Презентація на тему: «Митна справа в Українській козацькій державі

(Війська Запорізького)

ПІДГОТУВАЛА БОНДАРЕНКО О.В.

КЮР-01
Економіка
Гетьманщина мала свій бюджет, свою фінансову систему і грошовий обіг.
 Існувала широка система податків в «Скарбницю Військову». Одним з найбільших джерел
надходжень були податки на млини та броварні. Доходи з млинів («військову мірочку») збирали
спеціальні «дозорці». Існували відкупи на горілку, дьоготь і тютюн. Значний збір надходив в
Військову Скарбницю від пасік. Стягувалися проїзні, транзитні та внутрішні митні збори. У
Гетьманщині існувала система прямого оподаткування населення. Також одним із
найефективніших джерел прибутку була плата за оренду землі.
Фінансами Гетьманщини завідував генеральний
підскарбій, який очолював Військову
скарбницю, перейменовану на Генеральну
скарбову канцелярію. В часи головування
Хмельницького фінансові справи гетьман
контролював особисто. Скарбниця
поповнювалася за рахунок прикордонного
торгового мита на товари експорту й імпорту.
Населення платило також натуральну данину на
військо, поземельний чинш, податки за
виробництво алкогольних напоїв, за
користування млинами, оренду, рудні і дігтярні,
продаж тютюну. Ймовірно Хмельницький
намагався карбувати в Чигирині власну монету,
згадки про яку датуються 1649 і 1652 роками.
Певне уявлення про вартість грошей і товарів в другій половині 18 століття дають описи та
оцінка в грошах майна козаків і селян Менської та Борзненської сотень Чернігівського полку
1766 року. Так, хата рублена з сінями і прикомірком коштувала від 10 до 25 карбованців,
комора рублена — 3 карбованців, віз під коней — 40—50 копійок, плуг — 12 копійок,
відгодована свиня — 1,5 карбованця, вівця — 50 копійок, гуска — 10 копійок, курка — 2
копійки, кожух звичайний — 1,2 карбованця, смушева шапка — 30 копійок, чоботи — 20—30
копійок.
У першій половині XVIII ст. в Україні
склалась
самобутня митна система. Існували два
основні
види зовнішніх митних зборів: мито від
вивезення товарів – «евекта» і мито за
ввезення товарів – «індукта». Розмір мита
в обох випадках, як
правило, був однаковий – 2 % від ціни
товару.
Всі вони йшли до гетьманського скарбу і
розподілялись на адміністрацію гетьмана,
військо та
озброєння. До так званих внутрішніх мит
слід зарахувати митні збори з мостів,
гребель, перевозів,
вагове, кругове та ін.
У свою чергу український історик початку 20-х
років ХХ ст. В. Руднєв поділяв митні збори на
Гетьманщині у першій чверті XVIII ст. на довізні,
транзитні та внутрішні мита. До довізних мит він
зараховував індукту й евекту, тобто ті, які застосовувалися до імпорту й експорту; до
транзитних
мит зараховував ті, що збиралися з перевозів,
мостів і гребель із проїжджих купців; внутрішні
мита, за інтерпретацією Руднєва, – це мита, які
накладались під час продажу на торгах і ярмарках, а саме: вагове, кругове, скатне, покошеве,
зі збіжжя, що призначено на продаж, з возів з
крамом, ярмаркове з торговельного люду
Ярмарок в Україні
Митна система, створена гетьманом Б. Хмельницьким в 1654 р., проіснувала
до середини XVIII ст., коли 15 липня 1754 р. російська імператриця Єлизавета Петрівна своїм
указом ліквідувала її і на територію Гетьманщини поширилось російське митне
законодавство.
Історичний досвід гетьманської митної системи
підтвердив закономірність, що організація
митної служби та митно-тарифне законодавство
завжди відповідає рівню розвитку економічних
відносин. Митна система Лівобережної України
досягла класичного зразка, характерного для
пізнього східноєвропейського феодалізму. У
той же час затримка в трансформації народного
господарства Гетьманщини у мануфактурне
виробництво спростили завдання російському
уряду інтегрувати український ринок у загальноросійський. В таких умовах був
закономірним процес включення України в імперський
митний простір.