Розпад №4, Анастасія Лісовська №5, Військо №6, Суспільство № 8 Культура Культура розвивалась під значним впливом ісламу. Проте на розвиток вплинули також християнські народи. У школах за мету виховання дитини в дусі мусульманської релігії. Вивчали Коран, мусульманське право, арабську й перську мови. Пізніше вели математику, астрономію, географію. У турецькій поезії основними жанрами були ліричні та урочисті вірші. Також був популярний жанр латифа – короткі гумористичні розповіді Сулейман І Пишний - османський султан з 1520 до 1566. Був сином Селіма І Грізного та Айше Хавси Султан. Сулейман став найвизначнішим правителем Сходу XVI ст., бувши на вершині військової, політичної і економічної могутності Османської імперії. Розпад (1828—1922) Сильним ударом по Османській імперії стала Кримська війна 1853 – 1856 років. Під час неї різко зріс державний борг перед іноземними кредиторами. Османи не змогли повернути собі Крим, але отримали міграційну проблему — через війну близько 200 тисяч кримських татар переїхали до Балкан і Османської імперії. Внаслідок геноциду черкаських народів, влаштованого Росією на Кавказі, до імперії переселилися від 500 до 700 тисяч черкесів, що ще більше загострило міжетнічну ситуацію в країні. Одночасно з цим, християнське населення імперії стало поступово витісняти мусульман з освіти та торгівлі. Прагнення султана Абдул – Гаміда ІІ встановити пан-ісламську ідеологію вилилися у християнські бунти, які спричинили масові вбивства вірмен та інших християн у 1894 - 1896 роках. Анастасія Лісовська – Ібрагім-паша вирішив подарувати султану українку. В гаремі Анастасію почали називати Роксоланою. Метким розумом і чарівністю завоювала прихильність Сулеймана І, прийняла іслам а згодом одружилась з султаном. Військо Перші збройні сили Османської держави були створені наприкінці XIII століття Османом І. Вони складалися з членів різних мусульманських племен Західної Анатолії, основну силу яких становили турки. У XIV—XV століттях, під час трансформації Османського бейства в імперію, військова організація ускладнилася. Держава поєднувала систему всезагального призову тамаєткового ополчення. Основний корпус Османської армії становили яничари (піхота), сипахи, акинджи (кіннота) та мехтери (музики). Ця армія вважалася однією з найкращих в XV—XVII століттях завдяки ефективному використанню вогнепальної збрї — мушкетів та гармат. яничари акинджи сипахи Суспільство Поряд з кріпосним правом існувало і справжнє рабство: раби використовувались переважно як домашня прислуга, рабині — як наложниці в гаремі. Торг невільниками проводився в досить широких розмірах в Константинополі і в інших містах. Цивільне управління стояло на дуже низькому рівні; чиновники і судді дивилися на свої посади як на засіб збагачення; процвітало найгрубіше хабарництво. Султани намагалися боротися з цим злом. Духовне управління Мехмед ІІ передав у верховне завідування муфтія, або Шейх-уль-іслам, духовного голови всіх правовірних, що призначався султаном. Фетви (ухвали), які він видавав, мали характер діючого права. Нерідко, попри всю обачність при їх призначенні, шейх-уль-іслам виявлялися сильними супротивниками того або іншого султана; іноді при їх допомозі здійснювалися державні перевороти. Шейх-уль-іслам стояв також на чолі суду. ув а г у! Дяку ю за
Виконав Презентація закінчена! Роман Сарчук 8-А классу