Сальпінгоофорит

Підготував: студент 15
групи, Ткач Дмитро
 Сальпінгоофорит (аднексит) — запалення маткових труб (сальпінгіт) і
яєчників (оофорит).
 Етіологія і патогенез
Сальпінгоофорит відноситься до змішаних інфекцій, збудники яких –
анаеробні бактерії (пептококи, клостридії), гонококи, хламідії, мікоплазми,
стрептококи, стафілококи та інші патогенні мікроорганізми – за умови їх
проникнення в маткові труби, а потім в яєчники.
Інфікування може відбутися як через канал шийки матки, маткові труби,
матку до яєчників (висхідний шлях), так і з током крові з легень і інших органів
(спадний шлях). На початковій стадії захворювання відбувається запалення
слизової, яке поступово зачіпає більш глибокі шари придатків.
 Фактори, на тлі яких можуть розвиватися інфікування та статися
розвиток запалення:
хірургія
• на органах черевної порожнини та малого таза (кесарів розтин,
ускладнені пологи тощо.);
•
екстрагенітальні патології (захворювання, які загострюються та
розвиваються в період вагітності);
• переохолодження;
• перевтома;
• психоемоційні потрясіння;
• депресивні стани;
• лікувально-діагностичні процедури (аборт, лапароскопічні
операції);
• незахищений сексуальний контакт під час менструації;
• Вагінальна гістеректомія
 Клінічні прояви
Аднексит не відноситься до тих захворювань, які легко пропустити або можна не
відчути. Найбільш показовим його симптомом є сильний біль, зосереджений в
нижньому відділі живота (в зоні розташування яєчників). Також больові відчуття
можуть віддавати в попереково-крижовий відділ хребта. Больовий синдром при
аднекситі дуже рідко носить постійний характер, як правило, це – періодичні болі,
які то відступають, то наступають з новою силою. Крім того, жінками, які мали
справу з цією медичною проблемою, помічено: інтенсивність і тривалість
хворобливих відчуттів безпосередньо залежить від емоційних і фізичних
навантажень, температури навколишнього середовища (чим більше
навантаження, чим сильніше переохолодження, тим сильніший біль). Також, на
рівень болю впливає наявність інших захворювань.
Інші симптоми аднекситу: стомлюваність, порушення сну, емоційна нестійкість,
втрата працездатності, олігоменорея, поліменорея, альгоменорея,патологічні
виділення (серозні, гноєподібні).
 Хронічний аднексит, причини якого різноманітні, є наслідком
перенесеного гострого запалення придатків. Хронічний аднексит
розвивається як наслідок неадекватного лікування гострого аднекситу й/
або зниження реактивності організму. Для нього характерний розвиток
запальних інфільтратів, сполучної тканини в стінці фаллопієвих труб і
виникнення гідросальпінксу (скупчення рідини в маткових трубах), а також
поява дистрофічних змін в тканинах яєчників.
 Діагностика
Діагностика аднексита заснована на правильній інтерпретації даних опитування
та огляду пацієнтки, характері скарг (як говорилося вище, ознаки аднекситу, такі
як болі внизу живота, погане самопочуття, виділення тощо, занадто явні, щоб на
них не звернути увагу) та результатів об'єктивного дослідження. Але в той же час,
тільки лабораторні, інструментальні та бімануальні дослідження, а також
гінекологічний огляд допоможуть встановити точний діагноз і диференціювати
аднексит від інших схожих за своєю симптоматикою захворювань

Лабораторні методи діагностики:

• мікробіологічне дослідження вмісту маткових труб, черевної
порожнини, який був отриманий при пункції, лапароскопії або
лапаротомії;
• бактеріоскопія мазків з піхви та
• цервікального каналу; аналіз крові.
Ефективними інструментальними методами діагностики аднекситу є
ультразвукове дослідження, гідросонографія та лапароскопія.
Лапароскопічна діагностика дозволяє визначити сальпінгіт і оофорит,
вираженість запального процесу, провести диференціальну діагностику
захворювань, що викликають симптоми «гострого живота».
 Лікування
Медикаментозна терапія, яка була б одночасно ефективна проти основних
збудників Neisseria gonorroeae, Chlamydia trachomatis і анаеробних
мікроорганізмів, має включати антибіотики широкого спектру дії.
Основний курс терапії високими дозами антибіотиків в/в або в/м (кратність та
тип парентерального введення залежать від клінічної картини) продовжується
протягом 3-5-7 діб (до зникнення клінічних симптомів і ще одну добу після
клінічного покращення), з наступним переходом на пероральні схеми, або,
при необхідності, зміною антибіотику та шляхів його введення. Загальна
тривалість лікування має складати не менше 14 діб
Дякую за увагу!