ФОНОВІ

ЗАХВОРЮВАННЯ
ЯЄЧНИКІВ

Афанасенко Я.В. 8106

 1

До групи кістом яєчника входить низка новоутворень, які за своєю будовою

(морфологічною, гістологічною) і формою значно відрізняються одне від
одного. В основу класифікації пухлин покладено їхню гістологічну структуру.
Усі бластоматозні пухлини поділяють на групи, кожна з яких має свої підгрупи.
 ГІСТОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ 2

ДОБРОЯКІСНИХ ПУХЛИН ЯЄЧНИКА

(ВООЗ, ЖЕНЕВА, 1977):

I. Епітеліальні пухлини II. Пухлини строми статевого IV. Герміногенні пухлини VII. Пухлини, що не
тяжа класифікуються
А. Серозні пухлини: а) доброякісні: А. Гранульозо-стромальноклітинні А. Дисгермінома. VIII. Вторинні (метастатичні)
Б. Пухлина ендодермального синуса.
цистаденома, папілярна цистаденома, пухлини: а) гранульозоклітинна
В. Ембріональна карцинома. пухлини
аденофіброма і цистаденофіброма. пухлина (фолікулома); б) група
Р. Поліембрінома.
Б. Муцинозні пухлини: а) доброякісні: текаклітинних пухлин (текоми).
Д. Хоріонепітеліома.
IX. Пухлиноподібні і
цистаденома, аденофіброма і Б. Андробластоми, пухлини з клітин
Сертолі–Лейдіга
Е. Тератоми (зріла, незріла). передпухлинні процеси
цистаденофіброма. Ж. Змішані герміногенні пухлини. • лютеома вагітності
В. Ендометріоїдні пухлини: а) доброякісні: • гіпертекоз
аденома, цистаденома, аденофіброма, • фолікулярні кісти
цистаденофіброма. • кіста жовтого тіла
• ендометріоз
Г. Світлоклітинні (мезонефроїдні пухлини): а)
доброякісні: аденофіброма. III. Ліпідно-клітинні V. Гонадобласома •
•
запальні процеси
параовариальні кісти.
Д. Пухлина Бреннера.
пухлини VI. Пухлини м'яких тканин
Е. Змішані епітеліальні пухлин
(неспецифічні для
яєчників)
 3
ЕПІТЕЛІАЛЬНІ ПУХЛИНИ
Серед епітеліальних пухлин найзначущими є серозні і муцинозні цистаденоми

Серозна цистаденома. Клітини серозних пухлин продукують серозну рідину або муцин. Серозні пухлини бувають одно-
або багатокамерні, крупних розмірів. Стінки їх щільні, вміст прозорий, світлий, внутрішня поверхня капсули – гладка.

При вагінальному дослідженні визначається гладкостінне рухоме утворення округлої або овоїдної форми збоку або
позаду від матки.

Досить часто зустрічаються папілярні серозні цистаденоми, які характеризуються наявністю папілярних розростань на
внутрішній поверхні капсули кісти. Вони частіше двосторонні двобічні.
Основними скаргами пацієнток при цій патології є біль внизу живота, при перекруті ніжки пухлини – гострий, бувають
дизуричні розлади, збільшення живота в обсязі, безпліддя.
Діагноз встановлюють на підставі клінічного перебігу захворювання, даних бімануального і ультразвукового
дослідження.
4

Серозна цистаденокарцинома у 56-річної жінки. Сонограма при

трансабдомінальному скануванні кісти правого яєчника з папілярними
виростами.
 5

Муцинозна цистаденома — найпростіша форма муцинозних пухлин, Це кісти, епітеліальний компонент яких схожий з
епітелієм цервікального каналу. Це багатокамерні округлі або овальної форми пухлиноподібні утворення з нерівною
поверхнею. Вони містять тягучу каламутну рідину, частіше бувають односторонніми. Величина варіює від невеликих
розмірів до гігантської пухлини.
Клінічно виявляються болем, відчуттям тяжкості внизу живота, дизуричними розладами, збільшенням живота. Найбільш
часта скарга – тупий ниючий біль внизу живота, що тягне, інколи нападоподібний, гострий.

При вагінальному дослідженні пальпується товстостінна пухлина тугоеластичної консистенції збоку або позаду від матки,
поверхня пухлини нерівна за рахунок багатокамерності. Рідко вражаються обидва яєчники.
Як правило, є добре виражена ніжка, у зв'язку з чим буває її перекрут.
Різновидом муцинозної пухлини яєчників є псевдоміксома.
 6

Муцинозна цистаденокарцинома у 41-річної жінки. Правий яєчник заміщений великим

кістозним утворенням з внутрішніми перетинками і камерами (А). Кольорова доплерограмма
показує артеріальну васкуляризацію в перетинці (B). КТ з контрастним посиленням (С) того ж
пацієнта також показує велике кістозне ураження з внутрішніми перетинками (стрілка).
7

Пухлина Бреннера – новоутворення, що рідко зустрічається. Складається з епітеліальних компонентів, розташованих у вигляді включень серед
сполучної тканини яєчників. Найчастіше вони виявляються випадково при обстеженні органів малого тазу або при лапаротомії. Пухлина має овальну
або округлу форму, гладку зовнішню поверхню і невеликі розміри.
 8

ФІБРОМИ ЯЄЧНИКІВ
Гінекологічне дослідження
– це стромальні пухлини, що складаються з
визначається як рухоме утворення
веретеноподібних клітин, які продукують велику овальної або округлої форми,
кількість колагену. Фіброми яєчника, як правило, локалізоване за маткою або збоку
однобічні. Розміри варіюють від декількох від неї.
міліметрів до 20–30 см.
Диференціювати
щільність пухлини нерідко
Фіброма яєчника характеризується повільним ростом, однак при потребує проведення
дистрофічних змінах розмір пухлини може швидко
збільшуватися.
диференційної діагностики з
підочеревинним міоматозним
вузлом
 9
ПУХЛИНИ СТРОМИ СТАТЕВОГО ТЯЖА
Це група гормонопродукуючих і гормональнозалежних пухлин. Гормонально-активними пухлинами яєчників називають новоутворення, що походять з
гормонально активних структур «жіночої» і «чоловічої» частини гонади, секретують відповідно естрогени і андрогени, обумовлюючи відповідно
розвиток тих, що фемінізують або віриллізуючих симптомів. Їх виникнення пов'язують з наявністю ембріональних залишків і порушенням
гормонального балансу в організмі. На відміну від всіх інших пухлин яєчників, гормонопродукуючі пухлини характеризуються клінічно вираженою
картиною захворювання

Гранульозоклітинна пухлина Текаклітинна пухлина

Буває переважно односторонньою, рідко досягає великих розмірів. Джерело її
зростання – зернистий шар (гранульоза) фолікулів. Форма пухлини округла/овальна,
консистенція щільна. Їхня злоякісність проявляється метастазами і рецидивами, які
можуть виникати через багато років після видалення пухлини. Частота малігнізації 5-
30%
Розвивається з клітин внутрішньої оболонки фолікула або зі строми яєчників.
Клінічні обумовлені підвищеною продукцією естрогену. При вагінальному
дослідженні визначається дещо збільшена матка і утворення яєчника щільної
консистенції, рухоме, безболісне, одностороннє.

Клінічні прояви обумовлені гормональною активністю пухлин, що викликає зміни зовнішнього вигляду хворих, зумовлені продукуванням клітинами пухлин естрогенних
гормонів. У дівчаток відбувається передчасне статеве дозрівання, збільшення молочних залоз, поява вторинних статевих ознак. У жінок періоду менопаузи поновлюються
менструації, часто – метроррагії. У репродуктивному віці нерідкі кровотечі, іноді аменорея, безпліддя, часті викидні. Немолоді хворі виглядають молодшими за свої роки.
Разом з ознаками гіперестрогенії спостерігається підвищення тургора шкіри, нагрубіння молочних залоз. При цьому яєчники можуть бути трохи збільшені.
 10
МАСКУЛІНІЗУЮЧІ ПУХЛИНИ ЯЄЧНИКІВ
Спільна ознака – здатність виробляти в підвищеній кількості човіловічий статевий гормон тестостерон, що дає маскулінізуючий
клінічний ефект.
Виникнення маскулінізуючих пухлин пов’язане з наявністю ембріонінальних зачатків протилежної статі.
До цієї групи відносять андробластому (пухлина з клітин Сертолі-Лейдіга) і ліпідно-клітинні пухлини

КЛІНІЧНА КАРТИНА
Клінічні прояви маскулінізуючих пухлин характеризуються двома періодами.

Спочатку розвивається дефемінізація (припинення менструацій, безплідність), надалі – вірилізація

у вигляді гіпотрофії грудних залоз, зниження лібідо, гіпертрофії клітора, гірсутизму, погрубішання
голосу.

Лише зрідка андробластома і ліпідно-клітинні пухлини не дають маскулінізуючого ефекту або ж

дають фемінізуючий і вірилізуючий ефекти одночасно.
 11
ДЕРМОЇДНА КІСТА ЯЄЧНИКА
(зріла тератома) є утворенням тканини яєчника, оточене капсулою з гладкими товстими стінками, заповнене вмістом слизової консистенції. Усередині кісти знаходяться включення
різної природи: частинки жирової тканини, шкіри, сальні залози, нервові волокна, фрагменти зубів та кісток.

Дермоїдна кіста відноситься до доброякісних новоутворень яєчників. Як правило, пухлина округлої форми, при
збільшенні в розмірах вона стає овальною, має витягнуту ніжку, перекрут якої може спричинити серйозне
ускладнення. У діаметрі покрита сполучнотканинною оболонкою тератома досягає 10 см і більше, але в
більшості випадків її діаметр не перевищує 6-7 сантиметрів.
Порожнина утворення вистелена шаром епітеліальних клітин, усередині знаходиться вміст, що за
консистенцією нагадує желе або гель. До складу вмісту входять частинки похідних ендо-, екто- та мезодерми
(потові та сальні залози, волосся, шкіра, жирова, кісткова та нервова тканини).
У більшості випадків діагностується дермоїдна кіста правого яєчника. Тератома відрізняється сповільненим
темпом зростання, але у окремих випадках спостерігається малігнізація (злоякісне переродження).

До найпоширеніших симптомів відносяться:

різної інтенсивності тягнутий біль у нижній частині живота;

відчуття тяжкості внизу живота;
збільшення розміру живота (при дермоїдній кісті значних розмірів);
прискорене та хворобливе сечовипускання, виділення малої кількості сечі (при здавлюванні утворенням сечового міхура);
кишкові розлади (діарея, запор) при спричиненні кістою тиску на товстий кишківник .
 12

ДІАГНОСТИКА
гінекологічний огляд:
при піхвовому дослідженні виявляється
рухоме безболісне утворення округлої форми

УЗД
трансвагінальне та трансабдомінальне ультразвукове
дослідження є найбільш інформативним методом
діагностики, за допомогою якого визначають розмір
утворення, щільність консистенції вмісту, особливості
включень;
 13

ДІАГНОСТИКА ФОНОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЯЄЧНИКІВ

У хворих із пухлинами та пухлиноподібними утвореннями яєчників відсутні характерні,

специфічно достовірні клінічні симптоми, властиві будь-якому одному виду цієї патології (за
винятком гормональноактивних пухлин).

Діагноз пухлини яєчника встановлюють на підставі клініко-анамнестичних даних, результатів

піхвового, ректального досліджень, а також додаткових методів діагностики.

Під час бімануального дослідження здебільшого вдається визначити розміри, консистенцію,

рухомість і характер поверхні новоутворення, локалізацію і зв’язок з органами малого таза
 14
ДІАГНОСТИКА

• Кістоми яєчників переважно розташовуються збоку і назад від матки.

• Прості серозні пухлини, як правило, однобічні, тугоеластичної консистенції, папілярні –
двобічні.
• Однобічні муцинозні кістоми мають кулясту горбисту поверхню.
• Фіброми яєчників щільні, однобічні.
• Дермоїдні кісти нерідко локалізуються вперед від матки.
• Гормонально-активні пухлини переважно однобічні, щільної консистенції.
• Пухлини яєчників характеризує безсимптомний перебіг на початкових етапах розвитку,
схильність до переродження на злоякісні з раннім метастазування
 15
ДІАГНОСТИКА

• Для діагностики пухлин і пухлиноподібних утворень яєчників застосовують трансвагінальну

ехографію, колірне допплерівське картування, спіральну комп’ютерну томографію, магнітно-
резонансну томографію, за необхідності – лапароскопію.
• За підозри на злоякісний процес у яєчниках доцільно визначати рівень пухлиноасоційованого
антигену СА-125, оцінювати стан усіх органів і систем черевної порожнини (УЗД), у тому
числі і сечової системи (екскреторна урографія) для уточнення поширення патологічного
процесу, а також дослідження травного тракту (з метою виключити метастатичний рак
яєчників і встановити зв’язок кишок з виявленим новоутворенням)
 16
ДІАГНОСТИКА

Для оцінки морфофункціональної структури оваріальних утворень з метою розпізнати

доброякісні і злоякісні зміни в комплексі крім трансвагінальної ехографії застосовують колірне
допплерівське картування (КДК). Широкі можливості для розпізнавання пухлин яєчників і
проведення диференціальної діагностики дає лапароскопія. При цьому вдається візуально
оцінити стан органів черевної порожнини і малого таза, визначити наявність пухлини,
уточнити її локалізацію і зв’язок з іншими органами, виконати інтраопераційну біопсію з
наступним гістологічним дослідженням біоптату.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ