джерелами викиду є
підприємства по виготовленню штучного волокна, цукру, коксохімічні, нафтопереробні, а також
нафтопромисли. В атмосфері при взаємодії з іншими забруднювачами піддаються повільному
окислюванню до сірчаного ангідриду.
5) Окисли азоту:
Основними джерелами викиду є підприємства, що виробляють азотні добрива, азотну кислоту, нітрати,
анілінові барвники, нітросполуки, віскозний шовк, целулоїд. Кількість окисів азоту, що надходять в
атмосферу, складає 20 млн. т. на рік.
6) З'єднання фтору:
Джерелами забруднення є підприємства з виробництва алюмінію, емалі, скла, кераміки, сталі, фосфорних
добрив. Речовини, що містять фтор, надходять в атмосферу у вигляді газоподібних з'єднань — фтор
вуглецю чи пилу фториду натрію і кальцію. З'єднання характеризуються токсичним ефектом. Похідні
фтору є сильними інсектицидами.
7) З'єднання хлору:
Надходять в атмосферу від хімічних підприємств, що виробляють соляну кислоту, пестициди, що містять
хлор, органічні барвники, гідролізний спирт, хлорне вапно, соду. В атмосфері зустрічаються, як домішки,
молекули хлору і пари соляної кислоти. Токсичність хлору визначається видом з'єднань і їхньою
концентрацією.
В металургійній промисловості при виплавці чавуна і при переробці його на сталь відбувається викид в
атмосферу різних важких металів і отруйних газів. Так, у розрахунку на 1 т. передільного чавуну
виділяється крім 12,7 кг. сірчистого газу і 14,5 кг. пилових часток, що визначають кількість з'єднань
миш'яку, фосфору, сурми, свинцю, парів ртуті і рідких металів, смоляних речовин і ціанистого водню.
 Хімічне забруднення Світового океану
 Найбільш забрудненими є води Індійського океану. Хімічні забруднення сприяють зміні хімічного складу
води. Найнебезпечніші речовини – свинець, хром, миш’як, ртуть, мідь, фтор, кислоти, нафтопродукти. Ці
речовини потрапляють у води внаслідок промислової діяльності людини у вигляді відходів, також
джерелами забруднення є водний транспорт. Забруднювачі осідають на дно, отруюючи водне життя або
створюють плівку на поверхні, перешкоджаючи проникненню вглиб вод світла, процесам газообміну і
фотосинтезу.
 Велику шкоду морським екосистемам завдають морські перевезення. Танкерами перевозять щорічно
близько 2 млрд. т нафти та нафтопродуктів. Найбільші втрати нафти пов’язані з її транспортуванням із
районів добування. Аварійні ситуації, скид за борт танкерами промивних і баластних вод обумовлюють
наявність постійних полів забруднення на трасах морських шляхів. Втрати відбуваються навіть за
безаварійної роботи морського транспорту. Але під час аварій, коли може розливатися до 40–50 тис. т
нафти, уражається поверхня площею близько 100 км2.
 Значні нафтові забруднення океану відбуваються внаслідок військових дій. У 1980-х роках минулого
століття велике забруднення було пов’язане з військовими діями між Великою Британією та Аргентиною в
районі Фолклендських островів, а також між Іраком і Іраном у Перській затоці (1990 р.). В останньому
випадку протягом воєнних дій було серйозно пошкоджено 156 танкерів, унаслідок чого відбувся значний
вилив нафти (до 1,5 млн т нафти – різні джерела наводять різні дані – вилилося в Перську затоку, нафта
вкрила приблизно 1000 км2 поверхні затоки та забруднила близько 600 км узбережжя).
Головні місця нафтового забруднення Світового океану відмічаються на шляхах руху танкерів між Близьким Сходом та Європою,
Америкою та Японією. Значні забруднення наявні також у Середземному, Карибському, Південно-Китайському та Японському морях.
Аналіз джерел і форм нафтових забруднень дозволив установити, що в загальній кількості надходжень:
– 23 % складають скиди із суден у море промивних і баластних вод, тобто забруднення, пов’язані з нормальною експлуатацією суден;
– 17 % припадає на скиди нафти та нафтопродуктів у портах чи припортових аквато¬ріях, включаючи втрати при завантаженні
бункерів наливних суден;
– 10 % потрапляє з берега разом із промисловими відходами та стічними водами, що містять емульговану, розчинену та плівкову
нафту;
– 5 % приносять зливові стоки у вигляді емульгованої, розчиненої та плівкової нафти;
– 6 % пов’язано з катастрофами суден, бурових у морі, коли утворюються суцільні поля, слики та плівки з емульгованої чи розчиненої
нафти;
– 1 % дає буріння на шельфі, ці забруднення складаються з емульгованої, розчиненої та плівкової нафти;
– 10 % припадає на нафту, що надходить з атмосфери в розчиненому та газоподібному стані;
– 28 % приносять річкові води, що містять нафту в усьому різноманітті її форм.
 Утворення нафтової плівки супроводжується зниженням вільної поверхневої енергії на величину,
пропорційну зменшенню поверхні. Цей самовільний процес характерний для дисперсійних систем
водонафтових емульсій, баластних і промивних вод, якщо до скиду їх в море на судні не застосовували
мийні засоби, що містять поверхнево-активні речовини.
 Із метою попередження забруднення моря нафтою, перш за все, необхідно вдосконалювати технологічні
процеси добування, транспортування, зберігання, переробки, застосування нафти чи нафтопродуктів,
виключити скид стічних вод, до складу яких входить нафта. Адже щорічно в результаті технологічної
діяльності утворюються десятки мільярдів кубометрів водонафтових емульсій. Способи їх очистки від
нафти дорогі та малоефективні, тому стічні води, що містять нафту, є джерелом глобального
забруднення нафтою гідросфери, поставляючи у Світовий океан близько 75 % нафтових забруднень.
 Охорона морського середовища повинна здійснюватися комплексним шляхом, створюючи при цьому
нові технологічні процеси, методи та засоби попередження забруднень, а також створення нормативно
правової бази щодо обмеження викиду нафти та нафтопродук¬тів у море. Джерела нафтового
забруднення морського середовища і фактори, що впливають на форму забруднення, дуже численні,
тому охорона морського середовища повинна здійснюватися комплексним шляхом, створюючи при
цьому нові технологічні процеси, методи та засоби попереджання забруднень, а також приймаючи
закони щодо обмеження викиду нафти та нафтопродуктів у море. Із метою попередження забруднення
моря нафтою, перш за все, необхідно вдосконалювати технологічні процеси добування,
транспортування, зберігання, переробки, застосування нафти чи нафтопродуктів, виключити скид
стічних вод, до складу яких входить нафта.
 Хімічне забруднення грунту
 Пошкодження ґрунту внаслідок військових дій можуть бути механічними, фізичними та хімічними. Кожен з цих
впливів по-своєму є критичним та викликає руйнування структури та функцій землі. Розглянемо детальніше кожен.
 Механічний вплив. Деформує ґрунтовий покрив, що призводить до порушення структури ґрунтів під час
пересування військової техніки, руху військ, будівництва захисних споруд, місць бомботурбації (прим. ред. —
порушення землі внаслідок утворення кратерів від бомбардування), розмінування територій. Наслідком цього впливу
є ущільнення, заболочування, засмічення території продуктами бойової діяльності.
 «Основним механічним впливом на ґрунт є ущільнення з пошкодженням гумусового шару, що має прямі негативні
наслідки, як-от порушення водного балансу ґрунту, та спричинює розвиток вітрової та водної ерозії. Руйнування
структури ґрунту відбувається в результаті зсуву частинок одного шару щодо іншого під дією воєнно-техногенного
навантаження», — пояснила науковиця.
 Забруднення починається з поглинання часточок через рідкий розчин, присутній у пористій матриці
ґрунту. Ґрунтовий розчин, що містить сполуки вибухових речовин, проникає в коріння рослини.
Сполуки вибухових речовин всередині коренів вільно переміщуються поміж мембран, та, зрештою,
повністю осідають у рослині.
 Також забруднюючі речовини можуть впливати на стан біоти. Наприклад, високі концентрації
вуглеводнів можуть викликати симптоми отруєння у дощових черв’яків.
 Хімічний вплив. Змінює природні фізико-хімічні параметри ґрунтового покриву. Насамперед pH,
катіонний обмін і вмісту гумусу. Також зростає концентрація токсико-хімічних речовин, можуть
утворюватися різноманітні локальні ландшафтно-геохімічні аномалії. Відтак ці землі не можна
використовувати в довгостроковій перспективі.
 До агентів хімічного забруднення належать пальне транспортних засобів, мастильні матеріали,
сольвенти, відходи гальванічного виробництва, залишки вибухових речовин, дезактиваційні речовини,
важкі метали та їхні сполуки, радіоактивні речовини.
 Фізичний вплив. Передбачає зміну фізичних параметрів ґрунту внаслідок застосування зброї та
військової техніки. Мається на увазі вібраційний, радіоактивний та тепловий вплив.
 Джерела:
 https://dovidka.biz.ua/khimichne-zabrudnennia/
 https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B0%D0%B1%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD
%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F._%D0%9A%D0%BB
%D0%B0%D1%81%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_
%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D1%8C_
%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D1%96%D0%BB%D0%BB%D1%8F
 https://pidru4niki.com/17540906/ekologiya/zabrudnennya_atmosferi
 https://www.zoology.dp.ua/z13_023.html
 https://kurkul.com/spetsproekty/1423-chi-mojna-vilikuvati-grunt-vid-viyni--vidpovidi-na-nayposhirenishi-
zapitannya