Виготовлення мила

з мильної основи
Мила - це натрієві або калієві солі вищих карбонових
кислот: пальмітинової, стеаринової, олеїнової, лауринової.
Мило — розчинна у воді мийна речовина; як хімічний
продукт являє собою відносно складне з'єднання жирних
кислот з лугами, а за своєю будовою відноситься до
класу солей. Випускається в твердому стані, рідкому, а
також у вигляді порошку і гранул.
ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА ВКАЗУЮТЬ НА ТЕ, ЩО МИЛО ВИГОТОВЛЯЛОСЯ ЩЕ В
СТАРОДАВНЬОМУ ШУМЕРІ В ВАВІЛОНІ (БЛИЗЬКО 2800 Р. ДО Н. Е.). ОПИСИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ МИЛА
ЗНАЙДЕНІ В МЕСОПОТАМІЇ НА ГЛИНЯНИХ ТАБЛИЧКАХ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ПРИБЛИЗНО ДО 2200 Р. ДО Н.
Е. ЄГИПЕТСЬКИЙ ПАПІРУС СЕРЕДИНИ ДРУГОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ ДО НАШОЇ ЕРИ СВІДЧИТЬ, ЩО ЄГИПТЯНИ
РЕГУЛЯРНО МИЛИСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ МИЛА. ШИРОКО ВИКОРИСТОВУВАЛИСЬ ПОДІБНІ МИЙНІ ЗАСОБИ І
У СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ .
ЛЕГЕНДА СВІДЧИТЬ, ЩО ЛАТИНСЬКЕ СЛОВО ЛАТ. SAPO (МИЛО) ПОХОДИТЬ ВІД НАЗВИ ГОРИ САПО В ДРЕВНЬОМУ
РИМІ, ДЕ ВІДБУВАЛИСЯ ЖЕРТВОПРИНОШЕННЯ БОГАМ .ТВАРИННИЙ ЖИР, ЩО ВИДІЛЯЄТЬСЯ ПРИ СПАЛЮВАННІ
ЖЕРТВИ, НАКОПИЧУВАВСЯ І ЗМІШУВАВСЯ З ДЕРЕВНОЮ ЗОЛОЮ БАГАТТЯ. ОТРИМАНА МАСА ЗМИВАЛАСЯ ДОЩЕМ
В ГЛИНИСТИЙ ҐРУНТ БЕРЕГА РІЧКИ ТІБР, ДЕ ЖИТЕЛІ ПРАЛИ БІЛИЗНУ І, ПРИРОДНО, СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ
ЛЮДИНИ НЕ УПУСТИЛА ТОГО ФАКТУ, ЩО ЗАВДЯКИ ЦІЙ СУМІШІ ОДЯГ ВІДПИРАВСЯ НАБАГАТО ЛЕГШЕ.
ТВЕРДЕ МИЛО БУЛО ВИНАЙДЕНЕ У 1170 РОЦІ І ПОХОДИТЬ ВІД ЛАТИНСЬКОГО SAPO (СУМІШ ЖИРУ І ПОПЕЛУ)
СТВОРЕННЯ МИЛОПОДІБНОЇ НАПІВРІДКОЇ РЕЧОВИНИ "САПО" ДАЛО МОЖЛИВІСТЬ ЖІНКАМ ВИКОРИСТАТИ ЇЇ НЕ ЛИШЕ ДЛЯ
ПРАННЯ, АЛЕ Й ДЛЯ КОСМЕТИЧНИХ ЦІЛЕЙ: УКЛАДКИ ВОЛОССЯ, ФАРБУВАННЯ. ПРОТЕ ЕФЕКТ НЕ БУВ ДОВГОТРИВАЛИМ,
ОСКІЛЬКИ ПРИ ПОПАДАННІ НА ЦЮ СУМІШ ВОДИ, УТВОРЮВАЛАСЯ ГУСТА ПІНА І ФАРБА ЛЕГКО ЗМИВАЛАСЬ. ПІЗНІШЕ РИМЛЯНИ
СТАЛИ ВИКОРИСТОВУВАТИ ДЛЯ ВАРІННЯ ЖИРИ ТА ПРИРОДНУ СОДУ, БЕЗ ЗОЛИ. ТАКУ СУМІШ ЗМІШУВАЛИ І ТРИМАЛИ НА ВОГНІ
ДО ПОВНОГО ВИПАРОВУВАННЯ ВОДИ, В РЕЗУЛЬТАТІ ЧОГО ВИХОДИЛИ ТВЕРДІ ШМАТКИ МИЛА. АЛЕ МИЛО ВИЯВИЛОСЯ ТАКЕ
ЖОРСТКЕ, ЩО ЙОГО ВИКОРИСТОВУВАЛИ ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРАННЯ.
В ЄВРОПІ І США БЕЗПЕРЕРВНИЙ ПРОЦЕС МИЛОВАРІННЯ В ПРОМИСЛОВИХ МАСШТАБАХ З'ЯВИВСЯ В КІНЦІ 1930-Х РОКІВ РАЗОМ З
БЕЗПЕРЕРВНИМ ПРОЦЕСОМ ГІДРОЛІЗУ (РОЗЩЕПЛЕННЯ) ЖИРІВ ВОДОЮ І ПАРОЮ ПІД ВИСОКИМ ТИСКОМ У МИЛОВАРНИХ ВЕЖАХ.
ОМИЛЕННЯ ЖИРІВ
У хімічному відношенні основним
компонентом твердого мила є
суміш розчинних солей вищих
жирних кислот. Зазвичай це
натрієві, рідше - калієві і амонієві
солі таких кислот, як стеаринова,
пальмітинова, міристинова,
лауринова і олеїнова. Додатково в
складі мила можуть бути й інші
речовини: наповнювачі, барвники,
ароматизатори, дезинфікуючі та
лікувально-профілактичні додатки
.Важливими якостями мила є:
розчинність у воді, мийна
здатність, мило повинно
нормально стиратись (має бути
невеликий розхід мила) і
утворювати при цьому хорошу
піну, не повинно розкисати і
розпливатись.
Мило виготовляють кип'ятінням у воді жирів разом з такими
лугами, як гідроксид натрію (каустична сода) і гідроксид калію.
Жири виділяють з продуктів рослинного походження
(бавовникова, пальмова або соєва олії), також тваринних
продуктів, наприклад з свинячого сала, яловичого чи баранячого
жиру абориб'ячого жиру . При кип'ятінні жирів разом з лугами
утворюється гліцерин і солі жирних кислот (мило). Натрієві мила
більш густі і, як правило, тверді; калійні мила більш м'які, або
взагалі рідкі.
Мило господарське - сорт мила з вмістом жирних кислот не більше
72% і відносно великою кількістю лугів, близько 0,15-0,20%.
Внаслідок чого має дуже високий водневий показник - pH 11-12.
Володіє антибактеріальними властивостями. Відповідно до ГОСТ
30266-95 господарське мило підрозділяється на три категорії
залежно від вмісту жирних кислот. I категорія повинна мати не
менше 70,5% жирних кислот, II категорія - 69,0%, III - 64,0%.
Господарське мило отримують шляхом охолодження мильного
клею.
Мийна дія мила – складний фізико-
хімічний процес. Мило є посередником
між полярними молекулами води і
неполярними частинками бруду,
нерозчиненого у воді. Умовно склад мила
можна позначити формулою R–COONa,
де R – вуглеводневий радикал, до складу
якого можуть входити 12–17 атомів
Карбону. За хімічною природою мило – це
сіль, йонна сполука. Вона містить
полярний залишок –COO–Na+ і
неполярний радикал R. Під час миття
молекули мила так орієнтуються на
забрудненій поверхні, що полярні групи
– COONa звернені до полярних молекул
води, а неполярні вуглеводневі радикали
– до неполярних часток бруду. Таким
чином, частинки бруду ніби потрапляють
в оточення молекул мила і легко
змиваються з поверхні водою.
Мило і синтетичні мийні засоби
належать до так званих поверхнево-
активних речовин (ПАР). Їхнє
широке застосування часто
пов’язують із забрудненням водойм,
довкілля. Річ у тім, що до мийних
засобів додають фосфати, які у
водоймах перетворюються на
речовини, що живлять
мікроорганізми. Вони починають
швидко розмножуватись. А це
спричинює заболочення водойм.
Через це сучасні мийні засоби
повинні хімічно чи біологічно
розкладатися на нешкідливі
речовини, що не забруднюють
стоки.