Моя мала

батьківщина
 Батьківщина – рідний край, місце,
де ми народились і виросли, де пройшло
наше дитинство. Для кожного з нас це
слово містить в собі щось своє і
неповторне. Ніщо на землі не може бути
ближче, миліше…
 Купчинці — село у
Купчинецькій громаді Тернопільського
району Тернопільської області.
Розташоване на березі ріки Стрипа.
 Перша письмова згадка датована 1312
р. За давніми переказами на цій території
довший період перебували купці. Від слова
«купчин» (купець) походить назва села.
Вперше Купчинці як місто згадано в 1564 р.
 У XVIII ст. в селі було дві церкви:
Воскресіння Христового (на Містечку, де був
панський будинок), Введення в храм
Пресвятої Богородиці (на тому місці була
побудована нинішня церква Введення в храм
Пресвятої Богородиці). За переказом була ще і
церква святого Миколая.
 Витоки культури й освіти в селі Купчинці сягають
XIII століття.
З 1760 р. при Введенській церкві будували школу.
У 1848 році після скасування кріпацтва на кошти
громади зведено муроване приміщення (частина
сучасної школи).
 Ще одну добудову здійснено в 1876 році.
У 1877 році школу перейменовано на
двокласну, а в 1892 р. – в трикласну.
 В нашому селі народився Павло Думка
(1854–1918), який увійшов в історію України та
нашої культури як талановитий поет, полум’яний
публіцист, видатний громадський діяч, посол до
Галицького сейму, лідер української радикальної
партії, член уряду ЗУНР. Мало відомий тепер,
але на той час талановитий селянський поет
зробив великий вклад у національно-визвольний
рух та культурне відродження рідно краю кінця
ХІХ – початку ХХ століття.
 З ініціативи Павла Думки в селі діяли
читальня товариства «Просвіта» (1874), Братство
тверезості (1878), «Сокіл» (1891), «Січ» (1900),
«Пласт» (1911), позичкова каса (1890), гурток
«Сільський господар», Спілка Ощадності та
Позичок (1907) та інші товариства.