МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ТЕМА ЛЕКЦІЇ № 15:

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
МЕДИКО-ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра патологічної фізіології «ОСОБЛИВОСТІ ВИЩОЇ

з курсом нормальної фізіології НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ЛЮДИНИ.
РОЛЬ ПОТРЕБ,
МОТИВАЦІЇ ТА
ЕМОЦІЙ.
ФІЗІОЛОГІЯ СНУ».

Лектор: зав. кафедри, д.мед.н.,

професор Ганчева Ольга Вікторівна

Запоріжжя, 2023
ПЛАН
ЛЕКЦІЇ
1. Теорії емоцій.
2. Поняття емоційності.
3. Поняття афекту.
4. Фізіологія сну.
5. Циркадіанні ритми.
Поняття про
десинхронози.
6. Основні порушення сну.
ЕМОЦІЇ (почуття) (з лат. - потрясіння, хвилювання)

ЕМОЦІЇ - реакції організму на вплив зовнішніх і

внутрішніх подразників, що мають яскраво
виражене суб'єктивне забарвлення і що охоплюють
всі види чутливості.
ЕМОЦІЇ - прояв підсвідомої діяльності.
Функції емоцій
Сигнальна функція - емоції сигналізують про
корисність або шкідливість даного впливу, про
успішність або не успішність виконуваної дії
Регуляторна функція емоцій - емоції формують
активність спрямовану на посилення чи припинення
дії подразників.
 • Емоційність – це реакція психіки на різні обставини
життєдіяльності, яка визначає спрямованість дій
особистості.

Емоційність • Із зовнішнім світом вона пов'язана відносинами

взаємозалежності: те, що відбувається навколо
(обстановка, загальна атмосфера, люди, події)
безпосередньо впливає на психоемоційний стан, який, у
свою чергу, може впливати на навколишній простір.
• Емоція (від латинського «emoveo» - збуджувати,
вражати, хвилювати) – психічний процес, який виражає
особистісне оцінне ставлення або до реальних, або до
можливих ситуацій, до навколишнього світу та до
самого себе.
• • Може виражатися у формі переживання за
задоволення або незадоволення актуальних на даний
момент потреб і, як правило, виступає регулятором
людської діяльності.
• Почуття – є своєрідна форма емоцій, що відбиває стійке
ставлення людини до конкретних речей або предметів,
до явищ або ситуацій в навколишньому світі, в той час
як самі емоції досить швидко і часто змінюють
одна одну.
• Між емоціями та почуттями є деякі відмінності: перші
є короткостроковими, другі – стійкими, тривалішими.
 СТЕНІЧНІ ПОЧУТТЯ (від грецького «sthenos» – сила,
міць) – позитивні психічні стани, перш за все,
пов'язані з припливом бадьорості, появою
збудження, радісного хвилювання. Організм людини
фізично готується до розтрати енергії, серце починає

Види
активну роботу, насичуючи організм киснем, тому в
такому стані легко і вільно дихається.

почуттів АСТЕНІЧНІ ПОЧУТТЯ (від грецького «asthenes» –

слабкий) – форма емоцій, у якій найчастіше
провідними є такі види переживань, як смуток,
пригніченість, спустошення, смуток, страх. Такі
почуття виникають у випадку, якщо людина просто
відмовляється боротися зі складнощами ситуації, що
несе в собі сильне емоційне навантаження
 • АФЕКТ (походить від латинського
ПОНЯТТЯ АФЕКТУ «affectus» – пристрасть, душевне
хвилювання) - форма емоцій, яка
виражена у вигляді яскравої,
нетривалої та бурхливої ​емоції.
• Найчастіше людина відчуває стан
афекту в небезпечних та раптових
ситуаціях з критичними умовами.
• Афект дуже часто призводить до
такого анабіозного стану, коли у
людини спостерігається уповільнення
мислення та сприйняття інформації, а
також загальмованість дій.
• На основі пережитого афекту
можуть виникнути так звані
афективні комплекси, які найчастіше
виражені або страхом, або гнівом
Емоції (форма реакції
у відповідь) формує

• Пристосування організму до
екстремальних факторів
• Екстренну мобілізацію.
• Супроводжуються різким
посиленням функцій
• Змінюють суб'єктивний стан
• Формують емоційну реакцію
ЕМОЦІЇ ДІЛЯТЬ НА НИЖЧІ Нижчі емоції
ТА ВИЩІ поділяються на:
1. Гомеостатичні,
спрямовані на
підтримання гомеостазу
2. Інстинктивні,
пов'язані з реалізацією
інстинктів

• Вищі емоції пов'язані з

реалізацією
соціальних мотивацій.
 Еволюційна – Периферична
Чарльз Дарвін Джеймс-Ланге –
(1872 рік) – початок ХХ
емоція – це сторіччя – емоції
пристосувальний виникають через
механізм, тілесні зміни та
подібний у зміни у внутрішніх
людини та органах
тварини
Теорії емоцій
Диференціальна –
К. Ізард – емоція –
Таламічна – це основна
мотиваційна
Кеннона-Барда система людини,
що складається з
10 базових емоцій
 1. Інтерес - хвилювання-найчастіша позитивна емоція,
що посилює мотивацію до пізнання, навчання, до
розвитку навичок та умінь, творчим прагненням /
пошукам /.
Виділяють 2. Радість - формує мотивацію творення, творчості,
завжди бажана емоція.
фундаменталь 3. Здивування – емоція, що концентрує увагу на
ні емоції певному об'єкті., Приводить до гальмування поточної
діяльності, мотивує пізнавальні процеси.
/вони властиві
4. Горе-страждання- емоція, що з усвідомленням
тільки людині/ почуття самотності, жалістю до себе, знижує
енергетичний і творчий потенціал людини.
5. Гнів - емоція, пов'язана з глибоким незадоволенням
ситуацією, емоція агресії, що викликає ошухання сили,
впевненості в собі, почуття хоробрості.
 6. Відкидання - емоція відторгнення, не сприйняття,
небажання, виникає зазвичай у поєднані із гнівом.
7.Презріння- емоція, пов'язана з відчуттям нікчемності
когось/людини/ або чогось/загрози/, часто виникає
Виділяють спільно з гнівом і огидою. Гнів, огида, презирство-«ворожа
тріада»
фундаменталь 8.Страх- эмоция, що викликається факторами
ні емоції середовища, такими, що сигналізують про реальну або
уявну небезпеку, мобілізує енергетичний потенціал на
/вони властиві подолання кризової ситуації, іноді страх «паралізує».
тільки людині/
9. Сором - емоція, що формує мотивацію бажання
зникнути, сховатися, не бачити події, відчуття нікчемності,
бездарності, сприяє збереженню самоповаги.
10. ПРОВИНА - емоція, що виникає при порушенні
морального, етичного та релігійного характеру, коли
суб'єкт усвідомлює не тільки порушення, а й особисту
відповідальність за подію.
 ЕМОЦІЙНІ СПІРАЛІ
Позитивні емоції Негативні емоції
8. Нудьга
1. Радість 9. Песимизм
10. Роздратування
2. Пристрасть 11. Хвилювання
14. Неспокій
13. Сумнів
3. Ентузіазм 16. Засмучення
15. Обвинувачення
4. Віра
17. Злість
5. Оптимізм 18. Помста
19. Ненависть
6. Надія
20. заздрість
7. Задоволення
22. Страх/сум/депресія/безсилля/ 21. Вина/ низька
жертва самооцінка
ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ЕМОЦІЇ
ФОРМУЮТЬ КОМПЛЕКСИ:
• 1.комплекс
неповноцінності;
• 2.комплекс провини, а
також - інші комплекси;
• 3.тривожність,
• 4.депресія,
• 5.ворожість,
• 6.закоханість.
ТЕОРІЇ ЕМОЦІЙ
• «Ми сумуємо, бо плачемо;
• боїмося, бо тремтімо;
• радіємо, тому що сміємося»
Уільям Джеймс

Наприкінці XIX століття була

сформульована теорія, автори якої не
були знайомі один з одним, але
одночасно дійшли одного висновку.
Це були Вільям Джеймс та Карл Ланге.
Їхня теорія описувала емоції та
відповідні прояви в людині.
Периферична теорія емоцій
Уїльяма Джеймса та Карла Ланге

• Будь-яка емоція є відчуття, яке викликане не тільки змінами у

зовнішній сфері, а й у внутрішній – фізичною (іншими словами,
змінами у серцевій, судинній та секреторній діяльності) та
психологічною.
• ПРИЧИНА ВИНИКНЕННЯ ЕМОЦІЇ - ОРГАНІЧНІ ЗМІНИ.
• Фізичні стани характерні для різних емоцій - люті, хвилювання,
захоплення, страху. І відповідні тілесні зміни викликаються певними
органічними проявами емоцій.
• Те, що приймається за причину (відчуття), виявляється саме наслідком
(результат тілесних змін).
• • Ланге особливо висував роль судинно-рухової системи в виникненні
емоцій і приписував їй першорядне значення.
• • Без неї ми не знали б «ні радості, ні гніву, ні турбот, ні страху»
Периферична теорія Гіпотеза зворотнього зв’язку з
лицьовими м'язами. Екман та
емоцій Джеймса Ланге. колеги показали, що зміна
вираження особи впливає на
фізіологічні показники емоцій;
Показали, що однакові
фізіологічні зміни відбувалися
як у випадку, коли випробувані
намагалися викликати в собі
емоції страху, смутку, гніву та
огиди, так і коли вони просто
надавали своїй особі
відповідного виразу.
Ізард: Вміння керувати
проявами емоцій допомагає
навчитися контролювати самі
емоції.
 Психосоматика або кортико-вісцеральна теорія
Вогонь Серце Тонкий кишечник
Дерево Земля САМОКРИТИКА
Печінка Селезінка Головний біль
Шлунок НЕСПОКІЙНІСТЬ
Жовчний міхур Підшлункова
залоза АПАТІЯ Шийні нерви
Хребет
ПРИГНІЧЕНІ ЕМОЦІЇ
Серцево-судинна
НЕРВОВЕ ПОТРЯСІННЯ
система
Астма

ГНІВ РОЗГУБЛЕНІСТЬ
Печінка Аритмія

НАПРУЖЕНІСТЬ СТРАХ
Кишечник нирки

ОБРАЗА ЗАЦИКЛЕНІСТЬ
Артрит НА ПРОБЛЕМАХ
Вода Нирки Сечовий міхур Метал Легені Товстий кишечник Геморой
НАЖАЛЬ ПРИГНІЧЕНІ ЕМОЦІЇ НЕ ВМИРАЮТЬ. ЇХ ЗМУСИЛИ
ЗАМОВЧАТИ. АЛЕ ВОНИ ЗСЕРЕДИНИ ПРОДОВЖУЮТЬ
ВПЛИВАТИ НА ЛЮДИНУ. Зігмунд ФРЕЙД (1856-1939)
 СТРУКТУРНЕ Важливу роль
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕМОЦІЙ. у формуванні емоцій
грають
а) підкіркові структури
ГІПОТАЛАМУС.
КОРА ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ. мозку
Регулює апетит,
Відповідає за вищі
рівень гормонів та
статеву поведінку
когнітивні функції та • 1.лімбічна система,
інтеграцію сенсорної

БАЗАЛЬНІ ГАНГЛІЇ.
інформації • 2.ретикулярна
Планують рух та
планування
формація мосту та
ініціації та
завершені дії
ГІПОКАМП.
Участь у
стовбура мозку,
процесах
МИГДАЛИНА. пам’яті та • 3.блакитна пляма,
Відповідає за навчанні
виникнення тривоги, • 4.чорна субстанція
емоцій та страх МОЗОЧОК. Центр

СТОВБУР ГОЛОВНОГО МОЗКУ ТА

управління та
координації руху
Б) кора великих півкуль
СПИННИЙ МОЗОК. Контролюють
блювотний рефлекс та сприйняття болю
ВАЖЛИВУ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ
ЕМОЦІЙ ВІДІГРАЄ ВМІСТ БАР В
ЕМОЦІОГЕННИХ СТРУКТУРАХ
МОЗКУ:

• 1.дефіцит серотоніну-депресія,
• 2.достатній вміст-позитивні емоції,
• 3.підвищення вмісту ендорфінів та
енкефалінів-«кайф», задоволення,
• 4.підвищений вміст речовини Р-
негативні емоції,
• 5.підвищення норадреналіну-
агресія, негативні стеничні емоції,
• 6.адреналіну-боягузливість,
депресія.
 СКЛЕПІННЯ ПОЯСНА
ЗВИВИНА

ВЕЛИКЕ КОЛО ПЕЙПСА:

ГІПОТАЛАМУС
Гіпокамп - склепіння-
ЛОБОВА мамілярні тіла – мамілярно-
ЧАСТКА
таламічний пучок Вик-
Лімбічні ТАЛАМУС А’азира – таламус – поясна
звивина – гіпокамп
кола ПЕРЕТИНКА
ГІПОКАМП
(лівий)
МАЛЕ КОЛО НАУТА:
РЕТИКУЛЯРНА
ФОРМАЦІЯ

Мигдалина – кінцева смужка

МИГДАЛИНА – гіпоталамус – перетинка –
ГІПОКАМП
СПИННИЙ
МОЗОК
мигдалина
(правий) МАМІЛЯРНЕ
ТІЛО
Емоційне коло Пейпеца Лікар-невропатолог, доктор
медицини Джеймс Пейпец (James
Papez) (1883-1958) створив та
науково підтвердив оригінальну
теорію "циркуляції емоційного
збудження" у структурах мозку.
Його концепція, що пов'язує
ПЕРЕДНІ ЯДРА
Мозолисте тіло
ТАЛАМУСА емоції з функціями певних
Поясна структур мозку, була опублікована
звивина Середній мозок
в 1937 р.
Задній мозок "Коло Пейпеца" ставить
Передній емоційний стан психіки і залучає
Спинний
мозок
МАМІЛЯРНІ ТІЛА мозок до емоційних реакцій одночасно
ГІПОТАЛАМУСА
безліч пов'язаних між собою
ПРОМІЖНИЙ МОЗОК структур мозку.
Коло включає: гіпокамп-склепіння
мамілярних тіл-мамілярно-
таламічний пучок Вік Д’азіра-
таламус-поясна звивина-гіпокамп
Сьогодні струнка і красива гіпотеза Дж. Пейпеца входить у
суперечність із багатьма фактами. Так, під сумнівом опинилася
роль гіпокампа та таламуса у виникненні емоцій.
Гіпокамп виявився не емоціогенною структурою, він не
породжує емоцій. Так, у людини електрична стимуляція
гіпокампу не супроводжується появою емоцій (страху, гніву
тощо). Суб'єктивно такі піддослідні відчувають лише
сплутаність свідомості.
Крім того, виявилося, що деякі інші структури мозку, що не
входять до складу кола Пейпеца, мають сильний вплив на
емоційну поведінку. Серед них особлива роль належить
мигдалині, а також лобовій та скроневій корі головного
мозку.
З усіх структур кола Пейпеца найбільш тісний зв'язок з
емоційною поведінкою виявляють гіпоталамус та поясна
звивина. В даний час підвищений інтерес викликає концепція
Дж. Пейпеца про особливі функції поясної звивини, яку він
розглядає як орган, в якому формується суб'єктивне,
усвідомлене емоційне переживання. Можливо, саме тут
представлено КІРКОВИЙ РІВЕНЬ ЕМОЦІЙНОГО АНАЛІЗАТОРА.
Мале коло
Наута Коло Пайпетца
Схема лімбічної
системи мозку
Поясна Передні
звивина ядра
Коло Наута в таламуса

лімбічній системі має Коло Наута

менший розмір, ніж
коло Пайпетца, але гіпокамп гіпоталамус
Середній
функціональне мозок
значення його
набагато вище мигдалина
НЕСПАННЯ-СОН
Стани
Стани свідомості
свідомості
Екстремальний стан при якому реєструється лише
Несвідомі
психовегетативна реакція: прояви пізнавальних та
стани емоційних процесів відсутні

Стан, що передбачає переживання снів, які

відрізняються ступенем їх упорядкованих
Сон послідовностей, допускає підпорогове сприйняття
та часткове запам’ятовування вмісту сновидінь

Стан усвідомлення навколишнього світу та себе, що

неспання доступне до самоспостереження

Змінені стани
свідомості Гіпноз та стани, що виникають під впливом психоактивних
речовин
Визначення сну
• Особливий генетично
(за В. М. Ковальзоном, 1999) детермінований стан організму
людини і теплокровних тварин, що
характеризується послідовною
зміною певних поліграфічних
картин у вигляді циклів, фаз та
стадій

• Сон - це фізіологічний стан, при

якому значно знижується реакція
нервової системи та всього
організму на зовнішні подразники.
Стан сну є наслідком включення
спеціальних центрів сну мозку і
супроводжується зниженням
інтенсивності фізіологічних
процесів, загальною нерухомістю.
 СОН -

стан, властивий не
тільки людині, а і
більшості тварин, у
тому числі
Франсіско де Гойя, "Сон
безхребетним. розуму породжує
Навіть морські чудовиськ", 1799
ссавці, для яких
заснути - значить
захлинутися, сплять
кожною півкулею
по черзі.
Сон життєво
необхідний,
безсоння вбиває і
тварин, і людей.
Джон Генрі Fuseli, "Кошмар," 1781 Карл Брюлов, «Сон монахіні," 1831
Сплячі тварини Жирафи сплять навколішки,
загортаючи шию навколо ніг; леви
лежать на спині, склавши передні
лапи на грудях, щури укладаються
на бік, а хвостик закручують до
голови. Так само сплять і лисиці.
Кажани засинають, тільки
підвішившись вниз головою. Як
сплять кішки, бачила будь-яка
людина — на боці з витягнутими
лапками. Корови сплять стоячи і з
розплющеними очима. У
дельфінів та китів дві півкулі
мозку сплять по черзі. А інакше
водний ссавець може «проспати»
вдих і задихнутися.
Спання
дельфіну
Одночасний запис ЕЕГ від
трьох пар симетричних очок в
корі мозку дельфіну. Глибокий
повільнохвильовий сон в лівій
півкулі (відведення 1-3) та
неспання в правій (4-6)
Сон тварин всі ссавці та птахи сплять за
описаним «сценарієм».
Тільки у птахів дуже
коротка РЕМ-фаза – лише
одна-дві хвилини. А ось у
черепах та інших рептилій
фазу парадоксального сну
поки що не знайшли.
Виявили лише повільний
сон третьої та четвертої
фази з дельта-хвилями. При
цьому у черепах очі
повільно рухаються у
очницях, але не з боку в
бік, а зверху вниз.
 Спляча дрозофіла
• Джоану Хендріксу у Пенсільванському
університеті вдалося зняти на відео, як сплять
мушки дрозофіли. Виявилося, що вночі вони
засипають на 4-5 годин, та ще й вдень сієсту
влаштовують години на півтори, а лише за
добу маленькі фруктові мушки сплять близько
8 годин. При цьому перед сном вони
розповзаються кожна на своє окреме місце,
відвертаються головою від їжі, лягають на
черевце і завмирають. Тільки ніжки тремтять,
і черевце ритмічно роздмухується в такт
дихання.
 • пов'язаний з так званими
циркадними ритмами. В організмі
живої істоти існує спеціальний
«біологічний годинник», але їх
циферблат зазвичай трохи більше
або менше 24 годин, цей час і
становить циркадний цикл.
• Цей годинник «заводиться»
спеціальними фотозалежними
білками. Денне світло активізує
світлочутливі рецептори, збудження
передається групі нейронів мозку з
діючими годинними генами. Часові
гени синтезують спеціальні білки, і
функція цих годинникових білків –
гальмувати роботу часових генів!
Виходить саморегуляторний
зворотний зв'язок: що більше
Сон у тварин синтезовано годинникових білків, то
менше працює годинникових генів.
Часовий білок КаіА
 СОМНОЛОГІЯ
• СОМНОЛОГІЯ — наука, що вивчає сон, — з'явилася порівняно
недавно, бо вік перших фундаментальних досліджень у царстві
Морфея не перевищує 120 років. До цього сну надавалося
містичне значення як прикордонного стану між життям і
смертю. Аристотель говорив: «Сон, мабуть, належить за своєю
природою до таких станів, як, наприклад, прикордонне між
життям і життям, і сплячий і немає цілком, і існує».
• Великий лікар давнини Гіппократ вважав, що сон виникає
внаслідок відтоку крові та тепла від голови у внутрішні ділянки
тіла. Це пояснення володіло розумами європейських учених і
приймалося на віру майже дві тисячі років. В одному Гіппократ
мав рацію: причини занурення людини у світ сновидінь треба
було шукати в голові.
 Історія уявлень про
сон
• Довгий час вважали, що сон це просто відпочинок
для перевантаженої машини мозку, що оберігає його
від передчасного зносу. Крім мозку під час сну
відпочивають натруджені м'язи, кістки.
• Ще в середині ХХ століття підрахували: метаболізм
мозку сплячої людини лише на 10-15% нижчий, ніж
під час неглибокої дріми. А м'язи, що втомилися,
можуть відпочити і просто в стані спокою. Виходить,
що організму немає потреби проводити третину
життя беззахисним і голодним.
Уявлення І.П. Павлова про • І. П. Павлов (1849 - 1936)
сон • "Ясна річ, що наша денна
робота представляє суму
роздратування, яка
обумовлює відому суму
виснаження, і тоді ця сума
виснаження, що дійшла
до кінця, і викликає
автоматично, внутрішнім
гуморальним шляхом,
гальмівну дію».
• За його уявою сон – це
загальне гальмування
НАВІЩО ПОТРІБЕН • Щоб з'ясувати, навіщо потрібен той чи
інший орган, його потрібно відрізати або
пошкодити. І подивитися, чого організму не
СОН? вистачатиме, чи зможе організм без нього
обходитися і якщо зможе, то яким чином.
Так само і зі сном. Щоб розгадати, навіщо
він потрібний, не треба давати спати
піддослідному об'єкту.

• Вважається, що першим
експериментатором на цій ниві став
французький суд, який засудив до смерті
якогось китайця за вбивство дружини.
Вирок говорив - позбавити вбивцю сну. До
китайця приставили трьох стражників, які
по черзі змінювали один одного. вони
мали будити покараного вбивцю. Через
десять днів убивця благав: «Скарайте мене,
четвертуйте, здеріть шкіру, розстріляйте,
повісьте чи отруїть — тільки припиніть ці
нелюдські муки!» Про цей випадок
повідомлялося в медичному журналі 1859
року.
 Експериментальна
депривація сну у людей
• Масові експерименти розпочалися у 60-ті роки. З'ясувалося,
що на п'яту добу у людини погіршується зір і слух, можуть
початися галюцинації, порушується координація рухів,
розсіюється увага, вона не здатна до цілеспрямованої
діяльності. За час експерименту основна маса людей,
незважаючи на рясне харчування, втратила вагу. На восьмий
день основна маса піддослідних відмовилася продовжувати
експеримент, лише троє заявили, що могли б і далі не спати,
якщо їм більше заплатять.
• За книгою рекордів Гінесса, рекордсменом став Ренді Гарднер,
який провів без сну 264 години, тобто близько 11 діб.
 Експериментальна
депривація сну у тварин

• наприкінці ХІХ століття ці експерименти провела російський учений,

лікар Марія Михайлівна Манасеїна. У її дослідах позбавлені сну
собаки за два-три тижні помирали, всі без винятку. При цьому
жодної явної причини смерті виявити не вдалося - всі системи
органів та тканин виглядали цілком нормально. Пізніше подібні
експерименти були повторені і на інших тварин - і з тим самим
сумним результатом і з тією ж незрозумілою причиною смерті. За
твердженням Ральфа Грінспена, навіть мухи та таргани вмирають,
якщо їм не давати відпочивати.
• «Сон як третина життя людини, або фізіологія, патологія, гігієна та
психологія сну» (М., 1888,1892)
• «Основи виховання з перших років життя та до повного закінчення
університетської освіти. Вип. I. Виховання релігійне »(СПб., 1895).
 ДОСЛІДЖЕННЯ СНУ
Використання електроенцефалографів справило революцію у
науці про мозок.
За допомогою ЕЕГ вдається відтворити об'ємну картину збудження
різних галузей мозку. ЕЕГ стали застосовувати в медичній практиці
в 30-і роки минулого століття, але приєднати електроди до сплячої
голови на всю ніч здогадалися тільки через двадцять років.
Виявилося, що під час сну мозок не зовсім не діє, і його ЕЕГ зовсім
не схожа на монотонну синусоїду.
По-перше, ЕЕГ сплячого різко відрізняється від ЕЕГ активної або
навіть відпочиваючої людини.
По-друге, під час сну електрична активність мозку періодично
змінюється, формуючи характерний портрет послідовних фаз
сну. Одна фаза слідує за іншою, і місцями вони не змінюються.
 По-третє, тривалість одного періоду сну — близько півтори
години, а всього за ніч проходить чотири-шість таких періодів.
Дослідження сну за допомогою ЕЕГ
Це вперше зробили вчені Чиказького університету Н. Клейтман та Ю. Азерінський.
 Аспіранту Азеринському науковий керівник Клейтман дав перше
завдання: спостерігати за сплячими немовлятами та відстежувати,
Спостереження за як часто вони моргають у процесі засинання. Він виявив, що
існують 20-хвилинні відрізки без моргань. Тому він запропонував
немовлятами Клейтману інший проект: реєстрацію рухів очей (прибор
динограф) у дорослих протягом усієї ночі, де сподівався виявити
закономірності.
Повільний сон (1-4 стадії)
І стадія - дрімоти або
засинання – займає 5-10 % сну
(тета-ритм)
ІІ стадія – неглибокий
повільний сон – 40-50% сну
(тета-ритм, поява сонних
веретен)
ІІІ стадія – глибокого
повільного сну – дельта-ритм–
20-25%
IV стадія – найбільш глибокий
повільний сон (дельта-ритм)
Зменшується ЧСС, ЧД,
розслаблюються м’язи, в цих
періодах людину складно
пробудити, частіше не пам’ятає
сни
Швидкий сон (5-а стадія) –
17-25% сну – тета-ритм
Характеризується швидкими
рухами очей, втрата тонусу всіх
м’язів (окрім
При прокиданні більшість
людей пригадують яскраві,
емоційно насичені сни
• у квітні 1953 року відправили статтю до Science.
Складає 20-25% загальної
тривалості сну
• Французький сомнолог Мішель Жуве:
Прискорюються ЧСС, ЧД, рух
очних яблук стає швидким, в
цей час бачить сни, легко
прокидається
Відкриття
фаз сну
Стаття започаткувала революцію, змусивши
фахівців радикально переглянути свої уявлення
про те, що реально відбувається з мозком під
час сну. До цього нікому не спадало на думку
вимірювати його активність протягом усієї ночі,
оскільки не мало сенсу вимірювати
відключення та всяку відсутність подій.
«Парадоксальний сон (термін належить М.
Жуве) це не класичний сон і не неспання, а
особливий, третій, стан організму, що
характеризується парадоксальним поєднанням
активності мозку і розслабленням м'язів –
активне неспання, але спрямоване
всередину» .
 Повільний сон
дельта-ритм
Неспання
альфа-ритм

засипання
альфа-ритм

Швидкий
(парадоксальний) сон
ШРО-фаза (REM-фаза –
швидких рухів очей)
неспання

1-а стадія повільного сну

2-а стадія повільного сну

Секунди

3-а стадія повільного сну

4-а стадія повільного сну

Швидкий сон
 Парадоксальний сон

неспання увага Повільний сон Парадоксальний сон

ЕЕГ
Сенсомоторна кора
Ектосільвієва кора

Гіпокамп
РФ середнього мозку

РФ мосту
Шийні м’язи

Рух очей
ЕКГ

Дихання
плетизмограма
 неспання

ШРО-фаза

неспання
ШРО-фаза Пробудження

фази
опівночі
Нічні години
Пара, що складається з фаз повільного та
Сон складається із змінюючих фаз швидкого сну, утворюють цикл сну (тривалістю
Фази людського повільного та швидкого сну приблизно 90 хв.)
сну
Бадьорість
Швидкий сон

Фази сну Повільний

сон

Початок сну 1 год 2 год 3 год 4 год 5 год 6 год 7 год 8 год

Сновидіння людина бачить тільки у В залежності від загальної тривалості нормальний сон
фазі швидкого сну складається з 4-6 циклів. Людина краще висипається,
якщо пробудження приходиться на кінець циклу
 • Перша фаза - дрімота - настає, коли ми вкладаємося
спати. Це зовсім неглибокий сон і триває він до 5 хвилин,
ФАЗИ СНУ якщо, звичайно, нещасного не долає безсоння. ЕЕГ цієї
фази нагадує ту, що реєструється під час відпочинку.
• Друга фаза - триває до 20 хвилин, відрізняється від інших
появою на ЕЕГ характерних імпульсних сплесків високої
частоти та низької амплітуди – сонних веретен.
• Третя фаза – глибокий сон. На ЕЕГ з'являються
ГІПНОГРАМА ТИПОВИЙ ХАРАКТЕР СНУ ДОРОСЛОЇ ЛЮДИНИ високоамплітудні хвилі низької частоти - дельта-хвилі, їх
Фаза пробудження ніколи не спостерігають під час неспання. Під час
Фаза сновидіння глибокого сну цієї та наступної фази очі, закриті повіями,
Майже
пробудження
здійснюють повільні рухи з боку на бік.
• Четверта фаза сну — це ще глибший сон. На ЕЕГ – дельта-
Неглибокий
хвилі, дихання та серцевий ритм уповільнюються,
сон температура тіла та мозку трохи знижується.
Неблагоприємний час
• І раптом через 20-30 хвилин глибокого сну мозок знову
повертається до другої фази неглибокого сну. Начебто
Від середнього мозок починає зворотний хід і намагається прокинутися.
до глибокого сну Але замість прокидання, тобто повернення у першу фазу
Крайнє не благоприємний час для пробудження
сну, мозок переходить до п'ятої фази, що отримала назву
«РЕМ-сну». Характерна ознака цієї фази — швидкий рух
Оптимальний час для пробудження Оптимальний час для пробудження 6,51 очей з боку на бік (rapid eye movement — звідси назва
Встановлений час – 7 годин 30-хвилинний інтервал фази, на противагу НРЕМ — nonrapid eye movement).
Цикли сну Режим сну дітей
Парадоксальна фаза сну та
система охолодження мозку
• Гіпотеза пов'язує швидкий сон із еволюцією теплокровності
у тварин. Прибічники цієї гіпотези ґрунтуються на тому, що
парадоксальний сон є тільки у теплокровних тварин -
ссавців та птахів, а в інших він не знайдений. Справді, під
час парадоксального сну температура мозку трохи
знижується. Це означає, що парадоксальний сон захищає
мозок від перегріву. Так само діють системи охолодження
сучасних комп'ютерних процесорів: ті теж не можуть
працювати без вентиляторів, і що потужніший комп'ютер,
то потужнішим повинен бути вентилятор. Ця гіпотеза також
має свої обмеження - і справді, важко повірити, що такий
складний і активний процес виник лише для охолодження
мозку.
 Парадоксальний сон займається,
найімовірніше, нашим розумом. Так
вирішили нейрофізіологи, які вивчали
Парадоксальний пам'ять і увагу добровольців,
сон та розумова позбавлених парадоксального сну.
Фахівцям у численних тестах вдалося
діяльність з'ясувати, що після сну випробуваний
найкраще повторює пройдену вправу,
найкраще налаштований сприймати
та вчитися новому. Якщо ж уві сні
відсутня РЕМ-фаза, то відсутнній і цей
ранковий пік уваги та навчання.

Спектрограма сну. Білим кольором
виділено ділянку РЕМ-сну
(зображення із сайту
www.neurotraces.com)
РЕМ-фаза сну
(парадоксальний сон)
• У сплячого майже повністю зникає тонус м'язів - так
звана атонія, залишаються працювати тільки
крихітні м'язи слухових кісточок, окорухові м'язи та
діафрагма. Зате ЕЕГ мозку стає такою ж, як у людини,
що прокинулася. Почастішає серцевий і дихальний
ритм, піднімається температура і тиск.
• РЕМ-сон триває в середньому 10 хвилин або близько
того. До кінця ночі в останніх циклах тривалість
швидкого сну збільшується. Виходить, що у сплячого
при повній знерухомленості мозок надзвичайно
активний. Через це дивовижне поєднання ознак РЕМ-
сон отримав свою другу назву - "парадоксальний сон".
• Після того як фаза РЕМ закінчується, знову слідують у
суворій черговості друга, третя та четверта фази
• Під час РЕМ-сну сняться найемоційніші та видовищні
сни.
• Останнім часом довели, що сни сняться і під час
повільного сну. Але ці сни коротші і такі емоційні.
REM-фаза сну

• REM є незвичайним станом - можливо, набагато

незвичайнішим, ніж здається багатьом з нас. У
цьому стані так званого «швидкого» сну наші очі
бігають із боку в бік. Частота нашого дихання та
серцебиття змінюється хаотично. Функція
спинномозкового гальмування паралізує тіло,
що, взагалі кажучи, не так вже й погано, оскільки
це не дозволяє нам здійснювати уві сні якісь дії
під впливом емоцій, які ми відчуваємо.
• (У дослідах на кішках, коли дослідники блокували
функцію спинномозкового гальмування, кішки,
перебуваючи у стані «швидкого» сну, бігали за
уявною мишею.)
 • У стані «повільного» сну наш
REM-фаза та організм перебуває у ві сні
активним, причому і «педаль газу, і
температурний цикл педаль гальма» повністю втоплені.
(Натиснута педаль газу в даному
випадку означає роботу мозку на
повну потужність, а роль гальма
відіграє функція спинномозкового
придушення, яка не дозволяє
нашому тілу виконувати якісь
фізичні дії.)
• настання REM найімовірніше
відразу після завершення тієї
частини температурного циклу,
коли наше тіло виявляється
найхолоднішим. У випадку 24-
годинного залучення більшість
людей пробуджується в момент
циркадної фази і тому REM так
Відсоткова частка фази швидкого сну протягом часто зустрічається в кінці сну.
життя людини
 1. різким пригніченням спиномозкових

Фаза швидкого сну

рефлексів,
2. швидкими рухами очей;

характеризується 3. посмикуваннями кінцівок, вух, вібріс;

4. підвищенням обміну речовин;
5. збільшенням мозкового кровотоку;
6. підвищенням температури мозку.
7. секрецією гормонів надниркових залоз та
статевих залоз;
8. зниженням чутливості термо- та
барорецепторів.
ВЕГЕТАТИВНИМИ ЗМІНАМИ:
1. . дихальна та серцева аритмія;
2. коливання артеріального тиску;
3. епізоди апное(зупинка дихальних рухів);
4. вимкнення системи терморегуляції
(короткочасна пойкілотермія).
При пробудженні після швидкого сну людина
часто повідомляє про сновидіння.
 Під час повільного сну у людини та
гомеотермних тварин відбувається зниження:
1. швидкості метаболізму;
ПОВІЛЬНА ФАЗА СНУ 2. м'язового та судинного тонусу;
3. настановної точки терморегуляції;
4. температури мозку та тіла;
5. АТ, ЧСС та дихання;
Неспання бета- 6. функціонування нирок;
хвилі 7. моторики кишківника;
8. секреції тиреотропіну та гормонів стресу
Спокійне (кортизол/кортикостерон).
неспання
альфа-хвилі ВІДБУВАЄТЬСЯ ЗБІЛЬШЕННЯ:
• секреції гормону росту, альдостерону,
Стадія 1 тестостерону, пролактину, інсуліну та
альфа та глікогену;
тета-хвилі • швидкості синтезу білків у різних структурах
мозку під час глибокого сну.
Стадія 2 тета- • Рухи очей відсутні або мають
хвилі, сонні маятникоподібний характер.
веретена та К- • Пробудження сплячих під час першого циклу
комплекси повільного сну показало присутність коротких
та малоемоційних сновидінь
 Під час неспання наш мозок зайнятий аналізом сигналів, що надходять із
зовнішнього середовища, та реакцією на ці сигнали. Але є ще й внутрішні
органи. Вдень вони діють в автоматичному режимі: тварина дихає, її серце
б'ється, кишечник та шлунок скорочуються, травні залози виділяють
ферменти. Однак і ці функції потребують періодичного контролю мозку.
Доктор біологічних наук І. Н. Пігаров пропонує ВІСЦЕРАЛЬНУ ГІПОТЕЗУ
ВІСЦЕРАЛЬ СНУ, згідно з якою нейрони сплячого мозку перестають реагувати на
НЕ зовнішні сигнали, щоб переключитися на аналіз інформації від
внутрішніх (вісцеральних) органів.
НЕСВІДОМЕ
Під час нічного вісцерального обстеження мозок не повинен
відволікатися на сигнали від зовнішніх рецепторів до кори, він на них не
реагує. М'язи під час сну розслаблені, сплячий млявий і неконтактний,
проте нейрони його кори при цьому активні. Виявилося, що нейрони кори
кішки, які при неспанні відповідали на зорові сигнали або контролювали
рух передніх лап, у період повільного сну реагують на електричну
стимуляцію шлунково-кишкового тракту, причому ця стимуляція не будить
кішку, а робить її сон глибшим. Відразу після пробудження і зорові, і
соматосенсорні нейрони поверталися до своїх первинних функцій, не
відповідаючи більше на вісцеральні сигнали.

Повільна фаза сну та аналіз
вісцеральних систем
Під час повільного сну імпульси
м'язів шлунка збігаються з
імпульсами групи клітин лобової
частки кори.
Цей відділ у нормі відповідає за
переробку сигналів від сенсорних
систем, переважно обробляє зорову
інформацію. Результати
експериментів означають, що під
час повільного сну стимули від
рецепторів сенсорних систем
перестають надходити в лобові
частки, зате починають надходити
сигнали від травної системи.
Виходить, що лобові частки мозку
під час сну відмовляються від своєї
нормальної роботи та
перемикаються на обробку сигналів
від внутрішніх органів.
 ЦЕНТРИ НЕСПАННЯ
РОЗТАШОВУЮТЬСЯ НА
ВСІХ РІВНЯХ МОЗКОВОЇ
ВІСІ
1. Базальні ядра переднього мозку
2. Задній гіпоталамус
3. Ретикулярна формація стовбура мозку
4. Область блакитної плями
5. Дорзальні ядра шва
Нейромедіатори
2. Глутамінова кислота
3. Аспарагінова кислота
4. Серотонін
5. Ацетілхолін
6. Норадреналін
7. Гістамін
РЕТИКУЛЯРНА
ФОРМАЦІЯ
відкриття функції ретикулярної формації приписується
Джузеппе Моруцци і Горацій Мегун (1949 г.). Вони
виявили, що при її електричній стимуляції, у піддослідних
тварин, що знаходяться під наркозом, на ЕЕГ патерн сну
змінюється на патерн неспання.
Тобто це ретикулярна висхідна активуюча система -
спеціальна структура, що відповідає за підтримання
неспання . Спочатку вона вважалася дифузною (більш-
менш рівномірно розподіленою по всьому стовбуру
мозку), але сучасна нейроанатомія описує десяток
конкретних скупчень тіл нервових клітин, що виділяють
різні хімічні передавачі. Ці нейронні кластери - їх можна
назвати центрами неспання - знаходяться «всередині»
системи висхідної активації і формують її основу.
 1) мимовільна біоелектрична активність. Її причини -
гуморальне подразнення (підвищення рівня вуглекислого
ФІЗІОЛОГІЧН газу, біологічно активних речовин);

А
ОСОБЛИВІСТ 2) досить висока збудливість нейронів;

Ь НЕЙРОНІВ
РЕТИКУЛЯРН
ОЇ ФОРМАЦІЇ 3) висока чутливість до біологічно активних речовин.

АМІНЕРГІЧНІ НЕЙРОНИ Дофамін –

покришка мосту
РЕТИКУЛЯРНОЇ ФОРМАЦІЇ Норадреналін
(чорна –
субстанція,
Серотонін
середній – ядра
мозок,
вентральні
шву ядра
середнього
міст, довгастий
покришки),
 • інтегрують метаболічні, емоційні
Орексинергічна система
• закон Йеркса - Додсона.
Система орексина/гіпокретина
Система меланін-концентруючого гормону
та циркадіанні сигнали для
«підгонки» рівня неспання під
поточні фактори зовнішнього
середовища. Можливо, що саме
орексин – це ключовий фактор
реалізації відомого в
експериментальній психології
Відповідно до цього закону для
успішної взаємодії з навколишнім
середовищем тварині (і людині)
необхідний певний оптимальний
рівень емоційно-мотиваційного
збудження (неспання). Як
зниження, так і надмірне
підвищення рівня неспання
призводить до погіршення
поведінкових та когнітивних
процесів
 • Туберомамілярне ядро ​- це єдине
Гістамінергічна система - джерело гістаміну в головному
мозку хребетних. Подібно до
більшості інших активуючих систем,
гістамінергічна система
туберомамілярного ядра
влаштована за «древоподібним»
принципом: дуже невелика
кількість нейронів (у мозку щура –
лише 3–4 тис., у мозку людини – 64
тис.) іннервує мільярди клітин
нової, давньої кори та підкірків
структур за рахунок колосального
розгалуження своїх аксонів (кожен
аксон утворює сотні тисяч
відгалужень).
• ГІСТАМІН – ГОРМОН НЕСПАННЯ
 Центр повільного сну знаходиться у преоптичному ядрі переднього
ЦЕНТРИгіпоталамуса. Усі його нейрони виділяють гаммааміномасляну кислоту
СНУ (ГАМК) – головна гальмівна речовина мозку. Важливо, щоб відбулося
гальмування ретикулярної формації

Центр сну
Бадьорий стан
 ЦЕНТР ПАРАДОКСАЛЬНОГО
Центри парадоксального сну СНУ:
ретикулярна формація
покришки моста
СЕРЕДНІЙ МОЗОК (латеродорзальна/
Базальні ядра
Дорзальні
педункуло-понтійна
переднього мозку
ядра шву області покришки моста).
Задній
гіпоталамус
БЛАКИТНА ПЛЯМА
Нейромедіатори:
ДОВГАСТИЙ МОЗОК • 1. Глутамінова кислота
Ретикулярні
ядра мосту
• 2. Аспарагінова кислота
МІСТ • 3. Ацетилхолін
ГІПОТЕЗИ ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ
ШВИДКОГО СНУ

1. Здійснюється відновлення мозкового гомеостазу (В.

Ковальзон та ін., 2009).

2. Приводяться у відповідність уроджені програми поведінки та

набуті в ході індивідуального розвитку навички (М. Жуве, Е.
Моррісон та ін. 1983).

3. Здійснюється переробка інформації, отриманої в попередньому неспанні та

зберігається в пам'яті, зокрема, пошук вирішення складних для організму
психологічних проблем, що накопичилися в стані неспання (компенсація
дефіциту пошукової активності в неспанні).
 ВИДІЛЕННЯ МОДУЛЮЮЧИХ НЕЙРОМЕДІАТОРІВ У КОРУ ВЕЛИКИХ
ПІВКУЛЬ ПІД ЧАС НЕСПАННЯ ТА СНУ

неспання Повільнохвильовий Парадоксальний

сон сон
Переважаючий ритм в ЕЕГ

Виділення норадреналіну знижено відсутнє

Виділення серотоніну знижено відсутнє

Виділення гістаміну знижено відсутнє

Виділення ацетилхоліну відсутнє

 Як мозок організує таку складну та впорядковану картину сну?
Павлов вважав, що у мозку працює єдиний центр сну, який
відповідає за гальмування нейронів мозку. Проте цей центр
великий фізіолог не знайшов.
Зате в мозку знайшлося п'ять чи шість центрів неспання. Вони
активізують роботу спеціальних клітин, що виділяють
гаммааміномасляну кислоту (ГАМК) - основний ІНГІБІТОР
діяльності нейронів. Якщо цієї речовини накопичується багато,

цикл сон- то настає гальмування всієї системи, у тому числі центрів

неспання.

неспання Тобто цикл сон-неспання влаштований за принципом

зворотнього зв’язку, і особливого центру засинання немає.
Щоправда, це стосується лише засинання і фази повільного
сну. А швидкий сон має власний штаб. Він знаходиться у
задньому мозку і складається з трьох частин: групи клітин,
відповідальних за атонію під час РЕМ-фази, та дві симетричні
групи клітин, що відповідають за активацію мозку на кшталт
РЕМ. Мало того, знайшли і спеціальний фермент, який
синтезується цими групами клітин і бере участь в організації
швидкого сну, — ОРЕКСИН.
 ПРОБУДЖЕННЯ ВІД СНУ

• температура нашого тіла починає підвищуватись (приблизно за дві години до

пробудження);
• Надниркова залоза викидає в організм порцію кортизону,
• включаються у роботу ритми когнітивної функції, пам'яті, кмітливості.
• Протягом усього часу дня система практично всіх органів і фізіологічні функції діють
за певним, заздалегідь передбаченим розкладом.
• серцеві напади (і інфаркт) найбільш ймовірні близько 9 години ранку (у цей момент
кров'яний тиск досягає піку), ішемічні інсульти 2-5 години ранку, пологи найбільш
ймовірні рано-вранці, приблизно з 3 до 4 годин ранку; те саме стосується смертей
«Гіпотеза синаптичного • Згідно з «гіпотезою синаптичного гомеостазу», сон необхідний тваринам,
гомеостазу», вперше тому що засвоєння нового досвіду під час неспання відбувається в
основному за рахунок посилення, а не ослаблення синаптичної
сформульована близько провідності. Загальне наростання провідності знижує працездатність
нервової системи, яка повинна регулярно переходити в режим
20 років тому «офлайн», відключаючись від зовнішніх сигналів. Це дозволяє вибірково
послабити перезбуджені синапси, акуратно відокремлюючи у своїй
нейробіологами з важливу інформацію від неважливої.
Вісконсінського • під час неспання тварина постійно засвоює новий досвід, а це пов'язано
зі зростанням синаптичної провідності, щоб щось запам'ятати хоча б
університету в Медісоні ненадовго, необхідно посилити провідність певних синапсів: цей
принцип лежить в основі пам'яті та навчання. В результаті загальний
рівень синаптичної провідності в мозку неухильно наростає протягом
усього часу, поки тварина не спить і активно сприймає зовнішні сигнали.
Зрозуміло, що це може тривати до нескінченності. Набряклі синапси і
перезбуджені нейрони споживатимуть дедалі більше енергії, а здатність
нервової системи до подальшого навчання знижуватиметься.
• сон необхідний щоб повернути нервову систему у робочий стан,
знизивши загальний рівень синаптичної провідності. Заодно можна
відокремити в накопиченому за день досвіді головне від другорядного,
вибірково послабивши одні синапси і зберігши (або навіть посиливши)
деякі інші. Цей гіпотетичний процес називають "РОЗУМНИМ
ЗАБУВАННЯМ" (smart forgetting)
Вона передбачає, що потреба уві сні - це ГІПОТЕЗА СИНАПТИЧНОГО
наслідок непереборного конструктивного
дефекту нервової системи тварин! Нервова
ГОМЕОСТАЗУ
система не може довго обробляти вхідну
інформацію, не «перегріватися», тому що
засвоєння нової інформації йде в основному
за рахунок потенціації (посилення) наявних
синапсів та появи нових, а не їхньої депресії
(ослаблення) або знищення.
під час сну в постсинаптичних ущільненнях
достовірно знижується вміст низки ключових
білків, пов'язаних із швидкою передачею
нервових імпульсів за допомогою головного
збуджуючого нейромедіатора головного мозку
– глутамату. Зокрема, зменшується кількість
білків GRIA1 та GRIA2, які є субодиницями
(складовими частинами) іонотропних
глутаматних рецепторів. Зменшення кількості
цих рецепторів PSD знижує чутливість
постсинаптичної мембрани до глутамату, тобто
безпосередньо веде до ослаблення синапсу.
 • Спинномозкова рідина надходить у
мозок із субарахноїдального простору
Глімфатична система – порожнини між двома мозковими
оболонками – і рухається вздовж
артерій. Судини оточені відростками
гліальних клітин астроцитів, що
утворюють навколо артерій мережу
подібно до того, як гілки тінистої алеї
Скроня замикаються над дорогою. На
Субарахноідальний простір мембранах цих виростів розташовані
білки аквапорини (AQP4), які швидко
пропускають у клітини молекули
води. Через ці пори СМП потрапляє в
нейрон клітину і рухається від астроцита до
астроциту, обмінюючись дорогою
молекулами з міжклітинною рідиною.
• Зрештою, цей «сміттєвий» потік
Потік спиномозкової
досягає судин венозної системи і,
рідини рухаючись уздовж них, потрапляє в
лімфатичні судини шиї, а звідти в
печінку.
Міжклітинна До лімфатичної
рідина Шкідливі системи
метаболіти
 НІЧ
Циркадіанний ритм
СТГ
пролактин
продукції кортизолу
мелатонін

АКТГ

ФСГ, ЛГ

Кортизол
Альдостерон
тестостерон
РАНОК
 • Оскільки очищення мозку
РОЛЬ МЕТАБОЛІТІВ відбувається в режимі «сон»,
логічно припустити, що у цей стан
він переходить, коли в ньому
накопичуються шкідливі
метаболіти.
• Ще наприкінці 1990-х років
фінська дослідниця Тар'я Поркка-
Хейсканен та її колеги з
Гарвардської медичної школи
припустили, що перемикачем є
аденозин – метаболіт нейральної
та гліальної активності. Його
концентрація в мозку, що
активний вище, ніж у сплячому, а
при штучному порушенні сну ще
вище. Але варто заснути, і вона
швидко падає.
вплив синхронізму та
його дослідження
• Одне з найнагальніших питань полягає в тому, як задатчик
циркадного ритму впливає на сон. Ця частина загадки значною мірою
вирішена завдяки драматичним експериментам, у ході яких сміливі
добровольці місяцями жили на самоті в підземних печерах чи
приміщеннях без вікон і годин, позбавлені інформації про час доби;
вони могли спати або не спати в будь-який час, який їм здавалося
придатним для цього.
• 14 лютого 1972 р. Мішель Сіффре спустився на дно 100-футової
вертикальної шахти (30, 48 м). Там, у надрах підземної печери
Міднайт-Кейв (Midnight Cave), на нього чекав нейлоновий намет з
меблями та холодильниками, повними їжі, 780 балонів води (кожний з
них ємністю в один галон), а також комплекс наукового обладнання.
разом зі своєю командою — і за сприяння NASA — хотів вивчити
ОСНОВНІ РИТМИ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ БЕЗ ГОДИН, КАЛЕНДАРЯ ТА
ВСІХ ІНШИХ «ПІДКАЗОК», ЯКІ МОГЛИ Б ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ЙОМУ
ПРИВ'ЯЗКУ ДО ЧАСУ.
вплив синхронізму та його дослідження
– суб’єктивна оцінка часу
• В результаті перебування в повній самоті протягом шести
місяців він ледь не збожеволів від постійної напруги. Минали
місяці постійної апатії, тривалого сну та наростаючого
роздратування.
• Протягом перших п'яти тижнів свого перебування у печері
Сіффре жив, сам того не знаючи, у 26-годинному циклі. Щодня
він прокидався приблизно на дві години пізніше і «дрейфував»
щодо часу, за яким жив навколишній світ, у безпосередній
близькості від цієї прив'язки.
• У решті відносин він дотримувався звичайного собі режиму,
перебуваючи у стані сну приблизно третину часу доби.
Температура його тіла щодня підвищувалася і знижувалась, як
це зазвичай відбувається з кожним із нас на 1,5 градуси.
• У пізніших експериментах під керівництвом Сіффра, де
учасниками були інші, а не він сам, у випробуваних
спостерігався перехід біологічного годинника з 24-годинної
доби на 48-годинну (36 годин неспання і 12 годин сну).
 РИТМ
ТЕМПЕРАТУРНОГО
ДОБОВОГО ЦИКЛУ
ЛЮДИНИ
Ще в 1866 р. лікар Вільям Оглі зазначав: «Рано
вранці, коли ми ще спимо, температура нашого
тіла злегка підвищується, а ввечері, коли ми ще
не спимо, температура злегка знижується... Ці
зниження та підвищення обумовлені не змінами
освітленості в навколишньому нас світі; мабуть,
вони викликані періодичними змінами
активності органічних функций».
Мішель Сіффре перебуваючи в постійних умовах
печери Міднайт-Кейв, не помічав зміни часу доби
і не мав якихось годин за винятком внутрішніх
ритмів своєї власної фізіології. Позбавлені впливу
зовнішнього світу з його 24-годинним циклом,
його «органічні функції» — відображені
температурою його тіла — осциллювали в
синхронізмі з його власним циклом сну та
неспання з тим же 26-годинним періодом. По
суті, він завжди лягав спати, коли температура
його знижувалася, хоча він і не замислювався
про це.
 На 37-у добу ритм Сіффре розсинхронізувався. Він годинами продовжував
спати після зниження температури свого тіла, не спав майже всю ніч, після чого
міг проспати 15 годин поспіль, тобто майже вдвічі довше за звичайний для
себе час. У наступному місяці графік сну та неспання Сіффре поводився
непередбачуваним чином, іноді повертаючись у своєму початковому, 26-
годинному варіанті, щоб потім, зовсім несподівано, увійти в цикл сну та
неспання тривалістю 40 або навіть 50 годин.
МИМОВІЛЬНА Ця внутрішня розсинхронізація означає, що два циркадні ритми (сон і
ВНУТРІШНЯ температура тіла) в тому самому організмі можуть йти вроздріб.
У 1965 р. німецький біолог Юрген Ашофф вперше повідомив про мимовільну
РОЗСИНХРОНІЗ внутрішню розсинхронізацію, якої не могли знайти пояснення. У рослин та
АЦІЯ тварин явище мимовільної внутрішньої розсинхронізації ніколи не
спостерігалося. Коли Сіффре аналізував свої власні дані, його подиву теж не
було меж. «На перший погляд, абсолютно непередбачувана поведінка», - ось
як він охарактеризував цей феномен через три роки.
Цілодобові фізіологічні виміри показали, що ритми температури тіла
учасників експерименту, секреції гідрокортизону та швидкість реакцій
завжди залишалися непорушними, як скеля, а їх періодичність була трохи
більшою за 24 години. Як би непередбачено не поводився цикл сну і неспання,
ці три внутрішніх ритми завжди залишалися на диво стабільними. Понад те,
вони завжди залишалися взаємно синхронізованими: їх періоди були
ідентичні.
Механізм
розсинхронізації сну
Час доби
Чейзлер розгадав циркадний код
розсинхронізації! Порядковий
номер доби Низька температура
Вивчаючи сон у зв'язку з циклом температури
тіла (а чи не у зв'язку з часом доби чи будь-якої
іншої зовнішньої змінної), він виявив природну
систему відліку, природну міру внутрішнього
часу організму людини. Якщо питання
розглядати з цього погляду, то дані, які раніше
здавалися «рваними» та «випадковими»,
раптово продемонстрували стрункість та
організованість. Тривалість сну людини не
залежала від того, як довго вона не спала
перед цим; вона залежала від співвідношення
між моментом, коли ця людина заснула, та
циклом температури його тіла.
Щоразу, коли учасники експерименту
укладалися спати поблизу піку свого
температурного циклу, наступний епізод сну
завжди виявлявся дуже тривалим, становлячи
загалом 15 годин. І навпаки, коли вони Починається короткий сон
Починається довгий сон
вкладалися спати поблизу мінімальної
температури, вони спали набагато менше — в
середньому близько 8 годин.
Денне світло та синхронізм
• Денне світло є найважливішим сигналом, який підтримує організм
людини в синхронізмі
• свідченням його ролі в ефекті синхронізації, що викликається денним
світлом, є та обставина, що 80% сліпих людей страждають на хронічні
розлади сну. Будучи нездатні кожну добу підлаштовувати відповідним
чином хід свого внутрішнього годинника, вони відчувають проблеми зі
сном і з підтриманням неспання згідно з розкладом, за яким живе
суспільство в цілому. Їхні скарги мають періодичний характер:
щомісяця, протягом двох або трьох тижнів, коли порушується їх
синхронізація з навколишнім світом, вдень у них трапляються
неконтрольовані напади сонливості, тоді як їхній нічний сон носить
рваний, уривчастий характер.
• Але поступово їх біологічний годинник починає відставати настільки,
що він знову повертається до гармонії з навколишнім світом. Тиждень-
другий вони почуваються чудово, після чого їх накриває чергова хвиля
розсинхронізації.
 • сенсацією стало відкриття генів короткого сну у мух дрозофіл та дуже схожих на них генів
Гени короткого сну у людей. Гени короткого сну передаються у спадок, як свідчить англійський
сомнолог Джером Сігел. Власники цих генів мають укорочений сон, всього по 4-5 годин, після
короткого якого вони цілком життєрадісні та дієздатні. Щоправда, мухи з мутацією короткого сну мали й
укорочене життя — помирали на 2–3 тижні раніше за своїх нормально сплячих товаришів.
сну Можливо, що у короткосплячих людей — та сама сумна залежність. Наприклад, Наполеон, який
спав дуже мало, помер у 52 роки.
«спадковий синдром
зміщеної фази сну»
У 1999 р., виявили перший ген, пов'язаний із
циркадним ритмом людини. Членів сім'ї, які
страждають на це захворювання, можна віднести
до типу «супержаворонків»: вони засинають
приблизно о 19:30 і самостійно прокидаються о
4:30 ранку. Лабораторні дослідження показали,
що циркадні годинники у цих людей
«поспішають», причому їх період приблизно на
годину коротший від звичайного, що вказує на
якусь генетичну мутацію функції годинника.
Цим геном виявився hPer2, білковий продукт
якого, як вважають, відіграє істотну роль у
молекулярних петлях зворотного зв'язку, які
генерують циркадні осциляції в окремо взятих
клітинах.
ЛУНАТИЗМ РОЗГЛЯДАЮТЬ ЯК Лунатизм також називають
сноходінням, проте ходьба – не
РОЗЛАД ПОВІЛЬНОГО СНУ ТА єдиний його прояв. Іноді люди
ПОРУШЕННЯ ПРОБУДЖЕННЯ роблять якісь найпростіші дії,
наприклад, вказують на стіну. Але
буває, що людина в такому стані
одягається, готує їжу, музикує і навіть
керує автомобілем. Епізод триває від
кількох секунд до півгодини.
А починається все з патологічного
пробудження на стадії глибокого
повільного сну.
При раптовому порушенні глибокого
сну людині іноді важко зосередитись і
адекватно сприймати навколишнє.
Такий патологічний стан називається
конфузійним пробудженням, або
синдромом сонного сп'яніння, і він
може супроводжуватися досить
складною поведінкою.
 У 1985 року багато
СОМНАМБУЛ КЕННЕТ галасу наробив
ПАРКС випадок, що стався з
канадцем Кеннетом
Парксом 23-х років. Він
заснув перед
телевізором, потім у
сомнамбулічному стані
вийшов з дому та
проїхав своєю машиною
18 км до будинку тещі,
яку заколов. Після
трирічних поневірянь
присяжні визнали його
невинним.
 виявилося, що у сомнамбул у мозку при ЕЕГ порушені
схеми гальмування — активного процесу, який
придушує чи запобігає збудження нервових клітин.
Іншими словами, є підстави припускати "незрілість"
деяких нейронних ланцюгів, синапсів або рецепторів.
Таким чином, клінічний прояв лунатизму не
обмежується часом сну.

Є дані про те, що поведінка лунатиків зазвичай

СОМНАМБУЛІЗ мотивована, вони роблять те, що, на їхню думку,
необхідно терміново зробити, наприклад,
М переховати дорогоцінний камінь. Під час звичайного
сну люди так не поводяться.

Сонне мислення сомнамбул - не сон, їхні очі відкриті,

вони відповідають на питання і орієнтуються у
знайомому місці. Щоправда, не завжди. Лунатики,
захоплені за кермом, впевнено стоять і самостійно
пересуваються, але при цьому не розуміють, чого від
них хочуть поліцейські.
Класичний гіпноз
КЛАСИЧНИЙ ГІПНОЗ — це певний проміжний
стан між сном і неспанням, у якому інформація і
накази, які від гіпнотизера, обходячи свідомість,
вступають одночасно у підсвідомість і
сприймаються некритично. Що це означає? Коли
у звичайному стані вам хтось щось розповідає чи
наказує (просить), ваша свідомість «обробляє»
запит і вирішує, як до нього ставитися, чи варто
вірити даній інформації/виконувати прохання.
Проте коли людина перебуває під гіпнозом, цей
процес трансформується.
Суть класичного гіпнозу
Завдяки технікам гіпнозу свідомість виключено з
ланцюжка, вона практично не обробляє
інформацію, що надходить ззовні, як і бажання і
потреби самої особистості, Що таке гіпноз -
залишаються тільки слова гіпнотизера, який
звертається безпосередньо до несвідомого (або
підсвідомості). Все сказане і наказане
гіпнотизером сприймається людиною буквально:
тобто якщо гіпнотизер скаже своєму клієнту, що в
кімнаті холодно, як би там не було насправді
жарко, клієнт відчує холод.
 Еріксоновський
гіпноз
відноситься до так званого
некласичного типу гіпнозу і
названий так на прізвище свого
винахідника - психіатра Мілтона
Еріксона (1901-1980).
Він ретельно вивчав змінені стани
свідомості, і вироблений ним
підхід ліг основою як гіпнозу, а й
практик НЛП. Згодом він навіть
заснував у Америці Товариство
клінічного гіпнозу.
 Методи еріксонівського
гіпнозу
Головна особливість гіпнозу Еріксона полягає в тому, що
в цій техніці немає гіпнотизера як владної та вольової
людини, що дає установки та накази гіпнотизованим.
Тут інформація дається у м'якій символічній формі, не
за схемою чи шаблоном, а з упором на індивідуальний
підхід. Еріксон багато працював з метафоричними
асоціаціями, притчевою формою вирішення лікарського
завдання.
Зовні сеанс еріксонівського гіпнозу схожий на приємну
розмову двох друзів. Сама техніка ведення діалогу
будується на тому, що пацієнтові щоразу
пропонуються фрази, з якими він погоджується, але
перевірити істинність не може. Це допомагає м'яко
проходити через бар'єри, що вибудовуються
свідомістю, внаслідок чого в людини складається
враження, що навіюване лікарем - це його власні
думки або висновки. -
Дякую за увагу!
 Література
1. Фізіологія : підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації / В. Г. Шевчук [та ін.] ; за ред.: В. Г.
Шевчука. - 5-те вид. - Вінниця : Нова книга, 2021. - 448 с.
2. Physiology : textbook for students of higher medical institutions with the IVth level of accreditation / V. M.
Moroz [et al.] ; ed. by.: V. M. Moroz, O. A. Shandra. - 5th ed. - Vinnytsya : Nova Knyha Publishers, 2020. - 728 p.
3. Філімонов В. І. Фізіологія людини : підруч. для студ. мед. закл. Фахової передвищ. та вищ. освіти / В. І.
Філімонов ; рец.: І. В. Міщенко, А. Г. Родинський. - 4-е вид. - Київ : Медицина, 2021. - 488 с.
4. Клінічна фізіологія : підручник для студ. мед. ЗВО, магістрів, лікарів-інтернів / В. І. Філімонов [та ін.] ; за
ред. К. В. Тарасової. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - Київ : Медицина, 2022. - 776 с.
5. Фізіологія. Короткий курс : навч. посіб. для мед. і фармац. ВНЗ / В. М. Мороз [та ін.] ; за ред.: В. М.
Мороза, М. В. Йолтухівського. - Вінниця : Нова книга, 2019. - 392 с.
6. Голл, Джон Е. Медична фізіологія за Ґайтоном і Голлом = Guyton and Hall. Textbook of Medical Physiology :
підруч.: пер. з англ. 14-го вид. : у 2 т. Т. 1 / Дж. Е. Голл, М. Е. Голл ; наук. ред. пер.: К. Тарасова, І. Міщенко.
- Київ : ВСВ Медицина, 2022. - 634 с.
7. Голл, Джон Е. Медична фізіологія за Ґайтоном і Голлом = Guyton and Hall. Textbook of Medical Physiology :
підруч.: пер. з англ. 14-го вид. : у 2 т. Т. 2 / Дж. Е. Голл, М. Е. Голл ; наук. ред. пер.: К. Тарасова, І. Міщенко.
- Київ : ВСВ Медицина, 2022. - 584 с.