ОЛЕКСАНДР

ФЛЕМІНГ
 Життя
Олександр Флемінг (1881-1955) – британський мікробіолог, який
працював в областях бактеріології та імунології.
Олександр Флемінг народився в Лохфілді, графство Ейршир, в
Шотландії, 6 серпня 1881 року. Він був третьою дитиною в сім'ї від
другого шлюбу свого батька.
Олександр Флемінг відвідував школи Лоуден Мур і Дарвел. Він також
відвідував Академію Кілмарнока. Після переїзду до Лондона він
навчався в політехнічній школі на Ріджент-стріт, а потім у медичній
школі лікарні Святої Марії.
У Сент-Мері він отримав ступінь MBBS (Medicinae Baccalaureus,
Baccalaureus Chirurgiae) у 1906 році. Цей ступінь подібний до
отримання ступеня доктора медичних наук у Сполучених Штатах.
Після закінчення навчання Флемінг влаштувався дослідником у галузі
бактеріології під керівництвом Алмрота Райта, експерта з імунології. За
цей час він також отримав ступінь з бактеріології в 1908 році.
Відкриття лізоциму
У 1922 р в біографії Флемінга відбулася важлива подія. Після
війни Флемінг продовжив дослідження. Одного дня, коли він був
застуджений, частина його носового слизу потрапила в
бактеріальну культуру. Згодом він помітив, що слиз, здавалося,
зупиняє ріст бактерій .
Він продовжив дослідження і виявив, що в його слизу є
речовина, яка зупиняє ріст бактерій. Речовину він назвав
лізоцимом. Зрештою, йому вдалося виділити більшу кількість
ферменту. Він був у захваті від його властивостей інгібування
бактерій, але зрештою вирішив, що він не ефективний проти
широкого спектру бактерій.
Відкриття пеніциліну
У 1928 році Флемінг все ще експериментував у лікарні Святої
Марії в Лондоні. Багато хто описував Флемінга як не надто
«вибагливого», коли справа доходила до більш технічних
аспектів підтримки чистоти лабораторного середовища. Одного
разу, повернувшись із відпустки, він помітив, що в зараженій
культурі з’явилася якась пліснява. Заражена культура містила
бактерії стафілокока. Флемінг помітив, що цвіль, здається,
пригнічує ріст бактерій . Ненавмисно Флемінг наткнувся на
антибіотик пеніцилін, відкриття, яке зробило революцію в
медицині та змінило спосіб лікування бактеріальних інфекцій.
Як працює пеніцилін
Пеніцилін діє шляхом втручання в клітинні стінки бактерій,
зрештою викликаючи їх розрив або лізис. Клітинні стінки бактерій
містять речовини, які називаються пептидогліканами.
Пептидоглікани зміцнюють бактерії та запобігають проникненню
зовнішніх предметів. Пеніцилін перешкоджає пептидогліканам у
клітинній стінці, пропускаючи воду, що зрештою спричиняє лізис
(розрив) клітини. Пептидоглікани присутні лише в бактеріях, а не
в організмі людини. Це означає, що пеніцилін впливає на
бактеріальні клітини, але не на клітини людини.
У 1945 році Флемінг разом з Ернстом Чейном і Говардом Флорі
був удостоєний Нобелівської премії з фізіології та медицини за
роботу з пеніциліном . Чейн і Флорі відіграли важливу роль у
перевірці ефективності пеніциліну після відкриття Флемінга.
 Доведення того, що антисептики
вбивають, а не лікують
У 1914 році почалася Перша світова війна, і Флемінг у віці 1 років приєднався до армії та став капітаном
Королівського армійського медичного корпусу, працюючи в польових госпіталях по всій Франції.
У серії вражаючих досліджень він виявив той факт, що антисептики, які використовуються для лікування ран і
зупинки інфекції, насправді вбивають більше солдатів, ніж інфекції!
Використані антисептики, включаючи борну кислоту, карболову кислоту та перекис водню, не вбивали бактерії,
які були глибоко в ранах. навіть більше того, вони фактично знижували стійкість солдатів до інфекції, вбиваючи
лейкоцити.
Флемінг довів, що антисептики ефективні лише при лікуванні поверхневих ран. Однак вони небезпечні при
нанесенні на більш глибокі рани.
Покійний Алмрот Райт дотримувався думки, що сольовий розчин, тобто солону воду, слід використовувати для
очищення глибоких ран, оскільки це не впливає на захисні механізми організму і фактично стимулює
лейкоцити. Флемінг продемонстрував це на полі.
Райт і Флемінг опублікували свої висновки, однак більшість армійських лікарів відмовилися змінювати свої
методи, що призвело до численних смертей, яким можна було запобігти.
Смерть і спадок
З часом певні основоположні відкриття кардинально змінюють хід
певної дисципліни. Відкриття Флемінгом пеніциліну було одним із
таких відкриттів. Важко переоцінити масштаби його впливу:
незліченні мільйони життів були врятовані та покращені
антибіотиками.
За життя Флемінг отримав низку престижних нагород. Він був
нагороджений медаллю «Спадок Джона Скотта» в 1944 році,
вищезгаданою Нобелівською премією з фізіології та медицини в 1945
році, а також медаллю Альберта в 1946 році. Він був посвячений у
лицарі королем Георгом VI у 1944 році. Він був членом Папської
академії наук і отримав звання Хантерського професора
Королівського коледжу хірургів Англії.
Флемінг помер вдома в Лондоні у віці 73 років від серцевого нападу.
Тіло мікробіолога було кремовано і поховано в соборі Св. Павла.
Дякую за увагу!