АНТИБІОТИКО

РЕЗИСТЕНТНІСТЬ
ПРЕЗЕНТАЦІЮ ПІДГОТУВАВ
СТУДЕНТ 5 КУРСУ, ГРУПИ 8404
ПІДГОРНИЙ В’ЯЧЕСЛАВ ІГОРОВИЧ
В останні роки при проведенні антибіотикотерапії виникли дві
великі проблеми: зростання частоти виділення
антибіотикорезистентних штамів та постійне впровадження в
медичну практику нових антибіотиків та їх нових лікарських
форм, активних щодо таких збудників.
Антибіотикорезистентність зачепила всі види мікроорганізмів і
є основною причиною зниження ефективності
антибіотикотерапії. Особливо поширеними є стійкі штами
стафілокока, кишкової палички, протею, синьогнійної палички.
За даними клінічних досліджень, частота виділення стійких
штамів становить 50-90 %. До різних антибіотиків
резистентність мікроорганізмів розвивається неоднаково. Так,
до пеніцилінів, хлорамфеніколу, поліміксинів та циклосерину
стійкість розвивається повільно та паралельно знижується
терапевтичний ефект цих препаратів. Так само і з
тетрацикліном, цефалоспоринами, аміноглікозидами.
До стрептоміцину, еритроміцину, рифампіцину, лінкоміцину
стійкість розвивається дуже
швидко, іноді навіть під час
проведення одного курсу
лікування.
ПРИЧИНИ ПОЯВИ РЕЗИСТЕНТНОСТІ
МІКРООРГАНІЗМІВ
1. Модифікація антибіотика із утворенням неактивної
форми.
Це відбувається тоді, коли мікроорганізм виробляє ферменти,
здатні руйнувати активний антибіотик. Так, стафілококи
виробляють беталактамазу, яка розмикає бета-лактамне
кільце пеніцилінів. Грамнегативні мікроорганізми, стійкі до
аміноглікозидів, здатні виробляти ацетилюючі та
фосфорилюючі ферменти, які руйнують антибіотик.
2. Модифікація мішені на яку діє антибіотик.
Відбувається інактивація білкової молекули, з якою
зв'язується антибіотик, утворюючи стабільний комплекс.
Хромосомна резистентність до аміноглікозидів пов'язана зі
втратою або зміною специфічного білка на субодиниці 30S
бактеріальної хромосоми, яка одночасно є рецептором для
чутливих мікроорганізмів. Стійкість до пеніцилінів і
цефалоспоринів пов'язують із втратою або зміною
властивостей пеніцилінзв'язуючого білка.
3. Зміна проникності мікробної клітини для антибіотиків.
У стрептококів є природний бар'єр проникності для
аміноглікозидів. Тетрацикліни накопичуються у чутливих
бактеріях і зовсім не проникають у резистентні.
4. У відповідь застосування антибіотика бактерії можуть
почати інтенсивно виробляють ферменти, здатні як
інгібувати дію антибіотика, а й руйнувати його.
Мікроорганізми, стійкі до циклосерину, синтезують більше ніж
потрібно аланінтранс-ферази.
5. У розвитку резистентності не останню роль відіграє
здатність мікроорганізмів розвивати нові альтернативні шляхи
їхнього метаболізму, відбувається формування
метаболічного шунту, що дозволяє обходитися без реакцій,
на які впливає хіміотерапевтичний засіб.
Іноді антибактеріальну резистентність пов'язують із поняттям
ефлюкс, яке полягає в активному виведенні антибіотика з
мікробної клітини. Таку активність має синьогнійна паличка,
яка активно виводить карбапенеми з резистентних штамів.
Лікарська резистентність може бути негенетичною та
генетичною. Дія багатьох антибактеріальних засобів залежить
від активної реплікації бактерій, тому бактерії, які метаболічно
неактивні та не розмножуються, резистентні до дії ліків, хоча
їхнє потомство повністю зберігає чутливість.
Мікобактерії туберкульозу живуть у тканинах хворого
протягом багатьох років після інфікування та не можуть бути
знищені за допомогою хіміотерапевтичних засобів. Тим не
менш, коли хворий втрачає клітинний імунітет і бактерії
починають розмножуватися, то нове потомство виявляє повну
чутливість до тих же хіміотерапевтичних препаратів.
Деякі генерації мікроорганізмів можуть втрачати свою специфічну
мету і таким чином стають знову резистентними. Так, пеніцилін-
чутливі мікроорганізми можуть змінюватися в L-форми
(протопласти) при введенні пеніцилінів, що може призвести до
втрати клітинної стінки. Згодом ці мікроорганізми стають
резистентними до дії речовин, що інгібують синтез клітинної стінки
(пеніциліни, цефалоспорини). Коли ці мікроорганізми повертаються
в колишній стан своїх батьківських форм, то відновлюється синтез
клітинної стінки, і вони знову стають чутливими до препаратів,
механізм дії яких пов'язаний із блокадою синтезу клітинної стінки.
Генетична лікарська резистентність виникає внаслідок
генетичних змін мікроорганізму чи певних шляхів метаболізму.
У свою чергу, генетична резистентність може бути
хромосомною та позахромосомною.
Хромосомна резистентність розвивається в результаті
спонтанної мутації в місці бактеріальної хромосоми, яка
контролює чутливість до антимікробних засобів. Присутність
ліків діє як вибірковий механізм, який пригнічує чутливість і
викликає зростання резистентних до ліків мутантів. Спонтанні
мутації є рідкісною причиною стійкості до лікарських
препаратів. Хромосомні мутанти зазвичай є повністю
резистентними до зміни структури рецептора для
хіміотерапевтичного засобу. Зазвичай, певна вузька ділянка
бактеріальної хромосоми містить структурні гени, які можуть
кодувати рецептори до лікарських препаратів, таких як
еритроміцин, аміноглікозиди, тетрацикліни, лінкоміцин.
Розвиток позахромосомної резистентності пов'язують із
позахромосомними генетичними елементами — плазмідами.
Плазміди існують у вільній формі в цитоплазмі бактерій або
інтегруються в бактеріальну хромосому. Плазміди визначають
резистентність до пеніцилінів та цефалоспоринів, володіючи
генами, необхідними для утворення бета-лактамаз та
ферментів, які здатні ацетилювати або фосфорилювати
аміноглікозиди та визначати проникність клітин для
тетрациклінів. Плазміди передають за допомогою трансдукції,
трансформації, транспозиції,
бактеріальної кон'югації.
ПЛАН БОРОТЬБИ З
АБ-РЕЗИСТЕНТНІСТЮ:
• Заборона на використання антибіотиків не з лікувальною метою
• Підвищення рівня освіти лікарів
• Інформування населення з проблем антимікробної резистентності
• Адміністративна відповідальність за використання незареєстрованих
антибіотиків та їх використання не з лікувальною метою
• Визначення препаратів, що відпускаються за рецептом
• Запобігання незаконному обігу лікарських засобів
• Затвердження переліку АБ, щодо яких вводяться обмеження
використання
• Розширення переліку контрольованих антибіотиків
• Заборона використання антибіотиків при виробництві кормів, їжі
• Підготовка фахівців з організації моніторингу залишків АБ у
продуктах