Травми хребта, тазу

Актуальність теми

⮚ Ріст кількості травм та їх тяжкість із кожним роком

росте, що зумовлено бурхливим розвитком транспорту та
промисловості, збільшенням числа військових
конфліктів та інш.

⮚ Ушкодження хребта та тазу відносяться до найтяжчих

травм.

⮚ Характерно, що летальність при травмі хребта та тазу в

50% випадків зв’язана із несвоєчасною діагностикою та
неадекватним веденням хворого на догоспітальному та
госпітальному етапах.
 І. Дослідження хребта.
Аномалії розвитку хребців

- Spina bifida – незрощення дужок хребців;

- менінгоцеле – випадіння через щілину в дужках хребців оболонок спинного мозку;
- мієлоцистоцеле – випадіння стінки спинного мозку й оболонок;
- мієломенінгоцистоцеле – випадіння мозку і оболонок, що його покривають
 Види деформації хребта
Сколіоз – викривлення хребта у фронтальній
площині. Досить часто сколіоз поєднується з
кіфозом (кіфосколіоз).
Причинами сколіозу можуть бути: рахіт, параліч
м’язів спини і живота в результаті поліомієліту.

Кіфоз дугоподібне викривлення грудного відділу

хребта із випуклістю, направленою назад. Кіфоз
може бути спадковим (конституцій ним), у вигляді
сутулості.

Лордоз – викривлення поперекового відділу хребта

в сагітальній площині із випуклістю до переду.
 анатомія хребта людини
▪ Всього налічується 24 хребця, послідовно з’єднаних
один з одним у вертикальному положенні.
▪ Хребці розділяють на окремі категорії:
▪ 7 шийних (С),
▪ 12 грудних (D) і
▪ 5 поперекових (L).
▪ У нижній частині хребетного стовпа, за поперековим
відділом розташовані крижі, що складаються з
п’яти хребців які зрослися в одну кістку.
▪ Нижче крижового відділу є куприк, в основі якого
також знаходяться хребці, що зрослися.
▪ Між двома прилеглими один до одного хребцями
знаходиться міжхребцевий диск округлої форми, що
виконує роль сполучного ущільнення.

▪ Проміж хребців є утворення іменовані зв’язками.

Вони виконують функцію з’єднання кісточок один з
одним.
 Класифікація
Залежно від характеру травми розрізняють:
1) розрив і розтягнення зв’язкового апарату
хребта;
2) ушкодження міжхребцевих дисків;
3) підвивихи і вивихи хребців;
4) переломи хребта.
▪ поодинокі і
▪ множинні,
▪ комбіновані - переломовивихи (в поєднанні з
вивихами хребців)

✔ з ушкодженням і
✔ без ушкодження спинного мозку.
 Розрив і розтягнення зв’язкового апарату хребта.
Причина Частіше - це є удар по хребту або падіння на голову, яке супроводжується
форсованим вигином хребетного стовпа.
Клінічні ознаки.
▪ виникає різкий біль у шийному, грудному або поперековому відділі хребта,
▪ вимушене положення голови, тулуба.
▪ При активних і пасивних рухах голови чи тулуба біль посилюється.
▪ Хворі відмічають швидку втомлюваність м’язів спини.
▪ Діагноз встановлюється після Rö – графічного виключення переломів і вивихів хребців.

1. При ПМД - слід надати спокій, укласти його на тверду поверхню, дати знеболюючі
препарати.
Лікування.
▪ При розтягненні зв’язок у шийному відділі хребта застосовують петлю Гліссона;
▪ через 3-4 дні призначають масаж, ванни, фізпроцедури.
2. У більш тяжких випадках лікування здійснюють за допомогою екстензивного корсета, який носять 4-6
тижнів.
Якщо протягом року не вдається добитись ефекту, застосовують пластику міжостистих зв’язок.
 Ушкодження міжхребцевих дисків.
Причина Частіше – це надмірне навантаження або травма хребта, при падінні на голову або
ударі по голові.

Клінічні ознаки. Внаслідок розриву фіброзного кільця і випадання пульпозного ядра у

травмованій ділянці хребта виникає сильний біль.
Хворі приймають вимушене положення (голови, шиї, тулуба) із-за різкого обмеження рухів.
Для уточнення діагнозу проводять Rö – графію хребта, на якій
визначають звуження міжхребцевих проміжків.

Лікування. 1. При ПМД - надати спокій, укласти його на тверду поверхню, дати знеболюючі
препарати.
• В стаціонарі: для зняття гострого болю часто застосовують внутрішньодискові блокади (1 мл
0,5 % р-ну новокаїну і 1 мл (25 мг) гідрокортизону).
• витягнення шийного відділу хребта за допомогою петлі Гліссона на похилій площині з тягарем
2-3 кг.
• При відсутності ефекту від консервативної терапії проводять оперативне лікування -
видалення частки випавшого драглистого ядра, яким здавлюються корінці або речовина
спинного мозку.
 Підвивихи і вивихи хребців.
При підвивихах (спондилолистезі) і вивихах хребців настає порушення взаємовідношень у міжхребцевих суглобах.
Вони бувають однобічними і двобічними.

Причина:
Вивих хребця може настати внаслідок різкого повороту (ротації) голови, різкого згинання або
розгинання шиї, падінні на голову.
Найбільш часто підвивихи і вивихи хребців виникають у шийному відділі хребта.
Клінічні ознаки.
▪ сильний біль на боці зміщення хребців.
▪ М’язи шиї напружені.
▪ зміна конфігурації – вимушене положення голови чи хребта:
При ротаційному підвивиху:
▪ голова нахилена і повернута в протилежну (здорову) сторону,
при вивиху – в бік зміщення хребців.
При двобічному вивиху частина хребта, що знаходиться вище місця вивиху, разом із головою
висувається допереду і на його місці утворюється ямка.
Вивихнутим вважається вище лежачий хребець.
▪ Підвивихи і вивихи хребців можуть супроводжуватися стисненням корінців, спинного мозку і
неврологічними розладами.
▪ Для раннього встановлення діагнозу використовують Rö – графію хребта.
 ▪ надати спокій,
▪ укласти його на тверду поверхню,
▪ голову укласти на ватно-марлевий круг, шину
1. ПМД: Єланського або спеціально сконструйовані сітчасті
шини Крамера,
▪ дати знеболюючі препарати.
Лікування.
▪ якнайшвидше вправлення хребців. Його здійснюють поступово або одномоментно.
▪ При поступовому вправленні хворого вкладають на ліжко з щитом. Попередньо вводять 1 мл 1%
розчину омнопону, пантопону. Голова хворого звисає за краєм щита, покритого матрацом. Під впливом ваги
голови протягом 2-5 год відбувається самовправлення підвивиху. Після контрольної Rö–графії шию фіксують
коміром Шанца в положенні перерозгинання на 3-4 тижні.
▪ Поступового вправлення можна також добитися за допомогою петлі Гліссона і ваги тіла, використовуючи її
протягом декількох днів.
3. При відсутності ефекту від поступового вправлення здійснюють одномоментне вправлення за Кохером: а)
витягнення по осі;
б) нахил голови в протилежну сторону;
в) ротація голови в сторону вивиху.

При відсутності ефекту від консервативних методів - застосовують хірургічне втручання.

 Перелом хребта –
порушення анатомічної цілісності кісток хребта, що виникає при різкому і
надмірному його згинанні або при безпосередній дії травмуючої сили.
Причина: частіше є падіння з висоти на ноги, пірнання у воду на мілкому місці, ДТП і т. ін.

Роз­різняють:
По зміщенню уламків:
1) переломи остистих відростків хребців; ✔ Відкриті і
✔ зі зміщенням і
2) переломи поперекових відростків; ✔ закриті
3) переломи дужок хребців; ✔ без зміщення.
4) переломи тіл хребта.

часто переломи хребта супроводжуються

▪ струсом,
▪ забоєм,
▪ стисненням або
▪ розривом спинного мозку.
 По локалізації – переломи:
▪ шийних хребців; Класифікація
▪ грудних;
▪ поперекових;
По механізму
▪ крижових;
травми:
▪ куприкових
▪ переломи дужок,
остистих і ✔ розгинальний;
поперечних відростків, ✔ згинальний;
▪ переломи тіл хребців.), ✔ ротаційний;
✔ компресійний
 Класифікація - всі переломи хребта розділяють на:

1. Переломи остистих відростків хребців, які виникають частіше в шийному відділі хребта,
від прямого удару ззаду, при його перерозгинанні або надмірному скороченні довгих м’язів спини.
Клініка: у місці ушкодження виникає біль, припухлість, зміщення відростка та крепітація. Біль
підсилюється при згинанні і зменшується при розгинанні хребта.
2. Переломи поперекових відростків хребців – частіше виникають у поперековому відділі
хребта.
Клініка: характеризуються болючістю в поперековій ділянці, часто з іррадіацією болю в живіт
і нижні кінцівки.
3. Переломи дужок хребців – можуть бути простими й осколковими. Кісткові осколки можуть
травмувати і стискувати спинний мозок. Клініка: При переломах дужок у хворих виникає
локальна болючість, обмеження в рухах.
4. Переломи тіл хребців найчастіше виникають в шийному або нижньогрудному відділах
хребта (ХІІ грудний і І поперековий хребці). Залежно від механіз­му травми розрізняють 3 види
переломів тіла хребця: 1) клиноподібний перелом (компресійний) одного або декількох хребців;
2) роздроблений перелом тіла хребця; 3) переломовивих .
Компресійний і роздроблений
перелом хребта
 4. Переломи тіл хребців Клініка: При компресійному переломі:
▪ спостерігають випинання остистого відростка над ушкодженим хребцем, а під ним западання;
▪ при переломах двох і більше хребців виникає кіфоз.
▪ Під час огляду виявляють напруження м’язів спини.
▪ Навантаження хребта викликає болючість у місці ушкодження.
▪ При постукуванні пальцем – болючість остистого відростка ушкодженого хребця підсилюється.
▪ При стисненні нервових корінців болі носять іррадіаційний або оперізуючий характер.

При ушкодженні спинного мозку часто виникають

▪ паралічі і парези,
▪ розлади сечовипускання й акту дефекації.
▪ Порушується чутливість нижче травми,
▪ розвиваються виражені трофічні розлади,
▪ пролежні на куприку, п’ятках, спині.
Переломи тіл хребців нерідко супроводжуються крововиливами в заочеревинну клітковину, подразненням
сонячного сплетення і пограничного симпатичного сплетення, що призводить до появи клініки
несправжнього “гострого живота” й тривалої динамічної кишкової непрохідності.
▪ При переломі хребців може настати смерть від травматичного шоку, гіпостатичної пневмонії, сепсису.
▪ Для підтвердження діагнозу - Rö – графія хребта в 2-х проекціях.
Діагностика: Rö – графія хребта в 2-х проекціях.
ПМД.
1. Покласти постраждалого на жорсткі ноші або
щит у положенні на спині, під місце перелому
покласти валик і під голову і плечі також - м’який
валик або подушка .
2. При відсутності щита покласти постраждалого
на ноші у положенні на животі, під груди і під
коліна покласти валики.
3. При травмі в шийному відділі – додаткова
іммобілізація комірцем Шанця, шиною
Башмакова, Єланського.
4. Ввести знеболюючі засоби.
5. Зафіксувати постраждалого.
6. Транспортувати в лікувальний заклад
ПМД при відкритій травмі
хребта
1. Покласти постраждалого на живіт на
ноші, незалежно від того є чи ні щит.
2. Під груди і під коліна покласти
валики.
3. Ввести знеболюючі засоби.
4. На рану накласти асептичну
пов’язку, не торкаючись уламків
хребців.
5. Зафіксувати постраждалого.
6. Транспортувати в лікувальний
заклад.
 Іммобілізація при переломі хребта
а - положення на животі; б – положення на спині
Комплект шин - комірів для іммобілізації
шийного відділу хребта
Іммобілізація шийного відділу хребта
ватно-марлевим коміром
Транспортна іммобілізація шиною
Еланського
 Лікування переломів хребта
При неускладнених переломах шийного відділу.
У стаціонарі після встановлення діагнозу (Rö – графія хребта в 2-х проекціях),
▪ проводять анестезію пошкодженого хребця – вводять до 10мл 1% р-ну новокаїну.
▪ витягнення за допомогою петлі Гліссона.
▪ Через 20-30 діб витягнення можна замінити гіпсовим ошийником на 8-10 тижнів.
▪ При тяжких переломах і переломовивихах застосовують одномоментне вправлення або
скелетне витягнення за кістки черепа.

При неускладнених переломах грудних і поперекових хребців.

▪ спочатку теж застосовують петлю Гліссона.
▪ Під пошкодженні хребці підкладають валик, заповнений насінням проса або
льону, довжиною до 25см. шириною 10см і висотою 7см.
▪ Ліжковий режим 8 тижнів.
▪ С перших днів лікування призначається ЛФК і масаж.
▪ Коли хворий починає ходити – накладають корсет.
▪ Зрощення тіла хребця настає в строки від 2 до 4 місяців.
 Лікування переломів хребта
При значних компресійних переломах грудних і поперекових хребців:
проводять витягнення на ліжку із щитом і поступову репозицію за допомогою щільного валика,
висота якого поступово збільшується або спеціального реклінатора ЦІТО (поступове
перерозгинання сприяє розправленню компресійного перелому і його зрощенню).
У комплекс лікування включають гімнастичні вправи. Ходити дозволяють через 8 тижнів.
Одягають гіпсовий корсет, знімають його через 2- 4 місяці. Працездатність відновлюється через 4-
6 місяців.
У хворих з тяжкими компресійними, роздробленими переломами з пошкодженням міжхребцевих
дисків проводять оперативне лікування за допомогою механічних конструкцій або кісткових
трансплантатів.

При переломах хребта з пошкодженням спинного мозку:

Такі травми спинного мозку завжди супроводжуються спинальним шоком.
Хворі з переломом хребетного стовбура і паралічами підлягають терміновому оперативному
втручанню – декомпресійній ламінектомії – видалення дужок хребця, кісткових уламків,
гематом, що стискають спинний мозок.
Усіх інших хворих із травмою спинного мозку лікують консервативно.
Гіпсовий корсет
 Догляд за хворими з пошкодженнями хребта
▪ У хворих із паралічами швидко виникають пролежні на спині, в ділянці куприка, п’яток.
▪ Таких хворих кладуть на гумовий круг, під п’яти підкладають марлеві подушечки, періодично
повертають на бік, проводять легкий масаж.
▪ Шкіру спини і куприка двічі на день проти рають камфорним спиртом або оцтовою водою.
▪ Ліжко і особиста білизна хворого повинні бути чистими, сухими без зморшок. При
порушенні сечовипускання сечовий міхур не менше 4 разів за добу випорожняють за
допомогою гумового катетера. Порожнину його промивають р-ном нітрату срібла (1:5000),
риванолу (1:100) або антибіотиками.
▪ Для профілактики пневмонії застосовують дихальну гімнастику, відхаркуючи засоби,
інгаляцію киснем.
▪ Для попередження контрактур ступні їх фіксують під прямим кутом лонгет ними пов’язками,
призначають ЛФК, масаж.
 Ушкодження тазу
Виникають внаслідок травм, які супроводжуються стисненням таза при падінні з великої
висоти, обвалах, ДТП.
Класифікація ушкоджень тазу.
1. Ізольованіпереломи
1. Ізольовані переломи––перелом
переломверхньої
верхньоїі нижньої
і нижньої ості,
ості, крила,
крила, крижової
крижової
кістки,куприка;
кістки,куприка;
2. Перелом тазового кільця – однобічний перелом лобкової і сідничної кісток,
2. Перелом тазового кільця – однобічний перелом лобкової і сідничної кісток, множинні
множинні переломи, перелом переднього півкільця за типом «метелика»;
переломи, перелом переднього півкільця за типом «метелика»;
3. Перелом вертлюжної западини.
3. Перелом вертлюжної западини.
Всі переломи можуть бути зі зміщенням і без зміщення.
При ускладнених переломах спостерігають пошкодження СЕЧОВИХ ШЛЯХІВ
(СЕЧОВОГО МІХУРА, СЕЧІВНИКА),
ПРЯМОЇ КИШКИ, СУДИН.
1 ) Ізольовані переломи кісток тазу,

2) переломи кісток тазу без порушення неперервності тазового кільця;

3) переломи кісток тазу із порушенням неперервності тазового кільця;

4) переломи вертлюжної заглибини.

5) переломи кісток тазу з пошкодженням тазових органів.

 Клінічна картина
▪ Біль у відповідних ділянках
таза,
▪ набряк,
▪ гематома,
▪ деформація таза,
▪ обмеження рухів у кінцівках.
▪ При пальпації ділянки
перелому визначають
крепітацію і патологічну
рухомість.
▪ Характерний симптом
«прилиплої п’ятки»:
потерпілий не в силі відірвати
п’ятку від ліжка, але,
піднявши ногу утримує її без
сторонньої допомоги.
ПМД
1. Транспортувати потерпілого на щиті (донедавна -
було у положенні «жаби»), або жорстких носилках.
Краще використати вакуумний матрац. Таз
обв'язати тканиною, косинкою, простирадлом.
Краще тазовими ременями.
2. Введення протишокових препаратів.
3. Транспортування в лікувальний заклад.
Діагностика
• Rö – графія кісток тазу
• При ректальному дослідженні виявляють кісткові
відламки (переломи куприка, сідничних кісток).
• Симптом Лоррея – біль при спробі розгорнути таз
Іммобілізація при переломах таза
положення «жабки»
Лікування і догляд за хворими з ушкодженням тазу
▪ Проводять протишокові заходи (в/в реополіглюкін, реоглюман, желатіноль),
▪ Внутрішньо- тазова анестезію за Школьніковим – Селівановим.

▪ При переломах без зміщення відламків призначають ліжковий режим із

підкладанням валика під спину протягом 5 – 6 тижнів.
▪ При переломах зі зміщенням застосовують постійне витягнення за допомогою
клейового або скелетного витягнення. Величина тягаря не більше 8 кг.
▪ Скелетне витягнення продовжується до 30 днів, ходить дозволяють через 45 днів,
▪ працездатність відновляється через 3 місяці,
▪ призначають ЛФК і масаж.

▪ Хірургічне лікування застосовують при розриві симфізу і центральному вивиху

стегна.
▪ Екстрені операції проводять при пошкодженні органів живота і таза.
Лікування перелому таза на гамаку

валики підколінної і колінної ділянки

Система скелетного витягання при нестабільних переломах кісток тазу.
 Пошкодження органів тазу при переломах
Спостерігаються ушкодження уретри, сечового міхура, піхви, матки,
додатків, прямої кишки.
Останні зустрічаються при переломах крижового відділу хребта і
куприка.
Ректальне і вагінальне дослідження уточнює діагноз.

Розрізняють:
1. позаочеревинні і
2. внутрішньочеревні розриви сечового міхура.
 Позаочеревенні ушкодження сечового міхура
Клініка, діагностика:
▪ Загальні прояви зумовлені шоком,
▪ крововтратою,
▪ потерпілий не може самостійно помочитися, хоч позиви зберігаються.

▪ По мірі розвитку сечової інфільтрації з'являється біль внизу живота і відчуття

важкості,
▪ набряклість тканин над лобком, в ділянці промежини, шкіра в цій ділянці має
мармуровий або синьо-багряний колір,
▪ наростає клініка інтоксикації.

▪ Урографія і рентгенографія дозволяють уточнити діагноз.

Лікування. Показана
термінова операція— ушивання рани сечового міхура і його
дренування через надлобкову норицю.
 Внутрішньочеревні пошкодження сечового міхура
Клініка, діагностика.
▪ Переважають прояви шоку,
▪ крововтрати.
Специфічні симптоми залежать від розміру і локалізації рани.
▪ Низькі розриви сечового міхура призводять до швидкого затікання сечі в черевну
порожнину, відсутності сечі в сечовому міхурі.
▪ При високих розривах сечовий міхур, як правило, наповнений сечею, остання поступає в
черевну порожнину, але меншій кількості.
▪ Внутрішньочеревний розрив сечового міхура супроводжується симптомами
подразнення очеревини, перкуторно контури сечового міхура не визначаються.
▪ При вагінальному і ректальному дослідженні стінки органів нависають за рахунок
скупчення рідини в дугласовому просторі.
▪ Одним з основних засобів інструментальної діагностики є ретроградна цистографія.

Лікування - Термінова лапаротомія, зупинка кровотечі, ушивання рани сечового

міхура, накладання епіцистостоми,
при сечовому перитоніті — дренування черевної порожнини.
Дякую за увагу !!!

Міцного здоров̕я !!!

 Ізольовані переломи кісток тазу,
) переломи кісток тазу без порушення неперервності тазового кільця;
) переломи кісток тазу із порушенням неперервності тазового кільця;
) переломи вертлюжної заглибини.
) переломи кісток тазу з пошкодженням тазових органів.