Оптимізація режимів управління геосистемами

Остолош Юлія Сергіївна

 Принципи оптимізації управління природничими геосистемами безпосередньо реалізуються шляхом обґрунтування
та добирання наступних комплексних критеріїв оптимізації:
1)критеріїв першої групи. Вони забезпечують відповідність розрахункових або фактичних значень елементів геопоказників
(таких як наприклад, склад ґрунту, водойми, рельєфу) або геопараметрів (наприклад, стійкості схилу) геосистем еталонним
показникам. Ці критерії дозволяють визначати максимально можливу ефективність управління геосистемами, включаючи етапну
реалізацію заходів з геостабілізації. Тобто, перша група критеріїв визначає, наскільки добре геосистеми відповідають
нормативним показникам.
2)критеріїв другої групи. Використовується для досягнення максимальної можливої надійності природних геосистем, яка є
вимоговою для виконання природно-соціально-економічних функцій з максимально можливою або оптимальною ефективністю,
відповідно до моделей. Ці критерії дозволяють досягати максимальної надійності природних геосистем для забезпечення їх
ефективної функціональності, враховуючи вимоги природно-соціально-економічних функцій.
3)Критеріїв третьої групи. Використовуються для формулювання вимог до технологічних, технічних та інших рішень з
управління геосистемами, з огляду на критерії перших двох груп. Ці критерії визначають оптимальний режим експлуатації
ресурсів та управління геосистемами. За допомогою цих критеріїв вибираються або розробляються найбільш ефективні
експлуатаційні заходи і засоби для підтримки режиму управління.
 Передумови оптимізації.
Першим кроком для оптимізації алгоритмічної схеми є організація природних геосистем в структуровану
систему за певними принципами. Для цього застосовують принципи рангу та типологічно-функціональних і
експлуатаційних особливостей, які допомагають вирізняти різнорівневі таксономічні одиниці досліджуваної
геосистеми.
Друга передумова оптимізації включає наступні складові:
1.Оцінка рівня стану природничих геосистем та їхніх складових, а також визначення причин погіршення
цього стану.
2.Визначення здатності природничих геосистем до саморегуляції.
3.Визначення реальних і потенційних природно-cоціально-економічних функцій за видами ресурсів і
таксонами геосистем;
4.Попередній аналіз необхідності обмеження небажаних та відтворення потрібних складових природних та
антропогенних процесів, які визначають рівень стану геосистем та можуть призвести до екстремальних ситуацій.
При аналізі також слід враховувати загальну природоохоронну концепцію розвитку геосистем вищого рангу.
 Зважають також на такі особливості оптимізації:
По-перше. Оптимізація використання природних ресурсів геосистем передбачає тарифікацію ресурсів та регулювання
ресурсокористування відповідно до товарно-грошових відносин між ресурсокористувачами та розпорядниками ресурсів. Ці
відносини мають базуватись на взаємних договірних зобов'язаннях та геоекологічних вимогах збереження якості ресурсів як товару.
По-друге. Для вирішення задач використовують два часових виміри.
Перший - середньобагаторічний або інший розрахунковий вимір - є точкою відліку для загальної тарифікації ресурсів та
регламентації ресурсокористування. В рамках цієї схеми також проводять довготермінову оптимізацію режимів управління
геосистемами, враховуючи оптимальні види та способи застосування комплексних управлінсько-природохоронних технологій та
засобів, зокрема технічних та конструктивних.
Другий - оперативний використовується для оперативної тарифікації природних ресурсів та регламентації
ресурсокористування з відповідною оперативною оптимізацією режимів управління природничими геосистемами. Оперативну
оптимізацію здійснюють, наприклад, на початку календарного або водогосподарського року, дотримуючись етапності та реального
здійснення запланованих геоекологічно-стабілізаційних заходів.
 На основі вищевикладених критеріїв, передумов і особливостей оптимізації дотримуються наведеного далі набору
операцій, і правлять їх за складники загальної алгоритмічної схеми оптимізації
1.За заданими вимогами відбувається моделювання ефективності природно-соціально-економічних функцій геосистем з
урахуванням рівня стану, стійкості, надійності та геоекологічного ризику. Мінімізують витрати для обмеження геонегативних або
відтворення геопозитивних факторів з урахуванням видів ресурсів і таксонів геосистем.
2.Виконуючи моделювання, обираються певні природно-соціально-економічні функції (ПСЕФ), які враховують стан геосистем
та їх ресурсів. На основі цього моделюється режим експлуатації ресурсів з відповідним управлінням. Також беруть до уваги ефект
інтегрування різних функцій та їх антагоністичний вплив.
3.На основі режиму експлуатації, який був згенерований у пункті 2, формулюється можливість ресурсокористування
природних геосистем з урахуванням балансу між геоекологічним та економічним управлінням. Для цього використовуються
результати тарифікації ресурсів та імовірність їх витрати відповідно до регламенту, а також визначаються доцільні види та
структура ресурсокористування.
4.Після аналізу потенціалу геосистем і оцінки можливості їх ресурсокористування, визначається склад, територіальне
розміщення та етапність геоекологічних заходів. Ці заходи пріоритетизуються та оцінюються з урахуванням їхнього впливу на стан
геосистем, вимог до економіки та екології, а також коштів та технологій, які необхідні для їх реалізації. Важливо також враховувати
етапи реалізації цих заходів, оскільки вони можуть впливати на довготермінову та оперативну оптимізацію управління природними
геосистемами.
5.Після розрахунків , узгоджують можливості реалізації геоекологічних заходів з національними пріоритетами використання
ресурсів та охорони довкілля. Розпорядники ресурсів проводять переговори з ресурсокористувачами щодо платного користування
ресурсами, зважаючи на пріоритети та інші чинники, такі як можливості ресурсокористувачів, попит на ресурси та надходження
плати для відтворення ресурсів та поліпшення стану геосистем.
6.Після переговорів з ресурсокористувачами (згідно з п.5), встановлюється кінцевий режим управління природними
геосистемами та формулюються відповідні вимоги. Потім вибирають оптимальні технології для застосування геоекологічних
заходів та режиму відстеження їх ефективності.
 Отримані результати оптимізації та узгодження необхідно втілювати в документ, наприклад, директиву з
правил безпечної експлуатації геосистем. Оперативні регламенти ресурсокористування, які враховують платежі
та зобов'язання розпорядників ресурсів перед ресурсокористувачами, можуть бути деталізовані в такому
документі на кшталт правил геоекологічно-економічно безпечної експлуатації конкретних геосистем
Оплата за використання природних ресурсів має бути проведена за наступними статтями:
•оплата за відтворення ресурсів залежно від обсягу їх видобутку та відповідно до заданих екологічно-
економічно-соціальних критеріїв. Також на кінець року або іншого періоду розрахунків, кошти повинні бути
накопичені для геоекологічної реабілітації природних геосистем та зменшення збитків, що вже існували від
незадовільного стану геосистем на початок регулювання використання ресурсів;
•оплата за всі види використання ресурсів, включаючи їх видобуток або використання без видобутку, з
компенсацією передбачуваних оперативних та довготривалих збитків для геосистем, інших користувачів та
загального потенціалу природних геосистем;
•накладення різних санкцій за нерегульоване використання ресурсів, включаючи витрати на компенсацію
збитків та відшкодування втрат ресурсів.
Дякую за увагу)