Річка Цитарум, Індонезія

Річка Ямуна, Індія

Річка Ганг, Індія
Річка Буриганга, Бангладеш
«Жовта Річка», Китай
Річка Марилао, Філіпіни
Річка Сунгарі, Китай
Річка Місісіпі, США
Річка Сарно, Італія
Королевска Річка, Австралія
 ВОДНІ ОБ'ЄКТИ МІСТ

До водних об'єктів, розташованим в межах міста, відносяться

водотоки, водойми, моря, підземні води.
Водотоки поділяються на річки, канали, струмки; водойми - на
озера, водосховища, ставки. Моря підрозділяються на відкриті і
внутрішні. Гирлова область річки, що впадає в море
безрукавний руслом, називається естуарієм, або лиманом.
Підземні води поділяються на водоносні горизонти і
комплекси, що утворюють в просторі басейни і родовища.
Підземні води, що виливаються на поверхню, називаються
джерелами.
Міські канали - штучні водотоки, що прокладаються для
судноплавства, перекидання стоку річок або для запобігання
повеней при сгонно-нагінних явищах. Русло каналу
влаштовується з залізобетону, рідше з кам'яної кладки, в
окремих місцях канал забирається в трубу.
Струмки - невеликі водотоки, що беруть початок від джерел.

Загальна
площа
Витрата
Категорія водозабору, води*, Швидкість Коливання
річки км м/с течії*, м/с рівня*, м
Мала до 2000 до 5 до 0,2 До 1
Середня 2000 - 50 000 5 - 100 0,2 - 1 1-2
більше 50 більше
Велика більше 1 більше 2
000 100
* В непавод ковий період
 Країна Норма витрати води, м3/рік
Данія 200
Великобританія 200
Австрія 290
Швеція 320
Швейцарія 490
Фінляндія 520
Нідерланди 570
Німечинна 590
Нова Зеландія 600
Ісландія 710
Бельгія 720
Франція 730
Японія 880
Австралія 890
Іспания 910
Україна 920
Італія 980
Канада 1600
США 1900
 Централізоване водопостачання
Зона санітарної охорони обладнується з метою забезпечення надійної
санітарно-епідеміологічної обстановки.
Зона складається з трьох поясів: першого - суворого режиму, другого і
третього - режимів обмеження.
Межі I пояса для водотоку: вгору за течією - не менше 200 м від
водозабору, вниз - не менше 100 м, по березі - не менше 100 м від урізу
води, до протилежного берега - не менше 100 м по акваторії, а при ширині
річки менше 100 м - вся акваторія і 50 м від урізу води вглиб протилежного
берега; для водойми - в радіусі 100 м від водозабору по акваторії і березі.
Межі II пояса визначаються: вгору за течією водотоку - часом протікання
води не менше 3 діб до водозабору; вниз - не менше 250 м; бічні границі -
від 500 м до 1000 м в залежності від рельєфу; для водойми - в радіусі не
менше 3 км від водозабору, а по березі - так само, як і для водотоку.
Межі III пояса по акваторії збігаються з межами II пояса, а по березі
складають 3 - 5 км від урізу води.
 ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ
Можуть розглядатися наступні варіанти децентралізованого
водопостачання:
 бутилювання і пакетування екологічно чистої води,
 розвіз спеціальними автомашинами і відпуск води в тару
споживача,
 організація водорозбірних пунктів і бюветів у житлових
кварталах.
 Технологія децентралізованого питного водопостачання
має наступні переваги:
 з'являється незалежна, надійно захищена система питного
водопостачання на випадок аварій та інших надзвичайних
ситуацій;
 підвищується надійність системи питного забезпечення, так
як при виході з ладу одного джерела населення може
користуватися сусідніми;
 економно витрачається артезіанська вода високого питної
якості, запаси якої обмежені.
 для питних цілей використовується вода, що вимагає менших,
у порівнянні з поверхневих вододжерел, витрат на її
підготовку;
 питна вода, розбирається населенням в бюветах, на порядок
дешевше бутильованої.
 МЕТОДИ ОХОРОНИ І РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ ВОДНОГО
СЕРЕДОВИЩА
Водопостачання міста «чистої» водою, відведення великої кількості
використаних стічних вод, очищення стічних вод - це екологічні проблеми
міста.
Господарсько-питне, культурно-побутове і рибогосподарська
водокористування.
При господарсько-питному водокористуванні (перша категорія
водокористування) водні об'єкти та їх ділянки використовуються як джерело
питного та господарсько-побутового водопостачання, а також для
водопостачання підприємств харчової промисловості.
При культурно-побутовому або рекреаційному водокористування (друга
категорія водокористування) водні об'єкти використовуються для купання,
занять спортом і відпочинку населення.
До рибогосподарського водокористування належить використання
водних об'єктів для проживання риб і інших водних організмів. Слід
зазначити, що різні ділянки одного і того ж водного об'єкта можуть
відноситися до різних категорій водокористування. Джерелами
водопостачання міст є як поверхневі, так і підземні водойми.
 ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ПРИРОДНИХ ВОД.
Придатність води для тих чи інших цілей оцінюється за її показниками
якості. Якість води визначається її епідемічною та радіаційною безпекою,
безпечністю хімічного складу і сприятливими органолептичними
властивостями.
Епідемічна безпека води нормується мікробіологічними та
паразитологічними показниками. Найбільш загальним санітарно-
бактеріологічним показником є ​так зване загальне мікробне число - наявність
в 1 мл досліджуваної води певного числа бактерій, що утворюють колонії.
Радіаційна безпека води визначається діючими нормативами показників
по об'ємної активності радіонуклідів, а також за активністю β- і γ-
випромінювання.
Органолептичні показники води - запах, присмак, кольоровість,
каламутність. Запах і присмак води визначаються її складом, а також
концентрацією в ній домішок і газів. Різні смакові відчуття надають воді
розчинені в ній хлориди і сульфати натрію, калію, заліза, марганцю та ін.
Показники запаху і присмаку води виражають у балах.
 ХІМІЧНИЙ СКЛАД ВОДИ.
Ступінь мінералізації визначається кількістю сухого залишку в мг на 1 л (дм 3) води.
Мінералізація річкових вод визначається складом грунтів водного басейну, але іноді
антропогенним забрудненням. Підвищеної мінералізацією відрізняються підземні води.
Водневий показник (рН) визначає ступінь кислотності і лужності води. Поверхневі
води мають найчастіше нейтральну або слабокислу реакцію. Болотні води - кислу реакцію
(рН 6,5).
Загальна жорсткість води характеризується вмістом солей кальцію, магнію і заліза.
Біохімічне споживання кисню (БПК) визначається як кількість кисню, що
витрачається на біохімічне окислення містяться в одиниці об'єму води органічних речовин
за 5 і 20 діб (БСК5 і БСК20). Показники БСК дають уявлення про кількість органічної
речовини тваринного походження і використовуються для контролю складу господарських
і побутових стічних вод.
Хімічне споживання кисню (ХСК) визначається як кількість кисню, необхідне для
хімічного окислення, що містяться в одиниці об'єму води органічних і мінеральних
речовин. В якості окислювача при визначенні ХСК використовується біхромат калію
(біхроматна окислюваність води).
Перманганатна окислюваність характеризує вміст в основному легкоокислюваних
органічних речовин у воді. Визначають вміст у воді окремих класів хімічних сполук:
нафтопродуктів, поверхнево-активних речовин і т.п.
 ПОКАЗНИКИ ТА ОЦІНКА СТАНУ ПРИРОДНИХ ВОД
ПОВЕРХНЕВИХ ДЖЕРЕЛ.
Водні об'єкти господарсько-питного та культурно-побутового
(рекреаційного) водокористування повинні відповідати загальним
вимогам до складу і властивостей води для об'єктів цих категорій
водокористування.
 на поверхні води не повинні утворюватися плівки нафтопродуктів,
масел, жирів і скупчення ін. плаваючих домішок.
 забарвлення не повинна виявлятися в стовпчику 20 см води 1-ї
категорії водокористування і 10 см - 2-ї категорії.
 вода не повинна набувати запахи інтенсивністю більше 2-х балів.
 водневий показник не повинен виходити за межі 6,5 ... 8,5.
 мінералізація води повинна бути не більше 1000 мг / дм3.
 вміст розчиненого кисню має бути не менше 4 мг / дм3.
 БСК5 не повинно перевищувати 2 мг О 2 / дм3 для води 1-ї категорії
водокористування і 4 мг О2 / дм3 - 2-ї категорії.
 ХСК не повинно перевищувати 15 і 30 мг О 2 / дм3 відповідно 1-й і 2-ї
категорій водокористування.
 вода не повинна містити збудників кишкових інфекцій.
 у 25 л води не повинні міститися яйця гельмінтів, онкосфери теніїд і
цисти патогенних кишкових найпростіших.
 вміст загальних коліформних бактерій в 100 мл води повинно бути не
більше 1000 і 500 КУО відповідно 1-й і 2-ї категорій
водокористування.
 вміст коліфагів в 100 мл води (в бляшкоутворюючих одиницях) має
бути не більше 10.
 сумарна об'ємна активність радіонуклідів не повинна перевищувати
одиниці.
 Водні об'єкти рибогосподарського водокористування повинні
відповідати загальним вимогам до складу і властивостей води для
об'єктів відповідної рибогосподарської категорії. Концентрації
речовин з однаковим лімітуючим показником шкідливості повинні
відповідати умові

Одним з показників оцінки вод водойм і водотоків є фонова

концентрація забруднюючої речовини. Вона визначається в
кожному створі водного об'єкта як статистично достовірна величина
концентрації за останні три роки спостережень. Визначаються фонові
показники по зважених речовинах, розчиненого кисню, ХСК, БСК5,
амонійного, нітритного і нитратному азоту, загального фосфору,
хлоридів, сульфатів, фосфатів, хромати, важких металів,
нафтопродуктів, фенолів, СПАР, пестицидів.
 Якість природної води може бути оцінений по 6 найбільш
пріоритетним показниками її гідрохімічного забруднення, а саме
за індексом забруднення води (ІЗВ). ІЗВ знаходять як середнє
арифметичне значення з суми 6 основних відносних показників,
що визначаються як відношення їх фактичних значень до
нормативних:

де Сi - середнє значення визначається показника за період

спостережень (зазвичай за рік);
ГДКi - гранично допустима концентрація забруднюючої
речовини.
 Характеристики інтегральної оцінки якості води

Значення ІЗВ Клас якості води Характер якості води

0,2 1-й Дуже чиста
(0,2…1) 2-й Чиста
(1…2) 3-й Помірно забруднена
(2…4) 4-й Забруднена
(4…6) 5-й Брудна
(6…10) 6-й Дуже брудна
10 7-й Надзвичайно брудна
 Критеріями високого забруднення поверхневих вод суші і
морських вод є показники:
 максимально разовий вміст для нормованих речовин 1 і 2 класів
небезпеки в концентраціях, що перевищують ГДК від 3 до 5
разів, для речовин 3 і 4 класів небезпеки - від 10 до 50 разів;
 величина БСК5 від 10 до 40 мг О2/дм3;
 зниження концентрації розчиненого кисню до значень від 3 до 2
мг/дм3;
 покриття плівкою (нафтовою, масляною або ін. походження) від
1/4 до 1/3 поверхні водного об'єкта.
 ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ПІДГОТОВКИ
ПИТНОЇ ВОДИ.
МЕТОДИ ОЧИЩЕННЯ І ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ
ПОВЕРХНЕВИХ ДЖЕРЕЛ.

Основні операції водопідготовки:

 очищення від зважених домішок відстоювання і
фільтрування;
 помʼякшення, а в окремих випадках – знесолення;
 нейтралізація;
 дегазація і знезараження.
Відстоювання води проводять в безперервно
діючих відстійних бетоннованих
резервуарах.
Коагуляція – високоефективний процес поділу гетерогенних систем,
зокрема, виділення з води дрібних глинистих частинок і білкових
речовин. Фізико-хімічна сутність цього процесу полягає в тому, що
адсорбція коагулянту на поверхні зарядженої колоїдної частинки
призводить до злипання окремих частинок (коагуляції) і утворення
осаду.
Фільтрування – найбільш універсальний метод розділення
неоднорідних систем. У техніці фільтрування велике значення має
розвинена поверхню фільтруючого матеріалу.
Воду, що використовується для побутових потреб, обов’язково
знезаражують – знищення хвороботворних бактерій і
окисленню органічних домішок в основному хлоруванням за
допомогою газоподібного хлору, а також хлорного вапна і
гіпохлориту кальцію.
Хлорування відрізняється доступністю реагентів, надійністю їх
дії, порівняно невеликими витратами. Знезаражуюча дію хлору
описується наступними реакціями:

Cl2 + H2O = HOCl + HCl,

HOCl = H+ + OCl-,

HOCl = HCl + O.
Недоліків методу хлорування позбавлений метод
знезараження за допомогою бактерицидних променів
аргонно-ртутних ламп або ртутно-кварцових ламп, які
встановлюють над водою або занурюють в неї. Спосіб
застосуємо при концентрації суспензій менше 3 мг/дм3.
Останнім часом все частіше застосовують метод
озонування.
 ПІДГОТОВКА ВОДИ З ПІДЗЕМНИХ ДЖЕРЕЛ
Для підземних вод характерно перевищення показників по мінералізації,
перманганатная окислюваність, а також за вмістом заліза, марганцю, магнію і
брому. Основними природними забрудненнями підземних вод є сполуки заліза і
марганцю. Залізовмісні води в 80 ... 90% випадків містять бікарбонатні форми
(дегідрокарбонати) заліза. Основним методом знезалізнення води від
бікарбонатних форм є аерація і фільтрування через зернисті фільтри. Він полягає
в пропущенні повітря через воду. При цьому протікає реакція окислення
двовалентного заліза в тривалентне:
4Fe2+ + 3O2 + 6H2O → Fe(OH)3↓ .
Осад гідроксиду заліза відстоюють, а потім фільтрують.
Якщо залізо присутній у воді в органічних формах (зазвичай в зоні боліт і
торфянників), для очищення використовується вапно (доза 40 ... 60 мг / л по СаО).
Часто підземні води містять залзіобактерії, які викликають біокоррозію
водопровідних металевих труб.
Ряд підземних вод характеризується одночасним вмістом заліза і марганцю,
тому виникає необхідність їх знезалізнення і демарганаціі. Залізо і марганець
присутні в підземних водах у вигляді мінеральних або органічних сполук
гумінових і жирних кислот. Розроблено методи видалення заліза і марганцю, що
включають процеси аерації, фільтрування, обробки сильним окислювачем,
 ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ

• Рівні радіації питної води не повинні перевищувати нормативів із

загальної α-радіоактивності 0,1 Бк/дм3; загальної β-радіоактивності
1,0 Бк/дм3.
• Вміст сухого залишку не повинно перевищувати 1000 мг/дм3.
• Водневий показник нормується межею значень рН = 6 ... 9.
• Загальна жорсткість повинна бути не більше 7 ммоль /дм3.
• Перманганатна окислюваність питної води повинна бути не
більше 5 мг/дм3.
• ГДК нафтопродуктів не повинна перевищувати 0,1 мг/дм3,
поверхнево-активних речовин (аніоноактівних) 0,5 мг/дм3, фенолів -
0,25 мг/дм3.
 Нормовані показники вмісту шкідливих речовин в питій воді

ГДК, Показники
Показник Клас небезпеки
мг/дм 3
шкідливості
Неорганічні речовини
Алюміній (Al3+) 0,5 с.-т. 2
Барій (Ba2+) 0,1 -«- 2
Берилій (Be2+) 0,0002 -«- 1
Бор (B, сумарно) 0,5 -«- 2
Залізо (Fe, сумарно) 0,3(0,1) орг. 3
Кадмій (Cd, сумарно) 0,001 с.-т. 2
Марганець (Mn, сумарно) 0,1(0,5) орг. 3
Мідь (Cu, сумарно) 1,0 -«- 3
Молібден (Mo, сумарно) 0,25 с.-т. 2
Миш’як (As, сумарно) 0,05 с.-т. 2
Нікель (Ni, сумарно) 0,1 с.-т. 3
Нітрати (по NO3-) 45 орг. 3
Ртуть (Hg, сумарно) 0,0005 с.-т. 1
Свинець (Pb, сумарно) 0,03 -«- 2
Селен (Se, сумарно) 0,01 -«- 2
Стронцій (Sr2+) 7,0 -«- 2
Сульфати (SO42-) 500 орг. 4
Фториди (F-) для климатичних
районів:
- I і II 1,5 с.-т. 2
- III 1,2 -«- 2
Хлориди (Cl-) 350 орг. 4
Хром (Cr+6) 0,05 с.-т. 3
Ціаніди (CN-) 0,035 -«- 2
 ГДК речовин в питній воді після її
обробки

Клас
ГДК, Показник
Показник небезпек
мг/дм3 шкідливості
и
Хлор
- залишковий вільний В межах орг. 3
0,3…0,5
- хлор зв’язаний В межах -«- 3
0,8…1,2
Хлороформ (при хлорируванні води) 0,2 с.-т. 2
Озон остаточный 0,3 орг.
Формальдегід (при озонуванні води) 0,05 с.-т. 2
Поліакриламід 2,0 -«- 2
Активована кремнекислота (по Si) 10 -«- 2
Поліфосфати (по PO43-) 3,5 орг. 3
Залишкові кількості алюміній- і залізомісних См. показники «Алюміній»,
коагулянтів «Залізо», табл.
 Органоліптичні показники питної води
Показник Одиниця виміру Норматив, не більше

Запах Бали 2
Привкус Бали 2
Кольоровість Градуси 20 (35)
Каламутність Одиниці каламутності:
- по формазину, 2,6 (3,5)
ЕМФ 1,5 (2)
- коаліну, мг/дм3

В процесі водопідготовки та водокористування виробничий контроль за якістю

питної води проводиться за наступними показниками:
• мікробіологічними та паразитологічні,
• органолептичними,
• радіологічним,
• узагальненим залишковим кількостей реагентів,
• хімічних речовин, обраним для постійного контролю.
 СТІЧНІ ВОДИ МІСТА.
Стічними водами є господарсько-побутові, зливові і виробничі стічні води. Вони надходять
в каналізаційну мережу, звідки направляються безпосередньо у водний об'єкт, або спочатку
на станцію очищення стічних вод, а після неї в водний об'єкт.
Міська каналізація буває:
• повністю роздільною, якщо побутові стоки відводяться окремо від виробничих і від
зливових;
• змішаною, якщо в єдину каналізацію надходять побутові, виробничі і зливові стічні води;
• напівроздільною або неповною роздільною, якщо, наприклад, в одну мережу
скидаються побутові і виробничі, а в іншу - зливові стоки.
У кожному місті є своя, що склалася система каналізації.
Стічні води великих міст перед спуском в водний об'єкт очищаються на станціях очистки,
які можуть бути централізованими і локалізованими.
Разом з цим для міста характерний поверхневий розосереджений стік забруднених вод, що
не потрапляють в каналізаційну мережу. Талі і дощові води змивають з міської території
сміття, нафтопродукти, що випали атмосферні аерозолі, будівельні матеріали і т.п. Все це
виноситься в водні об'єкти і забруднює їх. Маса забруднюючих речовин, що надходять з
неорганізованими скидами, в 3 ... 5 разів більше скидів з міських очисних споруд, через які
надходять у водні об'єкти практично всі господарсько-побутові стічні води і велика частина
промислових.
 СПОСОБИ ОЧИЩЕННЯ ЗАБРУДНЕНИХ
ПРОМИСЛОВИХ СТОКІВ

 механічні
 фізичні
 фізико-механічні
 хімічні
 фізико-хімічні
 біологічні
 комплексні
 МЕХАНІЧНІ СПОСОБИ ОЧИЩЕННЯ
 усереднення стоків чистою водою з метою зниження
концентрації шкідливих речовин та домішок до рівня, при
котрому можна скидати у водойми або у каналізацію;
 вилучення механічних домішок за допомогою елеваторів,
решіток, скребків та інших пристроїв;
 подрібнення великих за розміром забруднень у менші за
допомогою механічних пристроїв;
 відстоювання забруднень зі стоків за допомогою
нафтовловлювачів, пісковловлювачів та інших відстійників;
 фільтрування стоків через сітки, сита, спеціальні фільтри, а
найчастіше – шляхом пропускання їх через пісок;
 освітлення води шляхом пропускання її через пісок або
спеціальні пристрої, наповнені композиціями або мінералами,
здатними поглинати завислі частки;
 розділення води та забруднювачів за допомогою центрифуг та
гідроциклонів.
 БІОЛОГІЧНЕ ОЧИЩЕННЯ
З первинних відстійників стічні води надходять в блок біологічного
очищення, де відбувається деструкція органічних сполук, що піддаються
біохімічному окисленню. З споруд біологічного очищення найбільшого
поширення набули аеротенки. Вони представляють собою залізобетонні,
рідше цегельні або металеві подовжені ємності, де відбувається контакт
стічних вод, з активним мулом при одночасному насиченні їх киснем
повітря. Активний мул представляє собою спеціально співтовариство
мікроорганізмів, їжею для яких служать органічні речовини, що містяться в
стічних водах. Нормальний вміст активного мулу в очищаються стічних
водах складає 2 г/л (по сухій речовині). Для інтенсифікації процесу
деструкціі органічних сполук в аеротенки постійно нагнітається повітря в
співвідношенні 10: 1 - до обсягу рідини, що очищається. Аеротенки в блоці
біологічного очищення розташовуються таким чином, щоб стічна вода,
проходячи через них послідовно один за іншим, перебувала в контакті з
активним мулом протягом 18 - 20 годин. Температура води в аеротенках
повинна бути не нижче + 5 ° С і не вище 40 ° С. Ступінь деструкції в
аеротенках органічних речовин, що піддаються біохімічному окисленню,
складає близько 90%
 ОЧИСНІ СПОРУДИ НЕВЕЛИКИХ НАСЕЛЕНИХ
ПУНКТІВ

А - інфільтраційне біоплато; Б - поверхневе біоплато; 1 - подача води на очистку;

2 - відстійник; 3 - осад; 4 - розподільний трубопровід; 5 - протифільтраційний
екран; 6 - рослинний грунт; 7 - пісок; 8 - щебінь; 9 - дренаж; 10 - вища водна
рослинність; 11 - кам'яне навантаження; 12- очищена вода