Туберкульоз нервової системи

Підготувала студентка : Голуб Лілія Андріївна

Студентка 4 курсу 4 МК групи
медичний факультет
Туберкульоз ЦНС проявляється в ураженні головного мозку та його
оболонок, що є наслідком гематогенної дисемінації як при первинному,
так і при вторинному туберкульозі. Туберкульозне запалення мозкових
оболонок локалізується, як правило, в ділянці основи мозку. Оболонки
набувають зеленувато-жовтуватого желеподібного вигляду з окремими
сіруватими горбками на поверхні. Поширення запалення на прилеглі
тканини та розвиток деструктивних васкулітів призводить до появи
вогнищ розм'якшення речовини головного мозку. У пізніші періоди
виявляють спайки мозкових оболонок і, як наслідок, гідроцефалію.
Клінічні форми туберкульозу нервової системи

Туберкульозний менінгіт

Туберкульозний менінгоенцефаліт

Туберкульозний менінгоенцефаломієліт

Туберкульома ЦНС
Туберкульозний менінг . Переважно вторинне туберкульозне ураження оболонок (м'якої, павутинної та
менш твердої), що виникає у хворих з різними, частіше активними та поширеними, формами губеркульозу.
Туберкульоз цієї локалізації протікає найважче.

.
Розрізняють 3 періоди розвитку туберкульозного менінгіту:

• 1) продромальний

• 2) подразнення

• 3) термінальний (парезів та паралічів)

Продромальний період

Характеризується поступовим (протягом 1 – 8 тижнів)

розвитком. Спочатку з'являються біль голови,
запаморочення, нудота, іноді блювання, лихоманка. Затримка
сечі та випорожнень, температура субфебрильна, рідше
висока. Однак відомі випадки розвитку хвороби та за
нормальної температури.
 Через 8-14 днів після продроми відбувається різке посилення
симптомів, температура тіла 38-39 ° С, біль у лобовій та потиличній
ділянці голови. Наростають сонливість, млявість, гноблення
свідомості. Запор без здуття човноподібний живіт. Світлобоязнь,
Період гіперестезія шкіри, непереносимість шуму. Вегетативно-судинні
розлади: стійкий червоний дермографізм, спонтанно з'являються і
подразнення швидко зникають червоні плями шкірі обличчя та грудей. Наприкінці
першого тижня періоду подразнення (на 5-7-й день) з'являється
нечітко виражений менінгеальний синдром (ригідність потиличних
м'язів, симптом Керніга та Брудзинського).
Прояви симптомів залежно від локалізації запального туберкульозного
процесу
При запаленні менінгеальних оболонок спостерігаються головний біль, нудота і ригідність
потиличних м'язів.
При накопиченні серозного ексудату на основі мозку може виникнути подразнення краніальних
нервів з такими ознаками: погіршення зору, параліч століття, косоокість, неоднаково розширені
зіниці, глухота. Набряк сосочка очного дна є у 40% пацієнтів.
При залученні мозкових артерій до патологічного процесу може виникнути втрата мови або
слабкість у кінцівках. При цьому може бути пошкоджено будь-яку область мозку.
При гідроцефалії різного ступеня вираженості відбувається блокування ексудатом деяких
цереброспінальних сполук з мозком. Гідроцефалія – головна причина втрати свідомості. Патологічні
прояви можуть бути постійними та вказувати на поганий прогноз для хворих, які перебувають у
несвідомому стані.
При блокаді спинного мозку ексудатом може виникнути слабкість рухових нейронів або параліч
нижніх кінцівок
Термінальний період

15-24 день хвороби. У клінічній картині переважають ознаки енцефаліту:

відсутність свідомості, тахікардія, дихання Чейна-Стокса, температура тіла
40 ° С, парези, параліч центрального характеру.
Туберкульозний менінгоенцефаліт

Більш важка форма ураження нервової системи, що включає ураження як оболонок,

а й речовини мозку. При цій клінічній формі неврологічна симптоматика залежатиме
від локалізації зон ураження мозку. При цьому можуть виникати як осередкові
симптоми, так і провідникові розлади з клінічними проявами у формі пірамідних
парезів та паралічів, а при ураженні підкіркових гангліїв у формі акінетико-ригідного
синдрому, чутливих порушень, іноді мозочкових розладів. При аналізі СМР
виявляються самі зміни складу, як і за ТМ. Течія важка, із загостреннями.
Туберкульозний менінгоенцефаломієліт

Являє собою специфічне запальне ураження всього довжини цереброспінальної осі,

що обумовлює виняткову тяжкість течії. Клінічна картина включає синдром
ураження мозкових оболонок у вигляді менінгеальних дисків, черепних нервів на
підставі мозку, ГМ з осередковими та провідниковими симптомами різної
модальності і, нарешті, синдроми ураження спинного осередкового та дифузного
мозку, а також корінців СМ. Пацієнтів турбують оперізуючі болі в попереку, животі,
слабкість, оніміння кінцівок, розлад функції тазових органів. У разі, коли первинно
виникає осередкове ураження, можливе його дифузне поширення. Ця форма
відрізняється від попередніх складом СМР. У ній високий вміст білка (до 10 г/л),
тому часто відзначається спонтанна коагуляція ліквору, можливий повний блок
лікворного простору. На ранніх стадіях захворювання на СМР переважають
нейтрофіли, проте дуже швидко цитоз Стає лімфоцитарним.
Туберкульома головного мозку
Рідкісне туберкульозне ураження ЦНС (до 2%). Виникає при гематогенній дисемінації збудника із
первинного туберкульозного вогнища. Туберкульома це, по суті, туберкульозна Гранульома.
ТГМ можуть бути поодинокі та множинні, найчастіше зустрічається субтенторіальна локалізація
туберкулем (до 80%).
Виділяють два синдроми ураження ЦНС: синдром внутрішньочерепної гіпертензії, що проявляється
розпираючими головними болями, нудотою, блюванням, ознаками застою на очному дні, та
синдром вогнищевих та провідникових розладів, характеристика якого залежить від локалізації
туберкульоми (пірамідні парези та мозочки). Досить часто ТГМ супроводжуються епілептичними
пароксизмами. СМР може бути в нормі, іноді виявляється білково-клітинна дисоціація (як при
пухлинних процесах).
Зустрічаються два типи перебігу хвороби:
а) гострий початок із підйомом температури та швидким розвитком симптомів ураження ГМ;
б) повільний розвиток симптомів із ремісією.
 «Золотим стандартом» діагностики
туберкульозного менінгіту є виділення МБТ із СМР
методом посіву. Водночас бактеріологічне
підтвердження діагнозу реєструється менш ніж у Діагностика
20% випадків.

Вища чутливість досягається застосуванням ПЛР

СМР на виявлення ДНК МБТ 26,0%, а визначення
антигенів МБТ та протитуберкульозних антитіл
Діагностичні ознаки туберкульозного менінгіту під час аналізу СМР

1) Тиск у спинномозковому каналі зазвичай підвищений (рідина витікає частими краплями або
струменем).
2) Зовнішній вигляд СМР: спочатку прозора, пізніше (через 24 години) може формуватися сіточка
фібрину. За наявності блокади спинного мозку має жовтуватий колір.
3) Клітинний склад: 200-800 мм3 (норма 3-5).
4) Вміст білка підвищений (0,8-1,5-2,0 г/л), норма 0,15-0,45 г/л
5) Цукор: вміст його знижено на 90%, але може бути нормальним у ранній стадії хвороби або при
СНІДі. Цей показник важливий для диференціальної діагностики з вірусним менінгітом, при якому
вміст цукру у спинальній рідині нормальний.
6) Бактеріологічне дослідження СМР: МБТ виявляються лише у 10%, якщо об'єм спинальної рідини
достатній (10-12 мл). Флотація за допомогою центрифугування протягом 30 хв. На високих оборотах
може виявити МБТ у 90% випадків
 Хворим на туберкульозний менінгіт показаний суворий
постільний режим. Вставати можна тільки після усунення
менінгеальних симптомів, виходити на вулицю тільки після
нормалізації показників СМР.

Основним протитуберкульозним препаратом при лікуванні

туберкульозного менінгіту є ізоніазид. Препарат легко проникає
Лікування
через гематоенцефалічний бар'єр навіть при прийомі per os.

Своєчасно розпочата хіміотерапія чотирма

протитуберкульозними препаратами ізоніазидом, рифампіцином,
піразинамідом та етамбутолом є найважливішою умовою
одужання хворих на туберкульозний менінгіт. Орієнтиром
тривалості хіміотерапії є санація СМР, лікування після якої
продовжують ще 6 місяців.
Хірургічне лікування туберкулем проводять у поєднанні з туберкулостатичною терапією
препаратами ГІНК, стрептоміцином, рифампіцином та ін, дегідратаційною терапією,
загальнозміцнюючим та подальшим санаторним лікуванням. Тривалість лікування
визначається перебігом післяопераційного періоду, характером неврологічних розладів
та туберкульозного процесу у внутрішніх органах. Результат операції у більшості
хворих сприятливий завдяки вдосконаленій хірургічній та анестезіологічної техніки,
застосування туберкулостатичних препаратів, кортикостероїдів та діуретиків
У лікуванні туберкульозного менінгіту дуже важливою є дегідратаційна
терапія. Для цього роблять «розвантажувальні» спинномозкові пункції, а також
застосовують лазикс, гіпотіазид, діакарб, у важких випадках маніт
(внутрішньовенно 10-20% розчин із розрахунку 1 г сухої речовини на 1 кг маси
тіла, але не більше 140-180 г). Повторне введення маніту проводять під
контролем водно-електролітного балансу.

З метою підвищення ефективності етіотропної хіміотерапії та профілактики

ускладнень необхідно у гострий період захворювання призначати
глюкокортикостероїдні гормони. Тривалість лікування гормонами від 4 тижнів
до 2 місяців.

Під час лікування туберкульозного менінгіту необхідно систематично

проводити спинномозкові пункції для контролю ефективності лікування.
Всім хворим призначають препарати, що впливають на мозковий кровообіг
(курантил, папаверин, кавінтон, трентал, нікошпан, ноотропіл, аміналон та ін.).
У комплексному лікуванні менінгіту велику увагу приділяють вітамінотерапії.
Дякую за увагу !