Professional Documents
Culture Documents
Л 1 СучаснеМовознавство
Л 1 СучаснеМовознавство
Л 1 СучаснеМовознавство
зміна парадигм
План
1. Історичні та філософські передумови сучасного мовознавства.
2. Парадигма в науці.
3. Причини зміни парадигм.
4. Основні риси сучасного мовознавства.
Лінгвістика (від лат. lingua – мова), мовознавство – наука, що вивчає мову в
усій складності її прояву; наука про мову загалом і окремі мови світу як її
окремих представників.
Гуманітарна наука: культурологія, мистецтвознавство, літературознавство;
філологія (розділи: мовознавство і літературознавство); семіотика.
Як самостійна наука сформувалася у середині ХІХ ст.
Об’єкт дослідження – це мови, які існували (існують або можливі в
майбутньому); людську мову як таку.
Мова не доступна лінгвістові для прямого спостереження. Безпосередньо
спостережні лише факти мовлення або мовні явища, тобто мовленнєві акти
носіїв живої мови разом з їхніми результатами (текстами), або мовний
матеріал (обмежений масив письмових текстів мертвою мовою, якою вже
ніхто не користується як засобом спілкування).
Антропоцентризм – людина як центр пізнання.
Антропологія – сукупність наук про людину.
Філософський напрям, який акцентує увагу на унікальності буття людини та вважає його
ірраціональним.
Термін у філософський обіг увів Карл Ясперс (1931 р.) у роботі “Духовна ситуація часу”.
Жан-Поль Сартр поділяє екзистенціалізм на:
- релігійний (Карл Ясперс, Габріель Марсель);
- атеїстичний (Альбер Камю, Жан-Поль Сарт, Симона де Бовуар, Мартин Гайдеггер).
Основні гносеологічні напрями ХХ ст.
1. Лінгвістичний експансіоналізм:
- вторгнення лінгвістики в нові галузі, активне використання відомостей
інших наук;
- утворення суміжних наук (психолінгвістика, етнолінгвістика,
нейролінгвістика, соціолінгвістика, лінгвокультурологія, еколінгвістика,
юридична лінгвістика);
- поява нових об’єктів дослідження;
- традиційні проблеми мовознавства розглядаються з нових позицій;
- мовний матеріал досліджується за допомогою нових методик.
2. Антропоцентризм
У центрі уваги лінгвістичних теорій не абстрактні мовні явища, а явища мови як людської
діяльності.
З різних боків розглядається людина-мовець.
Соціолінгвістика: вивчення відносин мови та суспільства (мова та національність; мова і
клас; мова і соціальна група тощо).
Психолінгвістика: психічні процеси, пов’язані з породженням і сприйняттям мовлення.
Етнолінгвістика: вивчення мов у безпосередньому зв’язку з історією народів, етносів, що
розмовляють цими мовами.
Лінгвокультурологія: мова як культурний код нації.
.
3. Функціоналізм