Урок 33

Україна в 1923 -1928 рр.

Політика коренізації ( українізації)
«Українське відродження»
 План уроку

1 Національна політика радянської влади в УСРР.

2 Політика коренізації (українізації).

 Чи можна політику

«українізації» віднести до

одного з напрямків непу?

 1 Національна політика радянської влади в УСРР.

концепція
«титульної нації»

Частина населення, Всі етноси, які становили

національність якої визначає більшість населення в кожній
назву держави адміністративно-
територіальній одиниці.

Титульна нація загальносоюзного Трактування більшовиків

масштабу, що користувалася
перевагами на всій території Російська нація
СРСР

Титульні нації другого порядку

. Титульні нації другого (українці, білоруси, грузини,
порядку вірмени тощо
 1 Національна політика радянської влади в УСРР.

концепція «титульної нації»

Титульна нація загальносоюзного

масштабу, що користувалася перевагами Російська нація
на всій території СРСР

. Титульні нації другого порядку українці, білоруси, грузини,

вірмени тощо

. Титульні нації третього порядку

автономні республіки /
кримські татари/
. Титульні нації четвертого порядку національні округи

. Титульні нації пятого порядку національні райони

Всі інші – національні меншини

 2. Політика коренізації (українізації).

1923-1928 рр
1923 р -. XII з’їзд РКП(б) - затвердив політику
коренізації

Складові коренізації
підготовка, виховання та висування керівних кадрів корінної
національності;

урахування національних чинників під час формування

партійнодержавного апарату;

організація мережі навчальних і виховних закладів, закладів

культури, преси, книговидавничої справи мовами корінних
національностей;

вивчення національної історії, відродження та розвиток

національних традицій і культури
 КОРЕНІЗАЦІЯ
Причини
Подальше
Подальше зміцнення
зміцнення Задоволення
Задоволення
влади
влади більшовиків вв
більшовиків мінімуму
мінімуму
республіках
республіках національних
національних
потреб
потреб

Перебудова
Перебудова культури
культури
на
на засадах
засадах марксизму
марксизму
Потреба
Потреба компромісу
компромісу зз
селянством
селянством тата
національною
національною
інтелігенцією
інтелігенцією шляхом
шляхом
лібералізації
лібералізації
національних Формуванням
Формуванням на
на міжнародній
міжнародній арені
арені
національних відносин.
відносин.
привабливого
привабливого іміджу
іміджу СРСР
СРСР як
як держави,
держави, вв
котрій
котрій забезпечено
забезпечено гармонійний
гармонійний іі вільний
вільний
розвиток
розвиток радянських республік ..
радянських республік
 Україна
Україна Квітень
Квітень 1923р.
1923р. –– ХІІ
ХІІ з'їзд
з'їзд РКП(б)
РКП(б) ––
–«українізації»
–«українізації» запровадження
запровадження політики
політики коренізації
коренізації

01
01 .08.1923-
.08.1923- декрет
декрет «Про
«Про
заходи
заходи рівноправності мов
рівноправності мов
27.07.
27.07. 1923
1923 - - декрет
декрет Раднаркому
Раднаркому іі про
про допомогу
допомогу розвиткові
розвиткові
«Про
«Про заходи
заходи вв справі
справі українізації
українізації української
української мови»
мови»
шкільно-виховних
шкільно-виховних іі культурно-
культурно- зобов'язував
зобов'язував
освітніх
освітніх установ»,
установ», українська
українська мова
мова запроваджувати
запроваджувати українську
українську
вв усіх
усіх типах
типах шкіл.
шкіл. мову
мову нана всіх
всіх щаблях
щаблях
державного
державного управління.
управління.

пленум
пленум ЦКЦК КП(б)У
КП(б)У 30.04.1925
30.04.1925 ВУЦВК
ВУЦВК іі Раднарком
Раднарком
30.05.1925р.
30.05.1925р. — резолюція на
— резолюція на УССР
УССР ухвалили спільну постанову
ухвалили спільну постанову
українізацію
українізацію партійного
партійного та
та про
про заходи
заходи щодо
щодо термінового
термінового
проф.
проф. апарату
апарату іі радянських
радянських проведення
проведення повної
повної українізації
українізації
установ.
установ. радянського
радянського апарату
апарату

Початок
Початок 30-х
30-х років
років –– згортання
згортання політики
політики «українізації»
«українізації»
 Політика «УКРАЇНІЗАЦІЇ»
Запровадження
Запровадження вв Використання
Використання партійними
партійними
навчальні
навчальні заклади
заклади та
та радянськими
радянськими
української
української мови
мови працівниками
працівниками української
української
мови
мови
Виховання
Виховання кадрів
кадрів
української
української Розвиток
Розвиток української
української
національності
національності культури
культури

Головну роль у дальшому

здійсненні українізації відігравав
Народний комісаріат освіти (якому
тоді підпорядковувались й усі
ділянки культури), очолений до
1926р. О. Шумським, а після
його усунення М. Скрипником

Олександр Шумський М.Скри́пник

 Посвідка про здачу
бухгалтером іспитів на
знання української мови, без
якої не брали на роботу.
Київщина, 1928 р.

1929 рік - в Києві

завершилася перевірка
української мови у 25 тис.
службовців, 8 тис. - I кат,
10тис.- II кат, 3 тис. -
III кат.
На основі даних таблиці, визначте, які зміни відбулися в
національному складі КП(б) України в 1922 – 1933 роках?
На основі даних діаграми зробіть висновки про ступінь українізації
навчальних закладів України з 1926 по 1933роки.
 «… в даний момент головною небезпекою є
місцевий український націоналізм, що поєднується з
імперіалістичними інтервентами».

Що, на вашу думку, малося на увазі під «місцевим

українським націоналізмом»?

Прийнято постанову «Про націоналістичні ухили в

лавах української парторганізації і завдання про
боротьбу з ними»
1. Дайте загальну оцінку змінам, що сталися у справі
запровадження української мови?
2. У яких сферах успіхи у справі «українізації» були найбільш
відчутними?
3. До яких наслідків, на ваш погляд, мала призвести успішна
реалізація політики «українізації»?
 У жовтні 1924 р. у складі УСРР було утворено
Молдавську автономну республіку

З еміграції повернулися деякі відомі

діячі, зокрема М. Грушевський

З’явилися 13 національних районів і близько

100 містечкових національних рад.

Прибічники національного комунізму

микола хвильовий Олександр Шумський Михайо Волобуєв

 Остаточно політику коренізації в Україні було
згорнуто в 1938 р
Саме цим роком датовано постанову РНК УРСР про
обов’язкове викладання російської мови в усіх
неросійських школах
Чи можна політику «українізації» віднести до
одного з напрямків непу?

Як політика українізації відбилася на розвитку

всіх сфер життя суспільства?
 Ліквідувати неписьменність

Створити систему народної освіти

Перетворити літературу і мистецтво на інструмент ідеол. впливу

Використати наукові досягнення для соц. будівництва

☼1921 р. – постанова про ліквідацію неписьменності:
населення УСРР від 8 до 50 років мало вчитися читати і
писати.
☼1921 р. – створено комісію для боротьби з
неписьменністю.
☼1923 р. – товариство «Геть неписьменність!»
створювало пункти ліквідації неписьменності –
лікнепи.
☼Кінець 1920-х рр. – грамоті навчилися 70 % дорослого
населення в містах і 50 % селян.
☼«Просвіти» насильно реорганізовували в сільбуди та
хати-читальні.
☼Розширено мережу
робітфаків.
☼Проведено українізацію
вищої школи.
☼Створено Вищу
партійну школу в
Харкові та інші
навчальні заклади для
забезпечення рад. влади
кадрами.
☼Відбулась
«пролетаризація»
студентства.
Б.В. Йогансон. Робітфак іде.
1928 р.
☼Діяльність науковців перебувала під
суворим контролем влади.
☼Ідеологізація науки, особливо
суспільної.
☼Ліквідовано наукові товариства.
☼1922 р. – організовано т. зв.
«філософський пароплав» – висилка за
кордон представників інтелектуальної
еліти України.
☼1921 – 1928 рр. – ВУАН
очолював відомий
український ботанік В.
Липський, віце-президент –
С. Єфремов.
☼1925 р. – ВУАН
перетворено на філію АН
СРСР.
☼1928 – 1929 рр. – АН УСРР
очолював знаменитий
епідеміолог Д.
Заболотний.
☼Напрями роботи установи:
історико-філологічний;
фізико-математичний;
☼1921 р. – Інститут української наукової мови.
☼1922 р. – Інститут туберкульозу, Науковий інститут
селекції, Всеукраїнський археологічний комітет,
Інститут книгознавства (Київ).
☼1925 р. – Біохімічний інститут (Харків).
☼1926 р. – Інститут педагогіки, Інститут літератури ім.
Т. Шевченка, Всеукраїнська наукова асоціація
сходознавства (Харків), Геологічний інститут (Київ),
Полтавська гравіметрична обсерваторія.
☼1927 р. – Інститут фізичної хімії (Дніпропетровськ),
Інститут географії та картографії (Харків).
☼1928 р. – Український фізико-технічний інститут
(Харків).
☼1929 р. – Інститут мікробіології та епідеміології,
Інститут фізики (Київ).
☼В. Вернадський
заклав основи
геохімії, вивчав
проблеми
мінералогії та
радіоактивності.
☼Ю. Кондратюк ще в 1919 р. написав роботу
«Завоювання міжпланетних просторів» (вийшла
друком 1929 р.); його розрахунки використали
американські вчені для підготовки польоту
космічного корабля «Appolo» на Місяць.
☼О. Богомолець –
основоположник
української наукової
школи
патофізіології,
організатор
української науки,
автор численних
праць з
ендокринології,
порушення обміну
речовин, імунітету та
алергії, раку,
старіння організму.
☼Л. Писаржевський
створив основи
електронної хімії; у
підручнику «Вступ до
хімії» (1926) вперше
виклав весь матеріал
з позиції електронної
теорії будови атомів і
молекул. Очолював
Український інститут
фізичної хімії.
☼В. Кістяківський
вивчав електрохімію
металів.
☼В. Липський
заснував
Ботанічний сад
УАН, вивчав
водорості Чорного
моря.
☼Д. Багалій і М. Грушевський продовжували дослідження
історії України.
☼С. Єфремов видав
низку монографічних
нарисів, присвячених
творчості М. Вовчка,
Т. Шевченка, І.
Франка, М.
Коцюбинського, І.
Нечуй-Левицького, І.
Карпенка-Карого, П.
Мирного тощо.
☼А. Кримський
заснував українське
сходознавство,
очолив Інститут
української наукової
мови.
Літературно-художні об’єднання
О. Довженко В. Сосюра
П. Тичина В. Еллан-Блакитний
А. Головко П. Панч
В. Підмогильний М. Рильський М. Зеров
М. Хвильовий М. Бажан Ю. Яновський
Літературна дискусія 1925 –
1928 рр. Хвильовизм
☼ М. Хвильовий – український
письменник, поет.
☼ Мета дискусії: визначення перспектив й
напрямків розвитку української
літератури.
☼ Погляди Хвильового: українська
культура – це не «шароварна культура»,
«хуторянство»; включення української
культури в європейську та світову.
☼ Його гасло «Геть від Москви! Даєш
Європу!», спрямоване проти однобокої
орієнтації на рос. культуру, було
переведено владою в політичну
площину. Письменника звинуватили в
сепаратизмі та націоналізму.
☼1925 р. – в Україні діяло 45 професійних театрів.
☼1922 р. – в Києві відкрито театр «Березіль» під
керівництвом Л. Курбаса, авангардистського
режисера світового рівня. «Березіль» утворено на
базі «Молодого театру». На всесвітній театральній
виставці у Парижі (1925) макети «Березоля»
отримали медаль.
☼1925 р. – у Харкові засновано Український театр
опери та балету.
☼Видатні актори: А. Бучма, М. Крушельницький,
Н. Ужвій, О. Сердюк, М. Заньковецька та ін.
Л. Курбас – видатний український
театральний діяч.
☼1922 р. – засновано
Всеукраїнське
фотокіноуправління.
☼Засновано кіностудії:
Одеську (1922), Київську
(1927), відкрито близько
500 кінотеатрів.
☼О. Довженко – видатний
український письменник
і кінорежисер.
☼1920-ті рр. – знято
стрічки «Звенигора»,
«Арсенал», а картина
«Земля» визнана однією з
10 кращих кінострічок
усіх часів і народів.
☼Поширені масові агітаційні мистецькі форми –
плакати, пам’ятники.
☼У скульптурі робився акцент на пропаганді: у
більшості населених пунктів встановлено
пам’ятники Леніну; зведено пам’ятник Артему у
Святогорську (скульптор І. Кавалерідзе).
☼Провідний архітектурний стиль – конструктивізм:
економічність, функціональність, націленість на
масове виробництво (ансамбль площі Дзержинського
та будівля Держпрому в Харкові, арх. С. Серафимов,
С. Кравець і М. Фельгер).

Держпром. 1 травня 1930 р.

• Де́ ржпро́ м або Буди́ нок Держа́ вної
промисло́ вості — перший радянський 13-
поверховий хмарочос,[6] пам'ятка архітектури в
стилі конструктивізму, одна з трьох харківських
висоток, збудована впродовж 1926—1928 років.
Споруда розташовується на центральній площі
міста Харків — площі Свободи (до 1991року — пл.
Дзержинського).
 ☼АХЧУ (1926 – 1930): І. Їжакевич, К.
Трохименко, М. Самокиш, Ф. Кричевський
(реалізм).
☼АРМУ (1925 – 1932): О. Богомазов, М. Бойчук, К.
Гвоздика, В. Меллер, В. Седляр (авангардизм =
народне мистецтво + елементи європейського
модернізму).
І. Їжакевич
М. Самокиш
Ф. Кричевський
М. Бойчук
☼Січень 1918 р. – Всеукраїнський
церковний собор виступив за
створення незалежної від
Московського патріархату церкви.
☼1919 р. – за Директорії прийнято
«Закон про верховне управління
Української Православної
Автокефальної Синодальної
Церкви».
☼1920 р. – УАПЦ заявила про свою
незалежність.
☼1921 р. – організаційне оформлення
УАПЦ на чолі з митрополитом В.
Липківським.
☼1926 р. – В. Липківського
заарештували.
☼Офіційно проголошено свободу совісті та
віросповідання, відокремлено церкву від держави
і школи.
☼Радянська влада проводила антицерковну,
войовничо-атеїстичну політику, репресії проти
духовенства та віруючих.
☼Під приводом боротьби з глодом 1921 – 1923 рр.
вилучались церковні цінності.
☼1928 р. – вийшов Адміністративний кодекс УСРР,
що містив «Правила про культи».
Домашнє завдання

• Параграф 22, 27
• Опрацювати презентацію 33
• Повторити дати , терміни
• Контурна карта