Кодомінування

Кіркач Дмитро, Осташевський Денис

10-А
Ген — це ділянка ДНК, в якому закодована інформація про один білок. У найпростішому випадку формування ознаки може відбуватися в
результаті дії одного білка, синтез якого визначається одним геном.

Кодомінування — це явище, коли обидва алелі роблять

рівноцінний внесок у формування фенотипу. У
гетерозигот за кодомінування повністю проявляються обидва
алелі, прикладом є успадкування груп крові людини.

Першим типом взаємодії генів є повне домінування, коли один алельний ген
пригнічує дію іншого. Наприклад, домінантний ген А – ген, що несе ознаку
кароокості, рецесивний а – блакитноокості. У двох гомозиготних особин з
карими та блакитнми очима завжди в першому поколінні будуть всі особини
кароокі з генотипом Аа

Другий тип взаємодії – неповне домінування – коли один алельний ген не

повністю пригнічує прояв іншого. І в другому покоління з’являється проміжна
ознака. Пам’ятаємо у квітки нічна красуня домінантний Ген А відповідає за
червоне забарвлення квіток, відповідно рецесивний а – за біле. В першому
поколінні всі особини матимуть проміжну ознаку – рожеве забарвлення.

Третій тип взаємодії алельних генів, коли кожен з пари алелів проявляє свою
дію й жодний алель не пригнічує дію іншого називається – кодомінування.
Типовим прикладом такої взаємодії є успадкування груп крові.Так наприклад
ген І А – визначає другу групу крові, тоді І В – третю групу. Присутність у
генотипі генів ІА та ІВ визначає четверту групу крові.
 Проте слід розуміти, що це не фізична взаємодія самих генів, а взаємодія первинних і вторинних продуктів, які
зумовлюють ту чи іншу ознаку. У цитоплазмі відбувається взаємодія між білками-ферментами, синтез яких визначається
генами, або між речовинами, які утворюються під впливом цих ферментів. Можливі такі типи взаємодії: 1) для утворення
певної ознаки необхідна взаємодія двох ферментів, синтез яких визначається двома неалельними генами; 2) фермент, який
синтезувався за участю одного гена, повністю пригнічує або інактивує дію ферменту, утвореного іншим неалельним геном;
3) два ферменти, утворення яких контролюється двома неалельними генами, впливають на одну ознаку або на один процес
так, що їх сумісна дія призводить до виникнення і підсилення прояву ознаки.