Тема 20.

Україна в Першій світовій війні

 Позиції українських політичних сил
Наддніпрянської України та
західноукраїнських земель щодо війни

•Під час Першої світової війни (1 серпня 1914 р. - 11

листопада 1918 р.) українці змушені були воювати один з
одним: до російської армії було мобілізовано майже 4
млн. українців, до австро-угорської - понад 300 тис.
•Одним із головних фронтів був Східний фронт, де
військам Росії протистояли армії Австро-Угорщини й
Німеччини. Основним театром воєнних дій стали
західноукраїнські землі.
•Діячі Української соціал-демократичної робітничої
партії (УСДРП) виступили на підтримку Росії,
прагнучи за її допомогою об'єднати Україну й домогтися
її автономії у складі Росії.
•Діячі Союзу визволення України (СВУ),
заснованого 4 серпня 1914 року у Львові емігрантами
з Наддніпрянщини Д. Донцовим, Д. Дорошенком та
іншими, виступили у підтримку Австро-Угорщини й
Німеччини, намагаючись з їхньою допомогою
відокремити Україну від Росії та створити самостійну
й соборну Українську державу.
•Представники політичних партій Західної України
утворили 1 серпня 1914 року у Львові Головну
українську раду (ГУР) на чолі з К. Левицьким, яка
закликала українців воювати на боці Австро-
Угорщини й Німеччини за визволення України від
Росії й створення української автономії у складі
Австро-Угорщини.
 Дмитро Дорошенко
(Український політичний діяч, дипломат,
історик, публіцист, літературознавець
Дмитро Донцов (1883-1973)
З квітня 1917 — крайовий комісар Галичини й
(Український літературний критик, публіцист,
Буковини. Член УПСФ, Центральної Ради,
філософ, політичний діяч, один з перших керівників
Чернігівський губернський комісар(губернатор)
Союзу Визволення України (СВУ), заснованого 4
за часів Тимчасового уряду Росії і Центральної
серпня 1914 року, головний ідеолог українського
Ради УНР з вересня 1917 до січня 1918.
інтегрального націоналізму)
У травні-листопаді 1918 — міністр закордонних
справ Української Держави)
•У травні 1915 р. політичні лідери Західної
України створили Загальну українську раду (ЗУР)
на чолі з К. Левицьким, яка намагалася привернути
увагу громадськості до ідеї створення Української
держави в межах її етнічних земель.
•Рада домагалася від австрійського уряду
впровадження української адміністрації і шкіл у
приєднаних районах Холмщини та Волині, згоди на
поділ Галичини на українську і польську частини та
утворення Українського університету у Львові. Кость Левицький (1859-1941)
Німецька та австро-угорська влада не підтримала ідеї (Український державний діяч, один із
незалежної України, але задовольнила низку найвизначніших політичних діячів Галичини кінця
другорядних вимог, зокрема щодо організації XIX століття — першої половини XX століття,
окремих таборів для військовополонених доктор наук. Співзасновник УНДП. З листопада
українців. 1918 р. — голова Державного секретаріату ЗУНР,
потім — голова комісії з виборчої реформи при
уряді. У липні 1941 засновник, голова Національної
Ради у Львові)
•У таборах засновували школи, бібліотеки, церкви, які
активно займалися вихованням української національної
самосвідомості, непримиренної ненависті до Російської
імперії як поневолювачки і гнобительки українського
народу. Із часом з українських полонених у Німеччині та
Австро-Угорщині було створено, відповідно, дві дивізії
– «синьожупанну» і «сірожупанну», названі так за колір
їхньої форми.
•У листопаді 1916 р. ЗУР саморозпустилася на знак
протесту проти входження відвойованих у Росії
українських земель до складу Польщі.
 •Головна українська рада
Головна Українська Рада (ГУР) — міжпартійна
організація, утворена 1 серпня 1914 р. у Львові. Її
засновниками були Українські національно-
демократична, радикальна, соціал-демократична
партії. Координаційний центр захисту інтересів
українців Австро-Угорщини (голова — Кость
Левицький, заступник — Михайло Павлик і
Микола Ганкевич).
•Програма Головної Української Ради передбачала
такі основні завдання: вироблення загального
напряму української політики, вирішення
національно-політичних справ у зв'язку з війною,
виступ у ролі єдиного політичного представника
галицьких українців на міжнародному рівні,
формування національного війська.

•Головною політичною вимогою організації
було виборення державної самостійності
України.
Головна Українська Рада зверталася до уряду
Австро-Угорщини, керівних органів Галичини з
петиціями, в яких обстоювала інтереси
українського народу, зносилася з представниками
центральних держав, привертаючи увагу до
українського питання як одного з
найактуальніших для європейської політики.
•3 серпня 1914 року ГУР закликала українців до
підтримки Австро-Угорщини у Першій Світовій
війні, вбачаючи в Російській імперії найбільшу
загрозу українському національному руху.
•З Маніфесту Головної Української Ради:
«Війни хоче цар російський, самодержавний
володар імперії, яка є історичним ворогом
України. Царі російські зломили Переяславський
договір, яким вони обов'язалися були —
шанувати самостійність України,— і
поневолили вільну Україну. Царська імперія
протягом трьох століть веде політику, яка має
за ціль відобрати поневоленій Україні
національну душу і зробити український нарід
частею російського народу. Царський уряд
відобрав українському народови його
найсвятійше право,— право рідної мови. В
царській Росії нинішного дня найбільше
поневолений — український нарід … Побіда
австро-угорської монархії буде нашою побідою. І
чим більше буде пораженнє Росії, тим швидше
вибє година визволенння України».
З огляду на це, можна стверджувати, що ГУР
значною мірою поділяла погляди Союзу
Визволення України, який майже у той же час
також закликав виступити на боці австрійців
проти Росії.
•4 серпня 1914 р. Рада прийняла рішення про
створення з добровольців української військової
організації, що одержала назву Українських
січових стрільців.
•На початку вересня 1914 р. у зв'язку з
наступом російських військ Головна
Українська Рада перебралася до Відня, де
проіснувала до травня 1915 р., коли була
перетворена на Загальну Українську Раду
 •Союз визволення України
Союз визволення України (СВУ) — політична
організація, утворена у Східній Галичині 4
серпня 1914 р., головною метою якої було
проголошення самостійності та соборності
України.
Учасники СВУ вважали себе репрезентантами
інтересів українців, що перебували під російським
пануванням.
•Своєю метою СВУ проголосив боротьбу за
самостійність України, використовуючи для
цього війну Австро-Угорщини й Німеччини проти
Росії. Майбутній устрій української держави
мав бути заснованим як конституційна монархія з
однопалатним парламентом.
•Більшість членів СВУ були наддніпрянськими
соціалістами, що опинилися на австрійській території
внаслідок репресій російського царату в період столипінської
реакції. Діяльністю СВУ керувала президія у складі:
Олександр Скоропис-Йолтуховський, Володимир
Дорошенко, Андрій Жук, Маркіян Меленевський (на
початку СВУ очолювали Дмитро Донцов і Микола Залізняк),
якій допомагали галицькі і буковинські діячі різних ділянок
(Степан та Роман Смаль-Стоцькі, Василь Сімович, Михайло
Возняк, Богдан Лепкий, Михайло Лозинський, Лев Ганкевич,
Іван Крип'якевич, Степан Рудницький та ін.). Осідком СВУ
був недовгий час Львів, від серпня 1914 — Відень.
•З австрійського боку СВУ опікувалося Міністерством
зовнішніх справ, але з 1915 р. справа дійшла до політичних
розходжень і австрійське Міністерство обмежило фінансову
допомогу СВУ, який відтоді зосередив свою діяльність більше
на території Німеччини.
•Створення Української самостійної держави діячі СВУ
пов'язували з воєнною поразкою Росії у Першій світовій
війні. У документі «Наша платформа» відзначалося, що
«об'єктивна історична конечність вимагає, щоб між
Західною Європою і Московщиною повстала самостійна
Українська держава».
•Одним із найважливіших завдань президія СВУ вважала
захист інтересів полонених україців російської армії,
проведення національно-просвітницької роботи серед них.
СВУ розгорнув широку інформаційну і дипломатичну
діяльність у державах Четверного союзу і в деяких
нейтральних європейських країнах, спрямовану на
визволення України з-під гніту російського царизму.
Центральним друкованим органом організації був
щотижневик «Вісник Союзу визволення України».
 •Карпато-руський визвольний комітет
Політична організація галицьких москвофілів,
заснована у Києві на початку Першої світової війни 11
серпня 1914 року.
•Утворений з пропагандистською метою на початку
Першої світової війни 11 серпня 1914 за підтримки
командування Південно-Західного фронту галицькими
діячами москвофільського напряму , які перебували в
Києві. Комітет ставив собі за завдання: інформувати
діючу армію та російську громадськість про галицькі
справи, опікуватися біженцями та військовополоненими з
«русских» галичан, а також, по можливості, здійснювати
безпосереднє керівництво національно-культурним і
політичним життям в окупованій російськими військами
Галичині.
 •Товариство Українських Поступовців
Таємна політична і громадська організація українців в
Російській Імперії, конгломерат партій. Була заснована у
1908 році з ініціативи членів колишньої Української
Демократично-Радикальної Партії для координації
українського національного руху і його оборони від
наступу російського уряду і російського націоналізму в
добу реакції після розпуску Другої Державної Думи.
•Члени ТУПу під час Української революції посіли
ключові пости в Центральній Раді Української
Народної Республіки.
До ТУП належали, крім демократ-радикалів, частина Євген Чикаленко
соціалістів-демократів і безпартійних. ТУП очолювала (Визначний громадський діяч,
обирана на щорічних з'їздах рада, до якої входили благодійник, меценат української
Михайло Грушевський, Євген Чикаленко, Ілля Шраг, культури, агроном, землевласник,
Сергій Єфремов, Петро Стебницький, Симон видавець, публіцист. Один з ініціаторів
Петлюра, Володимир Винниченко, Никифір Григоріїв, скликання Центральної Ради. В 1908 р.
Федір Матушевський. був ініціатором заснування Товариства
українських поступовців і його
фактичним головою)
 Перебіг воєнних дій на території України

•Серпень - вересень 1914 р. - російські війська

Південно-Західного фронту здійснили успішний
наступ, у результаті якого зайняли Східну
Галичину, Північну Буковину й вийшли на
Карпатські перевали (Галицька битва).
•Галицька битва — одна з найбільших битв
Першої світової війни, стратегічна наступальна
операція, проведена 5 (18) серпня — 8 (21)
вересня 1914 у ході Першої світової війни
військами російського Південно-Західного фронту
(командувач фронтом — генерал Микола Іванов).
Метою Галицької битви був розгром австро-
угорських військ і оволодіння Галичиною.
•22 березня 1915 р. - російські війська після багатомісячної
облоги взяли фортецю Перемишль.
•Травень - червень 1915 р. - австро-німецькі війська прорвали
оборону російських військ в районі Горлиці й Тарново
(Горлицька операція) та захопили Північну Буковину, Східну
Галичину, Західну Волинь, Підляшшя і Холмщину.
•Горлицька битва 1915 року — наступальна операція німецько-
австрійських-угорських військ під час Першої світової війни,
проведена з 2 травня по 10 травня. Ця наступальна операція
була частиною стратегічного плану німецького
командування на 1915 рік з розгрому Російської імператорської
армії. План полягав у тому, щоб завдати послідовних потужних
флангових ударів зі Східної Пруссії і Королівства Галичини та
Володимирії, прорвати оборону Російської армії, оточити її і в
Царстві Польському, знищити основні сили.
•Травень - серпень 1916 р. - російські війська Південно-
Західного фронту під командуванням генерала О.
Брусилова перейшли в контрнаступ (Брусиловський
прорив) і відвоювали Північну Буковину, Східну
Галичину й Західну Волинь.
•Брусиловський прорив — наступальна операція
Південно-Західного фронту російської армії проти
австро-угорських і німецьких військ під час Першої
світової війни. Проведена чотирма російськими арміями
під командуванням генерала від кавалерії Олексія
Брусилова від 22 травня (4 червня за новим стилем) до 7
(20 вересня) 1916 року на фронті від Луцька до
Чернівців.
У ході операції було завдано серйозної поразки австро-
угорській армії, окуповано деякі території Волині,
Галичини та Буковини, взяті (частково зруйновані) міста
Луцьк, Чернівці.
•Червень 1917 р. - наступ російських війск
завершився повним провалом і втратою
Галичини та Буковини, після чого лінія фронту
стабілізувалася до укладення Брестського
мирного договору (27 січня 1918 р.).
Російська й Австро-Угорська імперії прагнули
використати війну для придушення національно-
визвольного руху українського народу.
В Австро-Угорщині після початку війни тисячі
українців без суду й слідства опинилися у
концтаборах і в'язницях.
•1914 р. - після Галицької битви на захоплених
Росією західноукраїнських землях було
створено Галицько-Буковинське генерал-
губернаторство на чолі з графом Г. Бобринським.
•Галицько-Буковинське генерал-
губернаторство — тимчасова адміністративно-
територіальна одиниця, створена урядом
Російської імперії наприкінці 1914 року на
завойованих російськими військами землях
Галичини, Буковини і Посяння з центром у
місті Чернівці.
•Губернаторство існувало в 1914-17 роках і
поділялося на Львівську, Перемиську,
Тернопільську і Чернівецьку губернію.
Очолювали Галицько-Буковинське генерал-
губернаторство російські військові генерал-
губернатори Григорій Бобринський у 1914-15
роках і Федір Трепов у 1916-17 роках.
•Одним з основних завдань російської окупаційної
адміністрації стало нищення українства в усіх його проявах
— політичному, релігійному і культурному. Проводячи
цілеспрямовану антиукраїнську політику, російська
окупаційна влада закривала українські школи, періодичні
видання, друкарні. Було заборонено продавати і позичати в
бібліотеках книжки українською мовою.
•Наприкінці літа 1916 року Галицько-Буковинське генерал-
губернаторство очолив генерал Федір Трепов. Край було
поділено на дві губернії — Чернівецьку (губернатор Лігін) і
Тернопільську (губернатор І·Чарторизький).
22 квітня 1917 року крайовим комісаром Галицько-
Буковинського генерал-губернаторства з правами генерал-
губернатора Тимчасовий уряд призначив Дмитра Дорошенка.
В серпні 1917 року внаслідок відступу російських віськ з
західноукраїнських земель Галицько-Буковинське генерал-
губернаторство було ліквідовано.
•Наслідки:
-заборонялися українські періодичні видання, громадські
організації, «Просвіти»;
-закривалися українські бібліотеки та школи;
переслідувалися громадські діячи (М. Грушевський) та
греко-католицькі священики (митрополит А.
Шептицький);
Окупаційну політику російського уряду щодо населення
західноукраїнських земель назвали «європейським
скандалом».
1915 р. - після Горлицької операції на західноукраїнські
землі повернулася австрійська адміністрація, яка почала
переслідування «зрадників», що співробітничали з
російською владою.
1916 р. - після Брусиловського прориву населення
Галичини зазнало нових реквізицій і депортацій з боку
російської адміністрації.
•Карпатська операція — велика битва на
Східному фронті Першої світової війни.
З кінця грудня 1914 року, головне
командування російського Південно-
західного фронту приступило до підготовки
операції прориву через Карпати для
вторгнення в Угорщину і виведення з війни
Австро-Угорщини.
•Бої за гору Маківка — запеклі позиційні бої за
гору Маківка в Тернопільській області, що
точилися з 29 квітня до 4 травня 1915, під час
Першої світової війни на східному фронті між
підрозділами австро-угорської 55-ї піхотної дивізії
фон Фляйшнера (до складу якої входили 7 сотень 1-
го та 2-го куренів Українських січових стрільців) та
російськими військами 78-ї піхотної дивізії генерала
Альфтана задля заволодіння панівною висотою —
горою Маківка з метою контролю над селом
Козьова.
•У результаті героїчної оборони Маківки
повністю зірвались стратегічні плани російського
командування.
•Бої за гору Лисоня — запеклі бої між російською армією з
одного боку та полком українських січових стрільців і
австро-угорськими бойовими загонами — з іншого, що
відбулись у серпні-вересні 1916 року. У ході битви полк УСС
втратив більшість свого складу, проте виконав своє завдання
— зупинив наступ російських військ на Бережани, завдавши
їм важких втрат.
•Закінчилася перемогою українських січових стрільців
Через значні втрати постало питання про саме існування
полку УСС. Проте згодом, завдяки ефективній роботі
Вишколу УСС відбулося відродження підрозділу.
Російські війська так і не зуміли втриматись на Лисоні, й
незабаром були відкинуті 55 дивізією.
 Політика Російської імперії та Австро-Угорщини
на українських землях у 1914-1917 р.

•Більшість українців по обидва боки фронту лояльно

поставилася до імперських властей. Однак ані широкі мобілізації,
ані самовідданість і героїзм українців не могли змінити політики
імперій-поневолювачів щодо України.
Російський уряд передбачав, що український національний рух
неодмінно призведе до відродження Української держави, тому
максимально обмежував його розвиток, а початок Першої світової
війни відразу ж використав для посилення репресій проти всіх виявів
національного життя українців.
Ще 31 липня 1914 р. уряд запровадив військову цензуру й
одночасно видав указ про заборону друку українською мовою, що
призвело до знищення української преси. На Правобережжі, зокрема
й у Києві, на початку війни був запроваджений воєнний стан, за якого
будь-яка громадсько-політична активність українців каралася
воєнними судами як ворожі владі прояви сепаратизму.
•Окупаційна політика царизму в Західній Україні. Імперські
політики бачили, які геополітичні перспективи розкриває
перед ними здобуття Галичини, Буковини й Закарпаття.
Одночасно вони усвідомлювали, що приєднання Галичини
призведе до різкого збільшення в імперії свідомих українців, а
це обов’язково посилить «небезпечний малоросійський
сепаратизм».
Щоб позбутися небезпеки, царський уряд застосував тут
політику державного терору. Було встановлено окупаційний
режим, кінцевою метою якого було повне знищення вогнищ
українського національно-визвольного руху.
•Відступ австро-угорських сил із Галичини й Буковини
спонукав австрійців до примусової евакуації значної частини
населення, щоб не залишити ворогу кваліфікованих фахівців і
робочу силу. Для виселених українців австрійський уряд
організував табори у м. Вольфсберзі, Гмюнді та Гредізі. Влада
забезпечувала евакуйованим грошову допомогу, медичне
обслуговування, працевлаштування.
 Українські Січові Стрільці(УСС)

•З ініціативи ГУР у серпні - вересні 1914 року у м.

Стрий на Львівщині був сформований легіон
Українських січових стрільців (УСС), до складу
якого ввійшли представники молодіжних воєнізованих
організацій «Січ», «Сокіл», «Пласт» (2500 осіб) на чолі
з командуючим М. Галущинським.
Січові стрільці взяли активну участь у Першій світовій
війні, відзначившись у боях за Ужоцький перевал
(вересень 1914 року), гору Маківка (квітень -
травень 1915 року), гору Лисоня (вересень 1916
року) у Карпатах. Потрапивши в оточення під Михайло Галущинський
Бережанами, полк УСС припинив існування. (Український педагог, військовик, публіцист,
Українські січові стрільці стали першим культурно-освітній і громадсько-політичний діяч.
військовим формуванням в Україні після втрати нею Командант Легіону УСС, віце-маршал сенату
державності. Польської Республіки)
•Створення легіону Українських січових стрільців
ознаменувало відновлення збройної боротьби за волю
України. Хоча його становлення відбувалося в
структурах австрійської армії — то був тоді єдино
можливий шлях до організації українського війська
— це не означало, що стрілецтво мало намір
відстоювати чужі йому інтереси.
Об'єднуючи кращі сили молоді, які представляли
практично всі суспільні верстви Галичини, легіон
УСС став втіленням передової політичної думки і
Іван Боберський
виражав сподівання національно свідомої частини
(Український педагог, організатор, фундатор,
галицько-українського суспільства на виборення
теоретик і практик української національної
Української держави.
фізичної культури. Сприяв становленню
Поставивши своєю основною метою виборення
«Пласту», автор назви цієї організації. Голова
української державності, Українські січові стрільці
товариства «Сокіл-Батько». В роки Першої
усвідомлювали, що реалізація цього потребує
світової війни був скарбником Українських
ретельної і цілеспрямованої підготовки.
січових стрільців (1914—1918). Працював
головою відділу військової преси Державного
секретаріату ЗУНР)

Кирило Трильовський
(Громадсько-політичний та культурно-
освітній діяч, основоположник і один із
засновників Української радикальної партії та
Селянсько-радикальної партії Східної
Галичини, депутат віденського парламенту,
посол Галицького сейму, публіцист, журналіст,
видавець, засновник товариства «Січ» і
січового руху в Галичині)
Василь Вишиваний
(Український військовий діяч, політик, дипломат,
поет, австрійський архікнязь (ерцгерцог) династії
Габсбурґів, полковник Легіону Українських січових
стрільців. Вільгельма Габсбурґа знали в Україні як
Василя Вишиваного, під ім'ям, яке йому дали
українські вояки під час Першої Світової Війни.
Його вважали одним з неофіційних претендентів
на український трон у разі утворення
монархічного ладу)
 Список термінів до теми

1.Світова війна
збройний конфлікт, у який утягнуто кілька держав або їх
коаліцій, за переділ уже поділеного світу, переділ
колоній, сфер впливу і отримання прибутків,
поневолення інших народів
2.Мобілізація
комплекс заходів, спрямованих на переведення
державної інфраструктури та військових сил країни у
військовий стан у зв'язку з надзвичайними умовами
всередині країни або ж за її межами. Мобілізація може
бути загальною або частковою та проводиться відкрито
чи приховано.
3.Евакуація
процес виведення населення і життєважливих ресурсів
першої необхідності з території можливої загрози від
катастрофи чи воєнного конфлікту.