Постхолецистектомічн

ий синдром
Класифікація, патогенез, клінічні прояви та лікування
постхолецистектомічного синдрому
• Постхолецистектомічний синдром
(ПХЕС)— комплекс клінічних симптомів,
що розвивається внаслідок оперативного
видалення жовчного міхура.
• Основними ознаками його є біль у
правому верхньому квадранті черевної
порожнини і диспепсичні симптоми при
відсутності холедохолітіазу, стриктури
жовчної протоки та психосоматичних
причин.
• Частина авторів вважає етіологічними
критеріями ПХЕС залишену міхурову
протоку (більше 1 см), неповну
холецистектомію, компенсований стеноз
або фіброз сфінктера печінково-
підшлункової ампули, біліарну
гіпертензію і хронічний панкреатит.
Класифікація патологічних станів після
холецистектомії (постхолецистектомічні
синдроми) за О.О. Шалімовим
• І група. Порушення, пов'язані з основним захворюванням і не усунені повністю операцією:
1) залишені камені в жовчних протоках та рецидив каменеутво рення в загальній жовчній
протоці, куксі жовчного міхура, куксі міхурової протоки;
2) стенозуючий запальний процес у загальній жовчній протоці, папіліт;
3) холангіт, холангіогепатит, холангіопанкреатит;
4) дискінезія сфінктера Одді та загальної жовчної протоки (гіпертонія, гіпотонія),
дуодено-біліарна дискінезія, дуоденостаз.
ІІ група. Порушення, безпосередньо пов'язані з операцією:
1) синдром відсутності жовчного міхура;
2) дискінезія сфінктера Одді і жовчних проток;
3) синдром кукси жовчного міхура та міхурової протоки;
4) реактивний панкреатит, панкреатопатія;
5) невриноми кукси міхурової протоки, солярит, соляргія;
6) мезентеріальний лімфаденіт, лімфангоїт;
7) спайкові та склерозуючі процеси, що супроводжуються стенозуванням загальної
жовчної протоки та сфінктера Одді;
8) післяопераційні рубці та кили.
• ІІІ група. Порушення, пов'язані з основним
та супутніми захворюваннями інших
органів і систем:
1) виразкова хвороба шлунка та
дванадцятипалої кишки;
2) хронічний панкреатит;
3) хронічний ентерит та коліт;
4) хронічний гепатит і цироз печінки;
5) новоутворення жовчних шляхів;
6) мезентеріальний лімфаденіт;
7) діафрагмальні грижі;
8) нирково-кам'яна хвороба, нефроптоз,
пієліт;
9) солярит, невралгія, спондильоз;
10) харчова алергія.
Патогенез
• Зміни в жовчевивідних шляхах: Після видалення жовчного міхура, регулювання
виведення жовчі змінюється. Відсутність міхура може призвести до незначного
втрати резервуарної функції, і жовч стає безпосередньо надходити в кишечник, що
може викликати різкі зміни в концентрації жовчних кислот.
• Дисфункція сфінктера Одді: Після холецистектомії розслаблення або спазми
сфінктера Одді можуть спричиняти неефективний виплив жовчі в кишечник, що
може призводити до диспепсії та біль у верхній частині черевної порожнини.
• Зміни в моториці кишечника: Холецистектомія може призвести до змін у
функції кишечника, таких як збільшення перистальтики, що може спричинити
діарею, або, навпаки, зменшення перистальтики, що може призводити до запорів.
• Синдром постхолецистектомічної гіпертензії жовчного міхура: Після
холецистектомії деякі пацієнти можуть розвивати гіпертензію випускного протоку
жовчного міхура, що може призвести до більш інтенсивних білять у правому
підребер'ї та диспептичних симптомів.
Клінічні прояви
• Біль в правому верхньому
квадранті черевної порожнини: Це
може бути біль відповідно до більш
різних механізмів, таких як спазм
сфінктера Одді, дисфункція
випускного протоку жовчного міхура
або гіпертензія випускного протоку.
• Диспепсічні симптоми: Включають
в себе відчуття важкості в животі,
відрижку, запаморочення, печія після
їжі, розлади стільця (діарея або
запори).
• Гастроезофагеальний рефлюкс:
Після холецистектомії може
спостерігатися збільшене
виходження кислої жовчі в
стравохід, що може призводити до
відчуття горіння в грудях
(рефлюксна хвороба).
• Діарея або запори: Зміни в
моториці кишечника можуть
спричиняти нестабільність стільця.
• Дискомфорт у верхній частині
черевної порожнини: Може
виявлятися як відчуття напруження
або дискомфорту, особливо після
споживання жирної або важкої їжі.
Діагностика
• Медичне обстеження і історія хвороби: Лікар може провести ретельний огляд
пацієнта, дізнатися про характер симптомів, їхню тривалість та інтенсивність. Це
дозволяє виключити інші захворювання з схожими симптомами.
• УЗД органів черевної порожнини: Ультразвукове дослідження може допомогти
виявити зміни в жовчовивідних шляхах, такі як розширення випускного протоку,
присутність каменів або зміни в структурі жовчного міхура.
• Комп'ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ): Ці
обстеження можуть бути корисними для отримання більш детальної інформації
про структуру органів черевної порожнини, особливо якщо є підозра на
ускладнення, такі як злиття жовчних шляхів або запальні процеси.
• Колоноскопія або гастроскопія: Ці процедури можуть бути виконані для виключення
інших хвороб кишечника або шлунка, які можуть мати симптоми, схожі на
постхолецистектомічний синдром.
• Функціональні тести: Деякі функціональні тести, такі як дослідження функції сфінктера
Одді або функції кишечника, можуть бути використані для оцінки роботи жовчовивідних
шляхів та кишечника.
• Клінічні проби: Лікар може призначити клінічні проби, такі як визначення рівня жовчних
кислот або інші лабораторні тести, для оцінки функції печінки та шлунково-кишкового
тракту.
Лікування
• Не дивлячись на поліморфізм причин, які
формують ПХЕС, клінічно він
виражається двома симптомами -
больовим та диспепсичним, що
враховується при терапевтичному
лікуванні.
Стан стійкої компенсації у хворих, які
перенесли холецистектомію, досягається
дотриманням режиму харчування, який
складено адекватно до виявлених
метаболічни х порушень. Дієтотерапія
диференціюється залежно від строків
післяопераційного періоду, клінічних
проявів ПХЕС, маси тіла хворого і
літогенності жовчі.
• Дієтичний режим повинен забезпечити максимальне щадіння шлунково-
кишкового тракту, біліарної системи і зменшення жовчовиділення. Дієта № 5
передбачає пониження калорійності, нормальний вміст білка, значне обмеження
жирів і продуктів, що містять велику кількість холестерину, обмеження
вуглеводів, які легко засвоюються.
• Поряд із дієтою, у терапії використовують медикаментозні засоби, тому що в
більшості хворих одним лікувальним харчуванням не вдається ліквідувати біль і
диспепсичні розлади, покращити хімічний склад жовчі й усунути інші ознаки
хвороби. Використання медикаментозних засобів, які діють на різні ланки
патологічного процесу, забезпечує настання ремісії ПХЕС
• Диференційований підхід до призначення фармакопрепаратів полягає,
перш за все, у використанні засобів, які нормалізують функцію сфінктерів
жовчних проток і дванадцятипалої кишки (нітрогліцерин, церукал, реглан,
сульпірид тощо), aдсорбують декон'юговані жовчні кислоти (альмагель,
фосфалюгель, холестирамін, білігнін), зменшують запалення слизової
оболонки (де-нол, вікаїр, вентер й ін.), пригнічують патологічну мікробну
флору (ентероседів, фуразолідон, бісептол, еритроміцин й ін.)
• Якщо патологічний процес поширюється на печінку і підшлункову
залозу, у лікування вносять зміни. При неспецифічному реактивному
гепатиті призначають гепатопротектори (есенціале, легалон, ліпамід
тощо), а при панкреатиті - адекватні дози ферментних препаратів
(панкреатин, трифермент й ін.), у деяких випадках - інгібітори
панкреатичної секреції.
Який прогноз ?
• Прогноз для хворих на ЖКХ в постхолецистектомічному періоді залежить від
причин, що зумовили незадовільний наслідок операції, при інших рівних умовах -
від часу хірургічного лікування. Найближчі і віддалені результати операції є
кращими, якщо холецистектомія виконується в ранньому, неускладненому періоді
хвороби і у стадії ремісії запального процесу, а також залежать від
консервативного лікування у передопераційному періоді.