«Бар’єри в користуванні»

Знедолена природою дитина

не повинна знати, що в неї
слабкий розум, слабкі сили.
Виховання такої дитини має
бути в сто разів ніжнішим,
чуйнішим, дбайливішим.
В.Сухомлинський
 Де б не жили люди з інвалідністю, в місті чи
селі, вони мають безліч перешкод для реалізації своїх
прав. Це можуть бути фізичні бар’єри, брак
інформації у доступних форматах, відсутність
доступних транспортних послуг тощо.
Існуючі специфічні бар’єри можуть суттєво впливати на
реалізацію та забезпечення численних прав людини. Так,
відсутність доступного транспорту може перешкодити людям з
інвалідністю добиратися до місць роботи або навчання,
користуватися закладами охорони здоров’я та реабілітації,
культури, спорту тощо.
 Відсутність доступної інформації про політичні
процеси не тільки обмежує можливості на реалізацію їх
права брати участь у політичному і суспільному житті,
але також унеможливлює зробити свідомий вибір щодо
питань, які стосуються інших прав людини. Наприклад,
якщо виборець, який має інвалідність, вирішує
голосувати на виборах, то він має знати, як кандидат
(або партія), який балотується забезпечить його право на
медичне обслуговування, роботу служб «швидкої
допомоги», відвідання спортивних залів та інше. Щоб
зробити свідомий вибір у будь-якій життєвій сфері,
кожна людина повинна мати доступ до необхідної
інформації.
І с н у юч і б а р ’ є р и
мож н а умов н о
віднести до Інституційні
н а с ту п н и х г ру п

Ментальні
Бар’єри

Фізичні

Інформаційні
 Інституційні:
До них належать закони, програми, які активно забороняють
або не здатні полегшити «доступ» людей з інвалідністю та
практика їх реалізації. Наприклад, у деяких країнах людям з
психічними захворюваннями заборонено брати участь у
голосуванні, а в інших люди з інвалідністю не можуть
проголосувати через відсутність законодавства. В Україні існує
негативна практика, коли через відсутність архітектурної
доступності люди з інвалідністю не можуть потрапити на
виборчі дільниці.
Ментальні:
Можливо найбільш поширеною перешкодою є ставлення людей до
осіб з інвалідністю багатьох людей — «ментальна бар’єрність».
Іноді існуючі в суспільстві міфи та стереотипи про людей з
інвалідністю можуть несвідомо заподіяти багато шкоди і створити
штучні бар’єри. В інших випадках бар’єри існують тільки тому, що
значна частина суспільства не знає і не розуміє суті проблем людей з
інвалідністю. Наприклад, директор навчального закладу вважає, що
його установа архітектурно доступна для людей з інвалідністю, які
пересуваються на колясках, оскільки є тільки декілька східців на
вході. Він не може зрозуміти того, що людина з інвалідністю не хоче
користуватися сторонньою допомогою, а хоче заходити до закладу і
виходити з нього самостійно і бути незалежною.
 Фізичні:
Це «фізичні бар’єри», особливо ті, які існують у будівлях та
спорудах, у транспортній інфраструктурі. Це «перші» бар’єри,
про які думають, коли розглядають питання «доступності» для
людей з інвалідністю. Наприклад, зараз все частіше
усвідомлюється важливість встановлення пандусів у будівлях,
де є сходи. Однак мало хто розуміє, яких перешкод доводиться
долати невисоким на зріст людям, як некомфортно почувають
вони себе в середовищі/будівлях, які не облаштовані відповідно
до їх потреб.
 Інформаційні:
Нерідко форма подачі інформації та її зміст є недоступною для
людей з інвалідністю. Так, люди з ослабленим зором не можуть
користуватися публікаціями, які надруковані дрібним шрифтом.
Програми телебачення, які демонструються без субтитрів, або не
мають перекладу на жестову мову є недоступні для нечуючих
людей. Якщо інформація не супроводжується шрифтом Брайля, або
іншими відповідними тактильними формами, вона є недоступною
для незрячих людей. Якщо напис у магазинному ціннику не буде
дубльований шрифтом Брайля, то незрячі покупці не зможуть
отримати інформацію про вартість товару без сторонньої допомоги.
Вирішальне значення має зміст інформації. Інформація, яка не
представлена складною мовною редакцією, навряд чи буде доступна
для багатьох людей з когнітивними порушеннями.
 Як інклюзивний підхід до прийняття рішень
може вплинути на усунення бар'єрів
Інвалідність людини стає соціально відчутною в
результаті зіткненням її з тими бар'єрами, які існують у
суспільстві. Якщо усунути ці бар'єри, стане можливим
залучення осіб з інвалідністю до суспільного життя,
розкриття їхнього творчого потенціалу, використання
їхнього досвіду тощо. Інклюзивний підхід до прийняття
рішень створює такі можливості для подолання бар'єрів.
Інституційні бар'єри
Ці бар'єри можна подолати, розширивши повноваження та участь
організацій, які представляють людей з інвалідністю, у процесі прийняття
рішень на місцевому та національному рівнях.
Ментальні бар’єри
Особи, відповідальні за формування політики, та представники ЗМІ повинні
відігравати провідну роль у тому, щоб кинути виклик стереотипам та
негативному ставленню суспільства до людей з інвалідністю. Наприклад,
через співпрацю з людьми з інвалідністю, залучення їх до спільної роботи
тощо.
Фізичні бар'єри
Особи з інвалідністю мають залучатися до визначення та контролю за
дотриманням стандартів доступності архітектурних об'єктів, транспорту.
Усунення фізичних бар'єрів допоможе створити інклюзивне суспільство, в
якому люди з інвалідністю зможуть розширити можливості участі у всіх
сферах життя.
Інформаційні бар’єри
Інформація та методи комунікації мають бути доступними та розробленими з
використанням технологій, що дають можливість усім людям брати активну
участь у процесі прийняття і реалізації рішень.
Дякую за увагу !