КОЗАЦЬКЕ

ПОБРАТИМСТВО
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
ЛАЗЬКО МАРКА
Сторінками історії
1. Козацькому роду нема переводу

Козаки – це вільні озброєні люди, воїни-

найманці, не пов’язані з домом і сім’єю. Члени
самоврядних чоловічих військових громад, що
з XV століття існували в районі середніх течій
Дніпра і Дону. Центром запорожців була
дніпровська фортеця – Січ, прообразом якої
було укріплення, споруджене волинським
князем Дмитром Байдою-Вишневецьким.
Відродження козацтва в Україні сягає 1880-х
років.
Сучасний національно-патріотичний рух
активізував свою діяльність, почали
створюватись козацькі патріотичні організації.
 3. Звичаї козаків
Хто хотів стати козаком, мусив три роки служити старому козаку за
слугу й помічника. Коли вивчався від того козака військовій справі й
набував спритності у битвах, то ставав справжнім козаком.
Запорожці брили голову, залишаючи над лобом чуприну, -
оселедець. Коли ця чуприна виростала довгою, то козак закладав її
тільки за ліве вухо. Вусів не підстригали, а змащували і закручували
вгору. Це ставили козаки собі за особливу козацьку славу і честь.
Позбавити чуприни козака вважалося найбільшою ганьбою.
Дуже велике значення надають
козаки тому чубові. Коли один
козак вирве його в іншого, то
мусить заплатити п ’ять
карбованців.
 Запорозькі козаки мали звичай насипати кургани
(пагорби), щоб ховати в них тих, хто чимось
відзначивсь. Ще й сьогодні можна побачити багато
курганів у степах поблизу Очакова в заповіднику
«Козацькі могили».
У великій шані в козаків перебувало
побратимство. На знак побратимства мінялися вони
своїми натільними хрестами. В боях билися
побратими поруч і рятували один одного.
Побратимство надавало великої сили. Воно було
одною з таємних причин козацької непереможності.
 4. Як одягались козаки

Козаки одягалися дуже просто: в грубу домотканну

сорочку, в кирею – довгий плащ без рукавів, в шаровари
– дуже широкі штани переважно червоного та синього
кольору кольорів. На голові шапка (кучма), обшита
хутром. За широким поясом (кушаком) носили пістолі і
люльку, через плече торбинку з харчами і кулями, а до
пояса на ремінець ще й прив’язували порохівницю з
порохом. На ногах – чоботи.
 5. Козацька зброя
Гармати, рушниці, пістолі, списи, шаблі, стріли, сагайдаки,
келепи, якірці, ножі, кинджали, панцери, пищалі, мушкети.
Більше за все поважали і любили шаблю. Казали, що шабля –
чесна зброя.
Ой панночка наша шаблюка!
З бусурменом зустрівалась,
Не раз, не два цілувалась.
 6. Як жили козаки
У Січі жили лише неодружені козаки. Жінок на Січі
не було.
Як проходив день: піднімалися козаки зі сходом сонця,
вмивалися холодною річковою водою, читали «Отче
наш». Після молитви сідали снідати.
Час від сніданку до обіду проводили по-різному:
хто об’Їжджав коня, хто оглядав зброю, хто вправлявся
в стрілянині, а хто просто лежав на боці та розповідав
про власні бойові подвиги або слухав інших.
Рівно о 12-тій годині курінний кухар ударяв у казан, і
тоді кожен поспішав у свій курінь до обіду.
Увечері, по заходу сонця, козаки знову збиралися у
курені. Тут вони вечеряли, молилися Богові та лягали
спати. Так бувало напередодні походу. А після вдалого
походу ще довго над Дніпром лунали веселі козацькі
жарти та пісні.
 7. Чим харчувались
Популярною їжею на Січі були кашоподібні страви з різних зернових:
соломаха, тетеря, щерба, братко. Також часто готувалися й кулеші.
Однією з особливостей харчування козаків було незначне споживання
печеного хліба, адже борошно не завжди було в достатній кількості.
Крім того, випікання хліба вимагало великої кількості людей, значних
затрат праці і часу. Картопля ж з’явилась набагато пізніше.
До столу, який на Січі звався «сирном», подавали наступні страви.
- Соломаху, тобто житнє борошно, густо зварене з водою й
засмажене олією.
- Тетерю – рідку пшоняну кашу, до якої під час кипіння додавалося
кисле житнє тісто. Тетеря подавалась до обіду і була улюбленою
стравою козаків.
Їжа запивалася різними напоями з посуду, який називали михайлик
чи коряк місткістю від 3 до 5 наших чарок. Рідка їжа їлась ложками,
тверда бралась руками.
 На вечерю часто подавали гречані галушки з часником або юшку,
зварену з риби. Великі групи козаків займалися рибним промислом.
Риби в той час було безліч: осетри, білуга, севрюга, стерлядь, сом,
короп, лящ, чихоня, оселедець. Її в’ялили, сушили, солили,
виготовляли риб’ячий жир, вживали рибу як вареною, так і печеною.
Риба була суттєвим додатком до раціону харчування козаків як влітку,
так і взимку.
За козацьким звичаєм, за столом необхідно було з’їсти все, що
було наварено і спечено.
Інколи козаки пекли коржі-загреби (тісто загрібали в жар). М’ясні
страви були святковими. Якщо козаки хотіли поласувати м’ясом,
дичиною, варениками, то збирали додаткові гроші, закуповували
продукти і передавали їх кухареві.
Козаки вживали багато часнику, хріну, цибулі, гіркого перцю, капусти,
червоного буряка, пили узвар.