Історія зарубіжної літератури

(XVII, XVIIІ ст. – поч. ХІХ ст.)

викладач – доц. Кравченко Я.П.

Навчальні
матеріали до
курсу
містяться на
платформі
електронного
забезпечення
MOODLE
https://moodle.
znu.edu.ua/cou
rse/view.php?id
=1167
 ЕСТЕТИКА І ПОЕТИКА
ЛІТЕРАТУРИ ХVII СТ
1. Поняття «бароко».
Історичні передумови.

2. Барокове світорозуміння.

3.Естетична сутність бароко.

Поетика барокової
літератури

4. Естетика класицизму.
Загальні принципи
класицистичної теорії.
Жанри літератури
класицизму.
 Поняття бароко: 1) бароко як світорозуміння,
пов'язане зі специфічним розумінням світу і місця людини.
Поняття «барокова людина».
2) загальномистецький стиль. Це живопис, музика, театр,
архітектура, мода;
3) літературний напрям бароко, в який включають літе­
ратурні явища, позначені бароковим стилем і
світорозумінням.

Походження терміну:
- від італ. barocco – химерний, вибагливий, дивний, чудернацький,
схильний до надмірностей;
- від порт. perola barroca – перлина неправильної форми.
 Наукова революція

«Математичні
начала натуральної
філософії» (1687):
формування образу
Всесвіту як
годинникового
механізму.

Ісаак Ньютон
 Розвиток науки
Ґотфрід Вільгельм
Лейбніц

Карл Лінней
 Розвиток науки
Галілео Галілей
Утверджує новий метод
наукового пізнання,
відмінний від віри.

Наука розвивається під

впливом експерименту,
потребує нового
понятійного апарату.
Новий інструментарій –
новий рівень точності
даних

Нові механізми –
телескоп, барометр,
компас, маятник,
годинник – вагоме
доповнення ідей і теорій.
Дозволяють робити
знання об’єктивним і
контролювати його.
 Філософія
раціоналізму: «мислю,
отже, існую» Р. Декарт
«Роздуми про першу
філософію» (1641)
Принцип сумніву: нічого не
можна приймати на віру,
лиш сумнів є
беззаперечним!
Розум – джерело
аргументів.
Світ обгрунтовується
засобами дедукції.
 Світогляд і філософія бароко:

-заперечення природності
«Природний стан – анархія, війна
усіх проти всіх»;
-ідея «облагородження»,
впорядкування дикої природи на
началах розуму;
-Істинним є те, що має
математичне вираження.
-ідея «сплячого Бога» – деїзм:
Бог, створивши світ, не торкається
справ Всесвіту. Бог – не Спаситель,
а Великий Архітектор.
Світ як довершений механізм.
Барочний світогляд Томас Гоббс
механістичний. Пророки – вчені!
 Людина доби бароко
Епоха бароко принесла
у свідомість людей
загострене відчуття
дисгармонії світу.
світ стає бурхливим,
збентеженим, драматичним,
відкритим для змін.

Людина не відчуває себе

центром Всесвіту, як це
було в епоху Відродження,
вона ніби мурашка в стихії
життя.
 Барокове світорозуміння
Світ складний, і людина неспроможна щось змінити.
Людина відчула себе серед цієї безмежності маленькою і
беззахисною.
Усвідомлення неминучості смерті стало трагедією.
Разом з тим, трагізм поєднувався з нестримним
прагненням жити. Усвідомивши, що життя коротке,
людина особливо гостро відчувала красу і привабливість
світу, який її оточував. Світ для барокової людини був
складним, незбагненним і до болю красивим.
 Ванітас (лат. vanitas — «марнота, марнославство») —
жанр живопису епохи бароко, алегоричний натюрморт,
композиційним центром якого традиційно є людський череп.
Ці картини призначалися для нагадування про
швидкоплинність життя, марнотність задоволень та
неминучість смерті.
 Риси стилю бароко
• прагнення до величі
і пишності,
• контрастність,
• просторовий
розмах,
• розкіш, динамічність
образів,
• симетрія і
змішування
масштабів.
Людина бароко заперечує природність. Ідеал
жінки - бліда шкіра, чудернацька зачіска,
корсет, спідниця на каркасі, підбори
 Ідеал
чоловіка
Джентльмен - від англ.
gentle: «м'який», «ніжний»,
«спокійний».
Він голить вуса і бороду,
користується духами і
носить напудрену перуку.
До чого сила, якщо тепер
вбивають, натискаючи на
спусковий гачок мушкета.
Нове у житті суспільства:
- виделки, серветки; витончений столовий етикет
- дуелі;
- променад (прогулянки у парку), каруселі, гойдалки;
- картярські ігри;
- маскаради;
- фейєрверки;
- уніформа в арміях.
 Естетична сутність бароко
Теоретики бароко. Літературний
стиль бароко мав своїх теоре­тиків. Це
іспанець Бальтазар Грасіан («Про
дотепність, або Мис­тецтво витонченого
розуму»), італієць Еммануеле Тезауро
(«Під­зорна труба Арістотеля») та ін.
 Основні жанри бароко:
барокова драма (Андреас Гріфіус, Йост ван ден Вондел,
Педро Кальдерон),
барокова поема (Торквато Тассо, Джон Мільтон),
бароковий роман (Ганс Гріммельсгаузен, Франсіско Кеведо,
Анрі Лесаж),
барокова лірика (Джон Донн, Луїс Гонгора, Джамбаттіста
Маріно, Георг Векерлін, Пауль Флемінг).
 Одним з панівних принципів естетики бароко є
ілюзорність. Митець своїми творами повинен був
створювати ілюзію, читача треба приголомшити,
змусити його дивуватися за допомогою введення до
твору дивних картин, незвичних сцен, нагромадження
образів, красномовства героїв.
 Поетика літературного бароко поєднує
різнорідні, протилежні елементи і
форми. Бароко гармонійно
сполучає трагічне з комічним,
піднесене з вульгарним, жахливе з
кумедним. Примхливо синтезуються в
ньому християнські та язичницькі
елементи.
Синтезує високу символіку з
побутовим натуралізмом, аскетику —
з гедонізмом, сакральне — із жартівливим.
За допомогою метафори все можливо
поєднати. Головне, аби таке примхливе
сполучення вражало й було дотепним.
 Поетика бароко
Реалістичні описи поєднувалися з
алегоричним зображенням. Широко
використовувалися символи, метафори,
театральні прийоми, графічні зображення
(рядки віршів утворюють малюнок),
насиченість риторичними фігурами,
антитезами, паралелізмами, градаціями.
 Нові жанри
галантно-героїчний роман
(Ж. де Скюдері, М. де
Скюдері), реально-
побутовий та сатиричний
роман (Фюретьєр, Ш.
Сорель, П. Скаррон). Бароко
як стиль дав декілька
різновидів, течій: маринізм,
гонгоризм (культеранізм),
консептизм (Італія, Іспанія),
метафізична школа та
евфуїзм (Англія).
 Мадлен де Скюдері
1607 - 1701

Мадлен де Скюдері належать

багатотомні галантні романи, в
героях яких читачі легко
впізнавали своїх знаменитих
сучасників.
Найвідоміші з творів —
«Артамен, або Великий Кир»
(1649-1653), «Клелія» (1654-
1660), «Ібрагім», «Альмахіда».
 Роман М.де Скюдері
«Клелія» як зразок
преціозної літератури
До роману додано «Карту
Країни ніжності» - основу
«галантного кодексу»,
алегоричний маршрут по
багатому небезпеками царству
любові.
Проза пишна, гіперболізована,
надчуттєва, манірна.
В межах цього стилю детально
розробляється любовний
світський «галантний» кодекс.
 Класицизм (від
лат. classicus –
зразковий) – стиль
і напрям в
європейському
мистецтві ХVІІ –
початку ХІХ ст.,
який ґрунтується
на суворому
дотриманні ряду
норм, правил,
канонів.
 Архітектурі класицизму
притаманні правильні
геометричні форми, підкреслено
статичні, організовані в логічно
вибудувані ансамблі.
Класицизм виникає як антитеза
бароко з його пишністю,
багатством декору і
неспокійними, немов слизькими
лініями. Східний фасад Лувру (архітектор Клод
Перро; XVIІ ст.)
Людовік ХІІІ Людовік XІV
(1610–1643) (1638–1715)

Кардинал
Рішельє
(1585–1642)
 Доктрина французького
класицизму: принципи і
правила
Принципи:
-Наслідування античності
-Природність
-Раціональність у поєднанні з
інтелектуальністю
-Універсальність та імперсональність
-Моральність і соціальна функція
-Не лише натхнення, а й технічна
робота
-Звернення до ідеалу
Риси класицистичного мистецтва:
- античність як естетичний канон;
- основна проблема – людина і суспільство;
- раціоналізм;
- нормативність;
- монументальність;
- аристократизм.

Антон Лосенко
(1737–1773)
Прощання
Гектора з
Андромахою
(1773)
Нікола Буало (1636–1711)

Початок першої пісні

«Мистецтво поетичне».
Видання 1674 року
Найвидатніші представники класицизму
Література
Франція:
Франсуа де Малерб (1555–1628)
П'єр Корнель (1606–1684)
Жан Расін (1639–1699)
Найвидатніші представники класицизму
Література
Франція:
Жан де Лафонтен (1621–1695)
Мольєр (1622–1673)
Найвидатніші представники класицизму
Література
Англія:
Джон Драйден (1631–1700)
Олександр Поуп (1688–1744)
Принципи класицистичної теорії
Специфіка зображення людини в
класицизмі
 Естетичні
погляди П.
Корнеля
- Велич сюжету
- Героїчність пристрастей і
поривань
- Вільний вибір вчинку
- Викликати почуття захвату і
захоплення
- Уявлення про героїчну сутність
людини
- Прославлення свободи волі.
Людина здатна вільно обирати
те, що є найбільш героїчним,
найбільш шляхетним.
 Реалізація
класицистичних
принципів в драмі «Сід»

- Тема
- Конфлікт
- Характери
- Образ монарха
- Стиль
- Пафос
- Правило єдностей
 Жанр «високої комедії» в творчості Ж.-Б. Мольєра

1. «Висока комедія», як і трагедія,

ставить серйозні моральні,
соціальні, філософські проблеми.
2. На відміну від звичайної комедії
класицизму, персонажами якої
були люди нижчого і середнього
стану, головною дійовою особою
«високої комедії» є, як і в трагедії,
людина вищого стану.
3. В «високій комедії», як і в трагедії,
обов'язково дотримується правило
трьох єдностей.
4. «висока комедія», як і трагедія,
ділиться на 5 актів.
5. «висока комедія», як і трагедія,
пишеться віршем.