Фредерік Стендаль (Марі Анрі Бейль)

23.01.1783 – 23.03.1842

Народився 23 січня 1783 року в Греноблі

Бути самим собою — єдиний, мабуть,
(Франція), у родині багатого адвоката.
засіб мати успіх
Його дід, лікар і громадський діяч,
захоплювався ідеями Просвітництва й був
шанувальником Вольтера.
Мати хлопчика рано померла, і сім'я надовго вбралася
у траур. Батько не переймався вихованням сина,
довіривши його католицькому абатові Ральяну.

Це призвело до того, що Стендаль зненавидів і

церкву, і релігію. Таємно від свого вихователя він
почав знайомитися з працями філософів-просвітників
(Кабаніса, Дідро, Гольбаха).
Читання, а також найбільш сильні враження і
переживання дитячих років, пов'язані з Першою
французькою революцією, стали визначальними
моментами у формуванні світогляду майбутнього
письменника.

Прихильність до революційних ідеалів він зберіг на

все життя.

Жоден із французьких письменників XIX століття не

відстоював ці ідеали з такою пристрастю і
сміливістю.
 1797 р. Стендаль вступив у Греноблі до Центральної
школи, метою якої було введення в республіці
державного і світського навчання замість релігійного,
і озброєння молодого покоління знаннями й
ідеологією буржуазної держави, що народжувалася.
Тут хлопець захоплювався математикою.

Після закінчення курсу його відправили до Парижа

для вступу в Політехнічну школу, куди він так і не
вступив.
Стендаль прибув до Парижа через декілька днів після
перевороту 18 брюмера, коли молодий генерал Бонапарт
захопив владу і оголосив себе першим консулом. Тоді ж
почалися приготування до походу в Італію.
1800 р. сімнадцятилітній Стендаль вступив в армію
Наполеона. Він прослужив у ній понад два роки, а потім
подав у відставку й 1802 р. повернувся до Парижа з
прихованим наміром стати письменником.

Грошей не вистачало, і тоді юнак вирішив стати банкіром.

Він поїхав до Марселя і найнявся на службу до торговця,
щоправда, Бейль прибув туди через акторку, у яку був
закоханий. Кохання минуло, й зникло бажання стати
банкіром.

Бейль знову повернувся в армію.

 В армії Наполеона

Стендаль був прихильником ідеалізації Наполеона, що

відбилося і в його творчості. Але ставлення письменника до
нього, особливо після захоплення останнім престолу
Франції і перетворення на імператора, було, проте, досить
критичним.

З 1800 до 1812рр. Стендаль служив сублейтенантом в армії

Наполеона. Пройшов Італію, Берлін, Відень.
Стендаль брав участь у поході Наполеона до Росії в 1812
році, був у Москві, Смоленську, Могильові, зазнав жахи
зимового відступу французької армії з Росії.
 Після падіння Наполеона письменник не
зміг існувати у Франції епохи Реставрації і
поїхав до Італії, де брав участь у боротьбі
карбонаріїв, товаришував із Байроном.

1821 р. повернувся до Франції, а після

перемоги республіканців,
1831 р. отримав посаду італійського
консула і до кінця життя мешкав в Італії,
яка приваблювала його набагато більше,
ніж Франція.
Перебування в Італії залишило глибокий слід у
творчості Стендаля. Він із захопленням вивчав
італійське мистецтво, живопис, музику. Ця країна
надихнула його на цілу низку творів: «Історія
живопису в Італії», «Прогулянки по Риму».

Путівник «Прогулянки по Риму» допоміг подолати

матеріальну скруту.
Письменники про Стендаля

За життя Стендаля як письменника оцінило небагато

людей, та серед них були Бальзак, Гете, Пушкін.

Після смерті письменника навколо його імені критики

створили «змову мовчання». Першим, хто заговорив
про нього і змусив звернути увагу на Стендаля, був
Бальзак.

Називаючи Cтендаля чудовим художником, Бальзак

стверджував, що зрозуміти його можуть тільки
найбільш піднесені розуми суспільства.
Засновник соціально-психологічного роману

Фредерік Стендаль належав до письменників ХІХ

століття, який разом з О. де Бальзаком став
засновником соціально-психологічного роману.

Ці романи відображали психологію людини,

формування особистості під впливом різних
обставин.
Основні твори

Романи:
«Арманс» (1827)
«Червоне та чорне» (1830)
«Пармська обитель» (1839)
«Люсьєн Левен» (1894)
«Життя Наполеона» (1929).
Автобіографія: «Життя Анрі Брюлара» (1835—1836)
Новели: «Ваніна Ваніні» у збірці: «Італійські хроніки»
(1839)
Есе:
«Про Кохання» (1821)
«Мемуари егоїста» (1892)
 Смерть письменника
Ще в молодості Стендаль заразився сифілісом.
Лікувати його в той час не вміли. У своєму
щоденнику він писав, що приймає для лікування
препарати ртуті і йодид калію. Хвороба прогресувала.
Препарати ртуті мають багато побічних ефектів, що
лише додатково погіршувало стан. Останні роки
письменник перебував у дуже важкому стані. Сам він
у щоденнику писав, що інколи настільки слабкий, що
ледве тримає перо, а тому змушений диктувати
тексти. Але, незважаючи ні на що, Стендаль
працював до самого кінця.

23 березня 1842 року він, втративши свідомість, впав

прямо на вулиці і через кілька годин помер.
Смерть, найвірогідніше, настала від розриву
аневризми аорти. Похований на кладовищі Монмартр.
 Пам’ятники Стендалю

Пам'ятник Стендалю в Мілані, Італія

Цей пам'ятник, розташований у парку Семпіоне, був
установлений у 1924 році. Він зображує Стендаля, який
сидить на лавці та розмірковує.

Пам'ятник Стендалю в Римі, Італія

Цей пам'ятник, розташований у віллі Боргезе, був
установлений у 1934 році. Він зображує Стендаля, який йде
Пам'ятник Стендалю в по вулиці.
Греноблі Пам'ятник Стендалю в
Парижі Пам'ятник Стендалю в Civitavecchia, Італія
Цей пам'ятник, розташований у порту Civitavecchia, був
установлений у 1983 році. Він зображує Стендаля, який
дивиться на море.

Існує також багато інших пам'ятників Стендалю по всьому світу, які свідчать
про його тривалий вплив на світову культуру
Червоне і чорне (1830)

«Червоне та чорне» - це багатогранний роман, який

поєднує в собі елементи психологічного роману,
історичного роману та роману про становлення
особистості.

Соціально-психологічний роман створювався на

основі дійсного життєвого випадку.
Головний герой

Жульєн Сорель - це головний герой роману "Червоне та чорне". Він є

складним і суперечливим персонажем, який прагне досягти успіху в
суспільстві, яке його зневажає

За походженням Жульєн Сорель був сином колишнього селянина,

сином теслі. Саме низьке походження завадило Жульєну посісти гідне
становище в суспільстві.
Герой живе в маленькому провінційному містечку Вер’єрі з братами
та батьком і мріє вирватися звідси у великий світ. Батько не розумів
сина, який захоплювався читанням.
 Історія написання роману
• Безпосереднім джерелом роману був процес над Антуаном
Берте, про який письменник прочитав у кримінальній хроніці
Гренобля. Молодий учитель, син звичайного коваля, стріляв із
ревнощів у матір своїх вихованців – пані Мішу і намагався
покінчити життя самогубством. Обоє залишилися живі. Берте
засудили до страти.
• У лютому 1828 року в «Трибунальській газеті» було надруковано
судовий вирок сину коваля Антуану Берте, якого стратили
1827 року у віці 23 років.
• Бейль вирішив детальніше ознайомитися з цією справою. В
результаті він пише роман, якому дає загадкову назву “Червоне і
чорне”.

В романі Стендаля кримінальна історія переросла у справжню хроніку його

часу - доби Реставрації між двома революціями — Великою французькою та
Липневою 1830 р.
В романі відтворений перехід Франції до безславного періоду Реставрації,
коли для незабезпечених демократичних шарів суспільства зникла майже будь-
яка можливість реалізації здібностей і таланту, здійснення їх мрій і сподівань.
Назва роману
Червоне:
• Минуле Франції;
• Колір революції;
• Мрії Жульєна;
• Любов Жульєна;
• Кохання;
• Боротьба;
• Одяг наполеонівської армії.
Символіка
Чорне:
• Найближче майбутнє Франції;
• Колір реакції;
• Жалоба, смерть;
• Реальність, перед якою
опиняється Жульєн;
• Одяг священника.

Жанр:
• роман-дослідження, спрямований проти державної
влади, привілеїв від народження, кастовості, багацтва;
• соціально-психологічний роман
• побудований у традиціях роману “єдиного героя”;
• зберігає риси роману-виховання
 Взаємодія романтизму й реалізму в романі «Червоне і чорне»
Романтичні елементи Реалістичні елементи
Романтичні захоплення та мрії Жульєна Достовірне зображення реального життя, яке поступово руйнує
Сореля. романтичні ілюзії героя.
Історії кохання. На почуття героїв надзвичайно впливають думка суспільства, соціальні
забобони, майнові та правові обмеження.
Головний герой вирізняється з-поміж Герой вимушений діяти відповідно до норм і законів свого оточення,
свого оточення. замість героїчної кар’єри військового вирішив стати священиком, щоб
отримати більшу платню.
Романтичні описи природи, де Жульєн Правдиве зображення різних суспільних верств, грошових відносин,
почувається вільним. звичаїв, побуту.
Конфлікт романтичної мрії героя та Герой поступово відмовляється від романтичних мрій, керується
дійсності. розрахунком, інтегрується в буржуазне суспільство.
Заглиблення у внутрішній світ Вчинки, думки, почуття персонажів обумовлені умовами життя,
персонажів. оточенням, обставинами виховання та існування.
 Групи діючих осіб в романі
Мешканці Духовенство Аристократія
провінції Безансона Парижа
Дворяни – де Семінаристи Маркіз де ла Моль
Реналі
Буржуа – Вально, Абат Пірар Матільда
Фуке
Духовенство – Абат Фрілер Відвідувачі його
абат Шелан салону
Міщанство – Епископ
Сорелі, полковий
лікар, суддя

Така система образів дає

автору змогу широко
висвітлити життя і конфлікти
тогочасної Франції (періоду
Реставрації), тобто створити
справжню енциклопедію,
«хроніку ХІХ століття».
Цікаві факти

•Стендаль написав «Червоне та чорне» за 53 дні.

•Рукопис роману був загублений, і Стендалю довелося писати його
заново.
•Наполеон Бонапарт згадується в романі 60 разів.

Ось кілька висловлювань про «Червоне та чорне»:

• «Це роман, який читається на одному диханні.» (Оноре де Бальзак)
• «Це роман, який змушує думати.» (Гюстав Флобер)
• «Це роман, який ніколи не старіє.» (Альбер Камю)
Використана література

•Булгаков М. О. Стендаль і Україна. – Всесвітня література в сучасній

школі. – 2012. – № 7-8. – С. 54-56.
•Гнатюк В. М. "Червоне та чорне" Стендаля і українська література. –
Радянське літературознавство. – 1964. – № 3. – С. 3-12.
•Жила О. М. До історії українських перекладів роману Стендаля "Червоне
та чорне". – Українське літературознавство. – 1977. – № 5. – С. 77-82.
•Коваленко Л. М. Мотиви українського фольклору в романі Стендаля
"Червоне та чорне". – Наукові записки Київського державного
університету. – 1973. – Т. 16, вип. 9. – С. 112-117.
•Ніколенко О. М. Стендаль і українська література. – Вісник Київського
університету. – 1978. – № 15. – С. 72-77.
•Стендаль. Червоне та чорне. / Переклад з французької мови М.
Рильського. – Київ: Дніпро, 1982.