Духовне знецінення й занепад особистості в

умовах антигуманного суспільства.

Критичний пафос твору.

Бондарєва Дар’я
9-Б
 Образ Акакія Башмачкіна “маленької людини” висвітлює
проблеми відношення між людими різних соціальних верств.
 Акакій Акакійович Башмачкін

 В особі свого головного героя Гоголь немовби об'єднує всіх

бідних та принижених життям людей. Життя Башмачкіна – вічна
боротьба за виживання, злидні та одноманітність. Суспільство з
його законами не дає чиновнику права на нормальне існування,
принижує його гідність. При цьому сам Акакій Акакійович
погоджується з таким становищем і покірно терпить тяготи та
труднощі.
 Зникнення шинелі - переломна подія у творі. Воно змушує
"маленького чиновника" вперше заявити суспільству про свої
права. Акакій Акакійович прямує зі скаргою до «значної особи»,
яка у повісті Гоголя уособлює всю бездушність та знеособленість
бюрократії. Натрапивши на стіну агресії та нерозуміння з боку
«значної особи», бідний чиновник не витримує та вмирає.
 Гоголь характеризує головного героя
своєї повісті як людини бідної,
пересічної, незначної і непомітної. У
житті йому відведено нікчемну роль
переписувача департаментських
документів. Вихований в атмосфері
беззаперечного підпорядкування
виконання розпоряджень начальства,
Акакій Акакійович Башмачкьч не звик
розмірковувати над змістом та змістом
своєї роботи. Ось чому, коли йому
пропонують завдання, що вимагають
прояви елементарної кмітливості, він
починає хвилюватися, переживати і
врешті-решт приходить до висновку:
«Ні, краще дайте я перепишу щось.
 Духовне життя Башмачкіна співзвучне його
внутрішнім сподіванням. Збирання грошей на
придбання шинелі стає для нього метою та
сенсом життя, наповнюючи її щастям очікування
виконання заповітного бажання. Крадіжка
шинелі, придбаної шляхом таких великих
поневірянь і страждань, стає дня його воістину
катастрофою. Навколишні лише посміялися з
його лиха, проте ніхто не допоміг йому. «Значне
обличчя» так накричало на нього, що бідолаха
знепритомнів. Майже ніхто не помітив і смерті
Акакія Акакійовича, яка невдовзі після його
хвороби.
 Незважаючи на «унікальність» створеного
Гоголем образу Башмачкіна, він не виглядає у
свідомості читача самотнім, і ми уявляємо, що
існувало безліч таких же маленьких,
принижених людей, що розділяють долю героя.
У цьому узагальненні образа «маленької
людини» - геніальність письменника, який
сатирично представив і саме суспільство, що
породжує свавілля і насильство. У цьому
середовищі люди жорстокі та байдужі один до
 Гоголь був одним із перших, хто відкрито і
голосно заговорив про трагедію «маленької
людини», повага до якої залежала не від її
душевних якостей, не від освіченості та
розуму, а від її становища у суспільстві.
Письменник із співчуттям показав
несправедливість суспільства до «маленької
людини» і вперше закликав його звернути
увагу на цих непомітних, жалюгідних та
смішних, як здається на перший погляд,
людей.
 «Між нами не може бути жодних тісних
стосунків. Судячи з ґудзиків вашого
віцмундира, ви повинні служити з іншого
відомства.» Ось так з ґудзиків мундира, за
іншими зовнішніми ознаками визначається
відразу і назавжди ставлення до людини. Так
«затоптується» людська особистість. Вона
втрачає гідність, адже людина не лише інших
оцінює за багатством та знатністю, а й по собі.
 Гоголь закликав суспільство поглянути на
«маленьку людину» з розумінням і жалістю.
«Матусю, врятуй твого бідного сина!» - Напише
автор. І справді, деякі кривдники Акака
Акакійовича раптом розуміли це і починали
відчувати муки совісті. Один молодий
службовець, який вирішив, як і всі, пожартувати
над Башмачкіним, зупинився, вражений його
словами:
 «Залишіть мене, навіщо ви мене ображаєте?» І
молодик здригнувся, побачивши, «як багато в
людині нелюдя, як багато приховано лютої
грубості...»
 Закликаючи до справедливості, автор ставить
питання необхідність покарати нелюдські
суспільства. Як реванш і відшкодування
принесені за життя приниження та образи
Акакій Акакійович, який став в епілозі з могили,
є перехожим і відбирає у них шинелі та шуби.
 Він заспокоюється лише тоді, коли забирає
шинель у «значної особи», яка відіграла трагічну
роль життя маленького чиновника.
 Порушення проблеми надзвичайної значущості
чину, що мало місце у суспільстві того часу.
Автор показує, що така прихильність до чину
згубна для людей з різним соціальним статусом.
Престижна посада «значної особи» зробила її
байдужою та жорстокою. А молодший чин
Башмачкіна привів до знеособлення людини, її
приниження.
 Наприкінці повісті Гоголь не випадково вводить
фантастичну кінцівку, в якій примара
нещасного чиновника знімає з генерала шинель.
Це деяке застереження важливим особам у
тому, що й нелюдські вчинки можуть мати
наслідки. Фантастика в кінці твору пояснюється
тим, що в російській дійсності на той час
практично неможливо уявити ситуацію
відплати. Так як «маленька людина» на той час
не мала права, не могла вимагати до себе уваги
та поваги з боку суспільства.
 Критичний пафос твору
 Те, що одному здається дріб’язком, набуває
протилежного значення для іншого. Гоголь завжди
виходив з положення, що кожна людина має свою
цінність, своє призначення. Саме ця авторська позиція
стає підгрунтям будови твору.
 В анекдоті, що ліг в основу сюжету, є одна дивна річ:
чиновник помер через утрату шинелі. Виходить, що
людське життя і шинель виступають як рівноцінні явища,
а можливо, шинель ще й перевищує своєю цінністю. Як
митець, Гоголь не тільки не може пристати на таку думку,
а й засобами мистецтва доводить протилежне.
 На сторінках його творів чимало людей не тільки щоб
звичайних, а наче й зовсім мізерних, незначних. Але ці
люди викликають читацькі почуття, їх жаліють, їм
співчувають, врешті-решт обурюються, і вони стають
значними: вони отримують право на наші почуття,
перестають бути порожнім місцем, “діркою на людстві”.
Саме така метаморфоза відбувається з героєм повісті
“Шинель”.
Дякую за увагу!