Ромео і Джульєтта (англ.

Romeo and Juliet) –

трагедія Вільяма
Шекспіра, в якій
розповідається про
трагічне кохання двох
молодих веронців із
ворожих родин.
П’єса написана десь
приблизно в 1595 або
раніше. За життя
Шекспіра вона
видавалася 4 рази: у
1597, 1599, 1609, дата ще
одного видання не
встановлена. У 1623 вона
була надрукована in folio.
“Ромео і
Джульєта”(1595р.) –одна
із перших великих
трагедій драматурга.
Шекспір мужньо боровся
за право людини, вірив у
її гідність, віддав усі
сили, щоб піднести її
красу. Автор розповів про
долю закоханих, сильне і
чисте почуття яких
зіткнулося з міцними
феодальними
забобонами. Трагедія
проголосила кохання і
гідність людини
головними цінностями
життя.
Вперше вона була надрукована
під заголовком “Прекрасно
написана трагедія про Ромео і
Джульєтту” і в тому вигляді , в
якому часто під гучні оплески
виконувалася перед публікою.
Сюжет драми автор запозичив з
поеми англійського поета
Артура Брука, написаної свого
часу на основі італійської
новели Матео Банделло. Якщо
письменник головним чином
відображав події, а не звертався
до почуттів та переживань
героїв, то Шекспір, навпаки,
акцентував увагу на тому, як
кохання сприяло духовному
збагаченню героїв, ставало
могутньою творчою силою.
У Банделло фінал твору
щасливий: Джульєтта
одружилася з Парісом і
народила дітей, а Ромео
закохався в іншу красуню.
У XIV ст. у Вероні жили і
ворогували дві родини –
Монтеккі і Капулетті. Їх
ворожнеча знищила Ромео
і Джульєтту, Меркуціо і
Паріса, Тібальта.Однак
любов перемогла, хоча і
дорогою ціною – ціною
смерті. Тільки після втрати
дітей їхні батьки з
примиренням подали руку
один одному, але вже
занадто пізно.
Любов Ромео і Джульєтти
спалахнула миттєво, з
першого погляду під час
зустрічі на костюмованому
балу в Капулетті, куди
Ромео проник з друзями.
Ніщо ніби не провіщало
цієї любові, все їй було
вороже: сімейні чвари,
захоплення Ромео
красунею Розаліною,
сватання до Джульєтти
Паріса, воля її батьків, вік
дівчини – всього 14 років.
Проте любов швидко
розвивалася в юних
серцях, народжуючи
сміливі і тверді рішення,
поетичні слова, змінюючи
характери героїв. Кохання
Ромео до Розаліни було
надумане, оскільки
молодому дворянину
треба було любити
когось , присвячувати
комусь вірші. Подібне
захоплення – це лише
передчуття справжньої
любові. Джульєтта
перетворилася в жінку,
здатну боротися за своє
кохання.
У молодих людей з’явилися
спільники: годувальниця
Джульєтти і чернець Лоренцо.
Дівчина відкрилася
годувальниці і чекала від неї
допомоги, проте та заради
грошей і подарунків, які вона
приймала від Паріса і Ромео,
зрадила її. Коли Ромео
вислали за вбивство брата
Джульєтти Тібальта , хоча
достеменно знала, що та
дружинна Ромео, оскільки їх
таємно повінчав брат
Лоренцо. Самотність
Джульєтти у рідному домі
стала повною, вона могла
розраховувати лише на
допомогу ченця.
Коли обставини стали трагічними
– Лоренцо дізнався, що Ромео
вигнаний за вбивство, а Джульєтті
загрожував шлюб з нелюбом,- він
дав дівчині випити сік, щоб вона
впала у глибокий сон на той час,
поки він відшукає Ромео, щоб
сповістити про все, що трапилося.
Збіг рокових обставин не дозволив
здійснитись задуманому плану.
Епідемія чуми, яка спалахнула в
сусідніх з Вероною містах,
відповідно, карантин не дав
можливості Лоренцо дістатися до
Ромео. Той отримав хибну звістку
про смерть коханої, таємно
повернувся до Верони, купив
отруту і пішов у склеп.
Там він зустрів Паріса, який
приніс квіти для своєї
нареченої . Між ними виникла
суперечка. Ромео вбив Паріса,
попрощався з Джульєттою,
випив отруту і впав поряд з
труною коханої. Коли
Джульєтта прокинулася, то
побачила біля себе мертвого
Ромео і склянку з отрутою.
Вона поцілувала коханого з
надією, що отрута залишилась
на йог вустах а потім у розпачі
заколола себе його кинджалом
і впала на його бездиханне
тіло.
Ромео – запальний,
схильний до крайнощів,
імпульсивний, однак не
легковажний. Він умів
кохати, закривав очі на
головні перепони до
свого щастя. Йому й на
думку не спадало
примирити своїх батьків з
батьками Джульєтти. Він
умів обманювати, а тому
звернувся до ченця
Лоренцо, щоб таємно
повінчатися з коханою.
Джульєтта, незважаючи на
свій юний вік, була надто
практична, розсудлива і
душею зріла. Вона не лише
глибоко відчувала, але й
усвідомлювала все, що
відбувалося навколо неї. Її
шляхетність і рішучість
особливо яскраво
проявилися тоді, коли
годувальниця порадила їй
зріктися Ромео.
Спостерігаючи зраду цієї
відданої їй жінки, Джульєтта
залишалася стійкою,
непокірною у своїй
самотності і вирішила діяти
самостійно.
Вона не боялася випити
напій, провести ніч серед
покійників на цвинтарі і
віддатися у владу
невідомого майбутнього.
Коли ж бажання молодих
людей не здійснилося,
Джульєтта, як і Ромео,
знайшла достатньо
мужності, щоб померти
біля свого чоловіка.
У трагедії зіткнулися не
просто сімейні родини, а
дух феодальної
жорстокості, помсти і
ренесансної любові та
дружби.
Конфлікт виник не на
ґрунті любові (герої
віддані одне одному
впродовж усієї
трагедії),він базувався на
зіткненні прекрасних
почуттів зі світом зла і
ворожнечі. Хоча Ромео і
Джульєтта загинули, за
ними залишилася
моральна перемога. Їхні
батьки тільки після смерті
дітей усвідомили, що
ворожнечею знищили
власне майбутнє.
Трагедія оптимістична,
оскільки висловлювала
впевненість у перемозі
феодального укладу
життя. Вона стала
справжнім шедевром.
Німецький драматург
Г.Лессінг у своїй праці
“Гамбургська драматургія”
зазначив :” Я знаю лише
одну трагелію, яка
втілювала любов: це
“Ромео і Джульєтта“.
Шекспір ​у імена діючих
персонажів вклав якийсь
сенс: ім'я Джульєтта
походить від англ. July,
Липень, народжена в Петра
і Павла день, 12-го липня;
Тібальд називали в
ірландській культурі
задиркуватих котів,
персонаж веде себе як
задиркуватий кіт; Ромео - з
латинської «прочанин», у
Шекспіра імовірно
«паломник любові»;
Меркуціо - від англ.
Mercury - ртуть, персонаж
так само непосидючий і
завжди в русі, як і метал.
Виконала :
учениця 8 класу
ЗСШ № 78 м. Львова
Хомишин Ольга

Керівник:
Павлюк Наталія
Іванівна