Дипломатична служба Богдана

Хмельницького
Виконала: Джаіана Маріка
 Дипломатичні здібності
Б. Хмельницького
Він зумів у важких умовах практично нескінченних бойових дій налагодити
дипломатичну службу, яка стежила за подіями Східної, Південно-Східної та
Центральної Європи.
Гетьман, в залежності від потреб, визначав країну, склад посольства, розмір
матеріального забезпечення, кількість та характер подарунків. Він проводив
особисті бесіди з персоналом новопризначених посольств і давав остаточні
настанови та листи з інструкціями. Гетьман контролював дипломатичний
протокол, особисто приймав та проводжав іноземних послів. Починаючи з Б.
Хмельницького, всі гетьмани здійснювали регулярне дипломатичне
листування з іноземними государями. Майже всі українські правителі
середини XVII-початку XVIII ст. відзначалися дипломатичним хистом.
Військова канцелярія за дорученням гетьмана і під керівництвом писаря
здійснювала закордонне листування і виконувала роль дипломатичного
архіву, а також складала інструкції для посольств. Керівник канцелярії
виконував важливу протокольну функцію, зустрічаючи послів та
проводжаючи їх до гетьмана. До Чигирина прибували посольства з Росії,
Криму, Польщі, Туреччини, Молдавії, Валахії, Трансільванії, Швеції, Австрії,
країн Європи. У роки визвольної боротьби Б. Хмельницькому за допомогою
своєї дипломатії вдалося зробити дуже важливу справу – паралізувати дії
польського уряду, спрямовані на створення антиукраїнської коаліції. За часів
правління гетьманом було проведено близько п'яти Генеральних рад, на
яких обговорювалися проблеми війни і миру. Зважаючи на те, що ці
зібрання відвідувало від 40 до 70 тис. козаків, поступово їх функції перейшли
до старшинських рад у складі представників генеральної старшини та
козацьких полків. Важливою сферою діяльності козацьких дипломатів
1648-1657 pp. було збирання різноманітної інформації про характер
міжнародних відносин, внутрішньополітичне становище потенційних
союзників і противників, їхню військову потужність тощо.
 Особливості прийому Вставка рисунка

На основі козацьких традицій склався власний церемоніал прийому іноземних

гостей, послів, гонців, ведення з ними переговорів, організація безпеки їхнього
пересування, постачання для них конвою і фуражу. Форма прийому, зазвичай, в
Чигирині, залежала від рангу особи, політичного статусу того, хто її прислав,
важливості покладеної на неї дипломатичної місії. Посольства, яких брала на
утримання скарбниця, отримували помешкання неподалік від місця перебування
гетьмана. Існували відмінності в ритуалах аудієнції (церемоніалів) для послів різних
країн, що зумовлювалося традиціями їхньої служби і політичними цілями
українського уряду. Секретні питання обговорювалися тільки гетьманом наодинці з
посланцем в окремій кімнаті. Прикметними особливостями ведення переговорів
була їхня інтенсивність та швидке завершення. Дипломатична служба мала
перекладачів, знавців доріг, людей, пристосованих до мандрівного життя, секретарів
посольств, посланців і послів. Функцію останніх переважно виконували полковники
і генеральні старшини, які уповноважувалися гетьманом укладати угоди й договори.
Склад і чисельність посольств залежали від важливості дипломатичної місії.
А також, для прийому почесних гостей запроваджено заходи дипломатичного
протоколу: гарматний салют з десяти залпів, оркестр з труб і барабанів, запуск
ракет. Із військової скарбниці іноземним посланникам дарували багаті дари (шуби з
куниці, шапки з хутра чорної лисиці), проводжали послів з музикою і салютом.
Про високу культуру тогочасного
дипломатичного спілкування свідчить
знання іноземних мов. Дипломати
козацької держави активно
використовували свою писемну мову; у
спілкуванні із західними державами
зазвичай вживали латину, з поляками –
польську та латинську мови. У другій
половині XVI – середині ХУП ст.
козацька держава була добре відома в
усій Європі. Її представників приймали
при дворах монархів далеких від
України держав, і вони активно
впливали на вирішення багатьох
важливих питань того часу.
Отже, українська козацька держава Запорозька Січ здійснювала самостійну
зовнішню політику. Глава Запорозької Січі – кошовий отаман, пізніше гетьман
– з монархами сусідніх держав обмінювався договорами, йому вручалися
королівські універсали, царські укази, гетьманські ордери. Гетьман України
Б.Хмельницький встановив і розгорнув дипломатичні відносини з Польщею,
Московією, Кримом, Туреччиною, Папою Римським і німецьким імператором,
з Угорщиною, Молдовою, Волощиною, Трансільванією, Швецією та іншими
країнами. Функціональні дипломатичні обов'язки у Запорозькій Січі виконував
військовий, пізніше генеральний писар, який вів дипломатичне листування
від імені всього Запорозького війська; приймав на зберігання всі універсали,
укази, листи, ордени, цидули після ознайомлення з ними кошового і старшини;
зберігав архів. Писар мав штат помічників. На Запорожжі працювали товмачі
(перекладачі), які мали знати кілька мов, виконувати посольські доручення;
посли очолювали багаточисельні посольства, які посилалися до багатьох
держав світу.
Філон Джалалій (Джеджалій), очолюючи українське посольство до Стамбула
(1648 р.), де було укладено союз з Туреччиною. Генеральний осавул Дем'ян
Лисовець (Демко Чигиринський) був послом у Молдові і Валахії (1654 р.).
Талановитий дипломат білоцерківський полковник Іван Гиря наприкінці 1648 р.
очолював посольство до Варшави. Гадяцький полковник Кіндрат Бурляй
(Бурлюй, Бурлій) очолив перше посольство від Запорозького війська до Криму.
Корсунський полковник Максим Нестеренко, активний військовий,
політичний і дипломатичний діяч у 30-50-ті роки, 1646 р. разом із Б.
Хмельницьким – чигиринським сотником їздив до Варшави на переговори з
королем Владиславом IV у справі війни з Туреччиною і козацького походу на
Чорне море. Ніжинський полковник Іван Золотаренко був учасником
посольства, яке Б. Хмельницький відправив до Москви з проханням
військової допомоги в боротьбі проти Польщі. Слід зауважити, що серед послів
були не лише представники козацької старшини, а й міщани та
священнослужителі, а також іноземці, серед яких відомі імена Теодозія Грека і
Данила Оліверберга. Отже, керівна козацька старшина під проводом Б.
Хмельницького творила незалежну українську державу з європейським
спрямуванням.
 Вставка рисунка
Дипломатична служба Б. Хмельницького її
склад.
Мала у своєму складі перекладачів, знавців доріг, людей, пристосованих до
мандрівного життя, секретарів посольств, посланців і послів. Функцію останніх
переважно виконували полковники й ген. старшини, які уповноважувалися
гетьманом укладати угоди й договори.
Склад і чисельність посольств залежали від важливості дорученої їм
дипломатичної місії. Велика увага приділялася оформленню відповідної
документації. Листи, адресовані монархам, підписувалися гетьманом й
скріплювалися печаткою. Інколи гетьман вдавався до титулатури "Божою милістю",
що використовувалася європейськими монархами. Практикувалися різноманітні
стилі написання листів до іноз. правителів і глав урядів, що було зумовлено
враховуванням узвичаєних у тих чи ін. країнах норм етикету. Як правило, зміст
укладених договорів в Укр. козацькій д-ві не розголошувався і був відомим дуже
обмеженому колу осіб.
Дякую за увагу!