Жінка-меценат

14-18 ст
К А РЧ Е МК І Н А Д А Р’ Я
 ГАННА ГОЙСЬКА
Шляхетна родина Козинських, яка має своє коріння в давньому руському
(українському) шляхетському роді, є відгалуженням волинського роду Кирдіїв. Дід
Гринько Мжачич Козинський у 1494 році займав посаду луцького хорунжого. Його
син, Тихно Гринькович, згаданий у 1513 році як придворний короля та у 1527 році
отримав "експектативу" на Овруцьке староство, хоча фактично його не обіймав (за
іншими даними він був овруцьким державцем). Також у 1511 році король Сигізмунд І
підтвердив йому власність на "Кліпівщину" та Дичівку в Овруцькому повіті.

Його дружина, Ганна, відзначалася міцним та незалежним характером.

Ганна була донькою цієї шляхетної родини та вийшла заміж за Ярофія Васильовича
Гойського, представника роду Кирдіїв за гербом. Ярофій був земським суддею у
Луцьку, людиною глибоко віруючою та православною. Після його смерті на початку
1581 року Ганна залишилась сама, бездітною вдовою, і протягом багатьох років жила
самотньо.
 ГАННА ГОЙСЬКА
Протягом цього часу вона стала багатою поміщицею, володіючи маєтностями в
Почаєві та селами Орля (Урля, що нині відомий як Вірля — хутір села Великі
Бережці) та Козин (спільно зі своїм рідним братом Пилипом) поблизу нього. Її
власність включала села: Орля, Комнатка, Савичі, Старий Почаїв. Ганна проживала в
Орлі, де знаходився значний кам'яний замок, оточений озером. Проте під час
польсько-турецької війни в 1675 році татари зруйнували замок Гойських, залишивши
тільки руїни. Місто Орля (Урля) знаходилося за 13 верст від села Почаїв.
Ганна була відома своєю глибокою вірою та частими відвідуваннями Почаївської
Успенської церкви. Вона вирішила відновити запустілий через набіги татар монастир
та сприяти його розвитку. Фундуючи монастир, вона пов'язала його відновлення з
іконою Чудотворного Образу Божої Матері.
У 1583 році присілок Біла Криниця частково належав "Ярофієвій Гойській" (4
"дими").
РАЇ́НА ВИШНЕВЕ́ ЦЬКА
(МОГИЛЯ́ НКА)
У часи Люблінської унії Литви й України українські жінки
вели активну боротьбу проти польського впливу, сприяли
добродійній діяльності, засновували школи, монастирі та
будували церкви. Раїна Могилянка відома своїм
меценатством у цей період.
У 1619 році Кирило Транквіліон-Ставровецький
опублікував свою працю "Євангеліє учительноє" у
Рохманові, де віддав частину проповідей Раїні Могилянці-
Вишневецькій, що мешкала і працювала у його маєтку.
РАЇ́НА ВИШНЕВЕ́ ЦЬКА
(МОГИЛЯ́ НКА)
У 1600 році монахи з Київського Межигірського монастиря
заснували Густинський Свято-Троїцький монастир на
острові Густиня, який назвали Густинським на честь
місцевості. Згодом, у 1614 році, княгиня Раїна Могилянка
стала фундаторкою Свято-Покровського монастиря поблизу
річки Ладанки.

Раїна Вишневецька також була ініціатором заснування

Мгарського Спасо-Преображенського монастиря, що стало
можливим завдяки її коштам та співпраці з церковним
діячем Ісаєм Копинським.