МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНИ ”. Студентки групи СОА-18-1 Бородай Лесі Роберт Локамп (Роббі) — головний герой, саме від його імені автор веде розповідь. Співвласник автомайстерні «Аврема», полюбляє міцні алкогольні напої, а насамперед — ром. Зі своєю коханою — дівчиною з вищого суспільства, важкохворою Патрицією Гольман — Роберт знайомиться в день свого народження, на дорозі. У романі зображений розвиток їхньої любові на тлі економічної, політичної кризи в міжвоєнній Німеччині. («Жінка не повинна говорити чоловікові, що любить його. Про це хай говорять її сяючі, щасливі очі», — Робі) Любов перетворює героя, він стає чуйним, уважним і навіть щасливим, його цинізм поступається місцем сентиментальності. Однак всі його надії на майбутнє вмирають після смерті Патриції. Патриція Гольман(Пат) - кохана Роберта. Струнка худорлява дівчина з шовковистим каштановим волоссям і довгими пальцями. Походила зі збіднілої родини аристократів. Зовнішня крихкість пояснюється тим, що Пат хвора на туберкульоз. У дитинстві вона пережила позбавлення, недоїдала, і в результаті, як і сотні таких дітей, придбала затаєну в грудях смерть. Дівчина, проте, весела і відкрита нових вражень. Вона щиро любить і дарує всю себе без залишку. Почуття гумору, життєлюбність, чуйність і відкритість роблять її вірною подругою товаришам Локампа. Отто Кестер — товариш Роберта з часів війни, засновник і співвласник «Аврема», під час війни був льотчиком, але після став автогонщиком. Спокійний та врівноважений за характером. Саме йому належить майстерня, де працюють всі товариші. Він володіє практичною кмітливістю і вольовим характером, не раз виручає менш пристосованих до існування друзів з біди. Чуйний і добрий, сприймає біду Роберта, як свою, і занурюється в його проблеми з головою, хоча сам живе не краще. Ґотфрід Ленц — товариш Роберта Локампа з часів війни, співвласник «Аврема». Запальний, веселий, чуттєвий, за що його часто йменують «останнім романтиком». Високий та худий з кучмою солом’яного волосся на голові. Трохи балакучий, часто іронізує, жартує і висловлює загальну думку. Судячи по величезній кількості фотографій з різних країн, багато подорожував, можливо, служив у розвідці. Теж має насичене фронтове минуле. Трагічно гине на мітингу фашистів, де його смертельно ранять помилково. Фердинанд Ґрау — дебелий художник, який малює померлих на замовлення і полюбляє філософствувати. «Лише дурень перемагає в житті, розумник бачить забагато перешкод і втрачає певність, доки встигне щось розпочати», — Фердинанд Ґрау. «Усі ми живемо з ілюзій та боргів… Ілюзії від минулого, а борги — у рахунок майбутнього», — Ґотфрід Ленц та Фердинанд Ґрау. Валентин Гаузер — товариш Роббі з часів війни. Її він особливо важко переживав, бо дуже сильно боявся за власне життя. Після повернення з фронту взявся святкувати життя і радіти кожній його хвилині — пропивати увесь свій величезний спадок. ЖИТТЯ “ МАЛЕНЬКОЇ ЛЮДИНИ ” Герої Ремарка живуть за принципом: один за всіх, усі за одного. Але “всі” – це тільки їхня трійка: Готфрід Ленц, Отто Кестер, Роберт Локамп. Вони щирі, безкорисливі. Поряд зі зневірою ми бачимо готовність вірити, поряд із жорстокістю життєвої позиції, цинізмом - людяність, вболівання за ближнього, благородство, чуйність, делікатність, навіть здатність на справжнє кохання. Потрібно розуміти, що грубуватість і цинізм цих людей породжені безнадійністю і втомою від пережитих втрат і горя. Це цинізм фальшивий, маска. Аби він був справжнім, то не було б тієї надзвичайної людяності, вміння прийти на допомогу кожному, хто її потребує, тієї доброти і благородства, дружби і кохання. Так, це були втомлені війною люди, зневірені і розчаровані в мирному житті, де панували ділки, продажність і злиденність. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !