Професійні хвороби

опороно рухової
системи
Підготували
Баран Олена
Цукарєва Юлія
Захворювання опорно-рухового апарату професійного ґенезу формуються за
рахунок уражень периферичної нервової системи та хвороб кістково-м’язової
системи (артрити, периартрити, епікондиліти, спондильоз, асептичний
некроз). Останнім часом спостерігається тенденція до зростання частки таких
захворювань у загальній структурі профзахворювань серед працюючих в
Україні.
Патологія опорно-рухового апарату в переважній більшості випадків пов’язана
з фізичним перевантаженням та перенапруженням: часте підіймання вантажу,
робота у вимушеній позі, вібрація є зв’язаними з роботою факторами
виникнення артрозу; нахили, тривале сидяче положення, постійне
напруження м'язів, підняття важких предметів – це фактори, що сприяють
розвитку люмбалгії.
Атестація робочих місць та визначення переліку осіб, що підлягають медоглядам,
передбачає проведення гігієнічної оцінки умов праці на робочих місцях і
проводиться відповідно до Гігієнічної класифікації умов праці, за допомогою
критеріїв та методик, визначених цією класифікацією. Така атестація проводиться
в організаціях усіх форм власності у випадках, передбачених законодавством.
Зазначена гігієнічна оцінка ставиться з урахуванням не тільки виробничих
факторів, а й факторів трудового процесу (важкість та напруженість праці),
оскільки важкість праці в першу чергу впливає на розвиток захворювань опорно-
рухової системи.
Важкість праці – це характеристика трудового процесу, що відображає рівень
загальних енергозатрат, переважне навантаження на опорно-руховий апарат,
серцево-судинну, дихальну та інші системи.
ПЗ ОРА прямо пов’язані з особливостями умов праці хворого і найчастіше
обумовлені особливостями трудового процесу, що окремо або в комплексі сприяють
тривалій повторюваній мікротравматизації ОРА:
— статичні фізичні перенавантаження (утримання габаритних тяжких деталей,
незручна робоча поза);
— динамічні фізичні перенавантаження (переміщення вантажів, матеріалів, часті
нахили корпусу, інтенсивна робота кінцівок тощо);
— часті стереотипні робочі рухи: локальні (за участю м’язів кистей і пальців рук) та
регіональні (коли окрім кистей задіяні м’язи верхнього плечового пояса);
— дія вібрації, перепади температур, яскраве світло, недостатнє освітлення на
робочому місці;
— робочий графік, що не дозволяє повноцінно відпочити.
Усі перераховані вище фактори сприяють фізичному перенапруженню та
мікротравматизації тканин ОРА.
Іноді виробничі фактори посилюють функціональну неповноцінність, недостатність
нервово-м’язового та кістково-суглобового апарату вродженого або набутого
характеру, створюючи передумови поглиблення вже існуючого патологічного
процесу ОРА — переважно артро- та дорсопатії.
Залежно від умов праці можуть бути виділені 3 групи професій особливо
високого ризику ПЗ ОРА.
Перша група об’єднує професії зі значним фізичним навантаженням, пов’язані з
переміщенням великих вантажів за зміну або з великими статичними
зусиллями.
Друга група — середньотяжка фізична праця за умов додаткового впливу інших
несприятливих факторів трудового процесу, таких як однотипні рухи, вимушене
положення тіла, несприятливий мікроклімат. До цієї групи відносять в тому числі
професії медсестер, стоматологів та ортодонтів, музикантів.
Третя група — професії з великою кількістю дрібних ручних операцій
(монотонні, стереотипні рухи), що проводяться в умовах гіпокінезії (тобто
нестачі руху) і вимушеної робочої пози. До цієї групи відносять професійні
захворювання користувачів комп’ютерів, швачок, стенографістів, музикантів. В
Україні такі професійні захворювання не реєструють.
Професійні захворювання опорно-рухового апарату можна профілактувати:
- адекватна оцінка умов праці,
- раціоналізація режиму праці та відпочинку,
- ергономічна організація робочих місць,
- організація проведення профілактичних медичних оглядів цієї категорії осіб,
- відповідальне ставлення роботодавців при організації робочих місць,
- відповідальне ставлення самих працівників до свого здоров’я.