БІОХІМІЯ ПЕЧІНКИ

(лекція для студентів 2-го курсу)

Лектор: доц. Григор’єва Н.П.

 План:
1. Функціональні проби
печінки
2. Функції печінки
 Печінку називають «центральною біохімічною
лабораторією». У печінці відбуваються всі
метаболічні процеси обміну вуглеводів, ліпідів,
амінокислот, знешкодження токсичних речовин,
утворення жовчі тощо.
Для виявлення порушень окремих функцій
печінки використовують функціональні проби.
Функціональні проби печінки – це такі
біохімічні показники, які дозволяють виявити
порушення окремих функцій печінки
 ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПРОБИ ПЕЧІНКИ
На ВУГЛЕВОДНУ функцію:
• Вміст глюкози в крові натще
• Глюкозо-толерантний тест
• Інсуліновий тест
• Адреналіновийтест
• Галактозна проба
 На БІЛКОВУ функцію:
• Вміст загального білка (65-85г/л)
• Електрофореграма
• Вміст фібриногену (2-4 г/л)
• Осадкову проби колоїдостійкості
(тимолова, Вельтмана)
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
γ-глобуліни N α-, β-глоб
• Аміноацидемія
 На ЛІПІДНУ функцію:
• Вміст загального та естерифікованого
холестерину (Кес=0,6-0,8)
• Ліпідограма: β-ЛП: α-ЛП=70%:30%
• Кетонові тіла
Маркер ЦИТОЛІЗУ –
• Активність амінотрансфераз
Маркер ХОЛЕСТАЗУ:
• активність лужної фосфатази
 На ДЕТОКСИКАЦІЙНУ функцію:
• Вміст аміаку
• Вміст білірубіну та його фракцій,
вміст уробіліногену
• Проба Квіка-Пителя (навантаження
бензоатом натрію): 6 г бензоату
натрію 4-4,5 г гіпурової кислоти за
4 год виділяється з сечею в нормі
• Проба з бромсульфонфталеїном
 Ензимодіагностика захворювань
печінки

• АлАТ
• АсАТ
• сорбітолдегідрогеназа
• глутаматдегідрогеназа
• гамма-глутамілтрансфераза
 Функції печінки
• Метаболічна
• Депонувальна
• Секреторна
• Екскреторна
• Гомеостатична
• Детоксикаційна
 Метаболічна функція печінки передбачає
наявність і проходження в печінці (гепатоцитах
та інших клітинах) реакцій з обміну вуглеводів,
ліпідів, амінокислот тощо. Тому виділяють
вуглеводну, ліпідну, детоксикаційну та інші
функції печінки.
У гепатоцитах (аналогічно й в інших тканинах)
відбуваються ті метаболічні цикли, які ферменти
наявні у клітинах. Тому виділяють
органоспецифічні ферменти (процеси), за якими
проводять ферментодіагностику захворювань
тканин і органів.
 Особливості обміну вуглеводів
1. Наявність специфічних ферментів:
Глюкокінази
Глікогенсинтази
Глікогенфосфорилази
Фруктокінази
Альдолази фруктозо-1-фосфату
Галактокінази
Гексозо-1-фосфат-уридил-трансферази
Сорбітолдегідрогенази
ФФК-2 фруктозо2,6-дифосфат(активаторФФК-1)
 Органоспецифічні транспортери глюкози
Обмін глюкози у клітинах залежить від її надходження в
клітину, яке забезпечується транспортними системами

Тип тран- субстрат локалізація

сортера
GLUT - 1 глюкоза Мозок, плацента, нирки
еритроцити
GLUT - 2 глюкоза Печінка, нирки, ентероцити,
Фруктоза β-клітини підшлункової
галактоза залози
GLUT - 3 Глюкоза Мозок, плацента, нирки
GLUT – 4 Глюкоза М’язи, адипоцити
GLUT - 5 глюкоза Тонкий кишечник
 Активація глюкози
Гексокиназа у мязах, Глюкокіназа – у печінці.
Відмінності дії ізоферментів:
1.Гексокіназа фосфорилує не тільки глюкозу, а й
інші гексози, глюкокіназа - тільки глюкозу.
2.Гексокіназа знаходиться у всіх органах, а
глюкокіназа – тільки у печінці.
3.Гексокиназа має високу спорідненість до
глюкози (реагує з глюкозою при її низькій
концентрації – Км=0,1 ммоль/л), глюкокіназа
– низьку спорідненість до глюкози (працює
при концентрації біля 10 ммоль/л (після
прийому їжі) та не гальмується глюкозо-6-
фосфатом.
• Константа Міхаеліса ( Кm ) дорiвнює
концентрацiї субстрату за умови, що
швидкiсть реакцiї дорiвнює половинi
максимальної
V
Vmax

1/2Vmax

Km1 Km3 [S]

Гексокіназа
Km2
Глюкокіназа
 У гепатоцитах активно функціонує
пентозофосфатний шлях окиснення глюкози,
продукт якого (НАДФН) активно
використовується в гепатоцитах для синтезу
жирних кислот, холестерину, жовчних кислот, а
також для знешкодження токсичних речовин у
печінці.
ПФШ дає клітині тільки 50% НАДФН, інші 50%
у продукують цитоплазматичні НАДФ-залежні
(!!!) ферменти: Ізоцитратдегідрогеназа та
Малатдегідрогеназа
 Шляхи утворення НАДФН:
• Глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа
• 6-фосфоглюконатдегідрогеназа
• Ізоцитратдегідрогеназа:
Ізоцитрат + НАДФ+ НАДФН + 2-
ОГ + СО2
• Малатдегідрогеназа:
• Малат + НАДФ+ НАДФН + Піруват + СО2
 У гепатоцитах наявні специфічні ферменти
перетвореня фруктози та галактози:
Фруктокіназа
Альдолаза фруктозо-1-фосфату
Галактокіназа
Гексозо-1-фосфат-уридил-трансфераза
Дефект фруктокінази (порушення
утилізації фруктози – виділяється з сечею)
Непереносимість фруктози* Дефект
альдолази фруктозо-1-фосфату
Галактоземія: Дефект Галактозо-1фосфат-
уридил-трансферази
 Специфічні шляхи перетворення –
утворення УДФ-глюкуронової
кислоти за схемою:
Глюкозо-1-фосфат УДФ-глюкоза
УДФ-глюкуронат
УДФ-глюкозо-6-дегідрогеназа
 Поліоловий шлях окиснення глюкози
Осмотичний
стрес
Альдозо- Сорбітол-
редуктаза дегідрогеназа
Глюкоза Сорбітол Фруктоза
НАДФН НАДФ+ НАД+ НАДН

Кінцеві
продукти
глікози-
лування
 За умов гіперглікемії зростає концентрація
глюкози - активується альдозоредуктаза, яка
перетворює глюкозу на сорбітол.
Сорбитол накопичується в ендоте-лії,
клітинах клубочків нирок і у нейронах.
Накопичення сорбитолу в нейронах при-
гнічує синтез важливого компоненту мієліну -
міоінозитолу та знижує активність Na(+),K(+)-
АТФази. В результаті пору
шується проведення нервового імпульсу.
Надлишок в клітині осмотично активних
сорбітолу і фруктози утримує воду, змінює
форму клітин та їх функціональну активність.
• Надлишкова активність альдозоредуктази
призводить до витрачання НАДФН в
клітинах, що пригнічує ряд процесів:
• • відновлення глутатіону, використо-
вуваного в антиоксидантній системі клітин і
в метаболічних процесах,
• • реакцію синтезу вазодилататора оксиду
азоту (NO),
• • нейтралізацію аміаку в реакції відновного
амінування α-кетоглутарату,
• • мікросомальне окислення.
• 13. 52-річний чоловік з 12-річною історією
некопенсованого цукрового діабету скар-
житься на погіршення зору. Фізичне обсте-
ження виявляє помутніння на кришталику
ока. Який фермент, швидше за все, сприяв
цьому ускладненню?
• (А) 3-Гідрокси-3-метилглутарил-кофермент А-
редуктаза
• (B) Аденозиндезаміназа
• (С) Альдозоредуктаза
• (D) Галактозо-1-фосфат уридилтрансфераза
• (Е) Гексокіназа
• (F) Інсуліноподібний фактор росту
 Гомеотатична функція печінки
Роль печінки у регуляції основних констант крові
можна розглянути на прикладі регуляції вмісту
глюкози у крові.
Регуляція концентрації глюкози у крові можлива
тому, що у гепатоцитах відбуваються такі
метаболічні шляхи, як глікогеноліз (активується
глікогенфосфорилаза), глікогенез
(глікогенсинтаза) та глюконеогенез (у гепатоцитах
наявні обхідні ферменти глюконеогенезу –
піруваткарбоксилаза, ФЕПкарбоксикіназа,
фруктозо-1,6-дифосфатаза, глюкозо-6-
фосфатаза).
Регуляція вмісту глюкози в крові
 Наприклад, при зниженні вмісту глюкози у
крові: виділяється глюкагон (гормон
підшлункової залози), який за аденілатциклаз-
ним каскадом активує глікогенфосфорилазу
печінки. У гепатоцитах активується фосфороліз
глікогену:
Глікоген Глюкозо-1-фосфат Глюкозо-6-
фосфат Глюкоза
Глюкоза виходить у кров, її концентрація в
крові зростає.
Тому при глікогенозах спостерігається
гіпоглікемія натще
 Ензимопатії обміну глікогену
Глікогенози:
• Хв. Гірке - глюкозо-6-фосфатаза
• Хв. Помпе - 1,4-глікозидаза лізосом
• Хв.Корі – 1,6-глікозидаза
• Хв. Герса – глікогенфосфорилаза (печ.)
• Хв.Мак-Ардля–глікогенфосфорилаза(м)
Аглікогенози:
• Хв.Льюїса - глікогенсинтаза
• Хв.Андерсена – 4,6-глікозилтрансфераза
• У немовля з затримкою росту, гепатомегалією
та гіпоглікемією при біопсії виявлено фіброз
печінки без накопичення ліпідів. Відмічено
також накопичення коротколанцюгового декст-
риноподібного матеріалу в цитозолі гепа-
тоцитів. Який з перерахованих ферментів, най-
імовірніше, є недостатнім у даного пацієнта?
• A. Глюкозо-6-фосфатаза
• B. Глікогенфосфорилаза
• C. Дерозгалужуючий фермент
• D. Аміло- а- (1,6) -глюкозидаза
• E. Піруваткіназа
• 1-річного хлопчика батьки привели на консультацію до
лікаря через важку гіпотонію. Мати пацієнта стверджує,
що дитина їсть із трудом через прогресуючу задишку і
втому. Фізичне обстеження виявило, що край печінки
знаходиться приблизно на 5 см нижче правого краю
ребра, а при аускультації обох нижніх полів легень чути
хрипи. Рентген грудної клітки показує кардіомегалію.
Рівень глюкози в плазмі натще в межах норми. Дефіцит
якого з наступних ферментів, швидше за все, є
причиною такого стану пацієнта?
• A. Глюкозо-6-фосфатази
• Б. Глікоген-розгалужуючого ферменту
• C. Лізосомальної aльфа-1,4-глюкозидази
• D. Лізосомальної сфінгомієлінази
• E. Міофосфорилази
• Правильна відповідь С. Гепатомегалія, кардіо-
мегалія і серцева недостатність, яка є вторинною
до кардіоміопатії, - характерні особливості
хвороби Помпе (один з видів глікогенозів). При
цьому стані глікоген накопичується в органах
внаслідок дефіциту лізосомальної aльфа-1,4-
глюкозидази. Це захворювання відрізняється від
багатьох інших хвороб накопичення глікогену
(особливо хвороби Гірке) вираженістю ураження
скелетних м'язів і серцевого м’язу і відносною
відсутністю гіпоглікемічних і ацидотичних
епізодів. На відміну від хвороби Гірке, у пацієнтів
з хворобою Помпе не спостерігається важка
гіпоглікемія натщесерце.
• Тому функціональними пробами печінки
на вуглеводну функцію є:

• Вміст глюкози в крові натще

• Глюкозо-толерантний тест
• Інсуліновий тест
• Адреналіновий тест
• Галактозна проба
 Роль печінки в обміні ліпідів
1. Прискорює травлення і
всмоктування ліпідів шляхом
утворення жовчі
2. Забезпечує синтез жирних кислот,
тригліцеридів, фосфоліпідів,
холестерину, кетонових тіл,
жовчних кислот, 25-
гідроксилування D3
 3. Виконує інтегральну функцію
в обміні ліпопротеїнів
• Синтез ЛПДНЩ та ЛПВЩ (апо В-100,
апо С)
• Трансформація ЛППЩ у ЛПНЩ
• Синтез апо D (ЛПВЩ) – перено-
щик ефірів холестерину з ЛПВЩ
на ХМ, ЛПДНЩ, ЛПНЩ у печінку
• Синтез
лецитинхолестеролацилтрансфе
рази
 Жовчоутворювальна функція
печінки
полягає в:
• 1. Синтезі жовчних кислот з
холестерину, утворенні парних
жовчних кислот
• 2. Утворенні та секреції жовчі
 ОБМІН ЖОВЧНИХ КИСЛОТ
ХОЛЕСТЕРИН
7 –гідроксихолестерол
Холіл-КоА Хенодезоксихоліл-КоА
Таурохолат Тауро- та гліко-
Первинні жовчні кислоти
(Глікохолат) хенодезоксихолати
Дезоксихолева
Вторинні жовчні кислоти
Літохолева 7кето-літохолева
Сульфолітохолева Урсодезокихолева
Третинні жовчні
 ФУНКЦІЇ ЖОВЧІ (500-1000 мл)
1. Емульгування жирів
2. Нейтралізація кислоти
3. Екскреція (жовчних кислот (500мг/д),
холестерину (1г), Сu, Zn, Hg
4. Забезпечує розчинність холестерину
(ж/к,Фл): холато-холестериновий
коефіцієнт: Ж/К:Х=25%
• Жовчні камені: 80-95%-холестерин,
білірубінат кальцію
 СКЛАД ЖОВЧІ
• Вода,% 98 87
• Жовчні кислоти, г% 0,65-1,4 11,5
• Холестерин, г% 0,08-0,2 0,3-1,6
• Фосфоліпіди, г% 0,25 0,35
• Білірубін, мг% 12-140 36-630
• Na+,ммоль/л 145 130
• К+ 5 9
• Са2+ 2,5 6
• Сl- 100 75
• рН 7,0
• Лужна фосфатаза
 Функціональні проби на
ЛІПІДНУ функцію печінки:
• Вміст загального та
естерифікованого холестерину
(Кес=0,6-0,8)
• Ліпідограма: β-ЛП: α-ЛП=70%:30%
• Вміст кетонових тіл (0,85–1,7
ммоль/л (5–10 мг%)
• У обох 4-місячних братів-близнюків від моменту народ-
ження спостерігається прогресуюча слабкість, зниження
глибоких сухожильних рефлексів і жаб’яче положення
нижніх кінцівок. У обох хлопчиків спостерігалися судо-
ми, які супроводжувалися гіпоглікемією та гіпокетоне-
мією. Один з близнюків помер у віці 5 місяців. У 3-
річному віці у близнюка, який вижив, діагностували
кардіомегалію, лабораторні тести виявили підвищення
ефірів карнітину як в м'язовій тканині, так і в сироватці
крові. Який з перелічених варіантів є найбільш
вірогідним діагнозом?
• A. Дефіцит α,L-ідуронідази
• B. Дефіцит кислої мальтази (1,4-глюкозидази)
• C. Дефіцит поглинання карнітину
• D. Дефіцит дегідрогенази довголанцюгових ацил-Ко
• E. Дефіцит міофосфорилази
• 7-річного хлопчика мати привела на консуль-
тацію до лікаря через проблеми з травленням.
Мати каже, що він часто страждає від сильних
спазмів в животі після вживання їжі з високим
вмістом жиру. Діагностика генетичних дефектів
виявила дефіцит ліпопротеїнліпази. Вміст якої з
перерахованих речовин, швидше за все, збіль-
шується в плазмі крові цього пацієнта після
вживання жирної їжі?
• A. Альбумін-зв'язані вільні жирні кислоти
• B. Хіломікрони
• C. ЛПВЩ
• D. ЛПНЩ
• E. Неетерифіковані жирні кислоти
Депонувальна функція печінки
Вода – 75%
Білки – 12-24%
Ліпіди – 2-6 %
Глікоген – 2-8% (150-200 г)
Жиророзчинні вітаміни
Ферум – 0,02%
 СЕКРЕТОРНА
Альбуміни (13-18 г/д)
Глобуліни
Фібриноген
Протромбін
Проковертин
Плазміноген
Церулоплазмін
ЕКСКРЕТОРНА: Холестерин, білірубін,
жовчні кислоти, мінеральні елементи
 ДЕТОКСИКАЦІЙНА
- знешкодження гідрофобних
речовин: ендотоксинів (аміак,
білірубін, гормонів),
ксенобіотиків (лікарських
препаратів, харчових добавок)
та продуктів гниття білків у
кишечнику ( індол, скатол,
фенол, крезол)
 Специфічні шляхи знешкодження
токсичних речовин у гепатоцитах:
АМІАК – знешкоджується в орнітиновому
циклі
ЕТАНОЛ – ферментами:
Алкогольдегідрогеназа
Каталазо-пероксидазна система
Система мікросомального окиснення
Ацетальдегід
Альдегіддегідрогеназа Оцтова кислота
Ацетат ---- Ацетил-Ко А
Токсичними для організму є гідрофобні
(ліпофільні) речовини, які легко проходять
крізь клітинні мембрани
Знешкодження Т/Р у печінці (біотрансфор-
мація) – це процес перетворення гідрофо-
бних речовин на гідрофільні, які
виводяться із організму.
• Тому всі гідрофобні сполуки
знешкоджуються в печінці у 2 фази:
• І – окиснення
• І І– реакції кон’югації
• І фаза – це окиснювально-відновні та
гідролітичні реакції, які призводять до
утворення у сполуці малих полярних груп
– -ОН, -СООН, -SH, –NH2
• Такі реакції каталізують мікросомальні
ферменти, що містять цитохром Р-450.
• Ланцюг окиснення містить:
НАДФН ФП(ФАД) P-450
• Cумарна реакція:
НАДФН + R-H + О2 НАДФ+ + R-OH + Н2О
 Ланцюг мікросомального
окиснення

3 класи цитохромів:
І - що беруть участь у метаболізмі лікарських
препаратів і ксенобіотиків (Р-450 1А1, Р-450 1А2,
Р-450 1В1 тощо),
ІІ – ті, ще беруть участь у синтезі стероїдів (Р-450
19А1, Р-450 21А2 тощо),
ІІІ – ті, що беруть участь в інших важливих
ендогенних процесах організму (Р-450 27А1, Р-450
1В1 тощо).
 Типи реакцій окиснення
• 1) Окиснювальне гідроксилування
аліфатичних сполук (алканів, алкенів)
або бокових радикалів циклічних
сполук (барбітурати- гексобарбітал,
фенобарбітал пентобарбітал)

ОН
 2) окиснювальне гідроксилування

• циклічних сполук (бензол фенол); анілін,

ацетанілід; циклічні вуглеводні - гептахлор,
поліциклічні - бензапірен)
 3) окиснювальне дезалкілування
(амідопірин, аміназин, ефедрин, іміпрамін)
• N-дезалкілування
R-NH-CH3 R-NH-CH2-OH
R-OH + H-C=O(H)
 4) реакції відновлення:
• - нітросполук, азосполук (нітробензол —>
анілін
NH2

• - відновлене дезгалогенування:
CCl4 (тетрахлорметан) CНCl3 (хлороформ)
• ІІ фаза – реакції кон’югації –
каталізують ферменти класу
трасфераз
• Під час таких реакцій до полярних
груп, які утворилися в І фазі,
приєднуються полярні залишки,
що підвищує водорозчинність
кон’югатів і полегшує їх виведення
з організму нирками або печінкою
через жовч
 Типи реакцій кон’югації
• Глюкуронова
Фермент – УДФ-глюкуронілтрансфераза
Донор групи – УДФ-глюкуронова кислота
Знешкоджуються:
• 1) ендотоксини (білірубін, стероїдні
гормони, тироксин)
• 2) продукти гниття (фенол, крезол,
індол,скатол)
• 3) ксенобіотики
 сульфатна кон’югація
Фермент : Арилсульфотрансфераза
Донор групи – ФАФС
Знешкоджуються:
• (стероїдні гормони, продукти їх
метобролізму, фенол, крезол, індол)
 метилування
• Метилтрансферази (S-Аденозилметіонін)
• (аміни, фенол, тіолові сполуки,
катехоламіни, нікотинамід, неорганічні
сполуки S, Se, Hg)

CH3
 Ацетилування
• Ацетилтрансферази (Ацетил-КоА)
• (ароматичні аміни, сульфамідні препарати)
 Кон’югація з гліцином

Ця реакція покладена в основу однієї з

функціональних проб печінки – пробі Квіка-
Пителя: пацієнту перорально вводять 6 г
бензоату натрію. За 4 год з сечею в нормі
виділяється 4-4,5 г гіпурової кислоти
 Конюгація з глутатіоном
Фермент – Глутатіон-S-трансфераза
 Проби на детоксикаційну
функцію печінки:
• Вміст аміаку
• Вміст білірубіну та його фракцій, вміст
уробіліногену
• Проба Квіка-Пителя (навантаження
бензоатом натрію): 6 г бензоату натрію 4-
4,5 г гіпурової кислоти за 4 год виділяється
з сечею в нормі
• Проба з бромсульфонфталеїном
• 4. У хлопчика 4 років після перенесеного важкого
вірусного гепатиту спостерігається блювання,
втрати свідомості, судоми. У крові –
гіперамоніємія. Порушення якого біохімічного
процесу викликало подібний патологічний стан
хворого ?
• A. Активація декарбоксилування амінокислот
• B.Порушення знешкодження біогенних амінів
• C.Посилення гниття білків у кишечнику
• D. Порушення знешкодження аміаку в печінці
• E.Пригнічення ферментів трансамінування
Ензимодіагностика захворювань
печінки
• Аланінамінотрансфераза (АлАТ)
• Аспартатамінотрансфераза (АсАТ)
• Коефіцієнт де Рітіса:
АсАТ/АлАТ = 1,33±0,42 (0,91-1,75)
• Сорбітолдегідрогеназа
• Глутаматдегідрогеназа
Гамма-глутамілтрансфераза
• 8. При жировій інфільтрації печінки пору-
шується синтез фосфоліпідів. Вкажіть, яка
з перелічених речовин може посилювати
процеси метилювання в синтезі фосфоліпідів ?
• A. Цитрат
• B. Аскорбінова кислота
• C. Глюкоза
• D. Гліцерин
• E. Метіонін