Поняття про надзвичайні ситуації.

Роль системи
екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації

Підготувала
інт. Симчина А. Ю.
ПС-1
Надзвичайні ситуації
Надзвичайна ситуація –

обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній

або водному об’єкті, яка характеризується порушенням
нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена
катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією,
епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або
іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до
виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої
кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних
збитків, а також до неможливості проживання населення на такій
території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності.

(ст. 2 Кодексу Цивільного захисту України)

Класифікація надзвичайних ситуацій
• Надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем
поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.
• Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення
надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних
ситуацій:
1) техногенного характеру;
2) природного характеру;
3) соціальні;
4) воєнні.
• 3. Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних
і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні
надзвичайних ситуацій:
1) державний;
2) регіональний;
3) місцевий;
4) об’єктовий.
• Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями встановлюється Кабінетом
Міністрів України.
• Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій визначаються центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного
захисту і керуються наказом № 658 Міністерством Внутрішніх Справ України.
• НС техногенного характеру – це промислові, транспортні аварії (катастрофи) з вибухом,
пожежі, аварії з викидом небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин,
раптове руйнування споруд і будівель, аварії на інженерних мережах, гідродинамічні
аварії на греблях, дамбах тощо.

• НС природного характеру – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на

окремій території чи об’єкті, повязане з небезпечним геофізичним, геологічним чи
гідрологічним явищем (землетруси, повені, урагани, снігові замети та ін.), деградацією
грунтів чи надр, пожежею у природних екологічних системах, зміною стану повітряного
басейну, інфекційною захворюваністю та отруєнням людей, інфекційним захворюванням
свійських тварин, масовою загибеллю диких тварин, ураженням сільськогосподарських
рослин хворобами та шкідниками тощо.

• Соціальні НС - пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного

спрямування: терористичні акти (збройний напад, захоплення важливих об’єктів, напад
на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення чи знищення суден, захоплення
заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях тощо.

• Воєнні НС – пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або

звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження
населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ
радіоактивних і токсичних речовин, нафтопродуктів, вибухівки тощо.
Рівні надзвичайних ситуацій
Для визначення рівня НС розглядаються наступні
фактори:

- територіальне поширення та обсяги технічних і

матеріальних ресурсів, які необхідні для ліквідації
наслідків НС

- кількість людей, які загинули або постраждали або умови

життєдіяльності яких було порушено внаслідок
надзвичайної ситуації
Надзвичайна ситуація державного рівня
– це ситуація:
• яка поширилась або може поширитися на територію інших держав;
• яка поширилась на територію двох чи більше регіонів, а для її ліквідації
необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують
можливості цих регіонів, але не менш як 1% від обсягу видатків
відповідних бюджетів ;
• яка призвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої постраждало
понад 300 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності
понад 50 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби);
• внаслідок якої загинуло понад 5 осіб або постраждало понад 100 осіб, чи
було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 10 тис. осіб на
тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки, спричинені надзвичайною
ситуацією, перевищили 25 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;
• збитки від якої перевищили 150 тис. мінімальних розмірів заробітної
плати;
• яка в інших випадках, передбачених актами законодавства, за своїми
ознаками визнається як надзвичайна ситуація державного рівня.
Надзвичайна ситуація регіонального рівня
– це така ситуація:
• яка поширилась на територію двох чи більше районів (міст
обласного значення), Автономної Республіки Крим, областей, а для
її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що
перевищують можливості цих районів, але не менш як 1% обсягу
видатків відповідних місцевих бюджетів;
• яка призвела до загибелі від 3 до 5 осіб або внаслідок якої
постраждало від 50 до 100 осіб, чи було порушено нормальні
умови життєдіяльності від 1 тис. до 10 тис. осіб на тривалий час
(більш як на 3 доби), а збитки перевищили 5 тис. мінімальних
розмірів заробітної плати;
• збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів заробітної
плати.
Надзвичайна ситуація місцевого рівня –
це така ситуація:
• яка вийшла за межі території потенційно небезпечного об’єкта, загрожує
довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним спорудам, а для її
ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що
перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта;
• внаслідок якої загинуло 1-2 особи або постраждало від 20 до 50 осіб,
чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб
на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 0,5 тис.
мінімальних розмірів заробітної плати;
• збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів заробітної
плати.

Надзвичайна ситуація об’єктового рівня – це така ситуація,

яка не підпадає під названі вище визначення.
Принципи організації ЕМД постраждалим в
надзвичайних ситуаціях
• Організація та забезпечення функціонування системи екстреної медичної
допомоги здійснюються Кабінетом Міністрів України, центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у
сфері охорони здоров’я, Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
обласними, Київською та Севастопольською міськими державними
адміністраціями, обласними радами, іншими органами місцевого
самоврядування.
• Управління силами і засобами центром ЕМД МК відповідної адміністративно-
територіальної одиниці здійснюється у порядку та в межах повноважень, що
визначені законом «Про екстрену медичну допомогу» та іншими законами,
Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та
Севастопольською міськими державними.
• Взаємодія. Принцип взаємодії передбачає не лише узгодження об’єднаних дій
органів закладів охорони здоров’я, що входять до системи екстреної медичної
допомоги, з аварійно-рятувальними службами та підрозділами центральних та
інших органів виконавчої влади, але й розподіл задач і сфери відповідальності
між органами управління силами і засобами ЕМД усіх рівнів.
• Своєчасність, безперервність і ефективність ЕМД постраждалим
забезпечуються постійної готовністю сил і засобів служби ЕМД.
• Достатність. Необхідна достатність сил і засобів ЕМД ґрунтується на
науково-практичному обґрунтованих показниках, структурі санітарних
втрат при найгіршому варіанті надзвичайної ситуації, що прогнозується,
оцінці загальної і медичної обстановки.
• Захист. Під час ліквідації наслідків катастроф, які виникають на АЕС
або хімічно-небезпечних об’єктах, коли виникає небезпечне
забруднення оточуючого середовища радіоактивними або
сильнодіючими отруйними речовинами, поряд з заходами ЕМД
постраждалим, виникає необхідність захисту персоналу постраждалих
об’єктів, ліквідаторів (рятувальників) та особистого складу бригад ЕМД
від вражаючої дії цих чинників.
• Навчання. У зв’язку з можливістю знаходження в зоні катастрофи
різноманітних категорій населення (робочих, службовців, студентів,
дітей, осіб похилого віку тощо) необхідна їх підготовка з метою
оволодінням правилами домедичної допомоги у порядку само- і
взаємодопомоги, основними способами і засобами індивідуального та
колективного захисту від шкідливих для здоров’я чинників, що
потрапили в оточуюче середовище.
Завдання екстреної медичної допомоги
постраждалим у НС
• На першому етапі у районі лиха (катастрофи) проведення
пошуковорятувальних робіт, введення розвідки, розшук,
звільнення постраждалих з під завалів, уламків, надання
домедичної допомоги, винос, вивіз їх на тимчасові пункти збору
поводиться, як правило, немедичним персоналом
(рятувальниками), особами залученими на добровільних
засадах. Заходи з пошуку і порятунку постраждалих виконуються
протягом декількох годин або діб, що є неодмінною умовою
збереження життя якомога більшого числа постраждалих.
• На другому етапі надання невідкладної медичної допомоги на
тимчасових пунктах збору виконують бригади «екстреної
медичної допомоги» та інші формування медичної служби
(персонал медикосанітарних частин постраждалих об’єктів).
Другий етап складається з сортування і евакуації постраждалих.
Евакуація постраждалих
• Евакуація — комплекс заходів з винесення і вивозу постраждалих
із зони НС, доставка їх на медичні пункти і до лікувальних закладів
для надання своєчасної та необхідної медичної допомоги та
лікування. Для евакуації використовують різні санітарно-
транспортні засоби та всі види громадського транспорту, а також
транспорт індивідуального користування. Транспортування
(евакуацію) можна розділити на невідкладну (першої черги) — для
постраждалих у стані, що загрожує життю, або з пошкодженнями,
які при затримці надання допомоги призводять до незворотних
наслідків, і відстрочену (другої черги) — для постраждалих,
затримка евакуації у яких не приведе до розладу життєво
важливих функцій організму. Маршрут, за яким здійснюється вихід,
винос і транспортування уражених, носить назву «шлях медичної
евакуації». Керівництво цією роботою покладається на
представників територіальних комісій з надзвичайних ситуацій.
Сортування постраждалих
Сортування є першочерговим завданням служби
медицини катастроф. У процесі сортування
визначаються обсяг і вид медичної допомоги,
можливість і черговість подальшої евакуації.

Медичне сортування — метод розподілення

постраждалих на групи за ознаками потреби в
однорідних лікувально-профілактичних
та евакуаційних заходах в залежності від конкретної
обстановки. Його призначення в тому, щоб забезпечити
своєчасне надання медичної допомоги ураженим та їх
подальшу евакуацію.
• В основу медичного сортування покладено три ознаки: лікувальна,
евакуаційна та небезпека постраждалого для оточуючих.
• За ознакою небезпеки для оточуючих постраждалих поділяють на
три групи:
1) ті, що потребують ізоляції (психічні та інфекційні хворі);
2) ті, що потребують санітарної обробки.

• За лікувальною ознакою постраждалих поділяють на чотири групи:

1. Постраждалі з важкими ураженнями та сумнівним прогнозом, медична
допомога яким має бути надана за невідкладними показниками.
2. Постраждалі з ураженнями середнього ступеня важкості та відносно
сприятливим, за умови своєчасного надання кваліфікованої допомоги,
прогнозом, медична допомога яким може бути відстрочена до надходження
їх в лікувальний заклад.
3. Постраждалі з легкими ураженнями або без видимих ознак ураження та
сприятливим прогнозом, які підлягають стаціонарному обстеженню з
подальшим, як правило, амбулаторним лікуванням чи без нього.
4. Постраждалі, які мають несумісні з життям ураження та потребують
догляду для зменшення страждань (агонізуючі).
• За евакуаційною ознакою постраждалі поділяються на три
групи:
• 1) постраждалі, які потребують евакуації на наступний етап
в першу чергу спеціалізованим медичним транспортом
(група 1 за лікувальною ознакою) з продовженням надання
медичної допомоги під час транспортування;
• 2) постраждалі, які можуть бути евакуйовані в другу чергу
пристосованим транспортом (група 2 за лікувальною
ознакою) без супроводу медичного працівника;
• 3) постраждалі, які евакуюються в останню чергу додатково
залученим транспортом (група 4 за лікувальною ознакою)
або своїм ходом(група 3 за лікувальною ознакою).
 Для оформлення результатів сортування на першому етапі
медичної евакуації використовуються такі документи:

• 1. Медична картка первинного обліку уражених з відривними

сигнальними смугами. Наявність таких смуг не тільки сприяє
більш успішній реалізації результату сортування на даному
етапі, але й забезпечує інформування наступного етапу
медичної евакуації, вказуючи, на якого ураженого слід
звернути увагу першочергово. Цим досягається наступність в
сортуванні між етапами.
• 2. Сортувальні кольорові марки. Чіпляють їх до одягу, до
ручки нош ураженого. Марки є покажчиком — куди та в яку
чергу мають бути направлені уражені.
Заходи домедичної допомоги, що надаються постраждалим
безпосередньо на місці катастрофи мають головною метою рятування
життя постраждалим, стабілізацію основних функціональних систем
організму, зважаючи на необхідність в найкоротші терміни їх
транспортування до лікарні.

Протягом декількох хвилин рятувальник повинен провести огляд

постраждалого та надати медичну допомогу в обсязі даного етапу
відповідно стану потерпілого, насамперед, за життєвими показниками.
При наданні екстреної медичної допомоги (ЕМД) постраждалим
особливого значення набуває фактор часу, що пов’язано з
необхідністю надання невідкладної допомоги одночасно багатьом
постраждалим за короткий час. Тому оптимізація строків ЕМД
можлива лише при організації чіткої роботи етапів медичної евакуації,
наступності та послідовності виконання лікувальних заходів.