Вареники

Українська національна страва у

вигляді відварених виробів з
прісного тіста з начинкою з
відвареного м'яса, овочів ,
грибів , фруктів , сиру , картоплі
та ягід . Вареники XIX століття
були відомі також селянам
Курської губернії
 Різновиди

Ліниві вареники можуть

розглядатися як різновид
звичайних вареників, що
не вимагає довгого
ліплення, або як окрема
страва. Для їх
приготування начинку
(найчастіше сир )
змішують з тестом, потім
розкочують у джгут і
нарізають як на галушки ,
після чого варять.
 Приготування

Тісто для вареників робиться з пшеничного борошна , може бути прісним , дріжджовим , на кефірі . Воно
розкочується в тонкий шар, з якого нарізаються круглі, косокутні або квадратні шматки, і в них загортають
начинку, в якості якої використовують відварне м'ясо зі смаженою цибулею, тушковану капусту , варену
картоплю , сир ; або свіжі ягоди: вишню , чорницю , полуницю . Далі краї тіста защипують, кладуть у киплячу
воду (або готують на пару ) і варять до тих пір, поки вони не спливуть (і плюс ще хвилину-дві, залежно від їх
розмірів). Вареники з м'ясом або картоплею після варіння також можна обсмажити на олії. Вареники з м'ясом,
на відміну російських пельменів , начиняються відвареним м'ясом. Подаються гарячими зі сметаною та/або
вершковим маслом . Солодкі вареники (вишня, сир) часто посипають цукром або поливають медом. Вареники з
м'ясом і з картоплею прийнято подавати зі смаженою цибулею та олією.
 Форма вареників

Вареники можуть мати

різні форми: невеликі,
трикутні або
закруглені у вигляді
півмісяця.
Хто вигадав вареник?

Існує поширена помилка, що

вареник родом із України.
Насправді українці
запозичили цю страву у
турків, трохи її потім
переробивши. В основі всім
відомого сьогодні вареника
лежить маленький турецький
варений пиріжок із прісного
тіста з начинкою – дюшвара.
 У якому столітті з’явилися?

У якому столітті з'явилися вареники? Небагато

вареничної історії Вареники з'явилися на польських
землях у XIII столітті. Швидше за все, їх завезли з Азії
через Київську Русь, мабуть, завдяки святому Гіацинту
(ченцю київського монастиря, який став покровителем
вареників). У минулому вареники були популярнішими
на східних околицях Речі Посполитої.