Чарльз Едвард Мерріам

Котляров Артем РУ-211

 Дитинство та освіта
Чарльз Едвард Мерріам народився 15 листопада 1874
р. у місті Гопкінтон у штаті Айова, США.
Чарльз відвідував державну школу в Гопкінтоні.
Потім, навчався на юриста в Школі права
Університету Айови. Однак у 1897 році Чарльз
розпочав навчання в Колумбійському університеті,
пов’язавши себе з політичними науками. У 1900 р.
захистив докторську дисертацію.
Попри те, що він закінчив Колумбійський університет,
він всеж вирішив розпочати свою наукову та
викладацьку кар'єру в Чикаго. В 1900 році Меріан став
першим членом факультету політичних наук в
Університеті Чикаго.
Популярність у професійному
співтоваристві Мерріаму принесла книга
«Історія американських політичних
теорій», опублікована в 1903 р. Ця
монографія може розглядатися як перше
докладне дослідження американської
політичної думки, в якому була спроба її
періодизації та класифікації.
 Місцева політична кар’єра
Мерріам також брав активну участь у політичному житті Чикаго. Спочатку співпрацював з міською
владою як експерт. У 1909 р. його було обрано до міської ради Чикаго. де він ініціював установу комісії
з міських витрат, яку сам і очолив.
На хвилі прогресивізму Мерріам 1911 р. взяв участь у виборах на посаду мера Чикаго, однак вибори
він програв. Після виборів підтримав ініційований Т. Рузвельтом розкол у Республіканській партії та
створення Прогресивної партії.
 Перша світова війна
Після вступу Америки у війну Мерріама у званні
капітана було зараховано до складу корпусу
зв'язку армії США. Він займався питаннями
підготовки військових льотчиків, а також брав
участь в інформаційному та пропагандистському
забезпеченні військової кампанії у Комітеті
суспільної інформації (відомого також як Комітет
Крила).
Навесні 1918 р. Мерріам прийняв пропозицію
очолити представництво Комітету у Римі, де
розгорнув пропаганду, спрямовану на заохочення
італійської громадськості тримати Італію у війні
на союзній стороні. Однак через конфлікт із
посольством, був відкликаний з Риму у вересні
1918 р.
Попри невдачі на полі практичної політики, все ж
багато його ідей отримали підтримку керівництва
і спонсорів університету Чикаго. Він швидко рухався
по кар'єрній драбині і в 1911 році отримав звання
професора, і цього ж року став головою відділу
політичних наук. А вже на початку 1920-х років
Мерріам досяг максимально широкої свободи рук в
організації досліджень і викладання, якої не мали
декани інших факультетів. Мерріам прагнув до
досягнення нової якості політичних досліджень та
викладання дисципліни, до виходу її за межі суто
теоретичної рефлексії та перетворення на практичну
науку.
В результаті в 1920-і і 1930-і роки пальма першості в американській політології перейшла до
університету Чикаго. Кращі випускники факультету політичної науки склали когорту дослідників, які, за
висловом Г. Алмонда, здійснили «чиказьку революцію» в американській політології. Серед них – Г.
Госнелл, Г. Лассуелл, Л. Уайт.
Стаття «Сучасний стан вивчення політики» 1921 р.

Програмні установки цієї статті – це своєрідна

лебедина пісня ери прогресивізму.
Пропонуючи новий порядок денний політичних
досліджень, Мерріам бачив свою місію у
перетворенні дисципліни відповідно до
прогресистських ідеалів. Оновлення методичного
інструментарію (включаючи широке запозичення
методів природничих наук), продуктивну
взаємодію з іншими галузями знання та загальну
переорієнтацію на систематичну експертну
підтримку державного управління мали
забезпечити перетворення політології на справді
наукову дисципліну.
 Співпраця з Г. Госнеллом та Г. Лассвеллом
З Г. Госнелом вони дали старт широкому застосуванню
емпіричних та статистичних методів дослідження
електоральної поведінки. Використовувалося контрольне
квотування, що дозволило під час аналізу установок виборців
врахувати їх демографічні характеристики. У фокусі
дослідження 1924 були причини відмови виборців від участі
в голосуванні. Поряд із змістовними висновками особливу
цінність цій роботі надавала докладна експлікація
методології та техніки опитувань виборців.
Для Г. Лассвелла Мерріам визначив вибір теми
дисертаційного дослідження. Дисертацію було присвячено
вивченню методів військової та політичної пропаганди. Ця
робота може претендувати на перше місце в рейтингу праць,
що розкривають сутність та основні механізми
цілеспрямованого впливу на свідомість та емоції масової
аудиторії.
 Книга «Нові аспекти політики» 1924 р
Книга була адресована американським дослідникам політики, яка включала перероблені та
доповнені версії статей та виступів Мерріама 1920–1924 рр. і являла собою огляд оновленої
науки про політику та державу.
Безсумнівним свідченням високого визнання програми Мерріама стало обрання його в 1924 р.
президентом Американської асоціації політичної науки (APSA).
З ініціативи очолюваного Мерріамом дослідницького комітету APSA була заснована
Дослідницька рада з громадських наук (SSRC) –незалежна міжнародна некомерційна
організація, яка займається просуванням досліджень у соціальних науках і суміжних
дисциплінах.
 «Наукова імперія»
У середині 1920-х років, Мерріам запропонував створення на базі
університету Чикаго нової суперструктури, покликаної
забезпечити прямий зв'язок науки, освіти та державного
управління шляхом переорієнтації соціальних досліджень на
потреби практичної політики. Школа політики, що об'єднує ряд
факультетів та департаментів, а також дослідницькі підрозділи та
фонди, мала стати центром експертної підтримки політичних
рішень і водночас школою підготовки кадрів для державної
служби. Однак підтримка з боку університетського керівництва
виявилася недостатньою, а з приходом у 1929 р. нового
президента університету Чикаго Р. Хатчинса і зовсім зійшла
нанівець.
Разом з тим плани Мерріама отримали фізичне втілення у вигляді
збудованого в 1929 р. корпусу, в якому розмістилися майже всі
підрозділи університету Чикаго соціально-гуманітарної
спрямованості. Це був перший університетський кампус в
Америці, в якому філософи, соціологи, економісти, політологи та
антропологи працювали на одному майданчику. Мерріам не
просто прагнув об'єднання представників цих наук в одному
будинку - він вважав, що в кінцевому рахунку йому вдасться
збудувати єдину будівлю соціального знання.
 Федеральна служба
При президенстві Г. Гувері, який в 1929 р. заснував Президентський
комітет із соціальних трендів, віце-головою комітету став Мерріам.
Головний підсумок цієї роботи – доповідь «Поточні соціальні
тренди», яка була опублікована на початку 1933 р. І хоча ця
доповідь не містила пропозицій щодо соціальних і політичних
реформ, необхідні для подолання наслідків Великої депресії, він
сформував цінну інформаційну базу, використану для розробки
заходів Нового курсу.
При Ф. Рузвельту був членом Комітету з національних ресурсів
федерального Міністерства внутрішніх справ, що давало йому
можливість впливати на підготовку та реалізацію урядових програм
у рамках Нового курсу. У 1936 р. Мерріам було включено до
складу Президентського комітету з адміністративного управління.
10 січня 1937 року Комітет випустив свою доповідь (яка відома
заявою про те, що «Президентові потрібна допомога»).
 Кінець кар’єри

У 1930-ті роки Мерріам продовжував публікувати твори, які незмінно викликали інтерес
політологічного співтовариства. Але у функціонуванні очолюваного ним факультетом зростали
проблеми. Відносини між Мерріамом і новим президентом університету розвивалися по низхідній. На
цьому тлі до кінця 1930-х років почав розпадатися кадровий кістяк школи Чикаго політичних
досліджень. Найбільш болючим був відхід Лассуелла і Госнелла, які вирішили, що університет Чикаго
вже не є оптимальним майданчиком для їх професійного зростання.
У 1940 р. подав у відставку зі свого поста і сам Мерріам. Вийшовши на пенсію у 66 років, він зберігав
наукову активність, багато публікував, виступав з лекціями у різних університетах, брав участь у роботі
благодійних структур сімейства Рокфеллерів.
Мерріам помер 8 січня 1953 р. після тривалої хвороби. У його архіві збереглося кілька незакінчених
рукописів наукових праць, а також автобіографії.
Дякую за увагу!