СИНДРОМ

ОБСТРУКТИВНОГО
АПНОЕ ПІД ЧАС СНУ

1
 Актуальність
Актуальність проблеми синдрому обструктивного апное під час сну (СОАС) зумовлена її
високою поширеністю у популяції, переважно в осіб середнього віку.
Основний симптом СОАС – ронхопатія - часто ігнорується пацієнтами, тому більшість
випадків даного захворювання залишаються клінічно недіагностованими, що
унеможливлює проведення відповідного лікування і запобігання летальним випадкам
внаслідок СОАС.

Згідно із дослідженням J.F.Garvey зі співавт. (2015) поширеність синдрому

обструктивного апное під час сну складає від 14% до 49% серед загальної популяції.

2
 МЕТА
Дослідити поширеність СОАС та оцінити рівень ризику його розвитку
серед пацієнтів ЛОР-відділення ВОКЛ ім.М.І.Пирогова за період грудень
2020 – грудень 2021 року, яким виконувалися оперативні втручання з
метою відновлення носового дихання.
Визначити структуру проведених оперативних втручань і
їхню ефективність щодо зниження ризику розвитку СОАС.

3
СОАС - це патологічний стан, який характеризується повторюваними епізодами обструкції
верхніх дихальних шляхів, що призводить до значного погіршення або повного припинення
вентиляції легень. Даний синдром асоційований із гучним хропінням (ронхопатією), станом
періодичної гіпоксемії, фрагментацією сну та порушенням співвідношення між REM та non-REM
фазами сну.

4
Поширеність ронхопатії, як основного предиктора розвитку СОАС , зростає з віку 25 років
до 60 років , із найбільшою поширеністю у віковій групі 25-44 роки.
СОАС у 2,5 рази частіше зустрічається серед чоловіків, ніж серед жінок, проте ризики зрівнюються
у віковій категорії 45-75 років, що пов’язано із гормональною перебудовою жіночого організму.

До 25
років 7,8%

Молодий вік (25-44

роки) 42,9%

Старший вік (45-60

років) 39%

Чоловіки
Похилий вік (60-75
років) 10,4% Жінки
0 1 20 3 40
0 0
5
Існує пряма кореляція між тяжкістю перебігу СОАС та ступенем ожиріння.
Патофізіологічний механізм пояснюєься наявністю жирових відкладень у м’яких тканинах
верхніх дихальних шляхів, що призводить до звуження їх просвіту та зниження тонусу м’язів
ротоглотки, що в сукупності веде до виникнення епізодів гіпоксії та апное.

< 25
кг/м2
Чоловіки

25 - 29,9
Жінки
кг/м2

30 - 34,9
кг/м2

> 35
кг/м2

0 1 20 3 40 5
0 0 0
6
 СОАС-асоційована патологія ЛОР-
органів
Патологія ЛОР-органів є найчастішою причиною утрудненого носового дихання та
ронхопатії, що призводить не лише до виникнення звукового феномену, а й може
загрожувати загальному стану організму, оскільки призводить до періодичного
виникнення епізодів гіпоксемії.
Гіперплазія язичка
4.7 Вазомоторний
% риніт 14.6%

Поліпозний
риносинусит
8.8%
Гіпертрофія носоглоткового мигдалика
1.2%
Викривлення перетинки
носа 43.9%

Гіпертрофічний
риніт 26.9%

7
 Клінічні прояви СОАС є доволі різноманітними та мають різну ступінь вираженості
у кожного окремого пацієнта

Згідно із даними нашого дослідження найбільш поширеними симптомами синдрому

обструктивного апное під час сну є надмірна денна сонливість, хропіння, часте прокидання,
що супроводжується відчуттям задухи, ранковий головний біль, когнітивні порушення.

8
 Ускладнення, асоційовані із
СОАС
Існує стійка кореляція між тяжкістю перебігу СОАС та зростанням захворюваності
і смертності внаслідок серцево-судинної патології. Основним захворюванням,
асоційованим із СОАС, є артеріальна гіпертензія (спостерігається у 25% опитаних
пацієнтів).

Важливим наслідком нелікованих випадків СОАС є розвиток метаболічних

порушень, які запускають патогенетичні процеси розвитку атеросклерозу
(атеросклероз та ІХС були зареєстровані у 5,2 % опитаних), ендокринних
порушенень (у 1,3% пацієнтів), діабету ІІ типу та метаболічного синдрому, що в
свою чергу може становити додатковий ризик зростання смертності від серцево-
судинних захворювань.

9
Діагностика СОАС

Аналіз скарг, анамнестичних

даних, ризиків супутньої
патології
СОА
Полісомнографія, з подальшим С
визначенням індексу RDI для
встановлення ступеня апное.
СОАС підтверджується, якщо індекс
RDI>5 подій/год
Назофарингоскопія / sleep
endoscopy Нормальна
прохідність
ВДШ
10
Оцінка ризику розвитку СОАС за шкалою STOP-
BANG
40
З метою оцінки ризику розвитку синдрому обструктивного
апное під час сну було проведено опитування із
використанням анкети STOP-BANG, що складається із 8 30

питань. При оцінці ризику СОАС враховувались наступні

показники: вік, стать, ІМТ, суб’єктивна оцінка гучності
20
ронхопатії пацієнтом, присутність інших скарг, таких як
втома та денна сонливість, а також наявність супутнього
захворювання, зокрема підвищення артеріального тиску. 1
0

Згідно отриманих даних 37,5% опитаних мають 0

високий ризик розвитку СОАС, 47,2% знаходяться у

ку

ку

ку
ит

ит
групі із середнім ризиком розвитку СОАС та 15,3%

ит
зв

зв

зв
ро

ро

ро
ик

к
зи
опитаних складають групу низького ризику.

зи
из

ри

ри
С р
А кй

С ій

С й
А ьк и
А дн
СО и со

СО е р е

СО и з
В

Н
С
11
Лікування ЗМІНА
Зміна способу життя, до якої відноситься боротьба із
надлишковою масою тіла, зміна положення тіла під час
сну (за умови позиційного СОАС), відмова від куріння

СОАС
СПОСОБУ та вживання алкоголю, певних груп медикаментів,
ЖИТТЯ прийом яких може погіршити стан пацієнта із
синдромом обструктивного апное під час сну.

Терапія позитивним тиском (СРАР-терапія)

розглядається як основна терапія для лікування СОАС
СРАР-ТЕРАПІЯ у дорослих. Механізм СРАР терапії передбачає
підтримку постійного позитивного тиску в дихальних
шляхах, що запобігає їх колапсу та виникненню
періодів апное/гіпопное.

З метою усунення ронхопатії. та лікування

супутньої патології ЛОР-органів найчастіше
виконується увулопалатопластика, нижня ощадна
ХІРУРГІЧНІ
конхотомія, аденотомія, ендоназальна
МЕТОДИ
ендоскопічна етмоїдотомія та поліпотомія,
підслизова резекція перегородки носа, вазотомія.

12
Операції на
носі
Обтурація носових ходів через гіпертрофію нижньої
носової раковини або відхилення перегородки може
призвести до ронхопатії та розвитку СОАС.
Інтраназальна патологія збільшує опір верхніх дихальних шляхів
з подальшим колапсом, що в свою чергу призводить до гіпопное
Нормальна носова перетинка
Такі хірургічні методи, як нижня конхотомія,
септопластка та поліпектомія, можуть зменшити опір
дихальних шляхів, що значно покращить стан пацієнта із
СОАС.

Викривлена носова перетинка

13
Увулопалатопластика

Є найпоширенішим типом хірургічного втручання

при СОАС, яке включає висічення надлишкової
тканини структур глотки для створення більш
широких дихальних шляхів. Зокрема проводиться
резекція частини м’якого піднебіння, язичка,
видаляються мигдалини та змінюється положення
м’язів м’якого піднебіння.

14
Аденотонзилотомія
Гіпертрофія мигдалин є найпоширенішою причиною розвитку СОАС у дітей та
дорослих до 25 років, тому аденотонзилотомія може розглядатися як перша лінія
лікування дітей із СОАС, але рідко використовується в якості монотерапії для
дорослих пацієнтів із цією патологією.

15
 Увулопалатопластик
Структура а 5.2%

проведених Нижня ощадна конхотомія

15.6%
оперативних втручань
Проведене хірургічне лікування виявилось
Аденотомі
ефективним у 93,5% випадків. Серед я 1.3%
основних причин неефективності (у 6,5% Септопластика
48.7%
Вазотомія
5.2%
випадків) було недотримання рекомендацій
по зміні способу життя, зокрема –
неефективна боротьба із ожирінням та
повторне збільшення маси тіла (28,7%), Турбінопластика
18.2%
наявність нелікованої супутньої патології
(57,1%) та інші невстановлені причини Ендоскопічна ендоназальна поліпотомія
5.8%
(14,2%).

16
 ВИСНОВК
И
С индром обструктивного апное під час сну – це небезпечний стан, що призводить до
погіршення здоров’я пацієнта та розвитку хронічних захворювань, а також є причиною
зниження працездатності, збільшення кількості нещасних випадків на виробництві та
автомобільних аварій. У кожного третього опитаного пацієнта реєструвалася наявність
супутнього захворювання, не пов’язаного із патологією ЛОР-органів, що дозволяє припустити
значний негативний вплив періодів апное/ гіпопное, спричинених СОАС, на організм в цілому.

У результаті проведеного дослідження було встановлено, що найбільша поширеність СОАС

зустрічається у віковій категорії 25-44 роки (42,9%), факторами ризику також є чоловіча стать
(70,1%) та наявність надмірної маси тіла (55,8%) або ожиріння (33,8%)

Проведене дослідження свідчить про те, що основною причиною розвитку СОАС є

утруднення носового дихання, відновлення якого дозволяє знизити ризик розвитку інших
системних порушень організму (зареєстровано у 10,5% пацієнтів).

17
 ВИСНОВК
И
У структурі оперативних втручань, проведених з метою відновлення носового дихання,
переважали наступні оперативні методи: септопластика (48,7%), нижня ощадна конхотомія
(15,6%), ендоскопічна ендоназальна етмоїдотомія та поліпотомія (5,8%), увулопалатопластика (5,2
%), вазотомія (5,2%) і аденотомія (1,3%).

Хірургічне лікування виявилось ефективним у 93,5% випадків. У 6,5% пацієнтів

спостерігалося відновлення носового дихання, проте погіршились прояви ронхопатії. Пацієнтам,
яким було проведено оперативні втручання з метою відновлення носового дихання та у яких
не спостерігалося зменшення симптомів СОАС, наступним етапом терапії рекомендовано
провести лікування супутньої патології.

18
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ!