СПЕЛЕОТЕРАПІЯ,

Соляна кімната (галотерапія).

Підготував Сірант В.
410 група
  Спелеотерапія – це один із методів
немедикаментозної реабілітації та лікування
органів дихання з використанням мікроклімату
підземних соляних шахт і карстових печер.
Полягає у проведенні курсу процедур у
спеціалізованому приміщенні, умови якого
наближені до відомих солотвинських
природних соляних печер.
Метод лікування шляхом довготривалого
перебування в мікрокліматі печер або ж
соляних копалень відомий вже більше 2500
років, завдяки виявленим соляним термам на
Сицилії. У стародавніх епосах Індії описується,
як воїни відновлювали свої сили в оточенні
підземних соляних гротів.
Головним лікувальним фактором спелеотерапії є кам’яна сіль (хлорид натрію). Її найдрібніші частинки
розміром 1 – 5 мікрон проникають у найвіддаленіші відділи бронхіального дерева, та надають,
бронходренажну, протизапальну, імуномодулюючу дію на респіраторний тракт що опосередковано
покращує загальний захист організму. Поліпшення дренажної функції і зменшення запалення дихальних
шляхів сприяють зниженню гіперреактивності і зменшенню бронхоспастичного компонента.
 Гідною альтернативою оригінальної спелеотерапії, на
сьогоднішній день, є штучно відтворений мікроклімат соляних
шахт в поєднанні з лікувальним середовищем сухого соляного
аерозолю певної концентрації (14-16 мг / м3). Цей метод
лікування має назву «галотерапія» (або соляна кімната) і, крім
того, навіть має ряд суттєвих переваг та є єдиним науково
обґрунтованим в Україні методом.
До головних переваг лікування у соляній кімнаті, поряд з
відтворенням лікувального середовища в будь-якому місці, є
можливість управління деякими істотними параметрами
штучного мікроклімату, що дає змогу значно підвищити
ефективність лікування та істотно розширити перелік медичних
показань для застосування цього методу і, звичайно ж, коригуючи
середовище, можна направляти вплив галотерапії на певні
механізми патогенезу захворювання, з індивідуалізацією впливу
стосовно патології у конкретного пацієнта.
  Головним лікувальним фактором є високодисперсний
сольовий аерозоль з розміром частинок 0,4 – 5 мкм, що є
оптимальним для проникнення його в усі відділи дихальних
шляхів. Негативно заряджені частинки сухого сольового
аерозолю при попаданні в дихальні шляхи та на шкіру,
викликають подразнення нервових закінчень, частково
проникають в кровоносну систему, нормалізують функцію
миготливого епітелію бронхів, стимулюють реакцію
альвеолярних макрофагів, посилюючи їх функціональну
активність, що спричиняє бактерицидну та
бактеріостатичну дію на мікрофлору дихальних шляхів,
покращують реологічні властивості бронхіального вмісту;
покращують дренажну функцію бронхів, полегшують
відходження мокроти, забезпечують зниження її в’язкості,
полегшують кашльовий механізм. Штучно створений
мікроклімат соляної кімнати має антисептичний та
дезінфікуючий вплив на слиз дихальних шляхів та шкіру
завдяки великій кількості аерозолю хлориду натрію, який
має противірусну, бактерицидну та протигрибкову дію.
У соляній кімнаті мікроклімат створюється за допомогою масиву солі на стінах та стелі кімнати й
сучасного високоефективного галогенератора, що виробляє аерозоль хлориду натрію, та реалізовано
три найважливіших для успішного застосування галотерапії принципи:
1. Призначення пацієнтові необхідної концентрації сольового аерозолю проводить лікар –спеціаліст.
2. Частина респіраторної фракції аерозолю (0,5-5 мкм) перевищує 95%.
3. Задана концентрація підтримується автоматично протягом усього сеансу.
Покази до призначення :
бронхіальна астма із будь-якими клініко-
патогенетичними варіантами перебігу;
• хронічний обструктивний бронхіт;
• інші хронічні обструктивні захворювання легенів
• рецидивуючий бронхіт;
• гострий бронхіт (більш, ніж 2 тижні);
• силікоз,
• вазомоторні та алергічні ринопатії;
• хронічні фарингіти;
• хронічний та гострий тубоотит;
• атопічний дерматит в стадії стабілізації;
• псоріаз в стадії стабілізації;
• екзема;
• жирна себорея;
• гнійничкові ураження шкіри, вугрі.
З метою профілактики
 Часті ГРВІ, грипп.
• Часті гострі бронхіти, пневмонії.
• Хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів.
• Полінози.
• Кашель, пов’язаний з курінням, впливом
виробничих полютантів.
Протипокази до призначення :
• Виражені загострення захворювань дихальної
системи.
• Грип, ГРВІ з високою лихоманкою, інтоксикацією.
• Кровохаркання.
• Перенесений туберкульоз легень із залишковими
функціональними змінами.
• Перенесений абсцес легень із залишковими
явищами.
• Емфізема, дифузний пневмосклероз з ознаками ХЛН
ІІІ ст.
• Гіпертонічна хвороба ІІІ ст.
• Хронічна серцева недостатність ІІБ – ІІІ ст.
• Гострі захворювання нирок.
• Наявність або підозра на новоутворення.
Дякую за увагу!