Зовнішній пристрій

збереження даних, який

на цей момент
залишився в історії
Виконав: Безкровний Антон група 16-3
Зовнішні пристрої збереження даних, які майже не
використовується або вже вийшов з ужитку, є:
• Дискети (флоппі-диски)
• ZIP-диски
• Магнітні стрічки
• MiniDisc (Мінідиск)
• HD-DVD та Blu-ray
 Дискети (флоппі-диски):

• Дискети – це портативний носій інформації, який використовується для

багаторазового запису та зберігання даних, що являє собою поміщений в
захисний пластиковий корпус (диск діаметром 3½ має жорсткіший футляр, ніж
диск діаметром 5¼) гнучкий магнітний диск, покритий феромагнітним шаром.
• Дискети були популярними в 1980-1990 роках як засіб для зберігання та
обміну даними. Вони мали невелику ємність (зазвичай 1,44 МБ) і були
вразливими до пошкоджень та магнітних полів. Спільність використання
дискет сильно зменшилася з появою більш потужних та надійних носіїв, таких
як USB-накопичувачі та хмарні сховища.
• Люди, яким потрібні дискети, полюють на них, а єдиний великий продавець
таких накопичувачів – Floppydisk.com, якому вдалося закупити кілька
мільйонів дискет - каже, що його бізнесу залишилося існувати приблизно
чотири роки.
 ZIP-диски

• ZIP-диски були покращенням флоппі-дисків і мали більшу ємність (зазвичай

100 МБ або 250 МБ). Однак вони також вийшли з ужитку через зростання
доступності більш великих та надійних зовнішніх пристроїв збереження, які
можна було підключити через USB.
• Диски на Zip були сумісні з ПК та Mac. Зазвичай вони використовувались як
вторинні пристрої зберігання. Zip-диски мали більш високу швидкість
передачі даних та швидший час пошуку, ніж дискети. У розпал своєї
популярності вони віддавали перевагу для резервного копіювання жорстких
дисків та для передачі великих файлів, особливо файлів зображень. Вони
були менш вразливі до пошкоджень і були значно міцнішими та
довговічнішими.
 Магнітні стрічки

• Магнітна стрічка — носій інформації для магнітного запису, виготовлена з

тонкого пластичного матеріалу (наприклад, поліетилентерефталату) з
магнітним напиленням. Вперше розроблена у Німеччині 1928 року на основі
методів і технології запису сигналу на магнітний дріт. Широко
використовувалася у другій половині 20-го століття для аналогового запису
звуку (у магнітофонах) і зображення (у відеомагнітофонах), а також для
запису і збереження цифрової інформації електронними обчислювальними
машинами ((накопичувач на магнітній стрічці), (стример)).
 MiniDisc(Мінідиск)

• Міні-диск (англ. MiniDisc) — магніто-оптичний носій інформації.

Був уперше представлений компанією «Sony» 12 січня 1992 року
й позиціювався як заміна компакт-касетам, які на той час вже
вичерпали себе. Його можна використати для зберігання будь-
якого виду цифрових даних. Найбільш широко міні-диски
використовуються для зберігання аудіо інформації.
• MiniDisc був популярним в ряді країн, особливо в Японії, як носій
музики та аудіозаписів. Однак він був витіснений більш
сучасними форматами, такими як CD та цифрові аудіоплеєри.
 HD-DVD та Blu-ray

• HD-DVD та Blu-ray були конкуруючими форматами для

відеодискових носіїв високої роздільної здатності. Blu-ray переміг
у цьому змаганні, і HD-DVD швидко вийшов з ужитку. Однак і
Blu-ray також дедалі менше використовується завдяки
популярності потокового відео та цифровим завантаженням
контенту
 Використані джерела

• https://uk.wikipedia.org/wiki/%
• https://techtoday.in.ua/reviews/tehnologiya-yaka-vmerla-dlya-vsih-al
e-bez-neyi-ne-pratsyuvatyme-bagato-chogo-floppi-dysky-160300.html
• https://uk.theastrologypage.com/zip-disk
• https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%
BD%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D1%80%D
1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0.html