Державотворчі процеси в

Україні в 1990-х роках.

Підготували
Осіпов Віталій, Щербаков Олексій і Кондратюк Даніїл
Початок державотворчих процесів
Обрання у грудні 1991 р. Президентом України Л. Кравчука лише розпочало інституалізацію нової
системи влади в Україні. Перед українським народом постало завдання розбудови власної суверенної,
правової демократичної держави. Необхідно було здійснити трансформацію командно-адміністративної
економіки у ринкову, вивести Україну на міжнародну арену.
Закон “Про громадянство України”
У жовтні 1991 р. було прийнято Закон України «Про громадянство України». Він не передбачав
подвійного громадянства, що мало колосальне значення для новоствореної держави, якій потрібно було
відходити від радянського минулого.
Формування державних символів України
Важливою складовою утвердження державності було формування державних символів України.

У середині січня 1992 р. Президія Верховної Ради України видала указ «Про Державний гімн України».

28 січня національний синьо-жовтий прапор було затверджено як Державний прапор України.

19 лютого після тривалих дебатів парламент затвердив тризуб як малий герб України. У постанові
зазначалося, що тризуб є головним елементом майбутнього великого Державного герба України.
Створення збройних сил
20 вересня було ухвалено постанову Верховної Ради «Про створення Служби національної безпеки
України», а 4 листопада закони «Про Національну гвардію України», «Про державний кордон України»,
«Про Прикордонні війська України». 6 грудня 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон «Про Збройні Сили
України». У жовтні 1993 р. парламент прийняв Воєнну доктрину. Вона проголошувала, що Україна не
вбачає в сусідніх країнах супротивників і не є потенційним противником жодної держави.
Особливості формування багатопартійності
Ще у липні 1991 р. було запроваджено посаду Президента України. У Конституцію УРСР 1978 р., яка не
втратила чинності, було внесено доповнення: «Президент України є главою держави і главою виконавчої
влади України». Однак це доповнення не роз'яснювало, як розподіляються повноваження між
Президентом України і Верховною Радою, як їм підпорядковуються виконавчі органи влади.
Невизначеність розподілу владних повноважень між президентом і Верховною Радою призводила до
постійного тертя. Коли Л. Кравчук почав домагатися, щоб наповнити президентську владу реальним
змістом, народні депутати поставилися до цього здебільшого негативно.
Особливості формування багатопартійності
Протистояння Президента України і Верховної Ради на тлі всеохопної кризи закінчилося рішенням обох
сторін достроково припинити повноваження і звернутися до виборців із проханням підтвердити мандати.
У березні й квітні 1994 р. відбулися вибори до Верховної Ради України. Вони вперше проводилися на
багатопартійній основі, але за мажоритарною системою. Половину місць у парламенті здобули
позапартійні кандидати.
Особливості формування багатопартійності
До початку виборчої кампанії 1994 р. сформувались нові політичні сили: прихильники комуністичної ідеї
заснували Соціалістичну партію України (СПУ) на чолі з О. Морозом. Аграрна частина компартійно-
радянської номенклатури в 1993 р. утворила політичну партію, яку назвали Селянською (СелПУ), очолив її
колишній міністр сільського господарства О. Ткаченко. Народний рух остаточно перетворився на політичну
партію. Її лідером став В. Чорновіл. Відбулось відновлення забороненої Компартії України (КПУ) на чолі з П.
Симоненком. На ІІ з'їзді в березні 1995 р. КПУ проголосила себе наступницею партії, що існувала у складі
КПРС. Саме ці партії змогли провести до парламенту найбільшу кількість депутатів. Інші політичні сили
мали одного-двох депутатів, що не могло вплинути на формування політичних сил. Хоча значна частина
депутатів з-поміж обраних у 1994 р. була безпартійною, новий парламент потрапив під контроль комуністів,
які набрали відносну більшість голосів. Головою Верховної Ради депутати обрали лідера СПУ О. Мороза
Особливості формування багатопартійності
У червні й липні 1994 р. відбулися позачергові вибори Президента України. За президентське крісло
змагались семеро кандидатів, жоден із яких не зміг набрати більше ніж половину голосів. До другого туру
вийшли Л. Кравчук і колишній прем'єр-міністр Л. Кучма. Президентом став Леонід Кучма.
Президентство Леоніда Кравчука
1 грудня 1991 р. - обрано першого президента України Л. Кравчука (1991-1994 pp.) у І турі.
Леонід Макарович Кравчук - перший Президент України після здобуття нею незалежності (1991-1994), Голова
Верховної Ради України у 1990-1991, Народний депутат України у 1990-1991 та 1994-2006.

Здобутки Невдачі

● Утвердження незалежності України ● Неспроможність приборкати економічну кризу

● Мирний вихід зі складу СРСР
● Налагодження відносин з країнами світу
● Консолідація суспільства
● Започаткування економічних перетворень
● Створення державних структур влади.
● Вдалося уникнути кровопролиття і значних
потрясінь на початковому етапі державотворення
● Гіперінфляція
● Стрімке падіння життєвого рівня населення
● Діяльність трастів, фінансових пірамід;
● Політична криза 1994 р.
● Відмова від ядерного статусу
● Не було здійснено радикальних економічних
перетворень, які б вивели країну з кризи і
забезпечили стабільний розвиток
Президентство Леоніда Кучми
10 Липня 1994 р. - обрання Президентом України Леоніда Кучми (1994-1999, 1999-2004 рр.).
Леонід Данилович Кучма - (український управлінець, політик і державний діяч, президент України (19 липня 1994 -
23 січня 2005), прем'єр-міністр України з 13 жовтня 1992 по 21 вересня 1993.

Позитивні аспекти діяльності: Негативні аспекти діяльності:

● здійснення приватизація і формування державного ● значне поширення корупції

сектору економіки
● запровадження і зміцнення власної фінансово-
грошової системи
● подолання економічної кризи 1990-х рр.
● прийняття Конституції України в 1996 р.
● урегулювання проблеми кордонів України
● започаткування реформування системи освіти
● формування і зміцнення тіньової економіки
● створення фінансово-промислових кланів
● накопичення зовнішньої заборгованості
● невизначеність у відносинах між Заходом і Сходом
● низький рівень життя переважної частини населення
● невирішеність соціальних проблем
Вибори 1994 року.
Проведення позачергових виборів в 1994 році було викликане економічною кризою, яка супроводжувалась
безстроковим страйком шахтарів та гіперінфляцією української грошової одиниці, що тривала від червня 1993
року. Економічна криза призвела до того, що у 1993 році соціологічні дослідження реєстрували найнижчий
рівень підтримки української незалежності.

Населення висловлювало невдоволення діяльністю Верховної Ради України і Президента. Зрештою, було
прийнято рішення провести дострокові вибори Президента і Верховної Ради України.

Вибори до Верховної Ради України відбулися 27 березня 1994 р. Було обрано 338 народних депутатів, половину
з яких становили члени політичних партій. Найбільше місць отримала КПУ - 96 (до них слід додати ще 5 членів
Компартії Криму), СПУ - 14, СелПУ - 18, Рух - 20. Таким чином, вибори засвідчили домінування лівих сил.

18 травня 1994 р. Головою Верховної Ради було обрано О. Мороза, Прем'єр-міністром затверджено В. Масола

Процес зміни політичної влади в Україні завершили президентські вибори 1994 року.
Вибори 1998 року
Важливою подією 1998 р. стали вибори до Верховної Ради України, які вперше проходили за змішаною
(пропорційно-мажоритарною) виборчою системою, відповідно до якої з 450 депутатів 225 обиралися в
одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 - за списками кандидатів у депутати від
політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі
пропорційного представництва.

За підсумками голосування в загальнодержавному багатомандатному окрузі 4%-й бар'єр, що був встановлений у

виборчому законі, із 30 виборчих блоків подолали: КПУ (24,65%; 84 депутатські мандати), Народний рух України
(9,4%; 32), виборчий блок СПУ та СелПУ «За правду, за народ, за Україну!» (8,6%; 29), Партія зелених України
(5,4%; 19), Народно-демократична партія (5%; 17), Всеукраїнське об'єднання «Громада» (майже 4,7%; 16),
Прогресивна соціалістична партія України (4%; 14) - загалом вісім партій (блоків).

12 травня 1998 р. Верховна Рада ІІІ скликання розпочала свою роботу. Після тривалих дебатів Головою Верховної
Ради України було обрано представника блоку Соціалістичної та Селянської партії О. Ткаченка.
Конституційний процес в Україні
● утворено Конституційну комісію;
І етап ● проект Конституції винесено на всенародне обговорення (1992 р.) не
прийнято Верховною Радою;
● подано доопрацьований проект Конституції України (1993 р.)

● Утворено нову Конституційну комісію на чолі з Л. Кучмою і О.

ІІ етап ●
Морозом (1994 р.);
Прийняття Конституційного договору між Верховною
● радою України та Президентом України (1995 р.), який розмежував
повноваження до прийняття нової конституції.

28 червня 1996 р. - «конституційна ніч» - прийнято Конституцію України

Конституція 1996 року
Загальні Складається з преамбули та 15 розділів, останній перехідний, 161 стаття.
положення Україна - суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова республіка.
Єдиним джерелом влади в Україні є народ України, який здійснює її шляхом
референдуму або виборів до Верховної ради й органів місцевого
самоврядування.
Державною мовою є українська.
Усім громадянам гарантовано демократичні права і свободи.
Закріплено різноманітність форм власності.
Проголошено мирне і взаємовигідне співробітництво з усіма країнами.

Державний Україна - унітарна республіка.

устрій Територіальна автономія Республіка Крим.

Органи Законодавча влада - Верховна Рада України.

державної влади Виконавча влада - Кабінет Міністрів України на чолі з Прем'єр-міністром.
Судова влада - Конституційний Суд України, Верховний Суд України.
Дякуємо за увагу!