Т.Шевченко. Рання творчість.

Оглядове вивчення історичної

теми у творчості Кобзаря («Іван
Підкова», «Тарасова ніч»,
«Гайдамаки»)
 «Гамалія»
«Іван
Історичне Підкова»
минуле
«Тарасова
ніч»
«Гайдамаки»
Невеличка поема «Іван Підкова» –
справжній шедевр у творчій спадщині
Кобзаря. Короткий вступ ­екскурс у минуле,
яким є перша частина твору, – і вже не лише
автор, а й читач охоплений магією козацької
вольниці. У другій частині поеми, не особливо
зосереджуючись на розлогих описах, а тільки
за допомогою важливих художніх деталей
автор змальовує морський козацький похід
так, наче особисто був його учасником,
власними очима споглядав бурю на морі,
разом із запорожцями нетерпляче очікував
наказу отамана, охопленого далекосяжними
планами. Команди отамана, які через гуркіт
шторму не могли бути словесними, в окремих
моментах виражаються мовою жестів:
«Підняв шапку – човни стали». Отаман одягає
шапку – і козаки знову налягають на весла:
рішення одностайно прийнято. Тож
запорожці постають монолітною військовою
силою, вивіреними в боях побратимами­
героями.
І Було колись — в Україні Кругом хвилі, як ті гори:
Було колись — в Україні Лихо танцювало, Ні землі, ні неба.
Ревіли гармати; Журба в шинку мед-горілку Серце мліє, а козакам
Було колись — запорожці Поставцем кружала. Того тілько й треба.
Вміли панувати. Було колись добре жити Пливуть собі та співають;
Панували, добували На тій Україні... Рибалка літає...
І славу, і волю; А згадаймо! може, серце А попереду отаман
Минулося — осталися Хоч трохи спочине. Веде, куди знає.
Могили на полі. Походжає вздовж байдака,
II
Високії ті могили, Гасне люлька в роті;
Чорна хмара з-за Лиману
Де лягло спочити Поглядає сюди-туди —
Небо, сонце криє,
Козацькеє біле тіло, Де-де буть роботі?
Синє море звірюкою
В китайку повите. Закрутивши чорні уси,
То стогне, то виє,
Високії ті могили За ухо чуприну,
Дніпра гирло затопило.
Чорніють, як гори, Підняв шапку — човни
"А нуте, хлоп'ята,
Та про волю нишком в стали.
На байдаки! Море грає —
полі "Нехай ворог гине!
Ходім погуляти!«
З вітрами говорять. Не в Синопу, отамани,
Висипали запорожці —
Свідок слави дідівщини П анове-молодці,
Лиман човни вкрили.
З вітром розмовляє, А у Царград, до султана,
"Грай же, море!" —
А внук косу несе в росу, Поїдемо в гості!"
заспівали,
За ними співає.
Запінились хвилі. https://
www.youtube.com/watch?v=wVs
"Добре, батьку отамане!" —
Кругом заревіло.
"Спасибі вам!" —
Надів шапку.
Знову закипіло
Синє море; вздовж байдака
Знову походжає
Пан-отаман та на хвилю
Мовчки поглядає.

[1839, С.-Петербург]
Історичною основою поеми «Тарасова
ніч» стали події часів визвольної боротьби
українського народу проти панування
польської шляхти. Тарас Трясило (Тарас
Федорóвич) – історична постать. Він очолив
повстання проти каральних акцій
коронного гетьмана Станіслава
Конєцпольського та його підручного
Самійла Лаща. Улітку 1630 р. Тарас Трясило
зібрав запорожців під Переяславом.
Згодом сюди підійшло і польське військо.
Козацький ватажок удався до військових
хитрощів: вислав кілька сотень козаків у
сусіднє село за кільканадцять верст від
табору. Вивідувачі донесли про це
коронному гетьману, і той кинувся
навздогін. Тарас Трясило ж, діждавшись
вечора, ударив основними своїми силами
на польський табір, який стояв на
маленькій річці Альті. Польські гармати
опинилися в козацьких руках. С.
Конєцпольський мусив просити
примирення.
На розпутті кобзар сидить Встає хмара з-за Лиману, Обізвався Наливайко —
Та на кобзі грає; А другая з поля; Не стало Кравчини!
Кругом хлопці та дівчата — Зажурилась Україна — Обізвавсь козак Павлюга
Як мак процвітає. Така її доля! За нею полинув!
Грає кобзар, виспівує, Зажурилась, заплакала, Обізвавсь Тарас Трясило
Вимовля словами, Як мала дитина. Гіркими сльозами:
Як москалі, орда, ляхи Ніхто її не рятує... "Бідна моя Україно,
Бились з козаками; Козачество гине; Стоптана ляхами!"
Як збиралась громадонька Гине слава, батьківщина; Україно, Україно!
В неділеньку вранці; Немає де дітись; Серце моє, ненько!
Як ховали козаченька Виростають нехрещені Як згадаю твою долю,
В зеленім байраці. Козацькії діти; Заплаче серденько!
Грає кобзар, виспівує — Кохаються невінчані; Де поділось козачество,
Аж лихо сміється... Без попа ховають; Червоні жупани?
"Була колись гетьманщина, Запродана жидам віра, Де поділась доля-воля,
Та вже не вернеться. В церкву не пускають! Бунчуки6, гетьмани?
Було колись — панували, Як та галич поле крив, Де поділися? Згоріло
Та більше не будем! Ляхи, уніати А чи затопило
Тії слави козацької Налітають, — нема кому Синє море твої гори,
Повік не забудем! Порадоньки дати. Високі могили?

https://www.youtube.com/watch?v=SeBi9c9rkoQ
Мовчать гори, грає море,
Могили сумують,
А над дітьми козацькими
Поганці панують.
Грай же, море, мовчіть, гори!
Гуляй, буйний, полем!
Плачте, діти козацькії, —
Така ваша доля!
Обізвавсь Тарас Трясило
Віру рятовати,
Обізвався, орел сизий,
Та й дав ляхам знати!
Обізвався пан Трясило:
"А годі журиться!
А ходім лиш, пани-брати,
З поляками биться!"
Вже не три дні, не три ночі
Б'ється пан Трясило.
Од Лимана до Трубайла
Трупом поле крилось.
Ізнемігся козаченько,
Тяжко зажурився,
А поганий Конецпольський
Дуже звеселився;
Зібрав шляхту всю докупи
Та й ну частовати.
Зібрав Тарас козаченьків —
Поради прохати:
"Отамани товариші,
Брати мої, діти!
Дайте мені порадоньку,
Що будем робити?
Бенкетують вражі ляхи —
Наше безголов'я".
"Нехай собі бенкетують,
Нехай на здоров'я!
Нехай, кляті, бенкетують,
Поки сонце зайде,
А ніч-мати дасть пораду, —
Козак ляха знайде".
Лягло сонце за горою,
Зірки засіяли,
А козаки, як та хмара,
Ляхів обступали.
Як став місяць серед неба,
Ревнула гармата;
Прокинулись ляшки-панки
—
Нікуди втікати!
Прокинулись ляшки-панки,
Та й не повставали:
Зійшло сонце — ляшки-
панки
Покотом лежали.
Червоною гадюкою Над річкою, в чистім полі, Пішов кобзар по улиці —
Несе Альта вісти, Могила чорніє; З журби як заграє!
Щоб летіли крюки з поля Де кров текла козацькая, Кругом хлопці навприсядки,
Ляшків-панків їсти. Трава зеленіє. А він вимовляє:
Налетіли чорні крюки Сидить ворон на могилі "Нехай буде отакечки!
Вельможних будити; Та з голоду кряче... Сидіть, діти, у запечку,
Зібралося козачество Згада козак гетьманщину, А я з журби та до шинку,
Богу помолитись. З гада та й заплаче!" А там найду свою жінку,
Закрякали чорні крюки, Умовк кобзар, сумуючи: Найду жінку, почастую,
Виймаючи очі; Щось руки не грають. З вороженьків покепкую".
Заспівали козаченьки Кругом хлопці та дівчата
Пісню тії ночі, — Слізоньки втирають. [6 листопада 1838, С.-
Тії ночі кривавої, Петербург]
Що славною стала
Тарасові, козачеству,
Ляхів що приспала.
«Гайдамаки» – це ліро­епічний твір, який належить до найяскравіших художніх
текстів ранньої творчості Т. Шевченка. Якщо врахувати, що за обсягом це
найбільший з усіх віршованих текстів Кобзаря, а також що це твір історично­
художній, урахувати феноменальне, практично без періоду учнівства народження
Шевченка­поета, то є всі підстави вважати саме «Гайдамаки» ключовим твором у
спадщині українського генія.

https://www.youtube.com/watch?v=Dgn6Rc2ryzY
 Жанр «Гайдамаків» остаточно не визначений
літературознавцями. Розгортання двох
сюжетних ліній (історичної – власне
Коліївщини, та любовної, тобто розвитку
стосунків Оксани та Яреми), а також великий
текстовий обсяг і достатня кількість
виокремлених промовистими назвами
розділів дають усі підстави говорити не про
поему, а про роман у віршах. Проте
здебільшого прийнято вважати «Гайдамаки»
Т. Шевченка ліро-епічною поемою –
літературним текстом із домінуванням
авторських домислів над історичною
правдою

Досить складною є історія створення поеми. Історичну концепцію «Гайдамаків»

Задум написати широке епічне полотно про Т. Шевченко розробив до
Коліївщину виник у Кобзаря ще в 1838–1839­х найменших деталей. Їй
рр. Митець прагнув засобами художнього підпорядкована й композиція
слова змалювати картини всенародної помсти твору: 2 вступи, 10 розділів, епілог
й різні гайдамаків з конфедератами в Умані, які та відкритий фінал (відсутність
з дитинства, то жахаючись, то дивуючись, розв’язки).
зберігав у своїй пам’яті, наслухавшись оповідок
діда Івана.
 Яку оцінку дає Богдан Лепкий першій збірці Т. Шевченка
«Кобзар» і «Гайдамакам»? Чому саме ці твори зробили автора
відомим на всю Україну? У чому, на думку автора статті, полягає
«грізна велич» поеми «Гайдамаки»?
 Домашнє завдання
• оберіть один із творів - «Іван Підкова»,
«Тарасова ніч», «Гайдамаки»,
складіть письмове повідомлення про його
історію написання (обов’язково вказуйте
джерело інформації, користуйтесь
підручником або конспектом). Можна в
зошиті, ворд, презентація.