Постмодерні́зм (фр.

postmodernisme — після модернізму) —

світоглядно-мистецький напрям, що виник та існує за епохи
постмодерну. Відлік його існування зазвичай ведеться від 1960-70
років, коли він виникає в США та Західній Європі. Передумовами
появи постмодернізму стало розчарування в ідеалах модернізму:
безповоротності прогресу, вирішенні наукою й технікою глобальних
проблем людства, цілісності світу, існуванні загальнолюдських
цінностей.
Постмодернізм, хоча
здебільшого протиставляється
модернізму, також виступає його
спадкоємцем. Почавшись із
досить вузького кола митців і
філософів, постмодернізм
завоював культуру, оскільки
нівелював відстань між масовим
і елітарним споживачем. Якщо
модернізм був націлений на
обмежену аудиторію, здатну його
сприйняти, в силу своєї новизни,
то постмодернізм від початку
вторинний, використовує
існуюче до нього, тому
доступний широкому загалу.
 Постмодернізм
має такі ознаки:
• культ незалежної особистості;
• · потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;
• · прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні)
багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;
• · бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного
карнавалу;
• · використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності,
несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;
• · зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і
сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній
нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);
• · суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;
• · сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети
літератури попередніх епох;
• · запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а
й на образному, мовному рівнях;
• · присутність образу оповідача;
• · іронічність і пародійність.
 • · невизначеність;
Американський • · фрагментарність;
літературознавець Ігаб • · деканонізація;

Хассан відзначає такі • · втрата «Я»,

ознаки • · іронія;

постмодерністської • · гібридизація;
• · карнавальність;
літератури: • · сконструйованість.
• Провідними ознаками постмодерністської літератури є іронія,
«цитатне мислення», принцип гри. Загальне осміяння і глузування
над усім є тотальною іронією. Численні постмодерністські художні
твори характеризуються свідомою настановою на іронічне
зіставлення різних жанрів, стилів, художніх течій. Твір
постмодернізму – це завжди висміювання попередніх і
неприйнятих форм естетичного досвіду: реалізму, модернізму,
масової культури.
Архітектура постмодернізму
Пожежне
відділення
Каплиця єпископської академії
Денверська
публічна
бібліотека
(1995)
Громадський центр в Беверлі-Гілз (1990)
Експериментальни
й стиль
• Постмодерністські тексти часто відрізняються
експериментами зі стилем. Автори
використовують різні мовні прийоми, аби
висловити свої ідеї та створити новий спосіб
сприйняття тексту.
Відсутність
однозначної
сюжетної лінії
• У постмодерністських
текстах може бути багато
сюжетних ліній,
переплетених між собою.
Це може створювати
враження хаосу та
фрагментарності.
Метатекстуальніс
ть
• Постмодерністи використовують
метатекстуальні прийоми, включаючи
цитати, аллюзії та відсилання до інших
літературних творів або жанрів. Це
може створювати багатогранність і
вимагати від читача активного
відношення до тексту.