Фарби

• Всі художні фарби -

масляні, акрилові,
гуашові,
акварельні та ін -
складаються з
пігменту та
сполучних
компонентів.
• Почнемо зі сполучних
речовин – вони необхідні
для того, щоб скріплювати
частинки сухого пігменту
та утворювати надійний
щільний шар фарби.
• Можна сказати, що саме
сполучна речовина
відрізняє один вид фарб
від інших, тому що вона
відповідає за текстуру,
щільність та інші
характеристики матеріалу
 Акварель
• Наприклад, у художній акварелі сполучною речовиною
є водорозчинна смола рослинного походження -
гуміарабік. До отриманої клеєподібної суміші додають
консервант — фенол, щоб фарби не покривалися
пліснявою, та пластифікатори. При розчиненні у воді
акварель утворює завис найдрібнішого пігменту, який
переноситься на папір і створює ефект легкості.
• У медовій акварелі (що очевидно з назви) як
сполучну речовину використовують продукти
переробки меду
• Це дозволяє уникнути використання фенолу,
робить фарби безпечними для дитячої
творчості, але позначається на кольоропередачі
і здатності фарб змішуватися і нашаровуватися
одна на одну.
• Гуаш за своїм складом близька до акварелі і
відноситься до водорозчинних фарб на клейовій основі
- камеді або декстрині. Від акварелі гуаш відрізняється
добавкою білил до кожного кольору.
• Домішка білил надає гуаші високу криючу здатність і
матову бархатистість, але при висиханні її кольори
вибілюються і помітно відрізняються від ще вологої
фарби.
 Акрилові фарби
• Зовсім інакше поводяться акрилові фарби, які при
висиханні темніють і являють собою суміш пігменту,
води та полімерів акрилової кислоти.
• Акрилова фарба не просто висихає - в її шарі проходить
хімічна реакція полімеризації в міру випаровування
води. Завдяки цьому утворюється міцна плівка, яку
після нанесення можна змити тільки спеціальним
розчинником.
• І, нарешті, масляні фарби, сполучною речовиною в яких є
спеціальні висихаючі олії.
• Зазвичай використовують лляну олію або оліфи - плівкоутворюючі
речовини на основі рослинних олій. Під впливом повітря, світла та
тепла такі олії густішають і в тонкому шарі перетворюються на
тверду масу. Так масляні фарби міцно закріплюються на полотні,
але на це їм потрібно набагато більше часу, ніж тим самим
акриловим фарбам.
• Всі перелічені вище види фарб поєднує одне -
пігменти. Саме вони відповідають за колір
• Ще в давнину людина навчилася перетирати
мінерали з метою отримання барвників. Так і
досі більшість пігментів у художніх фарбах
складаються з натуральних природних сполук.
• Яскраві мінерали притягували погляд наших далеких предків.
Саме тоді людина здогадалась розтирати такі речовини в порошок
і, додаючи деякі елементи, отримувати перші в історії фарби.
Кольорова глина також йшла в хід.
• Спочатку для цього використовувалися стіни печер і скель, а також
найпримітивніші фарби. Вважається, що найдавнішим з виявлених
наскальних малюнків вже понад 17 тисяч років!
•В основному перші фарби виготовлялися з природного мінерали
охри.
Для світлих відтінків використовували чисту речовину, для отримання
більш темних додавали в суміш чорне деревне вугілля.
•Всі тверді речовини розтиралися вручну між двома плоскими
каменями. Далі безпосередньо фарбу замішували на тваринних жирах.
Такі фарби добре лягали на камінь і довго не висихали через
особливості взаємодії жиру з повітрям.
• Отримане покриття, як вже було сказано раніше, було дуже міцним і
стійким до руйнівних впливів навколишнього середовища і часу.
• Стародавній Єгипет
Минав час, і людство відкривало для себе нові види і способи виробництва
фарб. Приблизно п'ять тисяч років тому з'явилася кіновар – ртутний мінерал,
що надає фарбі червоний колір. Найбільшу популярність кіновар завоювала у
стародавніх ассірійців, китайців, єгиптян.
Єгиптяни на зорі розквіту своєї цивілізації відкрили секрет виготовлення
пурпурової (фіолетово-червоного) фарби. З особливого виду молюсків
виділяли секрецію, яку потім додавали в стандартний склад фарбувальних
речовин.
Для створення білої фарби з найдавніших часів люди використовували вапно,
яка є кінцевим продуктом спалювання вапнякових мінералів, устриць, крейди,
мармуру. Така фарба була однією з найдешевших і простих у виготовленні.
Крім того, біла вапно може посперечатися з охрою в питанні давнини рецепта.
• Охра Кіновар
• Єгипетські гробниці і піраміди фараонів перенесли з
часів розквіту єгипетської цивілізації красивий і чистий
відтінок – ляпіс-лазур, натуральний ультрамарин.
Навіть через кілька тисяч років малюнки не втратили
своєї яскравості і не потьмяніли. Основним пігментом в
такий фарбі є порошок мінералу під назвою лазурит. У
Стародавньому Єгипті лазурит був дуже доргим.
Найчастіше безцінну фарбу застосовували для
зображення священного символу єгиптян – жука-
скарабея.
Натуральний ляпис-лазур та
стародавній єгипетський
живопис
Натуральні компоненти вкупі з ручним виробництвом робили
фарби досить дорогим матеріалом. Особливо це стосувалося
натуральної ляпіс-лазурі.
Мінерал лазурит, що використовували при виготовленні
ультрамаринової фарби, імпортували в Європу з країн Близького
Сходу. Мінерал був дуже рідкісним і, відповідно, дорогим.
Художники застосовували ляпіс-лазур тільки тоді, коли замовник
твору заздалегідь оплачував фарби.
• Ситуація почала змінюватися на початку 18 століття.
Німецький хімік за прізвищем Дисбах займався
поліпшенням якості червоної фарби. Але одного разу
вчений отримав замість очікуваного червоного
кольору, фарбу відтінку, дуже близького до
ультрамаринового. Це відкриття можна вважати
революцією у виробництві фарб.

Нову фарбу назвали «берлінською лазур'ю». Її вартість

була в рази нижче, натуральної ультрамаринової
фарби. Не дивно, що берлінська лазур швидко
завоювала популярність у художників того часу.
• Проте існувала одна важлива обставина, яка значно
знижувала популярність штучних фарб. Компоненти, які
використовуються у їх складі, нерідко були шкідливі
або навіть смертельно небезпечні для здоров'я
людини.
• Як було з'ясовано у 70-х роках 19-го століття, особливо
велику загрозу становила смарагдово-зелена фарба.
До її складу входили оцет, миш'як та окис міді –
справді страшна суміш. Існує легенда, що насправді
колишній імператор Наполеон Бонапарт помер,
отруївшись парами миш'яку. Адже стіни в його будинку,
що знаходиться на острові Святої Олени, де Бонапарт
перебував у засланні, були вкриті зеленою фарбою.
• Треба сказати, що з найдавніших часів методи виробництва фарби
не зазнали значних змін. Тверді речовини також перетирають в
порошок, правда, використовуючи при цьому спеціальні
установки. Замість натуральних жирівзараз використовують
полімерні речовини. А ось для отримання темних відтінків все так
само застосовують сажу, але вже очищену сучасними способами.