Олесь гончар

Г Р О М А Д Я Н С Ь К А Й Ж И Т Т Є ВА П О З И Ц І Ї , Р ОЛ Ь У
Д У ХО В Н О М У В І Д Р ОД Ж Е Н Н І Н А Ц І Ї . РА Н Н Я
Н О В ЕЛ І С Т И К А ( 1 9 4 0 - В І Р О К И ) , Ї Ї Н Е О Р О М А Н Т И З М .
М Р І Я І Д І Й С Н І С Т Ь У Н О В ЕЛ І « М ОД Р И К А М Е Н Ь »
Олександр Біличенко народився в робітничій родині 3 квітня 1918 року в селищі
Ломівка. Зараз це передмістя Дніпра. Батько Терентій працював у колгоспі. Мама
Тетяна померла молодою, коли синові не було ще і двох років. Хлопчик не одразу
зрозумів, що матері не стало. Як пригадує його старша сестра Олександра (якій на
той час ще не виповнилося і 6 років), коли на похорон прийшли люди, малий
Сашко заліз на ліжко та почав танцювати.
У 8 років Сашко пішов до Сухівської трудової школи. З
порога дядько Гаврило сказав учителям, щоб записали до
школи Сашка Гончара. Та оскільки в класі вже був один
Сашко, вчителька мови запропонувала кликати
майбутнього письменника Олесем.
Війна перервала навчання Олеся. Разом з однокурсниками пішов
служити добровольцем на фронт, у боях був двічі поранений і рік
провів у полоні. Згодом усе це опише в романі “Людина і зброя” та
збірці “Фронтові поезії”.
У Дніпрі Олесь Гончар познайомився зі своєю майбутньою дружиною Валентиною
Данилівною Малою. Знайомство з нею пов’язують із друком новели “Модри Камень” у
1946 році. Це історія кохання радянського солдата до дівчини-іноземки. Звісно, така
тема не могла пройти повз увагу критиків. У новелі вбачали тематичну
недалекоглядність і фальш. Автору погрожували відрахуванням з університету.
Олесь Гончар підтримував студентську Революцію на граніті в 1990 році.
В Українському інституті національної пам’яті розповідають, що серед молоді,
яка протестувала, була онука Гончара – Леся. Письменника вразили насмішки
народних депутатів щодо студентів-голодувальників. Щоби висловити свою
солідарність із протестувальниками, Олесь Гончар написав заяву про вихід з
комуністичної партії, до якої вступав на фронті: “Тоді я хотів умерти за партію,
а тепер не хочу!”
 Творчість
• Романи: •Повісті: •Збірки оповідань
1. Стокозове 1. Новели (1949).
1. Прапороносці:
• Книга 1. Альпи (1946). поле (1941). •Південь (1951).
• Книга 2. Голубий Дунай (1947). •Земля гуде (1947) — •Дорога за хмари
• Книга 3. Злата Прага (1948). про Нескорену (1953).
полтавчанку. •Новели (1954).
• Таврія (1952).
•Микита •Чари-комиші (1958).
• Перекоп (1957). •Маша з Верховини
Братусь (1950). (1959).
• Людина і зброя (1960). •Щоб світився •За мить щастя (1964).
• Тронка (1963). вогник (1954). •Далекі багаття (1987).
• Собор (1968). •Партизанська іскра.
• Циклон (1970).
Кіноповість (1955).
•Бригантина (1973).
• Берег любові (1976).
• Твоя зоря (1980).