Презентація кваліфікаційної роботи:

«ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО

ВИГОРАННЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ»
на здобуття освітнього ступеня «Бакалавр»
зі спеціальності «Психологія»

студентки 4 курсу
ОС «Бакалавр» ОПП «Психологія»
Маргарити ОБУХОВОЇ

Науковий керівник:
кандидат психологічних наук,
доцент,
доцент кафедри психології розвитку
Яна ЗАПЕКА
Актуальність дослідження:
У період військового стану та пандемії COVID-19 в Україні перед медичними
працівниками постала низка психо-фізіологічних вимог, які формують психологічні
чинники групи ризику на робочому місці, тривала дія яких призводить до розвитку
емоційного вигорання, що за МКХ-11 означає «синдром, визнаний результатом
хронічного стресу на робочому місці, який не був успішно подоланий». Відповідно обґрунтувати особливості
поведінки людини, що сприяють або, навпаки, запобігають розвитку синдрому емоційного вигорання можливо за
допомогою таких психологічних понять:
• «толерантність до невизначеності» як ресурсну складову по забезпеченню стресостійкості, вміння приймати
потенційно ефективні рішення, що допоможуть подолати життєві складнощі та залишатися продуктивним й
активним;
• «перфекціонізм», що проявляється як прагнення досконалості результатів діяльності до висунутих собі або іншим
високих стандартів (моральних, естетичних, інтелектуальних);
• копінг-стратегія уникнення - поведінка, що спрямована на втечу від проблеми, що може полярно діяти: запобігати
розвитку напруги і виснаження або, спричинюючи внутрішній емоційний дискомфорт (сором, провину, відчай,
розчарування тощо).
До того ж в українській та зарубіжній психології проблематика впливу вище зазначених психологічних чинників
на розвиток синдрому емоційного вигорання в медичного персоналу одночасно у період військового стану та пандемії
COVID-19 ще мало досліджена.
Мета:
здійснити теоретичний огляд
наукових досліджень з даної
проблематики та емпірично
встановити психологічні
чинники розвитку синдрому
емоційного вигорання
медичних працівників,
зокрема особливості зв’язку та
впливу толерантності до
невизначеності,
перфекціонізму та копінг-
стратегії уникнення.
Гіпотеза / робоче положення:
предикторами синдрому емоційного вигорання є високий
рівень ІТН, низький рівень перфекціонізму, властива копінг-
стратегія уникнення та менш виражені такі особистісні риси
як екстраверсія, дружелюбність, добросовісність, емоційна
стабільність та відкритість новому досвіду, і тим яскравіше
кожна складова синдрому емоційного вигорання.
Завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз підходів зарубіжних і вітчизняних трактувань та моделей
феномену синдрому емоційного вигорання та конструктів толерантності до невизначеності,
перфекціонізму та копінг-стратегії уникнення;
2. Обґрунтувати методики та провести емпіричне дослідження психологічних чинників
синдрому емоційного вигорання медичних працівників;
3. Виявити за результатами емпіричного дослідження особливості взаємозв’язку синдрому
емоційного вигорання з конструктами толерантності до невизначеності, перфекціонізму, копінг-стратегією
уникнення та особистісними рисами (екстраверсія, дружелюбність, добросовісність, емоційна стабільність
та відкритість новому досвіду);
4. Дослідити вплив толерантності до невизначеності, перфекціонізму, копінг-стратегії уникнення,
особистісних рис (екстраверсія, дружелюбність, добросовісність, емоційна стабільність та відкритість
новому досвіду) на розвиток синдрому емоційного вигорання.
Методи дослідження:
• теоретичні: аналіз, систематизація і узагальнення психологічних даних з проблеми дослідження;
• емпіричні: опитувальник MBI-HSS (MP) (Maslach Burnout Inventory-Human Service Survey for
Medical Personnel) (в українській адаптації С. Дарієвської, Т. Степурко, А. Бойко), опитувальник
«Шкала інтолерантності до невизначеності» Н. Карлетона, коротка версія (IUS-12) (в українській
адаптації Громової Г.М.), шкала «Перфекціонізм» В. Шауфелі з опитувальника «Перевірка на
життєздатність» (в українській адаптації Карамушка Л. М., О.І. Бондарчука, Т.В. Грубі), шкала
«Уникання» М. Мітчелла та М. Амброуза (в українській адаптації Є. Тополова), короткий
п’ятифакторний опитувальник особистості TIPI (TIPI-UKR) (в українській адаптації М. Кліманської,
І. Галецької);
• статистичні: аналіз даних здійснений за допомогою статистичного пакету The jamovi project
(Version 2.3), який включав описову статистику (середнє значення, медіану, моду, стандартне
відхилення) кореляційний аналіз за критеріями r-Пірсона та r-Спірмена, множинний регресійний
аналіз.
Емпірична база дослідження:
вибірка опитування складається з 109
медичних працівників (75 лікарів і 34
медичних сестер,) ВМУ СБУ м. Києва, 30
чоловіків і 79 жінок, віком від 28 до 55 років,
які мають стаж роботи не менше п’яти років в
лікарні, проживають у місті Києві та
передмісті.
Теоретичне та практичне значення
одержаних результатів:
• розширення наукових теоретичних знань щодо взаємозв’язку рівня емоційного вигорання та
таких психологічних чинників як толерантність до невизначеності, перфекціонізм, копінг-
стратегії уникнення;
• використання даних дослідження у проведені консультаційної, корекційної, профілактичної
роботах, розробці рекомендацій та програм попередження виникнення й розвитку синдрому
емоційного вигорання, зокрема тренінгів та групових форм роботи, створенні освітніх курсів
підготовки практичних психологів.
Моделі дослідження:
концептуальна модель
Моделі дослідження:
операціональна модель
Результати дослідження: кореляційна матриця
Результати дослідження: регресійна модель
Загальні висновки:
Відповідно до здійсненого аналізу результатів емпіричного дослідження щодо встановлення чинників
розвитку синдрому емоційного вигорання медичних працівників зокрема взаємозв’язку (за допомогою
кореляційного аналізу та коефіцієнтів r-Пірсона, r-Спірмена) та впливу (за допомогою регресійного
аналізу) толерантності до невизначеності, перфекціонізму та копінг-стратегії уникнення підсумок
наступний:
• Нормальний розподіл мають шкали «Емоційне виснаження», «Деперсоналізація», «Рівень
особистісних досягнень», «Гнітюча тривога», «Перфекціонізм», «Уникання» і обраховані за
допомогою параметричного критерію r-Пірсона, а ненормальний - «Прогностична тривога»,
«Екстраверсія», «Дружелюбність», «Добросовісність», «Емоційна стабільність», «Відкритість новому
досвіду» - непараметричного критерію r-Спірмена.
• Гіпотеза дослідження про те, що чим вищий рівень ІТН, низький рівень перфекціонізму та властива
копінг-стратегія уникнення, менш виражені такі особистісні риси як екстраверсія, дружелюбність,
добросовісність, емоційна стабільність та відкритість новому досвіду, тим яскравіше кожна складова
СЕВ підтверджуються, про що свідчить наступне:
- виявлені позитивні середній і слабкий кореляційні зв’язки двох шкал ІТН, а саме «Гнітюча тривога» та
«Прогностична тривога» відповідно, слабкі перфекціонізму та шкали «Уникання», та негативні слабкі
«Дружелюбність», «Відкритість новому досвіду» і середній «Емоційна стабільність» зі шкалою «Емоційне
виснаження»; відповідно до аналізу регресійної моделі – позитивний вплив на емоційне виснаження має така риса як
емоційна стабільність, а негативний – копінг-стратегія уникнення;
- позитивний сильний кореляційний зв'язок має предиктор уникання та негативний середній – дружелюбність зі
шкалою «Деперсоналізація; регресійна модель демонструє наступне: така особистісна риса як дружелюбність має
негативний вплив, а копінг-стратегія уникнення навпаки позитивний;
- негативні середні кореляційні зв’язки мають предиктори «Гнітюча тривога» та «Уникання», а позитивні середні –
«Екстраверсія», «Відкритість новому досвіду» і слабкі «Дружелюбність», «Емоційна стабільність»,
«Добросовісність» зі шкалою «Редукція особистісних досягнень»; регресійна модель вказує на позитивний вплив
такої риси як ексраверсія, добросовісність, відкритість новому досвіду та схильність до перфекціонізму, а
негативний – копінг-стратегії уникнення на розвиток такого професійного чинника та складової СЕВ як
деперсоналізації.
Таким чином, відповідно до отриманих результатів можна свідчити, що з віком рівень показників емоційного
виснаження, гнітючої і прогностичної тривоги, перфекціонізму та використовування копінг-стратегії уникнення
зростають і при цьому медичний працівник стає менш дружелюбним, емоційно стабільним та відкритим новому
досвіду. У разі збільшення прояву рівня деперсоналізації зростає частота поведінки уникання і при цьому особа стає
менш комунікабельною і товариською. Якщо відбувається ріст явища редукції особистісних досягнень, то при цьому
особа менш схильна до переживання гнітючої тривоги та уникати неприємності та складнощі, але є відкритою і
товариською, готова пізнавати нове, потребує соціальної взаємодії, поради і підтримки, може бути емоційно
• можна стверджувати, що позитивний вплив на емоційне виснаження медичних працівників чинить вік, копінг-стратегія
уникнення, а негативний (обернений) рівень емоційної стабільності; на рівень деперсоналізації позитивний - копінг-стратегія
уникнення, а негативний – особистісна риса дружелюбність; на інтенсивність редукції особистісних досягнень прямі мають
впливи такі риси, як екстраверсія, добросовісність, відкритість новому досвіду, перфекціонізм, проте негативний – копінг-
стратегія уникнення.
Це свідчить про те, що на зростання рівня емоційного виснаження прямо впливає збільшення віку медичного працівника
(тобто з віком медичним працівник має ризик до підвищення відчуття спустошення емоційних ресурсів) та все частіша
схильність вирішувати життєві складнощі за допомогою поведінки уникнення (копінг-стратегії уникнення), а також зі
зменшенням здатності до емоційного самоконтролю, частішою зміною настрою (зменшення емоційної стабільності).
На розвиток відчуття деперсоналізації прямо впливає притаманність застосування копінг-стратегії уникнення і також
зменшення бажання до дружньої взаємодії (не притаманність дружелюбності), тобто поведінка відсторонення, грубості, прояв
черствості та відсутність співпереживання та наявність конкуренція у спілкуванні.
Зростання відчуття та прояву в поведінці медичного працівника ознак редукції особистісних досягнень відбувається
внаслідок впливу більшого вираження таких особистісних рис, як екстраверсія, доброзичливість, відкритість новому досвіду та
перфекціонізм, але зі зменшенням застосування для вирішення життєвих складнощів копінг-стратегії уникнення.
Відповідно гіпотеза/робоче положення підтверджено частково: предикторами СЕВ не є високий рівень ІТН (шкали
прогностичної і гнітючої тривоги), адже не чинить вплив зовсім; та низький рівень перфекціонізму, бо має лише прямий вплив
на складову «редукція особистісних досягнень»; такі риси як екстраверсія, добросовісність та відкритість новому досвіду чинять
прямий вплив на розвиток редукції особистісних досягнень. Проте встановлено, що предикторами СЕВ є властива копінг-
стратегія уникнення, при чому для всіх складових синдрому емоційного вигорання (чинить прямий вплив на емоційне
виснаження та деперсоналізацію, обернений – на редукцію особистісних досягнень), риса дружелюбність для такого його
симптому, як деперсоналізація, а емоційна стабільність для емоційного виснаження, що чинять обернений вплив - і це
Дякую за увагу